ГОЛОВНА | БЛОГИ | ПРО НАС | АРХІВ | ФОТОСЕРВІС | КОНТАКТИ | ВХІД НА САЙТ
Блог Георгія Манчуленка

Народний депутат Україн II, III, IV скликань. Офіцер повітряно - десантних військ в запасі. Заступник начальника експедиції "Україна - Північний полюс - 2000".
08-06-2020 13:01

Ось – один з результатів того, що дебіли обирають ідіотів!

   ІА «АрміяInform» 1 квітня 2020 року оприлюднило інтерв’ю «Головнокомандувач ЗС України генерал-полковник Руслан Хомчак: «У процесі нинішньої реформи скорочується 17 генеральських посад», в якому він, зокрема сказав таке: «До Верховної Ради України подано законопроект про реформу генеральських звань. Отже, звання бригадний генерал, або однозірковий, запровадять після того, як відповідний проект схвалять народні депутати України. Розповім, що ми  військові  пропонуємо у цьому контексті.  
   Але спочатку  про систему звань у країнах НАТО. У них є однозірковий генерал (бригадний), двозірковий, тризірковий, чотиризірковий, або повний генерал. У більшості держав Альянсу, але не в усіх, двозірковий генерал  це генерал-майор, тризірковий генерал в іноземних колег  це генерал-лейтенант. Але, наприклад, Польща має національні особливості системи звань: General brygady, General dywizji, General broni, General і Marszalek Polski. Звання «маршал» є і в арміях Франції, Великобританії. 
   Ми запропонували нашим законотворцям запровадити генеральські звання з національними особливостями, а саме: однозірковий, як у НАТО, бригадний генерал, двозірковий  генерал-хорунжий, тризірковий  генерал-поручник, і чотиризірковий генерал. На жаль, не всі депутати до військових готові дослухатися, але ми продовжуємо переконувати: ця пропозиція базується як на нашій історичній спадщині, так і на світовій практиці. У багатьох країнах-партнерах є і національні найвищі військові звання (не за посадою), як, повторююсь, у Польщі, США й не лише. І ми теж подали пропозицію: за особливі військові заслуги перед Україною (а не за посадою – Г. М.), присвоювати найвище генеральське звання  генерал армії України (виділено Г. М.). Бригадні генерали у нас будуть на тих посадах, на яких нині однозіркові генерали. Дехто помилково вважає, що генеральське звання присвоюватимуть комбригам (командирам бригад – Г. М.)».
   До речі, Зе-влада (особливо сам Зе) повинна розуміти, що Україна ніколи не буде убезпечена від ворожих дій РоССіі, допоки не матиме потужних (як каже мій матеріал «Поради провідникам…» з єдиним уточненням: тепер згідно українського законодавства посади Начальника ГШ ЗСУ і Головнокомандувача ЗСУ є розділеними) за НАТОвськими стандартами (назва моєї публікації «Навіщо це Україні?» є тут самозрозумілою) необхідної (показаної в моїй захоплюючій фотоісторії «Будні «крилатої піхоти») чисельності ЗСУ (аби в них не відбувалося того, про що пише на сторінках інтернет-порталу «Цензор.Нет» його головний редактор Юрій Бутусов у своїй статті «Почему в армии происходят сокращения?» за 6 червня 2020 року: «Численность ВСУ согласно закона – 250 тысяч, из них военнослужащих – 204 тысячи… Но в ВСУ (Вооружонниє Сіли Украіни – Г. М.) на бумаге значится около полутора тысяч воинских частей, все они не укомплектованы. Даже штабы оперативных командований имеют некомплект до 50%. А какова же штатная численность ВСУ, сколько людей нужно, чтобы укомплектовать личным составом все развернутые бригады? 350 тысяч человек. То есть, не хватает примерно 100 150 тысяч военнослужащих. Набрать больше не позволяет закон. Почему? Потому что никакой военной доктрины, никакой реальной программы развития ВСУ не было и нет… В ВСУ нет ни одной боевой бригады, которая была бы штатно укомплектована хотя бы на 70%, я уж не говорю о качестве… Что делают сейчас? Военнослужащих не сокращают. Сокращают штаты, чтобы привести их в соответствие с тем количеством людей, которое положено по закону… Сокращение штатных должностей не приведет к реформам и к усилению боеспособности, так как армия останется перегруженной лишними органами управления, военной бюрократией, лишними командованиями, лишними структурами обеспечения, лишним персоналом учебных заведений. Сокращение осуществляется без всякой системы – а какую же армию мы должны строить?.. НЕТ СМЫСЛА СОКРАЩАТЬ КОЛИЧЕСТВО, ЕСЛИ НЕ ИЗМЕНЯЕШЬ КАЧЕСТВО!») із урахуванням реалій згідно моєї дослідницької роботи «Чим Україна лякає Північну Корею? Або Україна має законне право на володіння ядерною зброєю та відновлення ядерного статусу!», зокрема й повітряно-десантних військ, неправильно переформатованих на ДШВ, як розказує моя аналітична праця «Крилатій піхоті» підрізали крила…», і непробивного ракетного щита, що демонструє, між іншим й високі можливості української ракетно-космічної галузі, моя фоторозповідь «Космонавтика, ракетна техніка вражає!», та не стане членом НАТО, про що йдеться в моєму детальному дослідженні «Оце «життя», або Інтеграція від інтеграції різниться», і робити все можливе аби наша Батьківщина якомога швидше набула членства у цьому Альянсі.
   Й от, що після всього цього сталося з пропозицією українських військовиків на чолі із Головнокомандувачем ЗСУ відносно генеральських звань.
   4 червня 2020 року Верховна Рада України прийняла в цілому (за – 291 депутат) проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців № 2247 від 9 жовтня 2019 року, котрий, на жаль, не містить генеральських звань ні генерал-хорунжий, ні генерал-поручник (з відповідним військово-морським аналогом), ні генерал армії (краще війська, бо армія – це тільки Сухопутні війська, а військо – це всі Збройні Сили) України. Тим паче, що в затверджених парламентом званнях генерал-майор, тобто двозірковий, і генерал-лейтенант, себто тризірковий генерал, якщо ключовими словами обрати відповідно майор та лейтенант, немає логіки, адже майор старший за лейтенанта, а не навпаки. З іншої сторони – хорунжий молодший за поручника, тому єдиною логічною та правильною позицією є наступна: двозірковий – генерал-хорунжий й тризірковий генерал – це генерал-поручник. Отак народні депутати України прислухаються до нашого українського війська.
   Невже серед усіх депутатів парламенту (звісно, що в першу чергу й лише з тих фракцій і груп, які стоять на українській державницькій позиції) не знайшлося бодай одного депутата, хоч трішки знайомого із військовою історією України, з українськими національними військовими особливостями, щоб ще до голосування у цілому законопроекту № 2247 загострити увагу на пропозиції ЗСУ та закликати колег підтримати саме її?!
   Тепер залишається тільки один варіант, щоби Головнокомандувач ЗСУ генерал-полковник Руслан Хомчак, якщо наважиться, переконав Президента України – Верховного Головнокомандувача ЗСУ Володимира Зеленського (у випадку, коли він зможе зрозуміти Руслана Хомчака й захоче посприяти) накласти вето на проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців № 2247 від 9 жовтня 2019 року і знову запропонувати Верховній Раді України підтримати пропозицію ЗСУ та настійливо закликати парламент, який він має за пінгвінів, а моя публікація «Обличчя Зе» це підтверджує, найперше своїх «слуг», поважати й цінувати українські військові історичні традиції, аби зберегти їх для нащадків. Так само за цією ж логікою варто було би запровадити офіцерські звання хорунжий і поручник.
   Звісно, що ЗСУ тільки тоді остаточно стануть потужними, коли дійсно будуть українським військом за духом (як це випливає з моєї роботи «Слава захисникам України!»), котре добре знає й пам’ятає славні героїчні сторінки своєї історичної минувшини. Бо ті ж Великобританія, США, Польща чи Франція можуть шанувати власну історію, а Україна, завдяки своїм дебілам та ідіотам (про них розповідає моя праця «Дебіли обирають ідіотів!»), як бачимо, не може.
   Ось такий вийшов один з результатів того, що, до прикрого, дебіли обирають ідіотів!
Переглядів (556) / Коментарі (4)
Додати свій коментар
  Ваше ім'я
  Місце проживання
  Введіть код
 оновити код
 
 
Увага, коментарі не відповідаючі нашим вимогам будуть видалені.
зачекайте ...