«Не варто «лікувати» поганий настрій спиртним: алкогольна депресія набагато важча і геть неприємна», - лікар-нарколог Іван Броаска

 

ПОРАДИ ЛІКАРЯ / 

Як людина може потрапити у алкогольну пастку, що таке лікування залежності безконтактним масажем і чому не варто боротися з поганим настроєм чаркою спиртного – про це розповів коресподенту БукІнфо знаний лікар-нарколог, керівник Чернівецького обласного медичного товариства «Ісидор Бодя» Іван Броаска.

- Іване Михайловичу, чи завжди алкогольнозалежна людина усвідомлює, що вона – хвора і потрібно лікуватися у нарколога?

- Чи є якась симптоматика, яка може вказати людині, що випиває, на те, що вона «попалася» і вона вже алкоголік?

- Звикання передусім. Тобто тягне випити ще. Також поширений симптом – втрата пам’яті (не плутати зі втратою пам’яті при передозуванні алкоголем, які бувають і від одноразового споживання алкоголю в непомірних дозах). Тобто людина знаходиться в запої і коли вип’є – пам’ятає фактично першу чарку. Всі зміни поведінки настають якраз після неї, але цього людина вже не пам’ятає. Тому ще одна причина, чому алкоголік не бажає долати свою залежність – він не вірить у те, що розповідають про його п’яні оказії – він цього згадати не може. Також змінюється характер дуже різко. До залежності, наприклад, це була людина, яка муху не образить. А після того, як людина почала спиватися, в неї з’являється неконтрольована агресія, бажання з’ясовувати стосунки, часто – жорстокість. Невипадково значна частина моторошних кримінальних хронік вирізняється спільною деталлю: злочинець часто зловживав алкоголем. Також у важких формах алкоголізму з’являються зорові та слухові галюцинації. Часто людині примарний голос віддає наказ убити, наприклад. Їй може маритися, що в порожній кімнаті хтось є тощо. Це вже психоз – коли людина чує голоси, яких немає в реальності. Можу сказати наступне: чим міцніший, різкіший і неприємніший на смак алкоголь – тим небезпечніший він саме в цьому плані: психоз, галюцинації. Проте саму залежність можуть викликати і слабоалкогольні напої (бренді-кола, ром-кола, пиво тощо). Можуть до алкоголізму і елітні напої призвести. Це міф, що алкоголік – той, що лише самогоном дешевим спивається чи чимсь подібним. Важливо також розуміти, що людина, яка почала пити, не вірить, що вона зіп’ється. Вона просто випиває. І людина у початковій точці (та, що почала пити) і в кінцевій (та, на яку вона перетворилася) – це абсолютно різні люди, аж до шоку. Алкоголь розчиняє все – статус, авторитет, імідж, вроду – парктично все. З біології знаємо, що середній мозок в структурі головного мозку відповідає за інстинкти. Їх певною мірою стримує кора. Так ось алкоголь розмиває ту сіру речовину, вимиває з людини людину.

- Як відбувається лікування і скільки часу в середньому потрібно для одного конкретного пацієнта?

- Курс лікування розрахований на п’ять процедур по годині. Хворому вводять спеціальні ін’єкції, аби чистити організм від отрути спиртів і шлаків, також відбуваються бесіди, гіпорелаксація, застосовуємо також безконтактний масаж (біоактивні технології). Також застосовується кодування (одномоментний психологічний прийом), торпедування (введення відповідних речовин у вену). Ми здійснюємо також процедури, спрямовані на покращення пам’яті хворого і навіюємо йому байдужість до алкоголю. На запитання, як не стати залежними від спиртного, порада не дуже легка: краще просто не пробувати, аби не тягнуло ще. А якщо вже розумієте, що втрапили у алкогольну пастку, або (що гірше) вам вказали на це рідні чи колеги – майте сміливість звернутися до лікаря.

- Іване Михайловичу, свого часу ви заснували і очолили Чернівецьке обласне медичне товариство «Ісидор Бодя» - яка його головна мета?

- Це професійне об’єднання лікарів-румунів на території нашої області. Голвона мета – краєзнавча – ми прагнемо відновити медичні традиції Буковини. Відкриття меморіальних дощок корифеям (як ось Ісидор Бодя), семінари, науково-практичні конференції – усі вони покликані об’єднувати медиків абсолютно різних спеціальностей для кращого пізнання професійних традицій рідного краю.

Спочатку наш проект задумувався взагалі як клініка, проте з фінансових причин ми цього зробити поки не змогли. Започатковано товариство у 1996 році, успішно розвивається до сьогодні.


На запитання про те, чи любить Іван Броаска свою роботу, відповів більше, ніж однозначно: «Це моє покликання». Кожен позитивний результат, кожна звільнена від залежності людина – радість для того професіонала, який здійснював курс лікування. Пригадує, що у свій час на вибір професії його наштовхнув фільм про медиків «Колеги», в якому було чітке розуміння: це той, що рятує.

Розмовляла Іванна СТЕФ’ЮК, спеціально для БукІнфо (с)
Фото автора