ГОЛОВНА | БЛОГИ | ПРО НАС | АРХІВ | ФОТОСЕРВІС | КОНТАКТИ | ВХІД НА САЙТ
Блог Георгія Манчуленка

Народний депутат Україн II, III, IV скликань. Офіцер повітряно - десантних військ в запасі. Заступник начальника експедиції "Україна - Північний полюс - 2000".
22-11-2015 11:44

Хто найбільше любить Путіна?

   Та відповідь очевидна, – скажете ви, – це росіяни!
   І будете, звісно, праві, з одного боку. Адже 85 – 90% з них підтримують дії свого правітєля, особливо його криваві авантюри, на території України зокрема.
   Треба сказати, що в цьому нема нічого дивного, оскільки росіяни (московити) мають угро-фінське та ординське коріння, а Москва була заснована Великим ханом, як центр новостворюваного золотоординського улусу, у 1272 році (на 125 років пізніше, ніж це подається офіційно). Для порівняння: Києву від моменту заснування тоді вже виповнилося більше 700 років (зверніться до мого матеріалу «Обережно – агенти Росії!») і він був центром Русі, до якої Московія (вона тільки в 1700 році перестала платити данину Криським ханам, котрі були правонаступниками правителів Золотої Орди після її розпаду) не мала й немає жодного стосунку (прочитайте праці Володимира Білінського «Країна Моксель, або Московія» у трьох книгах, «Москва ординська» у двох книгах, «Україна – Русь» у двох книгах: тут вам допоможе моя публікація «Золота Орда, Московська (урядова) православна церква і «русскій мір»). Тому росіянам таким близьким є азіатсько-східний деспотизм. Недарма Максім Горькій казав: «Наиважнейшею приметою удачи русского народа есть его садистская жестокость».
   Але яку вигоду може отримати Путін лише з обкрадених росіян? Звідки йому брати величезні гроші для нових авантюр та тримання «в уздє» своїх соотєчєствєнніков? Такі гроші є за межами Росії (у моїй роботі «Росіє, віддай вкрадені тобою українські гроші!» оприлюднені цікаві факти), там, де споживають російські енергоносії – газ, нафту. Переважно саме за рахунок цих закордонних грошей збагачується вся путінська кліка, наповнюється російський бюджет, з якого виділяються шалені кошти на військо для війни з Україною (моя стаття «Про те, як Україна сама фінансує вбивство українців Росією!» розказує про це), сирійської бійні, що привела до французької трагедії 13 листопада 2015 року (проаналізуйте мою публікацію «Liberte, Egalite, Fraternite»), підготовки гібридної атаки на Європу, пропаганди, дезінформування всього світу, і кидаються кістки с барского стола росіянам, щоб продовжували любити свого баріна.
   А що ж маємо з іншого боку, повертаючись до назви та початку статті?
   Щоб отримати відповідь на це питання, треба знати, хто зараз найбільше імпортує російського газу?
   Німеччина і Туреччина. Вони в даний час займають відповідно перше та друге місце з його споживання поза межами Московії (західний напрямок).
   Німеччина так «допомагає» Україні (та й Європі загалом) боронитися від агресії Росії, що стала чи не основним двигуном проекту «Північний потік – 2» («ПП – 2»: прокладання дном Балтійського моря нових двох віток потужністю 55 млрд кубометрів на рік при вартості робіт €10 млрд паралельно до вже діючого «Північного потоку» («ПП») такої ж потужності, хоча він повністю не завантажений) із постачання російського газу до свого узбережжя в обхід самої України (підтримуючи на даному шляху кремлівського правітєля, що хоче повністю позбавити Київ транзитних можливостей), фактично нехтуючи запровадженими західною спільнотою (тобто й нею самою), навіть не надто жорсткими, економічними санкціями проти Москви: однією рукою трохи дає, іншою забирає. Акціонерну угоду «ПП – 2» було підписано 4 вересня 2015 року двома німецькими компаніями E.ON і BASF, австрійською OMV, британсько-голландською Royal Dutch Shell та французькою компанією ENGIE (колишня Gaz de France). Для реалізації цього проекту буде створена спільна компанія New European Pipeline AG, де російському «Газпрому» належатиме 51% акцій, французам – 9%, решті – по 10%. До речі, в «ПП» німцям належить 31%, голландцям і французам – по 9%, росіянам – 51%. Отака виходить змішана німецько-австрійсько-британсько-голландсько-французька любов до Путіна, в якій німецька любов є найбільшою (прочитайте мій матеріал «Росія аплодує!»).
   Подивимося тепер на Туреччину, котра допомагає Україні відновлювати свою територіальну цілісність в основному на словах. Московський Кремль хотів прокласти дном Чорного моря «Південний потік» (турецька влада дала дозвіл на його проходження у своїй виключній економічній зоні), оминаючи Україну, потужністю 63 млрд кубометрів до Болгарії (звідти через Сербію, Угорщину – в Австрію, через Грецію – до Італії), але його заблокували Єврокомісія і Європарламент (сподіваюся, що під тиском Польщі, Словаччини, країн Балтії вони зроблять теж саме з «ПП – 2»). Після цього Москва вирішила трохи змінити плани та запустити під чорноморськими водами «Турецький потік» до узбережжя Туреччини (Анкара одразу погодилася), звідки він би дійшов до турецько-грецького кордону, де хочуть створити газовий хаб, з якого російський газ постачався б іншим європейським споживачам. «Не митьйом, так катаньєм», – кажуть росіяни. Запроектована потужність цього потоку теж складала 63 млрд кубометрів, але після авантюри Росії в Сирії любов Туреччини до Путіна трохи охолола (підписання документів затягується), тому Москва вже говорить тільки про 32 млрд кубометрів, оскільки підписано ще й угоду про «ПП – 2».
   То хто ж найбільше любить Путіна? Німеччина і Туреччина.
   Бо саме вони, споживаючи найбільше путінського газу :) (могли б переорієнтовуватися на інші джерела постачання), забезпечують йому стабільні величезні надходження «твердої» валюти для тримання на плаву Росії та шантажування, як це не дивно звучить, їх самих (разом з їхніми послідовниками) московською газовою (у моїй публікації «Європа – у перехресті прицілу!» про це йдеться), і не тільки, зброєю, а не росіяни.
 
 
   P. S. При такому зовнішньому фоні Україна зустрічає другу річницю Майдану (моя стаття «Український Євромайдан діє!» повертає нас в ті буремні, окроплені кров’ю Героїів Небесної Сотні та сповнені кращих сподівань, часи). На внутрішньоукраїнському фоні спостерігаються розчарування і озлобленість людей, адже наше суспільство знаходиться ще дуже далеко від ідеалів Революції Гідності. Тому хочеться, щоб влада розуміла всю глибину проблем та виправляла свої помилки.
   Попри всі біди Україна буде вільною і має поповнити лави гарантів нашої волі – НАТО та ЄС, проводячи для цього необхідні внутрішні трансформації. Нехай Свобода, Гідність, Справедливість якомога швидше запанують на українській землі! Бо ми того варті!
   P. P. S. Росія, хай нахабно і багаторазово (попри численні попередження зі сторони офіційної Анкари), але лише порушивши повітряний простір Туреччини одним військовим літаком, цілком заслужено 24 листопада 2015 року отримала збитий двома винищувачами F-16 Повітряних сил ЗС Турецької Республіки фронтовий бомбардувальник Су-24 Повітряно-космічних сил (ПКС) ЗС Російської Федерації, котрий залетів на турецьку територію з боку Сирії (згідно повідомлень влади Туреччини).
   Росія, нахабно порушивши всі норми міжнародного права, здійснює збройну агресію (війну) проти України, окупувала Крим – батьківщину близького туркам кримськотатарського народу, мордованого нині (разом з представниками українського та інших народів) російським окупаційним режимом, і частину Донецької та Луганської областей, але не отримала належної відповіді (невоєнної) від члена західної спільноти (через приналежність до НАТО) Турецької Республіки, котра до цього часу навіть повністю не приєдналася до слабких санкцій Заходу проти офіційної Москви, натомість висловила жаль з приводу збиття російського літака: Президент Туреччини Ердоган передав Путіну відповідне офіційне послання, в якому, за словами Московського Кремля від 27 червня 2016 року, є навіть вибачення перед Московією.
   Після дивного (інсценованого, інспірованого?) військового перевороту 17 липня 2016 року, результатом якого турецька влада скористалася (може російські спецслужби поділилися з нею певною інформацією щодо нього, виходячи зі стратегічних інтересів Кремля?) по повній програмі для власного зміцнення й закручування гайок (кинула до в’язниць не лише його учасників, а й почала масові чистки серед людей просто з опозиційними поглядами – не заколотників і навіть противників переворотів (схоже, що списки були складені заздалегідь) шляхом ув’язнення, звільнення з роботи, заборони на професію), російсько - турецька дружба почала поступово набирати обертів та привела до підписання 10 жовтня 2016 року двосторонньої угоди про реанімацію «Турецького потоку» в обхід України, отримання Анкарою від Путіна знижок на газ і відновлення торгівельних відносин.
   Отак поступає на ділі турецький друг на словах кримських татарів та України!
Переглядів (1349) / Коментарі (1)
Додати свій коментар
  Ваше ім'я
  Місце проживання
  Введіть код
 оновити код
 
 
Увага, коментарі не відповідаючі нашим вимогам будуть видалені.
зачекайте ...