У Чернівецькій області є унікальний в Україні скельний монастир (ФОТО)

НЕВІДОМА БУКОВИНА /

Кілька років тому в державі стартував проект «Сім чудес України». Одним із чудес стала Хотинська фортеця. Це досить відомий туристичний об’єкт, на території якого проводять різні фестивалі та ярмарки. Проте мало хто знає, що у Чернівецькій області є унікальний скельний чоловічий монастир. Він у Сокирянському районі (неподалік хутора Галиця Михалківської сільської ради) над Дністром. Його, без перебільшення, можна порівняти з відомим Ластівчиним гніздом в анексованому Криму.

Над кручами Дністра

Коли вперше потрапляєш до чоловічого скельного монастиря Миколая Чудотворця, що на Сокирянщині, лише дивуєшся, яким дивом чи Божим Промислом з’явився він там. Адже він розташований на висоті майже 150 метрів над рівнем річки.

- Спочатку навіть не повірив, що це могли колись збудувати люди. Краєвид відкривається неймовірний – складається враження, що ти перебуваєш на острові і десь далеко внизу розкинулася блакитна скатертина дністровської гладі, - розповідає чернівчанин Юрій Іллєнко. – Найкращий панорамний вигляд на монастир з іншого берега каньйону. Там є невелика лісова прогалина, де завжди полюбляють фотографуватися туристи. До речі, там є чимало печер, на яких зображені хрести, якісь літери та знаки.

Історична довідка


Вчені вважають, що печерно-скельний скит на високому березі Дністра монахи заснували у ХІ – ХІІ столітті. Священним це місто було здавна: археологічні розкопки, проведені у 70-х роках минулого століття, свідчать про існування тут поганських капищ. Є припущення, що спочатку скит йменувався Свято-Георгіївським, а «Миколаївським» назвали 1820 року після дива, що сталося тут на день Святого Миколая: нічні зірки над монастирем нібито утворили хрест.

Згідно з існуючим переказом, 9 травня (за старим стилем) 1820 року, якраз напередодні свята Святого Миколая, троє чоловіків, що рибалили вночі на Дністрі, побачили у небі над монастирем вогняний хрест. Вражені чудом, вони підняли мешканців села Непоротове, які також засвідчили, що зірки над монастирським скитом вишикувалися у хрест. Відтак це явлення Святого Хреста стали відзначати щороку якраз на весняного Миколая

Відомо, що скит існував до початку ХІХ століття, поки його повністю не зруйнували турки. У 30-ті роки ХХ століття монастир відновив свою роботу завдяки румунській владі, яка прихильно ставилася до церковної справи і навіть виділяла на це чималі кошти з державної казни. Але крапку в тодішній історії скиту поставила нова комуністична влада: його закрили, а всіх ченців розстріляли.

Поблизу монастиря, за метрів 50, розташована келія пустельника – невелике вирубане у скелі приміщення (приблизно 4 на 4 метри). У глибині печери також видовбана гробниця, куди опускали тіло померлого монаха, який там жив.

За словами істориків, це свідчить про першопочатки християнства на цій території України. У сиву давнину перші християни залишали ці зображення, можливо на місцях, де вони облаштували свої перші храми.

Проте усе це ще чекає на дослідників, які б змогли пролити світло на це. Адже нині ми знаємо лише про відносно недавню історію цього монастиря. Хоча свій початок він бере ще з ХІ-ХІІ століття, коли на цьому місці був «Галицький скит».

Під водосховищем затоплене село

Коли почалося будівництво Дністровської ГАЕС, чимало сіл поблизу річки були затоплені. Зокрема поблизу монастиря колись було старе село Непоротове, яке нині заховане під водами Дністра.

Схожа доля спіткала і чимало інших сіл, зокрема у сусідньому Кельменецькому районі. Місцеві мешканці кажуть, що донедавна у спокійну погоду, коли вода у річці була особливо прозора, можна було побачити під водою дерева та хати.

- Це зараз Дністер тут такий широкий, а колись, де зараз вода, було село. Трохи далі кладовище, а острів, який зараз посередині річки – був частиною берега, - пригадує мешканець села Бернове Кельменецького району Іван. – Така сама доля спіткала й інші села далі за течією. Напевно ніхто сьогодні не знає, скільки сіл довелося затопити, щоб збудувати цю електростанцію.

Щодо річки (початок території водосховища) поблизу скельного монастиря, то нині вона розташована на висоті десь 120-150 метрів над водою. Колись він був ще на метрів сімдесят вище. Але навіть зараз краєвид, який відкривається, просто вражає.

Дорога до храму

Нині, аби відвідати цей скельний монастир, не потрібно докладати якихось великих зусиль. З Чернівців регулярно у бік Новодністровська курсують автобуси. Щоправда, аби дістатися цієї туристичної, культурної та історичної принади області, доведеться витратити десь зо три з половиною години. Проте треба врахувати, що дороги в області не найкращі, тому можуть бути певні затримки.

- Добратися як до нашого села, так і до хутора Галиця можна без проблем. Автобуси курсують регулярно, можна навіть скористатися кількома маршрутами – з траси лісовою дорогою і за чотири кілометри побачите монастир, - розповідає Михалківський сільський голова Сокирянського району (до цієї сільської ради належить хутір Галиця, Непоротове та Михалкове) Леонід Кумань. – Монастир працює постійно. Звісно, я не фахівець, але якщо не помиляюся, він входить до п’яти найкращих скельних монастирів України.

Але коли потрапляєш туди, то не віриться, що є за красою такі монастирі не лише в Україні, але й світі.

Також, розповів сільський голова, окрім відвідин самого монастиря, є мальовничі місця на березі річки. Там розташована туристична база і місця для дикого відпочинку.

Екскурсія монастирем

Аби дістатися монастиря, можна скористатися безліччю стежок та двома грунтовими дорогами. Нижня пролягає повз узбіччя скелі, через нові ворота, повз братську церкву та чотири келії і аж до так званої келії пустельника.

Верхня розташована на маківці гори. Аби потрапити до основних споруд монастиря, потрібно скористатися східцями та переходами. Вигляд на каньйон, річку та інший берег сторицею компенсує зусилля, які потрібно витратити. Маківка церкви схожа на золоті вітрила корабля, який вирушає у далеку подорож.

Загалом монастирський комплекс складається з понад двадцяти різних приміщень – колишніх каплиць, келій, комор, печерної церкви Миколая Чудотворця, яка колись була (за давніх часів) присвячена великомученику Георгію.

Звісно, не усі приміщення та будівлі монастиря мають первісний вигляд, чимало нових, збудованих останніми роками. Адже в середині ХХ століття радянська влада закрила його.

Сучасна історія монастиря почалася зовсім нещодавно – 1999 року. Сюди переселилися четверо монахів з Хрещатицького монастиря, що на Заставнівщині.

Як розповідали самі ченці, монастир закрили 1948 року. Є розповіді старожилів, які переповідають, тоді у монастирі залишалося лише 12 ченців. Коли прийшла радянська влада, їх розстріляли, а тіла скинули у річку. Вдалося врятуватися лише одному з них. Коли його братів розстрілювали, він був за межами монастиря. Це і врятувало йому життя. Коли він повернувся до храму, то живим не застав нікого. Так він і жив самотньо до 1965 року, поки його старенького та немічного не забрали родичі додому з Кельменецького району.

Готують ченці самі – ловлять рибу, роблять необхідну консервацію, вирощують городину. Також вони заготовляють дрова, оскільки взимку у кам’яних келіях досить холодно.
 
 
 
 
 

 Купити квартиру в Чернівцях
Більше новин по темі:
Не пропускайте важливих новин!
Увімкніть сповіщення, та отримуйте новини моментально після публікації