У Чернівцях колишні політв’язні та репресовані тоталітарним режимом просять українську державу згадати про них… доки не пізно (ФОТОРЕПОРТАЖ)

ЖЕРТОВНІСТЬ НАРОДУ /

У Чернівцях колишні буковинські політв’язні та їхні діти провели «круглий стіл» з нагоди вшанування героїв національно-визвольної боротьби й побратимів, а також висловити болючі для них проблеми. Також участь в зібранні взяв знаний в Чернівцях історик і журналіст Юрій Чорней.

Як розповіла голова Обласного товариства політв’язнів і репресованих Галина Бойко, з кожним роком свідків тоталітарної й катівної «машини» СРСР стає все менше й менше. Саме тому про них потрібно не забувати й підтримувати всіма способами.

«З кожним днем про репресованих забувають все більше і більше. Про цю категорію людей ніхто не згадує. Це обурює, тож ми вирішили провести просвітницьку роботу, аби нагадати чиновниками про них. Станом на 1 січня 2011 у Чернівецькій області було трохи більше тисячі жертв політичних репресій. Зараз, зважаючи на те, що не в кожному регіоні створені районні товариства, у нас такої статистики немає. За моїми підрахунками, нині на Буковині живе близько 800 людей із цієї категорії», - зазначила Галина Бойко.

Під час «круглого столу» наголошувалося на необхідності приймати всі можливі заходи щодо підтримки живих політв’язнів минулого. За словами Галини Бойко, українська держава і влада, на жаль, зробили дуже мало для репресованих. Досі не змінили відповідний закон, не внесли до нього зміни для поліпшення життя людей, які боролися за незалежність України. Навіть символічного пам’ятника, який би засвідчив на роки жертовність наших співгромадян, у Чернівцях досі не встановили. Про які-небудь матеріальні виплати годі й говорити.

«Коли оголосили збір коштів, то з народних депутатів відгукнувся лише Геннадій Москаль, який перерахував дві тисячі гривень», – зауважила голова товариства.

Як відомо, 15 травня згідно указу Президента вже вдруге в Україні відзначають День політичних жертв. А 23 травня - понад 70 років відколи відзначають День Героїв.

Як інформує Buknews, 13 червня 2016 року випонюється 75 років з часу масової депортації буковинців до Сибіру. Загалом з 1941 до 1952 рр. орієнтовно було репресовано 24 тисячі мешканців краю. Учасники крглого столу висловили переконання, що нинішня влада, яка декларує свій патріотизм, не мала би обмежитися цього дня лише присутністю на заходах, які організовують громадські організації. Але й сама проявити ініціативу. Адже свої нинішні посади в незалежній Україні владці обіймають в тому числі дякуючи репресованим, які віддавали життя і здоров'я за те, щоб Україна взагалі існувала.

Процес декомунізації, який декларує Київ, на думку учасників обговорення є недостатньо глибоким і часто носить косметичний характер. Тим часом колишні кати і їхні нащадки продовжують користуватися більшими пільгами від української держави, яку вони нищили, ніж ті, хто пожертвував заради неї найдорожчим. Декомунізація повинна нагадувати систему заходів, які свого часу провели і постгітлерівській Німеччині. Ці процеси отримала назву денацифікації. Упродовж 20 років у Німеччині тоді було засуджено майже 100 тисяч осіб, причетних до злочинів гітлеризму. Від часу проголошення незалежності України минуло вже 25 років, проте юридично обгрунтованих вироків проти організаторів репресій немає.

Присутні вшанували хвилиною мовчання героїв, які віддали своє життя за Україну, помолилися за них. Дехто сплакнув, згадавши своє минуле.

БукІнфо (с)
Фото – Максим Козменко