Хто і навіщо планує брати участь у виборах президента України

ПЕРША ОЦІНКА І ШАНСИ /

До президентських виборів в Україні залишилося трохи більше півтора року. Ми можемо лише припускати, що за крісло на Банковій будуть боротися чинний президент Петро Порошенко і його головні опоненти (враховуючи дані соціологічних опитувань - це лідери "Батьківщини" Юлія Тимошенко і "Опозиційного блоку" Юрій Бойко). Однак, про своє бажання взяти участь у президентських перегонах вже заявили політики другого ешелону. Такі як лідер "Радикальної партії" Олег Ляшко, співголова партії "За життя" Вадим Рабинович, народний депутат Надія Савченко, екс-глава Департаменту Нацполіції по боротьбі з наркозлочинністю Ілля Ківа, народний депутат Сергій Каплін, лідер "Національного корпусу" Андрій Білецький та інші. Хто із політиків чи громадських діячів другого ешелону буде брати участь у виборах президента, і які реальні цілі ці люди можуть ставити перед собою, розбиралося РБК-Україна.

Зріз соціології

Згідно з останніми дані соціологічного опитування, проведеного Центром Разумкова з 6 по 11 жовтня 2017 року, у випадку проведення президентських виборів в цьому році найбільшу електоральну підтримку в першому турі отримали би чинний президент Петро Порошенко (14% опитаних серед тих, хто має намір взяти участь у виборах), лідер "Батьківщини" Юлія Тимошенко (8,4%), голова "Громадянської позиції" Анатолій Гриценко (7,2%), лідер "Опоблоку" Юрій Бойко (6,8%) Далі йдуть співак Святослав Вакарчук (6,6%) і лідер "Радикальної партії" Олег Ляшко (6,3%).

За лідера партії "За життя" Вадима Рабиновича готові віддати свій голос 5,9% опитаних, за чинного прем'єра Володимира Гройсмана - 4,1%, за лідера "Самопомочі", міського голову Львова Андрія Садового - 4%, за лідера "Свободи" Олега Тягнибока - 3%, за лідера УДАРу, київського мера Віталія Кличка - 2%, за колишнього прем'єра Арсенія Яценюка - 1,4%, за лідера комуністів Петра Симоненка - 1,4%, за колишнього керівника "Правого сектора", народного депутата Дмитра Яроша - 1,1%, за депутата Верховної Ради Надію Савченко - 0,8%

Про свою готовність поборотися за президентське крісло вже так чи інакше встигли заявити Олег Ляшко, Надія Савченко, Андрій Білецький та Ілля Ківа.

Справжні цілі другорядних гравців

Політтехнологи кажуть про те, що у політиків другого ешелону є, як мінімум, три мотиви для участі в президентській гонці: бажання збільшити політичну вагу, "технічне завдання" від одного з кандидатів або ж щира віра у власну перемогу. Деякі з кандидатів можуть балотуватися, щоб збільшити свою впізнаваність і шанси на парламентських виборах. "Один з підходів - зробити себе відомим зараз, розкрутити своє ім'я і побачити, яким буде рейтинг для того, щоб потім розмовляти з політичними інвесторами, які можуть вкласти в їхню політичну силу на наступних парламентських виборах", - пояснює політтехнолог Сергій Гайдай.

Також, деякі політичні гравці беруть участь у виборах як технічні кандидати, за замовленням одного з реальних претендентів на президентське крісло, щоб відбирати електорат супротивників. "Друге - це технічний кандидат. Отримати гроші для того, щоб працювати в електоральному полі противника, розбиваючи його. Але на президентських виборах це не має сенсу тому, що є другий тур, де вже немає технічного кандидата. І ця технологія просто не спрацює", - додає Гайдай.

Серед потенційних кандидатів у президенти другого ешелону можна виділити як тих, хто вже заявив про свою готовність (таких як Олег Ляшко, Надія Савченко, Андрій Білецький, Сергій Каплін та Ілля Ківа), так і політиків, які знаходяться в полі зору, проявляють свою політичну активність або раніше вже брали участь у президентських перегонах. Приміром, лідер партії "За життя" Вадим Рабинович, лідер "Громадянської позиції" Анатолій Гриценко, голова партії "Свобода" Олег Тягнибок.

Є запит у суспільства і на нові обличчя.Наприклад, варто звернути увагу на те, що в рамках останнього соціологічного дослідження, проведеного Центром Разумкова, серед кандидатів у президенти з'являється нова прізвище, і навіть не політика, а співака, лідера гурту "Океан Ельзи" Святослава Вакарчука. До того ж, порівняно з непоганим рейтингом - 6,6% (п'яте місце серед усіх кандидатів у президенти), що виглядає багатообіцяюче на тлі 14% підтримки чинного президента Порошенко.

"Всі шукають сьогодні свого Макрона. Макрон - це вже такий типаж людини, яка не має досвіду в політиці, в ідеалі - публічна особа - співак, бізнесмен. Хто може бути цим Макроном? Насправді, найбільше шансів має Святослав Вакарчук. У нього чиста репутація, красива історія. Він здав депутатський мандат", - зазначає політтехнолог Тарас Березовець. Однак, на думку політтехнолога, незважаючи на те, що Вакарчук має непогані стартові позиції, недоліком співака є те, що у нього немає партії. Зате в перспективі він може взяти під своє крило єврооптимістів, на кшталт діючих депутатів Сергія Лещенка, Мустафи Найєма та Світлани Заліщук. До того ж, під час президентських перегонів свою підтримку Вакарчуку може забезпечити і екс-президент Грузії, лідер "Руху нових сил" Михайло Саакашвілі, який, згідно з українським законодавством, сам поки що не може балотуватися в президенти. Крім того, не варто забувати, що можливий похід Вакарчука в президенти багато джерел пов'язують з діяльністю бізнесменів Віктора Пінчука та Михайла Фрідмана.

Непоганий реформаторський імідж, на думку Березовця, є у ще кількох людей - глави "Нафтогазу" Андрія Коболєва, заступника міністра економічного розвитку Максима Нефьодова і міністра інфраструктури Володимира Омеляна. Не варто упускати з виду як потенційного кандидата в президенти також і нинішнього генпрокурора Юрія Луценка. Хоча, на думку політичного експерта, дослідника пострадянських політичних культур Михайла Мінакова, якщо Луценко вирішить поборотися за президентське крісло, то це може статися не раніше 2024 року.

Також може поборотися за крісло президента і колишній голова СБУ, нині лідер громадсько-політичного руху "Справедливість" Валентин Наливайченко. Ще одну, на перший погляд, неймовірну сюжетну лінію на майбутні вибори президента озвучив в коментарі РБК-Україна Тарас Березовець.

На його думку, чинний прем'єр Володимир Гройсман може поборотися за президентське крісло в разі, якщо "поб'є горшки" з президентом. "У Гройсмана у запасі є своя партія, "Вінницька європейська стратегія". Він може спокійно об'єднати голоси з колишніми регіоналами, з якими співпрацює - це "Відродження" і "Воля народу". Вони дуже люблять Гройсмана. І я не виключаю, що під нього вони можуть створити єдиний партійний список. Та висунути його, навіть формально, на посаду президента", - каже Березовець. Іншим варіантом окремої капіталізації Гройсмана як політика може бути об'єднання зусиль з мером Києва, лідером "УДАРу" Віталієм Кличко, і створення ними так званої "партії мерів". "Кличко поки відмовляється співпрацювати з партією "Солідарність". Ходять чутки, що в разі, якщо Гройсман піде окремо, подумають над тим, щоб створити партію мерів. Її лідерами могли б стати Кличко разом з Гройсманом. Кличко - мер Києва. Гройсман - колишній мер Вінниці", - додає він і не виключає, що нова партія могла б бути створена і в інтересах Порошенка в якості заміни проекту Банкової "Наш край".

Особи, амбіції і шанси

Політтехнологи стверджують, що Олег Ляшко своєю участю в президентській гонці може реалізувати дві мети. По-перше, він буде грати на руку Порошенку, критикуючи одного з його основних конкурентів Юлію Тимошенко, з якою він і так постійно змагається за електоральне поле. По-друге, Ляшко необхідно нарощувати капіталізацію своєї партії до парламентських виборів. Не виключається, що президентська команда навіть розглядає лідера "Радикальної партії" як зручного кандидата, якого потрібно розкрутити і вивести у другий тур, щоб потім виграти у нього вибори.

"Ляшко може використовуватися в якості технологічного спойлера Петра Олексійовича, як найбільш прийнятний кандидат у другий тур. Я думаю, що команда Петра Порошенка зараз зайнята не стільки рейтингами, скільки пошуком того, кого можна було б пропустити у другий тур, за аналогією з ситуацією в 1999 році, коли Кучма розумів, що Морозу він програє. Тому за всяку ціну зробили все, щоб він вийшов у другий тур з іншим кандидатом, у якого він був в змозі виграти", - стверджує політолог Андрій Золотарьов. Однак політтехнологи не виключають того, що Ляшко настільки амбітний, що сам вірить у те, що він повинен стати президентом України.

Багато політтехнологів і політологів звертають також увагу і на кандидатуру лідера "Громадянської позиції" Анатолія Гриценка, який протягом останніх місяців упевнено займає третє-четверте місце в рейтингу різних соціологічних компаній. Причиною такого досить високого рейтингу експерти називають тотальну недовіру і розчарування виборців у багатьох кандидатах. Враховуючи, що Гриценко вже достатньо давно в політиці (був народним депутатом у 2007-2014 роках та міністром оборони у 2005-2007 роках), а в українського суспільства коротка пам'ять, то люди вже давно могли забути про його промахи і невдачі.

"Гриценко, на тлі тотальної недовіри до всіх, менше заплямований. Він несистемний. Між виборами це добре. Але у нього відсутня будь-яка політична інфраструктура - саме тому він здатен утримати непоганий проміжний рейтинг і нарощувати його. У нього не хочуть інвестувати через його конфліктність і невміння бути командним гравцем", - стверджує політолог Андрій Золотарьов. Також проблемою політика називають відсутність реальної партійної інфраструктури, через що Гриценко і не міг утримати свій рейтинг під час останніх двох президентських і парламентських виборів. У Гриценка немає шансів пройти у другий тур, але участь у президентських виборах буде служити важливим фактором капіталізації його партії "Громадянська позиція" для того, щоб подолати прохідний бар'єр під час виборів до парламенту.

Якщо ще рік тому Савченко розглядалася як серйозний опонент Порошенка і Тимошенко на президентських виборах і мала більше 20 відсотків довіри населення України, то після роботи в парламенті і висловлювань на підтримку бойовиків так званих ДНР/ЛНР рівень її підтримки скотився до менш ніж одного відсотка. "Якщо про участь Савченко можна було говорити рік тому, то зараз вона має не піввідсотка, як малюють, а півтора, але це не цифра, у яку будуть серйозно інвестувати", - пояснює політолог Андрій Золотарьов.

Політтехнологи стверджують, що Савченко може виконувати роль спойлера, щоб критикувати Порошенко. "Савченко ніколи не відмиється від підозр, що вона є агентом Кремля і працює в інтересах Медведчука, тому очевидно буде грати в інтересах Юлії Тимошенко", - вважає політтехнолог Тарас Березовець і додає, що основний удар Савченко, швидше за все, спрямує проти Порошенка. Однак політичний експерт Михайло Мінаков стверджує, що Савченко буде працювати на полі електорату Білецького, "Самопомочі" і "Народного фронту".

Шанси Вадима Рабиновича в боротьбі за президентське крісло, згідно з даними Центру Разумкова, нині на рівні 5,9%, однак у дійсності політику треба участь у президентських виборах для того, щоб збільшити політичну вагу своєї партії на чергових парламентських і місцевих виборах, вважає Михайло Мінаков. Інша справа, що Рабинович знаходиться на електоральному полі лідера "Опоблоку" Юрія Бойка, тому противники Бойка будуть зацікавлені у зростанні підтримки Рабиновича. "Вадиму Рабиновичу теж дають непогані аванси. У нього теж є проблема партійного будівництва. Якщо він не вибудує якусь подобу політичної партії, утримати йому рейтинг буде дуже важко", - каже політолог Андрій Золотарьов.

Іллю Ківу політтехнологи відносять до когорти кандидатів-популістів та спойлерів, які швидше за все будуть грати в інтересах кандидата від влади і збирати голоси ліворадикальних виборців. Ківа також може використовуватися як "торпеда" проти Тимошенко. "Ківа - це явний кандидат-спойлер, який буде забирати ліво-радикальні голосу. В першу чергу Рабиновича і Юлії Тимошенко. Ймовірно, грати на перемогу кандидата від влади", - пояснює політтехнолог Тарас Березовець. Враховуючи той факт, що Ківа працював у департаменті Нацполіції по боротьбі з наркозлочинністю і є радником міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, ні в кого немає сумнівів, що він є протеже самого міністра.

Капліна, як і Ківу, політтехнологи відносять до когорти спойлерів. Причому, на думку політтехнолога Тараса Березовця, Каплін знаходиться в сфері впливу глави Адміністрації президента часів Віктора Януковича, нині народного депутата фракції "Опозиційний блок" Сергія Льовочкіна. Тому завданням Капліна буде критика влади, а також Олега Ляшка через особисту образу Льовочкіна на лідера "радикалів". "Каплін - кандидат Льовочкіна; Льовочкін солідаризувався з Тимошенко, і вони зараз такий тактичний союз, тому, якщо нічого не зміниться, завданням Капліна буде голосно звинувачувати владу. А оскільки Льовочкін має персональну образу на Ляшка, і вважає, що той його зрадив (враховуючи, що Льовочкін довгий час підтримував партію Ляшка, а потім той перейшов до Ахметова), то він буде працювати ще й персонально проти Ляшка. Або в підтримку Бойка", - пояснює лояльний останнім часом до Банкової політтехнолог Тарас Березовець.

Як варіант, розглядається також бажання Капліна наростити підтримку своєї політичної сили. "Ківа і Каплін - це одна лінія. Вони являють радикальний популізм. Для них це шанс засвітитися і підготувати свої групи до проникнення в парламент. Для Капліна - це повернення в парламент, а для Ківи - прорив", - вважає політичний експерт Михайло Мінаков.

Лідер "Нацкорпуса" Андрій Білецький та лідер "Свободи" Олег Тягнибок грають на одному полі і мають загальний націоналістичний електорат, тому не виключено, що вони можуть висунути єдиного кандидата в президенти. "Тягнибок нікого не буде підтримувати, а буде грати на себе, на результат партії. Білецький може підігравати НФ, тому що він з ними досить близький", - вважає політолог Андрій Золотарьов. Незважаючи на досить тісний зв'язок "Нацкорпуса" з Аваковим, політтехнологи не виключають, що Білецький буде всього лише "пішаком" в руках міністра внутрішніх справ.