Віктор Сідляр: Я підтримую Ющенка, який не зважає на рейтинги і розуміє, що без історичної пам’яті ми не відродимося, як нація…

(Наш ексклюзив.)

Представляти для буковинського читача Генерального директора ТОВ «Чернівецький машзавод» Віктора Сідляра немає змісту. І не тому, що він тривалий час успішно керує одним з промислових гігантів області. Свого часу пан Сідляр з працівниками очолюваного підприємства брав активну участь у Помаранчевій революції, а ТОВ «Машзавод» стало одним з небагатьох в Україні, хто підтримав кандидатуру Віктора Ющенка на посаду президента.
Відтоді спливло чимало часу, багато хто розчарувався у Президентові та його команді, з сумом згадує помаранчевий Майдан, говорить про крах своїх ілюзій і готовий вже цілувати нових кумирів. Але цього не можна сказати про Віктора Сідляра. Він увесь час – коли народ на Ющенка молився, як на месію, і тепер, коли засуджує за непопулярні кроки чи відродження духовної спадщини у «часи кризи» - був на його боці. За це йому дістається від преси, що симпатизує Тимошенко чи біло-блакитним, але Сідляру від цього, схоже, ні холодно, ні жарко. «Я поза політикою, тому говорю чесно про все що думаю», - каже він.
Ми вирішили поговорити з паном Віктором про все це. Нам здалося, що читачам «БукІнфо» буде цікаво дізнатися, чому пан Сідляр і далі «фанатіє» від нині непопулярного президента, чому він з оптимізмом дивиться у майбутнє свого заводу і країни в цілому і, врешті-решт, чому він і надалі хоче залишатися поза політикою…

- Вікторе Анатолійовичу! Почнемо розмову з близької для вас теми. Як сьогодні, в умовах фінансової кризи, почувається ваше підприємство? Багато хто у місті стверджує, що нібито з дня на день «Машзавод» зупиниться і люди будуть змушені йти у неоплачувані відпустки. Не знаю правда це чи ні, тому прошу поділитися з нашими читачами думками про нинішній етап в житті заводу, розповісти про майбутні перспективи.

- На сьогодні (інтерв’ю записувалося 7 лютого 2009 року) підприємство працює стабільно. Ми не маємо жодної копійки боргу ні перед ким – ні перед банками, ні перед податковою адміністрацією, сплачуємо вчасно за газ та електроенергію. Тобто все нормально, наш фінансовий стан стабільний.

- А як ситуація із замовленнями? У «Машзаводу» завжди вистачало іноземних партнерів.

- Звісно у нас великий портфель замовлень. Саме тому ми можемо з впевненістю дивитися у майбутнє, незважаючи на те, що фінансово-економічна криза заділа і наше підприємство. Наприклад, у нас великий перелік контрактів з Російською Федерацією. Ці контракти в рублях, які заключалися по курсу 26 рублів за долар. Вчора (6.02.09р.) рубль пробив «психологічну стелю», подолавши 41 рубль. Тобто, контакти у нас підписані, нам їх доведеться виконувати, але ви розумієте, яка при цьому буде рентабельність – ці контракти на сьогодні для нас збиткові. Одна з вимог російських компаній – заключати контракти в рублях. Нам це не вигідно, але піти з цього ринку ми не можемо. Конкурувати з російськими заводами ви розумієте, що важко. Все-таки ми орієнтуємося на курс долара. Ми думаємо, як на сьогодні нам виходити з цієї ситуації, як нам в подальшому застраховуватися. В цілому, я переконаний, що ми виживемо.

Щодо різних пліток, які розпускають навколо нашого підприємства, зокрема, про платоспроможність «Машзаводу», то хочу сказати наступне. В той час, як на багатьох підприємствах скорочують посади, ми прийняли на роботу близько 40 чоловік. Наступне. Мало того, що всі скорочують видатки, в бюджетній сфері люди отримують лише «голі оклади» без надбавок, а це фактично половина зарплати, ми не зменшили заробітну плату і сплачуємо її вчасно. Ось 10 лютого люди отримають також вчасно зарплату, а 20 числа виплатимо квартальну премію. Назвіть тих, хто платить у цей час премії?! Йдемо далі. У нас на заводі є великий пакет соціальних програм, підписаний колективний договір з профспілками. Це означає, що до ювілею працівник має грошову винагороду, до інших визначних дат також виплачуємо кошти. Ніхто не скаже, що хоч один з пунктів цього договору не виконано. Все виплачуємо вчасно. Так і напишіть великим буквами для тих, хто цього не бачить, чи не хоче бачити. Хоча, дійсно, в цих нестабільних умовах було б за краще прислухатися до порад і тимчасово це все призупинити. Однак керівництвом заводу, мною, як директором підприємства, прийнята наступна стратегія – всі персональні виплати працівники отримуватимуть і надалі, а економити ми будемо на іншому. Може десь довше поносять спецодяг, зекономимо на інших матеріалах, перенесемо строки ремонтів, які хотіли робити зараз, але людина у цей важкий час на руки повинна отримувати ті кошти, на які вона розраховує. Це навіть не обговорюється, бо комусь і десять чи двадцять гривень - великі гроші.

- На вашу думку, чи ефективно у нинішніх умовах шукає вихід з кризи нинішнє керівництво держави? Чи відбиваються на місцевому рівні столичні «політичні склоки»?

- Звичайно, коли немає єдності, коли в команді, немає єдиного центру прийняття рішень, це відображається і на нашій області. Але чітко хочу заявити: я підтримую всі ті кроки, які ініціює Президент України Віктор Ющенко. У мене немає жодного сумніву у тому, що він робить правильні й необхідні кроки для економіки країни і для держави в цілому. З нього зараз, знаєте, зробили якесь пугало. Його критикують хто лиш хоче – і ліві, і праві. У нього фактично не залишилося соратників, на яких би він міг би опертися.

- Невже це вина лише тих людей, які покинули його команду?

- Це означає лише одне, що мало хто з них думає за свою країну. Я переконаний, що у політиці, як і економіці має бути вірність. Згадайте, у середні віки в Європі, коли король чи інший керівник країни був в опалі, його еліта не залишала самого. Вона залишалася вірною королю. Жанні Д’Арк коли сказали, що її король зрадив, як вона відповіла? Вона сказала, що воює за Францію, а Франція – це король. Тому коли у нас насміхаються з посади президента, ображають його… Вибачте мене, але це хамство. Такими шляхами з кризи ніхто не вийде. Де і що заявляє Ющенко, воно все відбувається саме так. Дивіться: він казав, що бюджет нереальний? Так і є. Він казав, що газові угоди не вигідні Україні… треба було протриматися ще буквально два тижні! Чому ж ми здалися?

- Тобто ви, як і президент вважаєте, що газові домовленості, підписані Юлією Тимошенко з «Газпромом» програні?

- Повністю! Ми мали добрий запас газу і населення готове було трохи потерпіти. І система працювала. Після цього поїхати і в одну мить підписати зовсім по іншому, хоча Росія погоджувалася вже на продаж газу по 250 доларів, це - не державна політика. Не треба після цього казати, що Європа мерзла, що росіяни щось не те казали – треба було думати за свою країну, за свої національні інтереси. Хочу сказати, що Ющенка треба стухати уважно. Він дуже мудра і сильна людина.

- Знаєте, у місцевих ЗМІ, особливо на шпальтах деяких буковинських сайтів, вам закидають саме про ось цю «сліпу віру» в президента Ющенка. Мовляв, ви не бачите очевидних речей, які відбуваються навколо, що Майдан давно минув, люди прозріли…. Щоправда, так переважно говорять прихильники колишньої соратниці Віктора Андрійовича – Юлії Тимошенко. Мені, все-таки, хочеться розставити всі крапки над «і». Отже, судячи з нищівної критики прем’єр-міністра, ви виключаєте в подальшому співпрацю Ющенка і Тимошенко?

- У мене немає сліпої віри в нікого. Ні в президента Ющенка, як і не було сліпої віри у президента Кучму. Але президент України, якого обрав народ. Якщо ви так поставили питання, то хочу пояснити чи розкласти свою мотивацію по поличках.
Дивіться, у перший рік правління Ющенка, як він прийшов до влади і яка у нього була команда. Вся ця команда, яка зараз проти нього, це люди, які прийшли до влади на рейтингу Ющенка…

- Але ж вони також формували цей рейтинг лідера...

- Це спірне питання, бо не всім можна сформувати цей рейтинг. Треба бути особистістю. Отже, у перший рік свого керівництва Ющенко був дуже хворий і не керував країною. Вже всі визнають, що його важко отруїли. Фактично, він дав можливість керувати в країні своїм соратникам. Давайте згадаємо так званий «корупційний скандал», який створив Зінченко. Фактично, тоді Юлію Тимошенко на посаду прем’єра затвердили майже 400 депутатів. Тобто уряд мав лише впевнено працювати! Ющенко завжди підкреслював: «це моя команда, команда нових професіоналів». Він не лише це говорив просто так на люди, він реально вимагав нових змін і підходів. Він казав: «Ці руки нічого не крали. Робіть впевнено, народ вам вірить». Це він говорив своїй команді, а не народу. Вони разом збиралися на РНБОУ (Рада Національної безпеки і оборони України.- «БукІнфо».), а потім розходилися і за спиною робили інтриги. Куди Ющенку треба було піти? З однієї сторони – команда Регіонів, з іншої – команда «любих друзів», яка між собою стала гризтися!

- Ну важко назвати "командою" середовище людей, які «гризуться» між собою…

- Просто я хочу сказати, що у цій ситуації Ющенку доводилося важко боротися. Помаранчева команда пересварилася, одні інших назвали «любими друзями»… В результаті де ці люди поділися? Вони зійшли з політичної арени, а не пройшло й трьох-чотирьох років! Мартиненко, Третьяков, Жванія… Тепер вони разом біля Юлії Тимошенко. Це ті, яких свого часу оточення Тимошенко назвало «любими друзями». Тепер вони біля неї! Значить вони не за інтереси держави боролися. Вони боролися за свої владні повноваження. В результаті Ющенку довелося прибирати всіх, і він це зробив. Потім прийшов уряд Єханурова. Давайте це також згадаємо. Це був дуже ефективний уряд. Навіть днями Янукович визнав, що Юрій Єхануров був таки ефективним прем’єром. Цього вже регіонали доконали і він допрацьовував всій термін з приставкою «в.о.». А далі ви пам’ятаєте, як Ющенко призначав прем’єром Януковича? Як президента ображали! На нього казали «чума», «мєчєний», але він мав мужність призначити Януковича. Він же з ним підписав «Універсал» і рахував, що з ним поступатимуть чесно. Але після підписання документу «регіонали» перестали універсал виконувати. Янукович одразу лиш поїхав за кордон і одразу привселюдно відмовився від Євроатлантичної інтеграції України, знов почав піднімати питання російської мови. Що мав зробити Ющенко?! Він розпустив цей парламент і упередив антидержавний і антиукраїнський переворот.
Потім пішли на вибори, а людям хочеться завжди солодкого. От хто пообіцяв того вибрали, а команда Ющенка, яка не брехала виборцям, програла. Найбільше набрала команда Юлії Тимошенко. Президент знову подав її кандидатуру. Призначив парламент Тимошенко. Будь-ласка, тепер працюйте! І що робить цей уряд, і що роблять колишні соратники Ющенка? Не можна насміхатися над святим, коли той відроджує духовність нації. Ви розумієте, за що береться Ющенко?

- Цікаво, за що?

- Ющенко береться за саму суть того, від чого народ в перспективі стане благополучним. Ось я скажу про своє підприємство. Я ж не історик, художник чи письменник, вірно? Я директор великого підприємства, але я вам точно кажу, що Ющенко правильно береться за те, що потрібно! Бо без історичної пам’яті ми не відродимося, як нація. Без цього ми не станемо потужною конкурентною силою в світі. Нам кажуть: «дайте людям їсти, пити»… А в подивіться, що робиться у тій же Європі. Де живуть ситі народи без національних ознак, які потихеньку викосила глобалізація. Там бунтують, б’ють, вся Європа перевертається. Чому вони це роблять, адже живуть в раз п’ять краще, ніж ми?! Там немає національної самоідентифікації, а Ющенко це бере як перше завдання. Бо ми маємо стати нацією. У бездуховному, безідеологічному світі ніхто не стає конкурентоздатним, жодна фірма, підприємство чи транснаціональна корпорація. Чому велика Америка вводить в інші країни свої літаки і танки, щоб захистити свою економіку. Чому це велика держава? Бо там кожен з гордістю каже, що він американець. А ми це все хочемо мати просто так?! От Ющенка критикують, що він відновлює Батурин чи щось інше. А він знає що робить. Це як мама каже синові вчитися, а він каже, що йому цього не треба, краще нехай батьки зразу дадуть гроші. І що з того буде? Тому націю треба виховувати.

От всіх турбує другий термін Ющенка, що він у нього зараз низький. Але він же це все бачить і тим не менше, цей рейтинг і здоров’я ставить на олтар української нації. А кожен це хоче використати на свою користь. Він, якщо б хотів, то по-популістськи підняв би просто свій рейтинг. Але він не розмінюється на дрібниці. Він бачить, що якщо ти ідеологічно до нього близький, якщо ти робиш мою політику, а не використовуєш посаду на свою користь, то він буде з тобою мати справу. От і все! Судіть самі. Чи це є сліпа віра чи не сліпа! І те, що Ющенко за ці чотири роки зробив для України стільки, скільки не зроблено за усі попередні роки української незалежності, то це, на моє глибоке переконання, справді вражаюче.

- Давайте трохи поговоримо про нинішнє оточення президента. Знаєте, в народі жартують, що сьогодні Віктор Ющенко «працює Президентом України в Секретаріаті Віктора Балоги». Можливо, десь звідси ростуть ноги певного неприйняття дій Віктора Андрійовича, оскільки це асоціюють із зовсім іншою персоною…

- Це спеціально розроблена технологія з дискредитації Ющенка. Так як Медведчук не керував Кучмою, він боявся до нього у кабінет лишній раз зайти, так само Балога далеко не керує Ющенком. А технологія така: якщо не можна «вибити з сідла» головну особу, то тоді треба «вибити» оточення. Згадайте, хто б біля Ющенка не стояв – всі були погані! Скажу більше: Віктора Балогу я справді вважаю ефективним менеджером. Мені в ньому імпонує також те, що він не продається і не йде на дешеві компроміси, протягуючи певні кулуарні рішення. Він дає Ющенкові вірну, не викривлену інформацію про суспільні речі, а тому багато кому хочеться відлучити Балогу від нього. Ось ви питаєте за команду… Так згадайте, скільки людей в команді Ющенка помінялося? Скільком людям він допоміг зробити політичну кар’єру! Маленький приклад: хто знав Анатолія Гриценка до 2004 року? Вузьке коло інтелігентів. Ющенко його бере і робить Міністром оборони. Це ж Ющенко його підняв! І що тепер Анатолій Гриценко робить з Ющенком? Якщо тебе колись підняли, то ти повинен дякувати цій людині, як вчителю. Якщо ти, Гриценко, бачиш що зараз він щось не так робить – замовкни! Ти був у його команді! Ти не маєш його публічно опускати і застосовувати таку критику і ганьбу. Бо треба було пам’ятати, що до призначення Ющенка він був ніхто і звали його ніяк. Чому він ці питання не ставив, коли був Міністром оборони?

І таких прикладів, кого з людей Ющенко «витягнув» у новий політичний пласт, дуже багато. Ось дивіться, до мене на цій посаді (Гендиректора ТОВ «Машзавод», «БукІнфо») було ряд директорів. Ви чули, щоб я колись щось погане сказав на того ж Фотокакіса, з яким боровся, на того ж Зайцева чи на Колесника? Ні. Бо я вважаю, що завдяки всім їм я піднявся на цю посаду. Так, щось вони робили правильно, щось ні… Але треба казати так – давай я зроблю краще! Але ганьбити, вибачте…
От кажуть він проти Тимошенко. Але коли стосується сім’ї, то дивіться Ющенко навіть коли виник скандал з донькою і зятем Тимошенко, попросив не роздувати цю тему і не «натравлював» міліцію проти них. Він же поступає порядно, а проти нього таке починають!

- Вікторе Анатолійовичу! Ви активний учасник Помаранчевої революції, так само ваше підприємство одним з перших підтримало Віктора Ющенка, коли той був в опалі до Президента Кучми, і не було відомо, хто переможе на тих виборах. Тому ви маєте моральне право на власні публічні підсумки минулих років президентства Віктора Ющенка і свій прогноз на майбутні вибори, які, ймовірно, відбудуться у січні 2010 року.

- За роки керівництва Віктора Ющенка Україна зробила поступ не лише в духовній сфері. Багато зроблено й для економіки. Ось дивіться, зараз люди скаржаться на поганий стан. А поверніться півроку тому, що було з Україною? Все було нормально, поки не розпочалася ця фінансова криза… Я вам скажу більше, при всій моїй критичній позиції до уряду Януковича, такого як зараз при Тимошенко не було. Вона проводить не системну економічну політику.

Я справді бажаю успіху цьому урядові, тому, що це буде і мій успіх, як керівника підприємства. Але від голих гасел, все-таки, треба колись перейти до конкретної праці! Ось зараз всі скаржаться в країні, що немає коштів. Але я вам скажу, як бізнесмен. Гроші ніде не пропали – вони просто перемістилися з одного місця в інший бік. Їх ніхто не спалив! Треба просто знайти, де є ці місця, і зацікавити, щоб ці гроші прийшли у нашу економіку. Такого ж бути не може, щоб в одну мить зникли всі гроші. Ці гроші є на Близькому Сході, Саудівській Аравії, в Індії, у Європі. Треба вміти залучити ці гроші в українську економіку, і треба навчитись вигравати у конкурентній боротьбі за ці гроші.

- Цікаво, як ви визначаєте для себе поняття «економічна криза»? Як повний крах чи як початок нового економічного відродження?

- Для когось це може і криза. Але ми знаємо, що саме у такі кризові часи перереформовувалися фінансові ресурси і статки. Одні ставали біднішими, інші багатими. Одні нації ставали слабшими, інші піднімалися. Ось питання: як Україна з цього вийде? І саме такий чіткий план я бачу у Віктора Ющенка.

- А якщо його не оберуть на другий президентський термін? Погодьтеся, це більш ніж реально…

- Звісно, на другий президентський термін він може й не стане. Але якщо наша нація мудра, а я у це чомусь вірю, то коли прийде час вибору, вона дуже уважно подивиться і зробить правильний вибір. Знаєте, чому всі «травлять» Ющенка? Бо у нього не такі й малі шанси стати президентом на другий термін. Це колосальні шанси. Якби у нього не було шансів, ніхто б на нього не звертав увагу. А так усі політичні команди обрали об’єкт – один ворог Ющенко. Чому? Якщо він такий слабкий, залишіть його у спокої, бо він не конкурент. Але насправді він конкурент, бо має сильну волю і характер. Нехай ще пройде деякий час. Нехай люди трохи розберуться і побачать, що насправді було і що є. Вони побачать, що він декларував і що досягнув.

- Ви переконані, що у президента тут буде вже й так багато «плюсів»?

- Ну я розумію… так, він казав, що «бандитам тюрми». Але, як виявилося, що йому не було з ким цим бандитів садити! Команда розбіглася! А де було взяти іншу команду? Ми з на Майдані не лише за Ющенка кричали, але й за тих людей, які його тепер кинули. А це ж теж були лідери нації. Людська свідомість трохи відстає від свідомості лідера. На те вона й лідер, щоб бачити на кілька кроків у перед. Тому ми як нація повинні розрізнити – хто є лідер, а хто «мильна бульбашка». Якщо ми як нація це побачимо, тоді у нас є майбутнє. Якщо ні – то будуть увесь час нас, як холопів, дурити. Є багато націй, які віками не можуть вибратися із злиднів. А є такі, що живуть благополучно. Вони розуміють, хто до них прийшов. У них вища культура і політична свідомість. Це проблема росту.

- Опоненти Ющенка закидають йому великі прорахунки й у зовнішній політиці. Зокрема, повний провал у стосунках з Російською Федерацією. Ті ж газові перемовини, де він, нібито, повністю втратив ініціативу переговорного процесу…

- Про який провал ви говорите?! Та не втратив він ініціативу! Я вам скажу так: Україна по справжньому стала незалежною і з нами стали рахуватися лише за президентства Ющенка. Що значить втратив? Якщо ви васал, то, звісно, йдіть на поклон кожен раз і ведіть переговори десь у туалеті чи на вокзалі, як це було. А якщо ви рівноправний партнер, то ви відстоюйте свою точку зору. Рано чи пізно треба виростати з коротких штанів. Та само дорослішають діти. Спочатку батькове слово навіть не обговорюється. Але згодом проходить час, ти виростаєш і приходить момент, коли кажеш: «Сидіть, батьку, там де сидите, а у мене своє життя». Так само це стосується країни. Якщо ми незалежні, то повинні йти не в фарватері політики. Але ви мені скажіть, невже Крим це не наша територія? Чорноморський флот… Ну хто б дозволив на своїй території для чужих кораблів швендяти туди-сюди? Якби у ваші ворота постійно сусід їздив туди-сюди?!

Про газ. Так, ми перейшли на світові ціни. Це мало відбутися. Але ніхто нам не має права диктувати, як нам бути. Проблема мови, це наші внутрішні справи! Кожен російський політик вважав за необхідне приїхати у Крим і проголошувати антиукраїнські прокламації. Ви спробуйте приїхати в Москву і щось подібне заявити! Але ж на цих просторах живе багато українців, які також можуть мати претензії на ті землі. Але ж ми туди не їдемо, не агітуємо… То в чому прорахунки? У тому, що ми хочемо бути рівноправними? Так, це певна ломка взаємостосунків. У Росії на це працює цілий апарат, у нас працює «п’ята колона».

Про економіку теж нічого поганого не можу сказати. Між Україною і Росією товарообіг не впав. Наше підприємство легко заключає контракти з Російською Федерацією і таких підприємств десятки тисяч, які працюють з Росією. Якщо ж щось не виходить, то повірте, це не політична, а економічна складова. Розумієте, бізнес - це економічна вигода. Якщо ми запропонуємо нормальні умови і якість, то з нами будуть люди працювати. Не зможуть напряму – будуть шукати обхідні шляхи, щоб наш товар пішов туди, чи їхній до нас. Бізнес завжди знайде свою щілину, якщо це вигідно. Так, важливо мати добросусідські відносини будь з ким, але ці відносини мають бути рівноправними. Але якщо ваш сусід «буйний» і весь час вас повчає, то краще побудувати з таким високий паркан. Правду кажуть: хочеш мати гарні стосунки з сусідом – май хорошу огорожу. Будете зустрічатися на нейтральній території і пити «сто грам».

- Пане Вікторе! Цікаво як ви ставитеся до політичного потенціалу нашого земляка Арсенія Яценюка? Багато хто пророкує йому наступне президентство в країні…

- Арсенія Петровича я знаю лише з кращої сторони. Я йому бажаю успіху. А які його перспективи… Скільки цих перспектив рухнуло, так, на жаль, і не опершись на ноги. Яценюк наш земляк, він справді молодий і перспективний, але я вам сказав за свої політичні уподобання. Якщо Віктор Ющенко буде балотуватися на наступний термін, я підтримуватиму його. Коли він прийме якесь інше рішення, не дай Бог, тоді я також прийматиму для себе інші рішення, як громадянин цієї країни.

- Мені зрозуміла ваша позиція. Тепер хочу перейти від великої політики, до справ місцевих, більш приземлених. Нашим читачам цікаво, чому ви так наполегливо уникаєте політики, депутатства? Адже зараз це так популярно… Всім очевидно, що ви свідомо дистанціювалися від цього процесу. Чому?

- Я нічого нового вам не скажу. В політику я не йшов і не піду. Тому, що на даний момент у нас політичних партій немає. Це «клуби за інтересами». Сама нормальна людина, яка потрапляє у цей клан, змушена потім грати за їхніми правилами. Ну візьміть наших депутатів. Коли ще була мажоритарна система, то кожна людина (депутат) ще щось могли сказати. А тепер, коли навкруги одні лише партійні бренди… Партій немає, це, вибачте, компанії за інтересами. І там один лідер керує всіма і ставить всіх, не буду казати як… Ідеологічних партій поки немає, ніхто не бореться за ідеологією. Вся суть зводиться до одного: дорватися до влади, наобіцяти людям, потім всіх обманути і знову перед новими виборами обіцяти…

- А «Наша Україна» належить до цих партій? Її зараз очолює президент.

- Так само і «Наша Україна». Вона має ті самі проблеми. Бо туди прийшли люди кон’юнктурні. Туди пішли не заради ідеї, а заради посади. А в партію чи політику треба йти для того, щоби щось і їй дати, а не лише взяти. От Степан Бандера хотів посад чи ділити майно? Чи може він жертвував собою, хотів щось залишити від себе для нації?

- Яку оцінку ви можете дати нинішньому керівництву міста і області?

- Я не хочу цього коментувати. Нехай цю оцінку дають люди. Я живу в цій області, за неї переживаю, допомагаю чим можу.

- Як на сьогодні складається ситуація навколо побудови вашого житлового містечка, яке ви намагалися побудувати на землях, що належать заводу, однак цьому всіляко противилася Чернівецька міськрада?

- Нам досі не дали дозволу на будівництво, хоча ми виграли всі суди у цьому процесі. Суди зобов’язали міську раду дати нам дозвіл, але вона не виконує рішення суду і на це немає управи. А зараз це, бачу, не варто будоражити. У нових, тобто теперішніх економічних умовах, ця можливість, фактично, втрачена. Зараз житло так рухне, що нам буде дешевше купити готові квартири, ніж будувати. Прогнозую, що незабаром станеться обвал цін на землю і нерухомість. Це мій прогноз.

Багато хто в місті понабирав землі, плата за землю значно виросла, і тепер не знають, що з цією землею робити. Зараз переглядатимуть земельні тарифи, у Чернівцях ця тема бурлить. Ми ж, на відміну, хотіли на своїй землі побудувати житловий комплекс, але нам не дали.

- Дякую за розмову. Бажаю успіху!


Інтерв’ю взяв Сергій ЗАРАЙСЬКИЙ,
власний кореспондент УНІАН у Чернівцях
Фото S.Z. з архіву «БукІнфо»