Владислав Трепко - лікар з Чернівців, який рятуючи життя солдатам, загинув сам...

 

Із Владиславом Трепком Ольга познайомилась вже на війні. Тоді вона була волонтеркою, привозила на фронт ліки і техніку. Бо ж цього катастрофічно не вистачало. Влад, який був військовим хірургом, повертав хлопців майже з того світу.

 

- Він був людиною з почуттям обов'язку, якщо він боявся за якусь операцію, він робив максимум, щоб хлопців витягнути, він, як сказали хлопці, був найкращим хірургом, мабуть, - зауважив Віталій Трепко, батько Владислава Трепка.

 

У зону АТО Владислав потрапив 27 березня 2014 року.

 

- Він міг відмовитись, тому що був інтерном, а він сказав, що це його обов'язок. "Тату, я - офіцер, і я повинен виконати свій обов'язок". І він пішов, - сказав Віталій Трепко, батько Владислава Трепка.

 

Декілька разів медик був за крок до смерті.

 

- Перше оточення було біля Тельмана, на нього від влучення снаряду завалився його бліндаж. Снайпери розвідники витягнули його з-під уламків. Добре, що витягнули, - наголосив Віталій Трепко, батько Владислава Трепка.

 

У лютому 2015-го Владислав поїхав у відпустку. Проте вона була недовгою. Він міг залишитись вдома до 15 лютого. Та бойові побратими покликали на фронт, бо потребували його допомоги. І Владислав повернувся. На жаль, ця поїздка стала останньою.

 

- Син пішов дуже молодим, але він, мабуть, зробив те, що інша людина не зможе зробити за довге життя, - підкреслила Ніна Трепко, мати Владислава Трепка.

 

У ніч на 12-те лютого, коли намагався допомогти пораненому під час обстрілу Дебальцевого, Владислав загинув. Його нагородили орденом "Народний герой України" та орденом Богдана Хмельницького. А минулого тижня вулицю Боярка у Чернівцях перейменували на його честь.

 

- У мене асоціація перша - я тримаю донечку Владика, ми ведемо її на ту вулицю, і ми показуємо. Вона буде знати - це вулиця названа на честь її тата, - розповіла Ніна Трепко, мати Владислава Трепка.