"Золоті оплески Буковини": За версією професіоналів, кращою визнано виставу Ботошанського театру, на думку журналістів та глядачів – Рівненського

Від подарував чернівецьким театралам унікальну можливість побачити, чим сьогодні живе український театр, які здобутки має та від яких внутрішніх проблем потерпає. Й хоча дев’ятиденна конкурсна дистанція пролягла, як манівцями сучасної театральної мапи, так і центровими її точками, в яких потужно пульсує життя, для режисерів та акторів випробування чернівецьким глядачем, а також – професійним та журналістським журі стало доброю нагодою «звірити пульс», побачити творчий доробок колег та удосконалити свій.

Підбиваючи підсумки, не дуже хочеться говорити про тих, хто, незалежно від географії, опинився з тих чи інших причин на периферії театрального життя. Значно більшої уваги заслуговують безперечні зірки фестивалю, яких на «Оплесках» було відкрито чимало. Й вони, до слова, не обов’язково мають київську чи львівську прописку.

Йдеться передовсім про виставу «Каліка з острова Інішман» Рівненського академічного українського музично-драматичного театру у постановці режисера Володимира Петріва. Вона зачіпає не так проблеми людей з обмеженими можливостями (хоча вистава, безперечно, і про це також), скільки пронизливо розповідає про відстоювання власної гідності та право на достойне життя. Окремої людини а чи то цілої країни – тут вже кожен для себе як відчуває, так і сприймає.

Та, поза всяким сумнівом, постановка цілком заслужено отримала відзнаку журналістського журі як краща вистава, виконавець ролі «Каліки Біллі» Ігор Ніколаєв – відзнаку професійного журі за кращу чоловічу роль, а всі задіяні у виставі актори – відзнаку за кращий акторський ансамбль.

Блискуча інсценізація гоголівської «Ночі перед Різдвом» за версією режисера Чернігівського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка, заслуженого артиста України Андрія Бакірова також здобула кілька відзнак професійного журі. Серед них – кращий режисерський задум та втілення, краще музичне вирішення вистави та краще пластичне вирішення.

Умовне третє місце серед переможців (в особистому рейтингу автора) посіла вистава «Анничка» у постановці Коломийського академічного українського драматичного театру імені Івана Озаркевича, якій дістався диплом за кращу сценографію, краще виконання партії у музичній виставі та окрема відзнака журі «За збереження і популяризацію історико-культурних надбань рідного краю засобами театрального мистецтва».

Також журі відзначило дитячі театральні колективи та авторів моно-вистав, які вперше беруть участь у фестивалі «Золоті оплески Буковини». Так, кращою постановкою на малій сцені стала моно-вистава «Білі мотилі, плетені ланцюги» творчої майстерні «Театр у кошику» та робота заслуженої артистки України Лідії Данильчук. А серед лялькарів переможцем очікувано визнано Закарпатський академічний обласний театр ляльок «Бавка» з виставою «Недотепа із вертепа».

Єдиною несподіванкою стало рішення професійного журі віддати відзнаки за кращу виставу, кращу головну жіночу роль та кращу чоловічу роль другого плану Ботошанському театру імені Міхая Емінеску (Румунія) за виставу «Ти мій бог» у постановці режисера Чернівецького академічного обласного українського музичного-драматичного театру ім. Кобилянської Людмили Скрипки.

Ця цілком достойна робота можливо і стала, на думку професіоналів, новим словом у режисурі. Та вочевидь не всі глядачі згідні з тим, що саме вона варта звання найкращої. Важко сказати, чи то потужне чернівецьке лобі у професійному журі (серед сімох членів як мінімум у трьох професійне життя так чи інакше пов’язане з Буковиною), а чи просто бажання зробити своєрідний мистецький реверанс румунській громаді Буковини стали тому причиною.

Та як би не було, окремої відзнаки глядачів варте також керівництво чернівецького театру, яке, попри всі фінансові негаразди, вже одинадцятий рік поспіль організовує для чернівчан це дивовижне театральне свято. Якби не ці мужні люди, кровообмін в українському театральному організмі вочевидь був б значно більш уповільненим, а саме театральне життя – не таким щедрим на цікаві творчі роботи. Яким всі чернівчани – свідки.

Марина МАРТИНЮК, спеціально для БукІнфо (с)
Фото з архіву сайту