Керівник охорони Чернівецького Майдану Дмитро Чернишов: «У буковинській владі є багато таких, які роблять шкоди не менше ніж вороги України»

 

 

Навколо Дмитра акумулювалося багато різних людей, але справжньою опорою стали його друзі, знайомі, а також молодь. Він з самого початку добре розумів на що йде, чим ризикує і які наслідки будуть, якщо українці не досягнуть бажаного результату. «Якби тоді влада не помінялася, то однозначно всі, хто був пов'язаний з Майданом, були б затримані і ув’язнені. Я б теж не уникнув репресій», - каже пан Дмитро.

Чи лунали Вам, як керівнику охорони місцевого Євромайдану, попередження або ж прямі погрози від тих, хто представляв тоді режим Януковича?

Правоохоронні органи та служба безпеки мене не чіпали. Однак виникли деякі проблеми на роботі (на Сторожинеччині), коли мало не звільнили по статті за начебто прогули. Але минулося…

Ви і Ваші побратими мали певні очікування кардинальних змін від перемоги Майдану, які мали відбутися зі зміною влади. Чи справдилися ці очікування?

На жаль, те, чого ми найбільше прагнули, ще не відбулося – поки що не з’явилася довіра до влади, відсутнє порозуміння з нею. Я йшов на цю боротьбу і піднімав інших людей, бо у кожного з нас є діти, родина, для яких хочеться кращого життя. Однак ні я, ні мої близькі, друзі не відчуваємо позитивних змін. Можна говорити навіть про погіршення, бо економічно стало жити ще складніше.
Корупція не те, що не зникла, але процвітає ще краще. Просто одні люди прийшли на зміну іншим – всього на всього. Можу навести один яскравий приклад, про який говорив 21 квітня на прес-конференції. 15 квітня я подав листа на ім’я першого заступника голови Чернівецької ОДА В.І. Куліша з проханням надати допомогу у вигляді 25 комплектів камуфляжних костюмів потрібних розмірів, надав перелік необхідних медикаментів, аптечки, 25 пар військових черевиків. 15 квітня Володимир Іванович особисто мені пообіцяв, що наступного дня замовить усі необхідні речі. Проте 20 квітня заступник голови ОДА цинічно відмовив мені, мотивуючи тим, що з добровольчими батальйонами, які ще не легалізовані, не хоче мати справу. Так відповів, що я себе відчув якимсь непотребом.

Цей тон розмови мене дуже розлютив і 21 квітня на прес-конференції волонтерів я вирішив довести цей факт до громадськості. Там я заявив, що копії заяв, листів і відповіді В.І. Куліша доведу до буковинських бійців, які воюють на Сході України, щоб вони знали як насправді ставиться влада до потреб армії.

Я переконаний, що у буковинській владі є багато таких, які роблять шкоди не менше ніж вороги України.

На відміну від таких ганебних прикладів, серед високопосадовців краю є багато тих, хто готовий прийти на допомогу. Зокрема, начальник Чернівецької митниці ДФС Микола Салагор пообіцяв на потреби військових виділити 20-25 тис. грн. Департамент охорони здоров’я Чернівецької ОДА в особі його голови О.Андрієць та заступника Ю.Лесюка, а також обласна стоматологічна поліклініка надали безоплатно необхідні медикаменти з відповідною сертифікацією.

Повернемося до часів Майдану. Яким було його внутрішнє середовище – однорідним чи, все-таки, мали місце певні розбіжності, протистояння….

До нас приходили переважно патріотично налаштовані люди. Було багато молоді, особливо студентства з ЧНУ імені Ю. Федьковича, різних ліцеїв і коледжів міста. Молодь завжди перебувала зі мною, займалася агітацією, збором речей, коштів на київський Майдан. Після побиття студентів у Києві чернівецькі дівчата та юнаки не хотіли залишатися осторонь і підтримали опір своїх ровесників.

Ви себе позиціонуєте як волонтер чи військовик?

У першу чергу я − боєць, залишаюся комендантом нашої бази та водночас заступником командира окремого добровольчого батальйону «Карпатська Січ» Олега Куцина. Відповідаю за напрямок матеріально-технічного забезпечення бійців. Батальйон дислокований у м. Курахово Донецької області, а частина бійців воює у Пісках. Займаюся цілою низкою питань, пов’язаних із забезпеченням усім необхідним бійців на передовій – військова екіпіровка, взуття, продукти харчування, вода, маскувальні халати та сітки, медикаменти, боєприпаси.

Зараз триває процес формування окремої Буковинської чоти у складі батальйону «Карпатська Січ». На мене покладено обов’язки командира цього підрозділу. Я буду йти на передову зі своїми бійцями і добре усвідомлюю, яка велика відповідальність покладена на мене за життя кожного бійця не лише перед законом, але перед його батьками, дружиною і дітьми.

Влада намагається добровольчі батальйони легалізувати і зробити їх підконтрольними собі шляхом інтеграції цих формувань до Збройних сил України. Як складеться подальша доля «Карпатської Січі»?

Справді, не все так просто, оскільки є небезпека безконтрольного існування збройних формувань, а отже керівництво країни з метою уникнення непередбачених ситуацій запропонувало «добровольцям» визначитися і пройти процедуру легалізації, щоб продовжити воювати в зоні АТО в складі Збройних сил. Батальйон «Карпатська Січ» буде входити до складу ЗСУ у складі 93-ї окремої гвардійської механізованої бригади шостого армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ.
У складі цього батальйону усього воює понад 1500 бійців, з них вихідців з Буковини – більше 30. Регулярно виїжджають групи наших бійців до місця дислокації в м. Курахово на Донеччині. Вони разом зі мною входять до складу Буковинської чоти.

Вам доводилося раніше бувати в зоні АТО, чи це Ваша перша поїздка?

Так, невдовзі вчергове їхатиму. Маю значний військовий досвід, оскільки упродовж 1976-1982 рр. брав участь у бойових діях - був командиром 617-го окремого підрозділу спеціального призначення Головного розвідувального управління армії. Таким чином, життя давало можливість побувати в різних місцях, ситуаціях, отже отримав неоціненний досвід, який зараз став у пригоді.

Чим Ви займалися після того, як Майдан припинив своє існування, почалася російська агресія в Криму та фактично країна зіткнулася з вторгненням на територію материкової України?

З перших днів штурму ОДА у січні 2014 р. та захоплення самої будівлі я був комендантом і ним залишався. На громадських засадах відповідав за безпеку приміщення за дорученням міжфракційного об’єднання «Народна Рада». З квітня 2014 року голова ОДА Ванзуряк офіційно прийняв мене у штат на посаду начальника служби безпеки ОДА.

Під час роботи мені доводилося бачити багато неприємних речей. Наприклад, керівник тієї структури, де я був працевлаштований, у минулому чітко виконував вказівки представників попереднього режиму. Він продовжує працювати і занадто наполегливо, як на мене, намагається відродити в ОДА жорсткий контрольно-пропускний режим часів Папієва – жодного доступу громадян до високопосадовців без попереднього дзвінка.

Для мене це неприйнятно, бо незрозуміло кого саме так бояться у «будівлі з левами». За часів мого керівництва службою безпеки ОДА я запровадив інші, більш демократичні порядки, при чому, жодних ексцесів не сталося. Я мав розмову з кількома високопосадовцями в адміністрації з приводу реформування принципів роботи служби безпеки в ЧОДА, але поки все залишається без змін.

Скажіть, чому так виходить, що волонтерам доводиться у різних владних кабінетах вирішувати проблеми, які безпосередньо мали б розв’язувати чиновники. Що з цим робити?

На моє переконання, причина цього ганебного явища криється у безкарності влади. Особливо все це дико виглядає після масових протестів, загибелі тисяч українців, безмірного смутку, який прийшов в українські родини. Це дуже принизливо, коли ми ходимо з протягнутою рукою і просимо допомоги для наших збройних формувань, які захищають українську територію в зоні АТО. Обласне керівництво прямо не відмовляється, але й не йде відкрито нам назустріч. Нерідко мені доводиться декого «брати за горло», аби вирішити якесь питання.

Громадські організації, волонтери мають діяти більш впевнено, поширювати інформацію, доводити такі ганебні факти до військових підрозділів.

Непокоїть намагання влади «підім’яти» під себе волонтерський рух та використати його для самопіару перед виборами до місцевих рад. Допоки громадськість не навчиться чітко контролювати дії влади, нічого не зміниться.

Яким чином зараз функціонують ГО «Майдан», Антикорупційна комісія «Народної Ради», яку роль вони відіграють сьогодні у суспільному житті Буковини?

Антикорупційна комісія «Народної Ради» не виконує своїх прямих функцій, значна кількість справ не розглядається, а ті, хто входить до Антикорупційної комісії, як на мене, самі підлягають люстрації. Майдан втратив свою активну позицію, до організації не приймаються активні люди, які показали себе з перших днів протестних акцій.

На нещодавньому засіданні Ради Майдану постало питання про те, чому деякі активні «майданівці» не входять до його керівних органів, та чому довготривалий процес затвердження через комісії унеможливлює вплив таких людей на роботу цієї громадської платформи. У Раду Майдану потрапили випадкові люди, які гальмують активні процеси цього громадського об’єднання.

Почала діяти тимчасова комісія по розслідуванню дій «Антимайдану», в якій я брав участь ще влітку минулого року. Було багато галасу, задіяли молодь, адміністрацію, але процес штучно затягнувся, фахово з документами не попрацювали, нікого не притягнули до відповідальності. Погоджуюсь, що напевне це комусь вигідно, і саме тому розвалюють структуру громадського руху зсередини.

Як ви ставитеся до того, що регіонали, в тому числі й колишній очільник ОДА Папієв, як емісари оновленої ПР «Опозиційний блок», приїжджають на Буковину?

Однозначно негативно.

Парадоксальна ситуація, але після тисяч втрат найкращих людей, яких зазнала Україна на Майдані та на сході держави, «колишні» повертаються до влади у складі різних політпроектів. Це може негативно позначитися на результатах місцевих виборів. Які, на Вашу думку, політичні сили ведуть до влади найбільше колишніх «регіоналів» ?

Найбільше таких людей проривається через Блок Петра Порошенка, що означає фактичну реанімацію режиму Януковича. Після загибелі «Небесної сотні», тисяч втрат у «котлах» зони АТО, має змінитися сам виборець. При владі мають бути люди, які користуються значною підтримкою та довірою громади, ті, які справді для неї роблять конкретні справи, допомагають бійцям на передовій фронту. А ті, які живуть в іншому вимірі, своїм звичним комфортним життям, не помічаючи сліз матерів і дружин, відсторонюючись від горя, яке принесла війна з Росією, мають бути усунуті від влади через громадський спротив конституційним шляхом.

Наразі в області формується батальйон, у складі якого Ви разом зі своїм сином будете воювати на передовій (на фото поряд - Дмитро Чирнишов зі своїм сином). Як до цього ставиться Ваша дружина?

Позитивно. Моя дружина − патріот, нормально сприймає мої наміри і переконання, бо розуміє, що потрібно зі зброєю в руках здобувати справжню незалежність України. Під час Революції Гідності, коли я фактично не заробляв кошти, дружина готувала та передавала домашню їжу, підтримувала мене та інших, хто тоді зі мною перебував на Майдані.

Ви займаєтеся комплектацією бойового складу батальйону «Карпатська Січ» та доставкою необхідних медикаментів, устаткування, обмундирування, транспорту. Чи вдається налагодити якісні контакти з людьми?

Я звик завжди діяти, постійно комунікувати з іншими. Щирість намірів і відповідальність – головні принципи, на яких я працюю з іншими людьми. Саме тому вдається вирішувати багато важливих питань з постачання бійців усім необхідним.

Як ви оцінюєте діяльність волонтерських організацій, які діють на теренах області?

Тих, що я знаю - дуже добре. У приміщенні ОДА працює координаційний центр. Також діє волонтерська організація в приміщенні міськради, низка інших громадських волонтерських груп. Для потреб бійців АТО, та зокрема, для забезпечення нашого військового підрозділу ОДБ «Карпатська Січ» співпрацюємо з усіма волонтерами, у яких є добра воля допомогти бійцям на передовій. Тісно та плідно співпрацюємо з волонтерським центром «Буковинське об’єднання волонтерів».

Ви говорили, що завжди з радістю знаходили спільну мову з молоддю. Як з позиції бійця сприймається на фронті допомога з боку студентства?

Справді, молодь допомагає усім, що їй під силу – плете маскувальні сітки, передає бійцям продукти харчування та речі першої необхідності, медикаменти. Нещодавно був у БДФЕУ, де студенти проводили кондитерський ярмарок – захід на підтримку бійців АТО, кошти з якого через ГО «Буковинське об’єднання волонтерів» передано на закупку автомобіля для потреб батальйону «Карпатська Січ». Щира дяка за це.

Багато журналістів, психологів, громадських діячів б’ють на сполох, що воїни, які повертаються з фронту, не мають можливості природньо адаптуватися до мирного життя. Вони повертаються з АТО після пережитого та побаченого вже із зовсім іншим світосприйняттям – як діяти суспільству? Як їх правильно повертати до нормального життя серед близьких та рідних?

У кожного є індивідуальне сприйняття на межі психологічного бар’єру при екстремальних ситуаціях, дехто витримує такі навантаження і його психіка не ламається, з для багатьох через пережиті травми адаптація проходить надто складно. Для цього повинні ефективно функціонувати центри психологічної реабілітації, де бійці, які повернулися з фронту, могли б під наглядом фахівців проходити комплексні програми відновлення.

На жаль, у Чернівецькій області такого комплексного підходу не існує та не проводиться системна робота з широким залученням громадськості та волонтерів. Для психологічної адаптації військовослужбовців дуже важливе розуміння оточуючих, правильне ставлення представників влади.

Адже дуже сильно підриває нерозуміння зі сторони багатьох громадян, які говорять страшні для фронтовиків фрази на кшталт «Я вас туди не посилав, не морочте мені голову своїми проблемами».

Саме подібне нерозуміння породжує масу конфліктних ситуацій на побутовому рівні, створює масу проблем та незручностей насамперед бійцям АТО, які повернулися у мирний світ з психологічними травмами. Тут вкрай важлива інформаційна політика, коли бійці, повертаючись на ротацію, не знають куди саме можуть звернутися по ефективну допомогу.

Мені відомо про створення подібного центру у шпиталі інвалідів вітчизняної війни. На жаль, про системну роботу в цьому напрямку на рівні області навіть не йдеться. Крім того, багато громадських активістів, організацій у перший день приїзду бійців вітають їх, а в наступні дні та місяці забувають про їхнє існування. Це не припустимо. Ця робота не може бути одномоментною та поверховою.

21 квітня на зустрічі з волонтерами я прямо сказав про лицемірство деяких високопосадовців Чернівецької ОДА, які пообіцяли допомогти бійцям, а насправді цинічно відмовили. Однак після перемоги Революції Гідності та приведення до керівництва нинішньої влади саме «майданівці» формували перші добровольчі загони та йшли на захист української землі.

Такі вчинки високопосадовців є не лише образливими для тих, хто захищає Україну на фронтах Донбасу, але і за такі слова необхідно усувати з займаних посад. На моє переконання, люди мають жити по честі – це мій принцип, від якого я відходити не збираюся навіть у найскладніших випробовуваннях.

Розмовляла Марія МАНДРИК,
Спеціально для БукІнфо (с)