Як киянин Ігор Сікорський став головним авіаконструктором ХХ століття

Робур, герой виданого в 1886 році фантастичного роману Жуля Верна, переконував наукове співтовариство, а заодно і читачів: “Птах, що летить, у дійсності не що інше, як гвинт, і політ його — той же політ гелікоптера. Ось чому двигун майбутнього — гвинт".

Через три роки після того, як роман Робур-Завойовник з'явився на книжкових прилавках Парижа, у Києві народився чоловік, для якого ця книга стала улюбленою,— Ігор Сікорський. Він, майбутній авіаконструктор, здійснить багато передбачень Жуля Верна. А популярність йому принесуть якраз гелікоптери, тобто вертольоти.

Сікорський, як і його творіння, пройшли складний шлях глобусом. Вперше він здійнявся в небо у Києві, де поставив перші світові рекорди. У Санкт-Петербурзі, тодішній столиці Російської імперії, почав серійне виробництво аеропланів. А масовими його літальні апарати стали в США.

Зараз вертольоти Сікорського перебувають на озброєнні американських ВПС і служби безпеки американських президентів, починаючи з Дуайта Ейзенхауера.



ПІДНЯТИ НЕПІДЙОМНЕ: Чотиримоторний аероплан Ілля Муромець, на якому Сікорський здійснив пасажирський переліт Петербург—Київ у 1914 році. На фото — конструктор у центрі

Не гвинтом, так крилом

"Не має військової виправки",— таким був один з висновків екзаменаційної комісії Морського корпусу в Петербурзі щодо кадета Ігоря Сікорського після другого року навчання.

Батьки майбутнього авіаконструктора бачили в ньому морського офіцера, але ці надії розвіяло слабке здоров'я нащадка. Як сам Сікорський буде пізніше згадувати, при різкій зміні погоди у нього носом йшла кров, а найменше переохолодження гарантувало йому постільний режим. До того ж замість підручників з військової теорії кадет все частіше волів книги з механіки. Тому відразу після закінчення Морського корпусу в 1907‑му Сікорський вступив до Київського політехнічного інституту.

Того ж року французькі інженери Луї Бреге і Поль Корно побудували перші прототипи вертольотів. Вони зуміли підняти свої машини на кілька метрів над землею, на чому й зупинилися. Але це досягнення обговорювалося у всіх технічних спільнотах.

На літніх канікулах 1908 року Сікорський з батьком, професором Київського університету, відомим психіатром, відвідали Німеччину. Тамтешні газети щодня навперебій повідомляли навіть про найнезначніші випробування літальних апаратів по всьому світу. І особливо — про американців братів Райт, які вважалися творцями першого аероплана, керованого пілотом у повітрі.

Повернувшись до Києва, Сікорський закинув навчання в інституті і весь час проводив в імпровізованій майстерні у дворі батьківського дому на Ярославовому Валу. А через кілька місяців на сімейній раді попросив дати йому грошей на поїздку в Париж. Йому потрібен був двигун, на основі якого він зміг би побудувати свій вертоліт. Сікорські жили в достатку, і голова сім'ї вирішив підтримати сина.

Весь наступний рік молодий інженер без освіти майстрував на подвір'ї свій вертоліт. Проте йому так і не вдалося перевершити французьких винахідників — гвинтокрил Сікорського з важким двигуном ледь відривався від землі. Молодий винахідник залишив затію і зайнявся аэропланами.

На великому пустирі на Куренівці, тодішньому передмісті Києва, Сікорський з друзями спорудили ангар, в якому вони і побудували перший аероплан. Політ відбувся 3 червня 1910 року. Машина піднялася на 1,5 м і за 12 секунд пролетіла 200 м.

На цьому команда не зупинилася. Вже через рік Сікорський взяв на борт свого аероплана перших двох пасажирів. А в серпні 1911‑го його запросили брати участь у маневрах царської армії під Києвом, в яких молодий конструктор мав виконувати роль пілота-розвідника і сфотографувати позиції "супротивника".

Сікорський вилетів зі станції Гурівщина за маршрутом Базува—Копилове—Людвинівка—Фасова й назад. Встановив чотири рекорди в межах Російської імперії: висота 500 м, дальність польоту — 85 км з трьома посадками для дозаправки, тривалість польоту — 52 хвилини, швидкість — 125 км/год.



СІМ'Я: Ігор Сікорський (праворуч) з братом Сергієм і сестрами Ольгою, Лідією та Оленою. Фото — приблизно 1906 року

ТІЛЬКИ ФАКТИ:

1. Перший відомий предок конструктора — Григорій Секора — походив із козаків.

 

МРІЯ ЗБУЛАСЯ: Ігор Сікорський на випробуваннях свого першого вертольота в Бриджпорті, 1940 рік

"У мого роду, який з'явився в селі на Київщині, де мій дід і прадід були священиками, суто українське походження",— писав Ігор Сікорський у 1933 році історику Василю Галичу, представнику української діаспори..

2. Іван Олексійович Сікорський, батько авіаконструктора, був лідером психіатричної науки в Російській імперії. У 1913 році він став фігурантом скандального суду над Менахемом Бейлісом, іудеєм, якого звинуватили у вбивстві підлітка. Хоча вирок був виправдувальний, Сікорський як запрошений експерт зробив висновок, що було ритуальне жертвоприношення євреїв-сектантів. Психіатра різко розкритикували європейські інтелектуали, а читачі газетних повідомлень про процес часто плутали Сікорського-старшого з сином.

3. Перший шлюб Сікорського тривав кілька місяців: дружина пішла від нього, залишивши дочку Тетяну грудного віку. Її виховувала старша сестра конструктора Ольга, яка в 1923 році виїхала з дітьми до Сікорського в США.

Ніс комара

Через місяць після цього успіху конструктор ледь не розбився. З друзями і аеропланом він виїхав у Білу Церкву для показового польоту. Тоді демонстрація повітроплавання нагадувала атракціон для масового глядача, і, продавши квитки, можна було трохи заробити. Піднявшись на очах публіки на висоту 50 м, аероплан Сікорського заглох. Сам пілот-конструктор дивом знайшов майданчик для посадки, серйозно пошкодивши машину. При огляді двигуна виявилося, що в жиклер — деталь карбюратора, що відповідає за дозування палива,— потрапив комар.

Після цього Сікорський зробив висновок: "Для надійного пересування повітрям на далекі відстані треба користуватися аэропланами з декількома двигунами і треба, щоб на апараті перебувало кілька людей, з яких кожен повинен виконувати свою певну справу".

У Москву на авіаційну виставку в березні 1912 року 22‑річний Сікорський прибув вже у ранзі зірки: демонстраційні польоти, доповіді перед колегами, інтерв'ю для преси. Але головне — Михайло Шидловський, голова акціонерного товариства заводу Руссо-Балт, який виготовляв військову техніку, запропонував киянину посаду головного конструктора. І контракт у Петербурзі на п'ять років з умовою, що всі заплановані моделі та ідеї щодо їх удосконалення належатимуть заводу. Одну модель на рік інженер міг створювати поза планом як авторський проект.

Якось засидівшись допізна у Шидловського за вечерею, конструктор виклав йому свою ідею багатомоторного важкого літака. Той вислухав і сказав: "Починайте негайно".

Сікорський підняв з ліжка всіх своїх інженерів. Сонні, вони приїхали до нього додому, і там під шампанське до ранку склали план будівництва нового літака. Через півроку машина з чотирма двигунами, закритою кабіною і місцями для пасажирів була готова до випробувань. А 12 лютого 1914 року в повітря на ній піднялися 16 чоловік і собака — разом ця компанія важила 1.290 кг. Пілотом був сам Сікорський.

Свій літак він назвав Ілля Муромець. І 4 червня того ж року підняв його на рекордну висоту 2 тис. м з 10 пасажирами. А 16-17 червня відбувся найдальший в світі пасажирський переліт на аероплані за маршрутом Петербург—Київ всього з однією посадкою.



ЗНОВУ З НУЛЯ: Команда Ігоря Сікорського під час будівництва його першого аероплана в США, 1923 рік

Чужа земля

З початком Першої світової війни Сікорський переобладнав своїх Муромців під бомбардувальники. До 1917 року Руссо-Балт виготовив 85 таких літаків, які здійснили близько 400 бойових вильотів.

Революція в Росії призупинила роботу Сікорського. Олександр Гучков, військовий міністр тимчасового уряду, давно ворогував з Шидловським і відразу ж усунув його від керівництва заводом. У конструктора закінчився контракт, і він опинився на роздоріжжі — ідей безліч, але як їх втілювати? Усі гроші вклав в акції Руссо-Балта, працівники повсякчас страйкували, а з приходом більшовиків і зовсім пішли в Червону армію. "Роби що хочеш",— відповіла конструктору рада, яка взяла на заводі владу.

Завдяки своїй популярності Сікорський легко отримав закордонний паспорт і на початку 1918 року з 500 англійськими фунтами відплив з Мурманська в Лондон, а потім у Париж.

Французькі військові інженери виготовили бомбу вагою в тонну, і командування планувало скинути її на німецькі позиції. Сікорський отримав замовлення на будівництво бомбардувальника. Але незабаром протиборчі сторони підписали Комп'єнське перемир'я, і знаменитий конструктор залишився без роботи — про мирну авіацію поки ще ніхто не думав.

Так сталося, що найбільше емігрантів з Російської імперії, які займалися на батьківщині авіабудівництвом, зібралося тоді в Нью-Йорку. Вони й покликали Сікорського в країну великих можливостей.

20 квітня 1919 року газета The New York Times писала: "Містер Сікорський заявляє, що готовий виробляти літаки, які без проблем долають відстань у 25 тис. км".

Однак і в Нью-Йорку не поспішали вкладати гроші в авіацію, яка все ще вважалася захопленням відчайдушних диваків. Сікорському довелося регулярно міняти житло на більш дешеве. Він намагався витрачати не більше 80 центів у день на їжу, і тому в його раціоні були переважно кава і боби. Один час Сікорський навіть викладав математику в школі для дітей російських емігрантів.

У 1923 році разом з друзями він зареєстрував компанію Sikorsky Aircraft Corporation. Вона розміщувалася в містечку Рузвельтфілд на Лонг-Айленді, у курнику одного його знайомого ще по Києву. Зараз цей острів — частина Нью-Йорка, а тоді його населяли лише фермери.

В касі компанії на момент її заснування було $800. Проте вона випустила акції по $10, які розкупили колишні співвітчизники.

В офісі працювали шість чоловік. Першим американським інструментом Сікорського були ножиці для різання металевих пластин, які примудрилися зробити з бампера, придбаного на звалищі за 50 центів. Згодом звалище стане основним джерелом матеріалів для компанії. Особливо цінувалися балки-куточки від ліжок — з їх допомогою добре кріпилися будь-які частини літака.

До середини літа 1924 року Сікорський побудував літак S-29A, якому не вистачало лише двигунів. Конструктор помітив два списаних, але відремонтованих мотора за $2,5 тис. Грошей не було, і він скликав акціонерів на нараду. Мало хто вірив в успіх підприємства, але в ангар на Лонг-Айленді напхалося з півсотні людей. Президент компанії замкнув двері на ключ зсередини і сказав: "Поки не зберемо потрібну суму, ніхто нікуди не вийде". Коли обурення гостей вляглося, Сікорський ще раз спокійно запевнив, що все вдасться. Через кілька годин він відчинив двері — гроші зібрали.

Демонстрація літака пройшла успішно, і компанія отримала перше замовлення — перевезення два піаніно з Рузвельтфілда в Вашингтон. На цьому заробили перші $500.

За наступні два роки S-29A здійснив кілька сотень вантажних і пасажирських рейсів, перш ніж його придбав авіалюбитель Роско Тернер, у якого потім судно перекупив кінопродюсер Говард Х'юз. У його фільмі Ангели пекла S-29A зіграв роль німецького літака, який ефектно підбивають американські аси.

Кілька таких літаків компанія Сікорського будувала у тому курнику. Грошей по‑давньому не вистачало, так що вночі майно вартували самі співробітники, включно з президентом фірми. Згодом пішли замовлення від великих перевізників і перші — від ВПС США.

Тільки до 1928 році Sikorsky Aircraft Corporation змогла придбати недорогу ділянку в Стратфорді (Коннектикут) і побудувати там справжній завод майже на узбережжі протоки Лонг-Айленд. Це було зручно, оскільки несподівано підскочив попит на літаки-амфібії, здатні злітати і сідати на воду. А їх Сікорський успішно будував ще в Петербурзі.

У 1938 році американський Конгрес прийняв так званий білль Дорсі — уряд США виділяла $3 млн на створення гвинтокрилого військового флоту. Сікорський згадав захоплення своєї юності. Через рік, до моменту розподілу бюджетних грошей, конструктор був готовий: його вертоліт піднімався-опускався, і творець, виходячи з цього, запропонував план подальшого розвитку моделі. Армійські чиновники спочатку воліли проект Платта—Лепейджа. Але полковник Френк Грегорі, який відбирав машини для бойових дій і сам їх випробовував, згодом став працювати з Сікорським.

Відкриваючи Західний фронт Другої світової війни у Франції, американці вже дивували і союзників, і ворогів гвинтокрилими машинами конструктора-киянина.