В'ячеслав Грозний: «Я ще тренуватиму елітні клуби»

ЕКСКЛЮЗИВ / Вже впродовж багатьох років відомий вітчизняний фахівець В'ячеслав Грозний плідно працює з клубами України, Росії та Болгарії. Колективи, які розпочинає тренувати В'ячеслав Вікторович, неодмінно роблять багато кроків уперед. Зараз пан Грозний, який нещодавно залишив столичний клуб «Арсенал», визначається з тим, де продовжить свою тренерську кар’єру. Перебуваючи у Києві, кореспондент БукІнфо поспілкувався з відомим українським тренером.

«Не здивуюся, якщо через кілька сезонів «Буковина» гратиме у Прем'єр-лізі»

- В'ячеславе Вікторовичу, нещодавно чернівецька «Буковина» здобула путівку в першу лігу. Що, на Вашу думку, треба до того, щоби буковинський клуб продовжував переможну ходу ?

 

-Я сподіваюся, що голова Чернівецької обласної державної адміністрації Михайло Папієв буде підтримувати «Буковину». А якщо буде підтримка з боку керівника області, то чернівецький клуб зможе отримати підтримку на усіх рівнях. Знаю, що Михайло Папієв є діловою людиною. Пан Папієв звик усі справи, за які він береться, доводити до завершення. Переконаний, що на клуб із Чернівців очікують лише приємні моменти. Чесно кажучи, я не здивуюся, якщо через кілька сезонів «Буковина» гратиме у Прем'єр-лізі. Хочу побажати якомога швидше потрапити у вищий дивізіон. У Чернівці повинні приїжджати такі команди, як «Динамо» (Київ), «Шахтар» (Донецьк)…

- За союзних часів Ви працювали у тренерському штабі вінницької «Ниви». Які спомини залишилися у Вас від матчів проти нашої «Буковини» ?

- На мій погляд, рівень союзного чемпіонату був дуже високим. У кожній команді грали індивідуально сильні футболісти. Люди виходили на поле не за гроші, а тому, що безмежно любили футбол. На жаль, зараз гравець, насамперед, думає: «А що я з цього буду мати ?». Щодо «Буковини», то з нею завжди було важко грати. Та й вінницька команда також ніколи не була подарунком. Тому матчі між «Буковиною» та «Нивою» завжди були цікавими. Добре пам’ятаю таких хороших футболістів, як Валерій Королянчук, Віктор Мглинець…Чернівецька команда завжди демонструвала добротний футбол.

 

"У мене була можливість працювати з грецьким клубом "Олімпіакос" і національною збірною  України"

 

- З яких причин Ви залишили грозненський «Терек» ?

- Річ у тім, що рано чи пізно контракт закінчується. А найголовніше те, що людина не може тривалий час перебувати далеко від місця, де знаходиться його дім. Мені вже не 18 – 20 років. А моя родина живе у Києві. Хотілося приділити більше уваги родині, зайнятися своїм здоров'ям. Тим більше, що мені надійшло запрошення від київського «Арсеналу». Окрім того, у мене була можливість працювати з грецьким клубом «Олімпіакос» та національною збірною України.

 

- Сталося так, що Вам не вдалося попрацювати в «Арсеналі» до завершення чемпіонату України…

- Я практично не займався підбором гравців. Я запросив лише Шацьких і румуна Шоаве, а також увів у склад молодих Богданова і Захаревича. Деякі гравці вважали, що за ними постійно закріплене місце в основному складі. Я ж вважаю, що футболісти, які припускаються помилок, повинні сісти на лаву. А після завершення чемпіонату я би їх відпустив із команди. До речі, як в останніх матчах грав «Арсенал», то і є його справжній потенціал, а не те, що «демонстрували» футболісти у матчі з «Таврією».

Ми домовилися, що до завершення чемпіонату я приділю увагу особистим справам, а далі – побачимо. Зараз можу сказати, що у мене ще діє контракт із «Арсеналом», А з президентом столичного клубу Вадимом Рабиновичем склалися непогані відносини. І все ж, я не виключаю, що поїду працювати у закордонний колектив.

 

"Розумна людина ніколи не увійде у воду, не знаючи її глибини"

 

- Чи не жалкуєте про те, що не поїхали працювати в Грецію ?

- Чесно кажучи, я дуже хотів піти в грецький клуб. Однак, тоді у «Олімпіакосі» змінилося два тренерські штаби. Спочатку у відставку пішов грузинський тренер Кецбая, а згодом бразилець Зіко. Не дивно, що вболівальники «Олімпіакоса» були налаштовані проти будь – якого тренера. Президент команди з Греції тоді мені сказав: «Не дай Боже, у Вас щось не вийде. Тоді можуть виникнути проблеми. Нехай поки що працюють інші тренери, а Ви тренуватимете наступного чемпіонату». А який мені зараз сенс йти, якщо у клубі існують певні негаразди. Так, у мене є запрошення з «Олімпіакоса», команди ПАОК, з інших закордонних клубів. Я буду ретельно вивчати усі пропозиції. Розумна людина ніколи не увійде у воду, не знаючи її глибини.

 

- І все ж, коли плануєте знову приступити до тренерської роботи ?

- Не хочу тренувати, аби лише рахувалося, що  маю роботу. Я є амбітним тренером, який хоче реалізувати свій потенціал. Мене двічі визнавали кращим тренером України, я п’ять разів разом із московським «Спартаком» вигравав чемпіонат Росії. Визнавали мене і кращим тренером Болгарії. В усіх командах, де я працював був результат. Коли прийняв запорізький «Металург», то він перебував на останньому місці. Запорізька команда змогла потрапити у фінал Кубка України, пограти у Кубку УЄФА, закінчити чемпіонат у вісімці кращих. Нам вдалося підняти і грозненський «Терек», який міг вилетіти з елітного російського дивізіону. Ми «били» грандів російського футболу.

 

До речі, гравці, яких я тренував (Дмитро Чигринський, Олег Гусєв, Максим Калиниченко) грали на чемпіонаті світу – 2006 у Німеччині. Зараз отримав виклик у національну збірну України воротар Андрій Дикань, якого я запросив у «Терек» із сімферопольської «Таврії».

 

- Як я зрозумів, Вам би  хотілося попрацювати з клубами, які кожного сезону вирішують серйозні завдання...

 

- Я вже піднімав одну, другу, третю команди. Звичайно ж, мені хотілося працювати з клубами на кшталт «Динамо» чи «Шахтаря». Тим більше, що працюючи у московському «Спартаку», я відчув смак перемогу. До речі, коли ми пішли зі «Спартака» з Олегом Романцевим, московський клуб жодного разу не виграв чемпіонат Росії. Зрештою, у мене є велике бажання працювати з тими командами, які грають у Лізі чемпіонів, Лізі Європи. Повірте мені, я ще тренуватиму елітні клуби.

 

"Де б я не працював, Харьковщенко завжди буде в моїй команді"

 

- У Ваш тренерський штаб постійно входить молодий наставник Ігор Харьковщенко, який у 1995 – 1996 роках виступав у чернівецькій «Буковині»…

- Ігор грав у мене в дніпропетровському «Дніпрі», а потім я забрав його у болгарський клуб «Левскі». У Болгарії він також демонстрував пристойну гру. Згодом запросив Харьковщенка у свій тренерський штаб. Ігор був універсальним футболістом, який міг вдало діяти у захисті та півзахисті. У моєму тренерському штабі обов’язково є наставник, який працює з гравцями певного амплуа. Маючи великий досвід гравця, Ігор добре розуміється на футболі.

Ігор Харьковщенко – порядний хлопець. Мене влаштовує його робота. Де б я не працював, Харьковщенко завжди буде у моїй команді. Зараз він, як і я, має діючий контракт із київським «Арсеналом».

 

- В'ячеславе Вікторовичу, Ви часто відвідуєте своє рідне місто Кам'янець-Подільський ?

- На жаль, не так часто, як хотілося. У Кам'янці –Подільському живе моя мама, брат із своєю родиною. Прикро, але у моєму рідному місті немає великого футболу. Мені б хотілося, щоби у цьому місті знайшовся керівник, який би опікувався футбольними проблемами. Невже тут немає можливості для того, щоби утримувати, принаймні, колектив другої ліги ?!

У мене, на жаль, немає часу для візиту в рідне місто. І все ж, я обов’язково зустрінуся з представниками владних структур. У Кам'янці – Подільському є усі умови для створення професійної команди. Є педагогічний інститут, є багато підприємств, є талановита молодь, яка хоче присвятити своє життя футболу. Потрібно лишень те, щоби знайшлися люди, які б зацікавилися у створенні футбольної команди.

Кам'янець-Подільський – це історичний центр нашої держави. Я розумію, що територіальний устрій змінився, і обласним центром став Проскурів (нині – Хмельницький). Я не хочу ображати мешканців Хмельницького, але столицею подільського краю завжди вважатиму Кам'янець-Подільський. Переконаний, що так думає кожен мешканець мого рідного міста.

 



Довідка БукІнфо

 

 

 

В'ячеслав ГРОЗНИЙ народився 12 липня 1956 року в Кам'янці - Поді́льському Хмельницької області. Заслужений тренер України та Росії. Виступав у аматорських клубах «Динамо» (Кам'янець-Подільський), «Комбайнобудівник» (Тернопіль), «Нива» (Бережани), команди міст Хмельницький та Рівне. Володар Кубка України серед колективів фізкультури 1980 року. Закінчив Луцький педагогічний інститут і Вищу школу тренерів (Москва).

 

Тренерську роботу розпочав у складі комплексної наукової групи київського «Динамо». У 1987 – 1988 роках був помічником головного тренера запорізьких клубів «Торпедо» та «Металург». А у 1989 – 1991 роках працював у тренерському штабі вінницької «Ниви». Тривалий час був тренером московського «Спартака» (1994-1996, 1999 – 2002). Працював головним тренером колективів «Нива» (Вінниця) – 1992, «Дніпро» (Дніпропетровськ) – 1996 – 1997, «Левскі» (Болгарія) – 1998, «Арсенал» (Київ) – 2002 – 2004, 2010, «Металург» (Запоріжжя) – 2008, «Терек» (Росія) – 2008 – 2009.

Тренерські досягнення:

Чемпіон Росії: 1994, 1996, 1999, 2000, 2001
Чемпіон Болгарії: 1998
Фіналіст Кубка України: 1996/97, 2005/06

 

 

 

Олексій МАМЧУК, БукІнфо (с)

 

Фото donbass.ua

 

 

 

 


 Купити квартиру в Чернівцях
Більше новин по темі:
Не пропускайте важливих новин!
Увімкніть сповіщення, та отримуйте новини моментально після публікації