МОГОЛИ, МОГОЛИ... /  Днями у розважальному комплексі «Панорама» у Чернівцях відбулося дійство Яна Табачника «Чєсть імєю прігласіть». Багато людей мали і не мали честі, але до Янкеля ходили. Бо він запросив. Кого цього разу просив Табачник?

- Прокурора області та його заступника пп.Ороса і Поцілуйка;

- голову обласного апеляційного суду пана Черновського;

- начальника обласної міліції пана ґенерала Проскурняка;

- начальника управління СБУ у Чернівецькій області пана ґенерала Кіцула;

- вищу обласну виконавчу владу, і навіть заступницю голови ОДА Пушко-Цибуляк разом з племінником;

- голову реґіонального відділення антимонопольного комітету, екс-голову виконкому «Наша Україна», депутата облради пана Мотуляка;

- голову Кельменецької РДА пана Телешмана;

- навіть від БЮТу просили голову облради п. Шилепницького;

- від мерії самого мера Федорука;

- колишнього начальника ДАІ міста пана Гнатюка.

- теперішнього обласного санітарного лікаря пана Світличного.

І ще були всілякі та не однакі. Якщо добре пробадати* тих, хто сидів цього разу у Янкеля, то набереться мінімум шість на місце ще діючого губернатора області. Серед тих, хто вже спати не може спокійно і кому сняться сни у губернаторських фотелях – Микола Романюк, голова обласної організації партії реґіонів. Міг би бути, але, кажуть, інтелект не дотягує.

Другим у спину дихає Франц Федорович, депутат облради. Буде, якщо на нього поставлять. Видно, не дуже охоче ставлять. Бо мають підозру, що не зовсім відійшов від колишнього «трудовика» Тігіпка.

Третім може стати Михайло Романів, голова Пенсійного фонду, екс-губернатор за панування есдеків. Він навіть мав честь не сидіти за одним столом з колишнім однопористом (від «Пори» вони прийшли в облраду) Михайлом Бойчуком. Останній уже у Яценюка, а перший ще при Литвині. Свистати вони хотіли на «Пору», Каськіва та нашу справу.

Четвертий у списку тих, хто може бути, — Юрій Кушнір, підприємець з Глибоцького ра-йону, близький до Харабари чоловік. Він тепер партію реґіонів у цьому районі очолює. Пер-спективний на майбутнє.

П’ятим, за несприятливих обставин для себе, міг би бути екс-міністр праці Михайло Папієв. Якщо йому пощастить, то чекає пана Михайла посада, як мінімум, віце-прем’єра.

І шостими залишаються ті, хто є. Бо інакше чого їм ходити до Яна?!

Цікавими і ориґінальними у цих кошиках з яйцями, які роз-кладають буковинські дрібні та не дуже політики, є бессарабські писанки. Першими там помічені братки Телешмани Петро і Василь. Ще на виборах 2004 року вони були такими хитрими, що, здавалося, окрім Харабар, вже хитріших за них нема.

Василь Телешман тоді очолював штаб Януковича у Кельменецькому районі, а Петро Телешман служив Ющенкові. Незважаючи ні на що і хто б не виграв, Телешмани не програвали. Так і сталося: Петра призначили головувати у районі, а Василеві недавно орден вручили. Зараз, напевне, вже обидва переметнулися до Януковича. Знову хочуть бути при владі й при справі (коли виграє Юля, то нехай обох хитрунів гонить драпатою мітлою).

До Янкеля мали честь зайти два Харабари — Микола і Василь (Віктор, напевне, ще у роздумах). Вони також з бессарабців. За перемоги Януковича всіх Харабар чекає велике майбутнє.
Що ж, зрозуміло, чому основні «танцівники» під акордеон були в «Панорамі». Вони або від Януковича, або біля нього. Але що ж там робив Іван Шилепницький?! Активний бютівець, стійкий буковинець, син свого лужанського роду, який з діда-прадіда сам мав честь запросити, а не кудись до когось йти.

Тим паче, що Іван Орестович з табору іншого. Його лідер на той час, як, власне, і на цей, ще не програла вибори. І ще буде серйозно боротися за себе, за Петра з Сільвою і за Івана. Їй одній важко все побороти. Треба допомогти. А хто допоможе? Петро Петрович у конфліктах, Іван Орестович – у Табачника… Негарно якось виходить.

А серед усіх, хто був, мав честь не бути молодий та порядний реґіонал Олег Унгурян. — Я з морально-етичних міркувань туди не ходив, — розповідає Олег. – У мене запрошення було за столик №25. Тепер люди не мають за що їсти купити, а там пани гуляють. Казначейство платежі не проводить, бюджету нема. А тут… ніби банкет серед злиднів.

Хто зможе заперечити молодому реґіоналу, депутатові обласної ради? Ніхто. Ні «шніцелі», ні «білі», ні «зелені», ні «червоні», ні «голубі».
А нашим владцям і тим, хто біля них, що мали честь, варто би Яну Табачнику хоча б натякнути, аби він іноді послуговувався українською божистою мовою, яка плекає ту землю і людей, що творять добро і вирощують хліб, аби годувати нас. Хоча б з поваги до звання народного артиста України треба звертатися мовою тієї країни, яка тебе нагородила і возвеличила. Нашим владцям чомусь не вистачило ні духу, ні сили для такого чину. Що їм завадило? Чи хто? Може, саме Ян Табачник вказав їм всім їхнє місце: «Я в партіі рєгіонов, — мнє там харашо. І вам там будєт харашо».

Як шкода, що таким людям ми дозволяємо нами керувати, нас судити, нас оберігати і карати. Коли вже прийде на цю, збережену Богом і спаплюжену людьми, землю наш Вашинґтон зі своїм праведним законом? Чи вже краще Довбуш з Бандерою?!

Петро КОБЕВКО, газета "ЧАС"

* бадати — медичний термін, яким користувалися лікарі Буковини колись. Він означає перевірити тіло чи його частину на наявність тієї чи іншої хвороби.