Чернівчан просять підтримати петицію про облагородження кладовища на вул. Зеленій та обов'язкове його включення в туристичний маршрут, як невід'ємну історичну частину міста

ЧУДОВА ІДЕЯ /

Кладовище що на вулиці Зеленій. Здається багато чернівчан, навіть які проживають тут змалечку, також не часто бували тут. Так, щоб повільно пройтися, намагатися розгледіти імена похованих, та спробувати згадати в пам’яті де міг би чути ці імена та прізвища. Від «цікаво, а це ще хто такий, чому такий величний у нього пам’ятник а я вперше за нього чую» до «о, це напевне той сами й, що читала про нього в школі/ в газеті/ що його ім’ям названа вулиця і т.д.». А потім виникають питання: а де ж то похований ще отой, за якого всі говорять? А отой? Про це йдеться у петиції до Чернівецької міськради, яку зареєструвала відома громадська активістка, волонтер Алла Мустеца.

Нам таки потрібне певне відродження нашої історичної пам’яті. Воно надихає на працю, і змушує працювати на спільну справу, показує наслідки роз’єднаності та переваги порозуміння та успіху.

Могила Юрія Федьковича – одна із найгарніших на цвинтарі. А от де поховані інші борці за українську Буковину, до свого стиду, і не знаю… Де наприклад могила Смаль-Стоцького, Масікевичів, Зибачинського, Кінзірського, Гузари, Маковея, та власне сотні імен. Ще складніше із загиблими та розстріляними членами ОУН, які взагалі невідомо де поховані, якщо це можна вважати похованням. Знаю що О.Кобилянська десь тут похована, але могили не знайшла…

Складна історія Буковини має ті наслідки, що ми мало знаємо наших героїв, а ще менше де вони поховані. Вочевидь є певна потреба створення своєрідного «пантеону», чи «алеї героїв». Подібне бачила у Львові: коли людина невідомо де похована, їй ставлять умовний надгробок на окремій алеї. Алея видатних людей Буковини, які боролися за прагнення буковинців належати до України, - то було б і гарно, і потрібно.

А потім депутатів кожного нового скликання водити на екскурсії. Щоб бачили що не з їх обрання почалася історія Чернівців. І студентів, бо для них часто історичні діячі не живі люди, які ще практично вчора ходили цими вулицями, а якісь міфічні істоти із паралельного всесвіту.