Попутного вітру, пане Пілігрім!

НОВІ ОБЛИЧЧЯ /

І все-таки, не покидає мене думка, що уродженець окупованого нині сепаратистами донбаського містечка Шахтарськ, новий начальник УМВС України в Чернівецькій області полковник Сергій Пілігрім потрапив на Буковину ніби проїздом. Ось так, ніби вийшов з вагона на перон старого австрійського чернівецького вокзалу подихати свіжим повітрям, - і далі на велику Україну. Так, ніби у паузі між миром і війною, йому дали відпочити кілька місяців у нашому благодатному краї...


Після «проколу» з офіційним представленням т.в.о. начальника УМВСУ (коли пресу поводили «за носа»), як не парадоксально, а сьогоднішня прес-конференція у стінах обласної міліції більше поставила нових запитань перед буковинськими медіа, аніж на них відповіла.

Увесь час, коли пан Пілігрім спілкувався з пресою, мене не покидало відчуття, що це в добротному розумінні «офіцер - служака», який ніколи особливо не виділявся чимось особливим, завжди тримав «вухо гостро» перед начальством, вважаючи його «боговибраним» (його вираз), а начальство його за цю покірність шанувало і любило. Більшості присутніх здалося, що єдиною ж заслугою кар’єрного підвищення Сергія Пілігріма від керівника Полтавського УБОЗу до очільника буковинської міліції стало те, що він волею долі потрапив у вир війни на сході країни (бо там жив, це його земля), не зрадив українській присязі, тобто не пішов на службу до сепаратистів. Звісно, це не мало. Але й не достатньо в час, коли знекровлена країна робить болючі потуги змін.

Можливо, пан Пілігрім щось скромно замовчує з подвигів своєї офіцерської біографії. Можливо. Але і пояснити нам, журналістам, чому його так поспішно перевели на Буковину, а попередника – полковника Зінченка так поспіхом «попросили на підвищення», що за ним аж задимілося – Сергій Вікторович не зміг… «Це питання не до мене, а до Валерія Зінченка», - відповів Сергій Пілігрім, забувши при цьому, що у журналістів якраз і не було змоги самим про це запитати у попередника.

Як і не зміг пан Пілігрім пояснити присутнім, які ж, власне, конкретні (а не завчені на папері загальні фрази) завдання ставить перед ним Арсен Аваков у світлі анонсованих грандіозних, навіть революційних реформ у системі Міністерства внутрішніх справ, реформуванні системи ДАІ, МРЕО. Відповісти на це словами «які задачі поставить керівництво, такі й будемо виконувати», вибачте, віддає «салдафонством», де немає місця ані свіжому подиху реформ, ані креативу у нових підходах, ані бажання якось самим ламати систему, яка дісталася навіть не з часів Януковича – з радянських часів.

Але як продукт тієї системи може зламати цю систему? Це ж так само, як піти синові проти рідного батька…

І це, погодьтеся, не кожному під силу. Звісно, при умові, що анонсовані в країні реформи будуть не бутафорними, а справжніми.

А сьогодні Сергій Вікторович намагався бути дипломатом і сподобатися всім. Журналістам, і громадським активістам, і діючій команді керуючого складу УМВС, кинувши своїм підлеглим меседж, що нікого міняти не збирається і буде з «нею далі гребти в одному човні». Ба, навіть поверне ілюстрованого Попова, зробивши його своїм радником на громадських засадах. Не розумію, що тут крамольного було б сказати те, що, наприклад, готовий прощатися зі старими кадрами, які не відповідають своїй кваліфікації», або жорстко боротиметься з тими, хто підозрюються у корупційних махінаціях? Ні, не прозвучало. Відчувалося, що ця тема для пана Пілігрима є чомусь дуже не комфортною.

Не знаю як кому, але думаючій частині журналістів явно не сподобалося, що Сергій Пілігрім почав прес-конференцію зі статистики здобутків свого попередника. (!) Знову виникло запитання, якщо так все було добре у пана Зінченка, то чому його «підвищували» проти його ж волі? І які такі особливі рецепти покращення є в «загашнику» колишнього донецького убозівця, що його так несподівано перекинули на далеку Буковину? Запитань більше, ніж відповідей…

Так само не зміг пан Пілігрім зі своїми присутніми у залі підлеглими розвіяти сумніви у замовному побитті громадського активіста Жижияна, не змігши назвати бодай правдоподібну версію того що сталося. Зрозуміло, що Жижиян ще той кадр, який частіше сам шукає пригод на свою голову, але все ж гіркий осад від почутого залишився. І таких моментів сьогодні було вдосталь.

Пишу ці критичні слова не для того, щоб якось принизити, або засумніватися у компетентності новопризначеного керівника буковинської міліції. Пан Пілігрім вище голови не плигне – не потрібно ілюзій. І навіть вірю, що оговтавшись від місцевих «акул пера», він не буде гіршим за своїх попередників на цій посаді.

Пишу для того, що не бачу змін і реально сучасних, нових молодих облич у правоохоронних структурах на місцях. Тих облич, які не волею долі виплили на поверхню, а з якими не соромно йти, у заговорену столичними чиновниками до оскоми, Європу. Не бачу тих перетворень, на які реально чекає українське суспільство після Революції Гідності. Може, осліп? Треба йти до окуліста.

А вам попутного вітру, пане Пілігрім!

Сергій ЗАРАЙСЬКИЙ, БукІнфо (с)

 
 
 
 
 
 
Фото і відео – порталу БукІнфо
 

 Купити квартиру в Чернівцях
Більше новин по темі:
Не пропускайте важливих новин!
Увімкніть сповіщення, та отримуйте новини моментально після публікації