Ігор Сідляр: Не можу стояти осторонь, коли моя країна переживає важкі часи

Пропонуємо читачам БукІнфо коротке інтерв’ю з Ігорем Сідляром про вибори і не тільки:

Наша країна зараз переживає непрості часи, складна економічна та політична ситуація. Країна перебуває у стані неоголошеної війни, деякі наші території анексовані. У цей період стояти осторонь від соціальних, економічних і політичних процесів, на мою думку, неможливо. Тому я прийняв рішення йти до Чернівецької обласної ради по 58 територіальному виборчому округу.

Чому серед інших партій обрали «Батьківщину»?

Я йду як безпартійний але за підтримки політичної сили ВО «Батьківщина». Чому саме «Батьківщина»? Ще у 2005 році це була одна із «помаранчевих» сил, тобто близька мені, бо у той час я був у команді «Нашої України». А на даний момент саме «Батьківщина», на мій погляд, стоїть на захисті державних інтересів, інтересів усіх українців. І це доводиться діями, закріплено у програмі.

Серед основних завдань, що входять до компетенції обласної ради і що я виніс для розв’язання – це переміщення за межі Чернівців протитуберкульозного диспансеру. Ця проблема вже неодноразово піднімалася, але й досі Чернівці чи не єдиний обласний центр, у якому тубдиспансер знаходиться у середмісті. Для цього найперше необхідно виготовити проектно-кошторисну документацію, бо, фактично, земельна ділянка у нас вже є. Так як диспансер є обласною комунальною установою, виготовлення документації може бути тільки за кошти обласного бюджету, а у подальшому можливо залучати кошти державного бюджету.

Також на обласному рівні треба розв’язати проблему добудови пренатального центру. Це велика проблема, для її розв’язання потрібні великі кошти. Яким чином це зробити? Кожного року на соціально-економічний розвиток виділяються кошти. Пріоритет використання цих коштів затверджується сесією обласної ради. Тому у повноваженнях депутатів облради впливати на розв’язання цієї проблеми.

Ще одна важлива проблема – водопостачання у Чернівцях. Тут ми мусимо використати європейський досвід, що дозволить не тільки зменшити технологічні витрати, але й підвищить якість водопровідної води. Простими словами: з крану має текти питна вода.

Не менш важливе питання – це забезпечення в області достатньої кількості дошкільних навчальних закладів. Йдеться не тільки про побудову нових, але й варто зробити аналіз тих ДНЗ, які використовуються не за призначенням. Якщо є необхідність і можливість, треба повертати приміщення до їх цільового призначення.

Кошти з місцевих бюджетів повинні спрямовуватися також і на функціонування дитячих спортивних шкіл, гуртків. Діти там повинні навчатися абсолютно безкоштовно, за бюджетні кошти. Бо ми маємо вболівати за здоров’я нашого майбутнього, наших дітей. Крім цього, місцеві органи самоврядування мають подбати про побудову у дворах дитячих та спортивних майданчиків.

Ще хотів би звернути увагу на нагальну для Чернівців проблему. Це пошук грантових коштів, необхідних для зведення сміттєпереробного заводу. А також коштів для побудови третьої черги об’їзної дороги довкола Чернівців. Окрім розвантаження доріг у місті, це дозволить ще й покращити екологію.

І ще один пункт моєї програми, про який не можна не сказати, це допомога нашим бійцям. Хоча зараз і триває так зване «перемир’я», українські військові потребують підтримки. Я переконаний, що частина коштів з обласного бюджету має йти на підтримку 3-ї тактичної групи 80-ї аеромобільної бригади та інших частин Збройних Сил, у яких служать буковинці. Тому, що вони там захищають нас, аби ми могли жити мирним життям, спокійно працювати, проводити вибори.

І, звичайно, те, для чого і покликані представницькі органи влади – це контроль та забезпечення прозорості, публічності використання бюджетних коштів. Потрібно аби громада знала як і куди витрачаються кошти, чому фінансуються ті, чи інші об’єкти. Кожен крок, який робить влада має бути відкритим і прозорим.

Ви працювали радником Геннадія Москаля, коли він очолював Луганську облдержадміністрацію. Розкажіть, з перших вуст, як живе зараз та частина України і чим Чернівецька область може допомогти?

Там йде справжня війна, хоч зараз ніби й «перемир’я». Безперечно, що ми могли б вже давно взяти під контроль усю територію і Луганської, і Донецької областей, якщо б не присутність регулярних військ Російської Федерації та найманців. Там не проста ситуація, а коли я там працював йшли постійні бойові дії. У Сєвєродонецьку, куди перенесли Луганську ОДА, були постійні проблеми із забезпеченням, зв’язком, електроенергією. Вже коли ми їхали звідти, почалося трохи все нормалізовуватися. Але люди перебувають у надзвичайній тривозі. Зруйновано багато об’єктів інфраструктури, житлових, виробничих, соціальних. Для відновлення потрібні величезні кошти, але тільки після того, як ми контролюватимемо наші кордони.

Ми маємо працювати з населенням східних областей, це ж наші співгромадяни. Там мають бути наші ЗМІ, працювати через зустрічі, поїздки, спілкування, культурний обмін. Ті люди не мають відчувати себе чужими в Україні, відірваними від країни. Вони мають відчути, що потрібні нам.

Що було найважчим у той час, коли Ви працювали на сході?

У перші дні роботи в Луганській області найважче сприймалося негативне ставлення більшості населення. Особливо як до вихідця із західної України. Нас називали не інакше як «бандерівцями». Але й до решти України ставлення було різко негативним. Це наслідок років пропаганди, яку проводили відповідні політичні сили і відсутність українських ЗМІ. До останнього часу там не мовив жоден український телеканал. Тільки зараз там почали мовлення кілька наших каналів.

Також дуже важко сприймалися постійні обстріли. Я ж потрапив туди з мирного життя. Ми постійно виїжджали на лінію фронту, доставляли продукти харчування, медикаменти, будівельні матеріали до тих населених пунктів, які знаходилися на лінії вогню. І з мирного життя потрапити, фактично, на війну – це дуже важко психологічно.

Розмовляв Володимир ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ
БукІнфо (с)