З ПЕРШИХ ВУСТ /
Саме Ольга Кобевко була однією з медиків, які не злякалися публічно заявити, що люди задихаються, тому що кисень став дефіцитом. Реакцією на її звернення у соцмережі стало кримінальне провадження, відкрите за заявою заступниці голови Чернівецької обласної державної адміністрації. З відомою волонтеркою і лікарем-інфекціоністом Чернівецької обласної клінічної лікарні ми познайомилися, коли я займалася дослідженням проблеми з киснем у відділеннях, де лікують пацієнтів з коронавірусом.
Ми (
Цензор.нет) писали це інтерв’ю пізно ввечері телефоном, коли у Ольги закінчилася чергова зміна. І говорили не лише про розслідування кримінального провадження та її спілкування з правоохоронцями, а й про умови, в яких нині лікують хворих на коронавірус, та небезпеку, на яку наражаються медики і пацієнти, про те, які ліки вони можуть отримали безкоштовно, а що доводиться купувати, про доплати лікарям, а також чи варто чекати січня, щоб вводити локдаун.
"КОЛИ БУЛА ЗАЯВА І МІТИНГ ЛЮДЕЙ НА ПІДТРИМКУ, НАМ ПОСТАВИЛИ КИСНЕВУ СТАНЦІЮ"
– Пані Ольго, через те, що ви публічно повідомили про брак кисню в обласній лікарні і що пацієнти використовують свої балони, вас викликали на допит. Заяву написала заступниця голови ОДА, нібито ви надали неправдиві дані. Що з цим кримінальним провадженням?
– Спочатку її реакція була емоційною. Вона відреагувала радше як жінка, аніж як чиновник. Звернулася до правоохоронців, щоб вони з’ясували щодо кисневого балону, адже це небезпека для медиків і пацієнтів. Другий пункт в її заяві – перевірити правдивість моїх дописів у "Фейсбуці", яких того дня було достатньо.
Очевидно, вона вирішила, що такою заявою мене можна налякати. Та мені нічого боятися, все правда. Всі пояснення я надала правоохоронним органам, з них видно, що винні зовсім інші люди, тому далі, як кажуть, буде.
– Хто проводить розслідування: СБУ чи Нацполіція? Тому що була інформація, що заяву спрямовано в обидві структури.
– Так, вона заявляла, що звернулася до обох правоохоронних органів. З СБУ ще не приходили, з Нацполіції вже були.
– Вас викликали як свідка? Чи приїхали в лікарню, проводили якісь слідчі дії?
– Вони були у лікарні, але що саме робили, прокоментувати не можу, не слідкувала за ними. У мене особисто відібрали не свідчення, а пояснення. На основі моїх пояснень вони вже далі працюють.
– Я зрозуміла з вашої відповіді, що правоохоронці серйозно сприйняли вашу заяву й намагаються все з’ясувати. Це так?
– Поліція до нас привозить затриманих, яких ми маємо перевіряти і засвідчувати на наявність інфекції, тому вони знають мене, знають і про наше відділення, і про нашу роботу від самого початку. Багато хто з них хворів і був усередині.
– Тобто тепер вони можуть проаналізувати, на що впродовж 8 місяців витрачали кошти? А на що їх витрачали?
– Я до коштів не маю відношення. Ніхто з керівництва практикуючим лікарям про це не звітував.
– Якою ще була реакція місцевої влади, окрім цієї заяви? Хтось приїжджав у лікарню, щоб подивитися, яка ситуація насправді?
– Окрім агресії до мене й попередження, що я неправильно вчиняю, що я не патріот свого відділення, іноді перевіряють історії моїх пацієнтів. Для чого – не знаю.
А от щоб щось робилося, то тут реакції жодної. Лише коли була заява і мітинг людей на підтримку, впродовж кількох днів нам поставили кисневу станцію. Її нібито планували поставити ще в липні. Крім того, після 10 листопада збільшилася кількість точок дотації кисню. Тому що у нас у середньому у відділенні було від 60 до 100 пацієнтів, а при цьому лише 4 точки. Решта – кисневі подушки, які привозили волонтери, й кисневі концентратори так само волонтерські.
Перші концентратори з державних закупівель були 27 жовтня. Доти пацієнтам допомагали тільки волонтери й спонсори.
– А чому почали купувати лише у жовтні, якщо вже у березні в країні був локдаун?
– Не знаю. Ми ще на початку квітня кричали про це криком, і в травні кричали, були пікові моменти і багато пацієнтів, які потребували кисню, та тоді загалом жодних кроків не було зроблено.
Першими, хто нам допоміг, були волонтери, які закупили кисневі подушки. Потім підключилися нотаріуси, у нас в області велика громадська асоціація. Вони зібрали гроші й придбали нам декілька концентраторів. Допомагали також ВООЗ і ЮНІСЕФ.
– Але ж субвенцію для забезпечення лікарень киснем, як повідомили нашому виданню у Рахунковій палаті України, в регіони спрямовано. При цьому кошти використали не у всіх областях і не у повному обсязі. Як вважаєте, чому це відбувається?
– Я не знаю, чи дійшли до нас кошти, чи це на місцевому рівні такі недолугі керівники. Знаю єдине: ми вісім місяців просили допомоги для наших пацієнтів. Але ніхто й пальцем не поворушив. Потім пацієнти почали писати скарги щодо ліків, адже чиновники на брифінгах заявляли, що коштів на лікування і самих препаратів достатньо, і що все це безкоштовно. А насправді це не так.
Тому коли у нас в області був з візитом керівник Національної служби здоров’я, на брифінгу журналісти знову спитали про ліки. Вже перехворіло чимало депутатів і їхніх родичів, й вони самі пересвідчилися, що в міських стаціонарах є справді нормальне забезпечення, а по області немає. Неправда, коли вони кажуть, що лікування повністю безкоштовне.
Він запитав про це у чиновників, які були присутні на цьому брифінгу. Вони сказали, що це ініціатива лікарів – писати на листочку призначення препаратів, які треба купувати. Я побачила це у прямому ефірі і мусила шукати цього керівника НСЗУ. Одразу після брифінгу написала йому у месенджер, що це брехня. Жоден лікар не призначав препарати тому, що нам так хочеться. У нас немає іншого виходу. Цих ліків просто в стаціонарах не існує.
– Як відреагував?
– Дуже гарно. Продивився мою сторінку у соціальних мережах, ми поспілкувались по телефону, попросив через деякий час повідомити, чи змінилось щось по ліках. На жаль, нічого не змінилося.
– А що входить до ковідних пакетів, на які отримує бюджетні кошти НСЗУ?
– Я не можу вам нічого сказати про це, практикуючі лікарі до грошей не мають жодного відношення. Наше завдання – провести діагностику й призначити лікування. Виписуючи пацієнта, всі процедури, які ми призначали, вводимо у програму НСЗУ. І вони вже роблять якісь підрахунки.
– На що може розраховувати людина, яка потрапила у стаціонар?
– По-перше, список препаратів може змінюватися.
– Від чого це залежить?
– Від закупівель, які здійснює лікарня. Кроворозріджувальні препарати, наприклад, які обов’язково призначаються у разі коронавірусу, надходять з перебоями. Тиждень є, два – немає. Буває, що призначаєш пацієнту один антибіотик, він закінчується, переводиш на другий безкоштовний.
До обов’язкових також належать гормони, яких немає, але я призначаю пацієнтам, адже це люди, у яких середньо-важкий або важкий перебіг хвороби. Вони потребують спеціалізованої медичної допомоги і наявності інтенсивної терапії.
Тому все, чого немає, людям, на жаль, доводиться купувати.
– Скільки людині потрібно мати коштів для лікування?
– Це все індивідуально й залежить від того, яка у людини супутня патологія, якого віку пацієнт, якого рівня ураження легень. Серед препаратів є й такі, які безкоштовно не передбачено, хоч у протоколах їх прописано. Наприклад, людям доводилося купувати препарат, один флакон якого в середньому коштує 11-12 тисяч. А їх потрібно мінімум чотири.
– Що робити, якщо немає грошей, помирати?
– У нас був випадок, коли родичі пацієнта зверталися до головного лікаря. Їх запевняли, що він такого лікування не потребує, а потім людина померла.
– Не змогли знайти кошти на якийсь препарат?
– Ми не знаємо, чи допоміг би йому цей препарат, і чи вони встигли б його знайти, зараз він у дефіциті. У нас був навіть такий період, коли в аптечних мережах зовсім не було препаратів, які розріджують кров.
"У НАС УСІ ЛІКАРІ ЛІКУВАЛИСЯ СВОЇМ КОШТОМ"
– В аптеках може бути все, що завгодно, вони приватні. Чому цього немає у лікарнях, мені не зрозуміло, якщо передбачено протоколом. Невже не можна організувати безперебійні постачання?
– Найкращий варіант – закупівлі за списками тих потреб, які подають лікарі. Так спрацювало у міській лікарні, де я також працюю. Ще в березні ми подали списки препаратів, які потрібні, і вони періодично їх докуповують. І перебоїв немає.
А в обласній лікарні ситуація інша. У нас усі лікарі лікувалися своїм коштом. Були такі ситуації, коли заходиш у палату, а тобі показують статтю в газеті про те, що в ОДА сказали, що лікування безкоштовне. І людина питає, чому в неї такий дорогий список ліків. Я мушу сідати і пояснювати: "Цих ліків немає, не закупили, а якщо впродовж цієї доби я вам не допоможу, може бути погіршення".
– Ви кажете, що певні ліки в дефіциті. А де їх шукати, якщо людині вони потрібні найближчої доби?
– У мене було чергування вночі, коли не могли знайти жодного препарата, який розріджує кров. При цьому одночасно поступило 6 пацієнтів. Родич одного з них поїхав по аптеках, і я попросила, щоб він одразу мене набрав, якщо десь знайде. Він знайшов, дав трубку аптекарю – і я забронювала все, що в них було. Потім ще один з родичів поїхав і викупив на всіх. Жахлива ніч була.
– Пані Ольго, чому, на вашу думку, кисень виявився одним із найслабкіших місць у системі? Він же потрібен не тільки для тих, хто страждає від коронавірусу, – цією проблемою раніше зовсім не переймалися?
– Переймалися лікарі. Ще в 2016 році в мене був величезний скандал з обласною адміністрацією – їхнім департаментом охорони здоров’я. Ми 2009 року працювали під час епідемії пташиного грипу, а в 2016 році до нас із Румунії йшла друга хвиля. Я прийшла на пресконференцію, яку проводили представники департаменту, і ще тоді вимагала від них розв’язання проблеми з киснем. Проігнорували.
До речі, в 2009 році через епідемію грипу було виділено значні кошти, ще тоді потрібно було розв’язувати проблеми з забезпеченням киснем, а не чекати.
– Яким чином можна виправити цю ситуацію зараз? Концентраторів у вільному продажу майже не залишилося.
– Загалом слід уже відходити від концентраторів, вони рятують до середньої важкості, далі пацієнтам потрібен чистий кисень, і в Україні була можливість його виробляти. Наскільки я розумію, підприємствам, які можуть його виробляти, не вдається отримати ліцензії. Але я не інженер, інформацією щодо проблем, пов’язаних із виробництвом, достовірно не володію.
– Смерть у лікарні на Львівщині двох хворих на коронавірус пацієнтів через вимкнення електропостачання стала причиною масштабних перевірок у лікарнях по всій країні. На своїй ФБ-сторінці ви написали, що голова облдержадміністрації і його заступниця вас заблокували, тому ви просите передати їм, що вже були перебої в електромережі, і потрібно терміново збирати комісію, щоб вирішила це питання. Наступним постом ви повідомили, що комісію сформували, і лікарню вона відвідала. Щось намагалася ця комісія зробити?
– Знайти винних намагалися. Але нічого не зробили, щоб упоратися з проблемою. Поки що рухів для створення альтернативного чи додаткового джерела електропостачання не робиться.
– Коли читаєш вашу сторінку, здається, що з вами воюють, хоч мали б прислухатися і допомагати, адже головне нині – врятувати життя людей.
– Так воно і є. На жаль, люди для них – це лише статистика. Вони живуть звітами. Хоча б проблему з медикаментами розв’язали. У міській лікарні ж вдалося організувати так усі процеси, щоб не було перебоїв.
– А до вас же привозять людей із сіл, які мають не так багато грошей?
– У нас були люди, які розповідали, що продали корову, бо не було грошей. Жінка була з чоловіком, казала, що продала всі свої золоті прикраси. Вона повернулася з Італії, у чоловіка перед тим був інсульт, то вона казала, що багато там витратила на лікування і реабілітацію.
"РЯТУЄШ ЛЮДИНУ У ВАЖКОМУ СТАНІ Й РОЗУМІЄШ, ЩО ДЕСЬ ТАМ ЗА СТІНОЮ Є БАЙДУЖІ ЧИНОВНИКИ"
– Ви сказали про 4 точки доступу до кисню у відділенні. Для тих, хто не розуміється на медицині, можете пояснити, скільки їх потрібно?
– Кожне ліжко, яке пов’язано навіть віддалено з лікуванням органів дихальної системи, має бути обладнано точкою доступу до чистого кисню, який подається під тиском, і повинна бути спеціальна апаратура, яка його зволожує. У нас таких точок було 4, хоч мало бути від 60 до 104. Саме стільки пацієнтів ми мали в квітні-травні. Пам’ятаю один день, коли було 96 пацієнтів, з яких близько 30 потребували масивної дотації кисню.
– Як виходили з ситуації?
– У нас були кисневі подушки, які привезли волонтери. Санітарки їх заповнювали безперебійно киснем. Однієї подушки вистачає в середньому на 15-30 хвилин. Отак ми й рятували людей.
– Це ж неймовірно важко.
– Важко. Коли нам привезли концентратори, стало трохи легше.
– Ви часто бували на Сході, переживали різне. А в останні вісім місяців були моменти, коли відчували розпач чи страх?
– Страшно не було, а розпач був… Були такі моменти, коли потрібно було вийти з палати, тому що розуміла, що пацієнту вже не допомогти. Важко про це говорити…
– Велика смертність загалом?
– Коли помирає один пацієнт, це для мене вже велика смертність як для медика і людини. Ми щодня бачимо цифри інфікованих, вилікуваних, тих, хто помер. А що за ними? Наприклад, цифри за сьогодні. Померла лише одна людина. Але це лікарка, яка лікувала пацієнтів з коронавірусом.
– Ви були знайомі?
– У нас були родинні зв’язки, й ми працювали разом з першого дня в міській лікарні.
– Хотіла порівняти зі складною ситуацію, яка була на Сході, коли включилися волонтери, але вирішила, що це буде не зовсім коректно.
– Там так само складно було. Але коли привозили пораненого, там не було байдужих. А тут ти рятуєш людину у важкому стані й розумієш, що десь там за стіною є байдужі чиновники. Вони б могли допомогти, але не хочуть.
– Зараз не всі можуть дозволити собі платний тест і коли хворіють, сидять удома, сподіваючись, що ускладнень вдасться уникнути. Що б ви порадили таким людям?
– Потрібно звертатися до сімейного лікаря і вирішувати з ним, де можна зробити тест. Не так швидко це відбувається, як хотілося б, але це безкоштовно.
– Коли потрібно панікувати? Зазвичай ідеться про температуру 37,2 – і до майже 40 градусів, а як бути тим, у кого, навпаки, температура під час цього захворювання понижена (до 35 градусів і менше), який алгоритм дій для таких пацієнтів? Ви стикалися з багатьма випадками, коли хвороба протікала важко на тлі низької температури?
– Панікувати точно не потрібно. Для нас не температура є критичним показником, а сатурація, тобто насиченість киснем крові і показники, які відповідають за тромбоутворення. Це те, що може призвести до летальності. Збити температуру – це не проблема, а от повернути функцію легень, функцію крові у плані згущення – це дуже важко.
Тому звертайтеся до сімейного лікаря, щоб вчасно призначали лікування.
– Потрапити до лікаря не завжди вдається. Та й тести безкоштовні роблять досить довго. Вам вдалося вберегтися від вірусу?
– За період пандемії я проходила тестування двічі, будучи постійно в контакті з пацієнтами. Один раз перед відпусткою, а вдруге – коли мала певні симптоми. Обидва рази не підтвердилися.
– Треба впадати в крайнощі, наприклад, робити КТ чи купувати собі пульсоксиметр і постійно вимірювати рівень кисню в крові?
– Ні, взагалі не потрібно впадати в крайнощі, тому що ми маємо дуже велику проблему з тим, коли люди вичитують про діагностику і одразу, навіть не маючи симптомів, біжать робити КТ. А КТ – це сильне опромінювання, і його часто робити не можна. Одне таке обстеження дає опромінення людині, яке вона може отримати більше, ніж за рік. А вона отримує лише за одну процедуру.
Окрім того, є терміни, коли потрібно проводити певну діагностику. Якщо їх порушити, результати будуть сумнівними. У мене був пацієнт, який за чотири дні зробив два КТ, не маючи ніякої симптоматики. А через два тижні він захворів.
Це дурниці, які люди не повинні робити без поради лікаря. Усі рухи навколо коронавірусу повинні керуватися тільки лікарем.
– У вашій практиці були пацієнти, які захворіли на Covid повторно?
– Понад 10 осіб.
– Скільки часу минуло після першого разу?
– По-різному. Є такі, хто перший раз захворів ще у квітні й захворіли повторно лише зараз. Є й ті, хто перехворів у квітні-травні, а вдруге – в серпні чи вересні.
– Вдруге хвороба протікає важче чи легше?
– Так само по-різному. В когось важче, в когось легше.
– Виходить, що антитіла формуються на короткий проміжок часу?
– Так. До того ж, у кожної людини по-своєму. Є люди, які безсимптомно перенесли, але в них високий рівень антитіл і гарний імунітет залишається. А є й такі, хто важко перехворів перший раз, а в них уже нульові показники імуноглобулінів.
– З огляду на те, що антитіла утворюються ненадовго, наскільки тривалим може бути захист після щеплення?
– Мені самій цікаво, адже кожна вакцина має свій період формування імунітету в організмі. І, наприклад, якщо дорослі від дифтерії вакцинуються раз на десять років, а від гепатиту В ми загалом робимо щеплення раз у житті, то від грипу потрібно робити щороку.
– Чи потрібно людей змушувати робити щеплення від Covid?
– Вакцинуватися потрібно від усіх інфекційних хвороб. Тому що кожна вакцина, створена від інфекції, перетворює її на керовану. Я за будь-які вакцинації, якщо вони ліцензовані. Керована інфекція – це набагато краще, ніж те, що ми маємо зараз.
– Як ви ставитеся до законопроєкту, яким пропонується обов’язкова вакцинація?
– Якщо це буде вакцина, яка ліцензована у всьому світі, то проблеми, думаю, не буде. А якщо ж це знову буде розмова про російську вакцину "Спутник", яку хотіли нам нав’язати окремі депутати Верховної Ради, тоді, звичайно, питання є.
У нас ще в середині жовтня під час виборів тут виступали депутати з такими пропозиціями. Депутатам, які агітували за російську вакцину, запропонувала, щоб вони привселюдно зробили щеплення собі і своїй родині. Охочих не знайшлося.
– Яка нині ситуація із матеріальним забезпеченням лікарів? Отримуєте обіцяну від уряду доплату без перебоїв?
– Так, отримуємо. Мало тих, хто хоче працювати у відділенні, перепрофільованому під коронавірус, нас бояться втратити.
Але це невеликі доплати. Оклад лікаря з багаторічним стажем роботи в середньому 5 тисяч гривень. От і порахуйте ці 300% відсотків доплати за мінусом податків.
"ЯКЩО СТАНЕТЬСЯ ВИБУХ, ТО ВИННИМ ЗАЛИШИТЬСЯ ЧЕРГОВИЙ ЛІКАР.
