Тінь патріарха Кирила над Україною

ПОПИ ЗДУВАЛИ МУХИ З ВІКОН /

...Мені стало страшно ходити в церкву. Мою церкву - УПЦ Московського патріархату. Боюся одного дня під час служби почути що-небудь, що душа не зможе прийняти в цей важкий для країни час.

Не одному мені так. На сайті парафіян храму Дмитрія Солунського на Волині можна прочитати відкритий лист церковної общини Митрополитові УПЦ Онуфрію. Є там і такі рядки : «Патріарх не лише створив надійне тло для кремлівського агресора, але і опустився до відкритого наклепу на українців... про те, що джерелом війни є... уніати і розкольники». Як ви зрозуміли, йдеться про патріарха Російської православної церкви Кирила. «Кров не лише українців, але і громадян РФ - найманців і кадрових військових - на його руках», - виносять вирок парафіяни..

Якщо віруючі так про свого патріарха – то й не скажеш, що нічого не відбувається.

Сьогодні вже всім зрозуміло, що війна між Україною і Росією - це цивілізаційна війна. І Росія з кожним місяцем втрачає в ній одну світоглядну позицію за іншою. Спочатку зазнав краху міф про «антифашизм». Виявилося, що до фашизму ментально набагато ближчі Гіркін і Біс, а вічні жертви фашизму - євреї - воюють на стороні держави Україна. Біта і мовна карта - серед українських патріотів російськомовних не менше, ніж тих, чия рідна мова українська.

Православ'я - остання цитадель. І Кирило не втихомирюється: віщає про руйнування храмів МП, про вбивства священиків... Він не згадує, що смерті ці - результат артобстрілів, левова частка яких - справа рук його улюблених сепаратистів. Він говорить так, щоб віруючий побачив картинку: уніати і розкольники виводять на розстріл сивого священика і підривають фугасом православний храм...

Керівництво УПЦ МП нібито в нейтралітеті. Ну, в такому, аби не відспівувати загиблих бійців АТО і не допомагати національній армії. Зате служба священиків як добровольців серед сепаратистів, безсовісне позування з автоматами в руках і благословення коронованих злодіїв «ДНР» і «ЛНР» ніби навіть і не засуджується. Останнє надбання YouТube - сюжет про урочисте освячення кліриком УПЦ МП «бойового прапора» 4-ій бригаді «Збройних сил ЛНР».

Нейтралітет в часи, коли народ страждає, і твої єпископи це страждання примножують - це благочестя чи бездушність?

Днями була придушена спроба бунту церковної еліти на Волині. Митрополит Варфоломій і архієпископ Анатолій спершу підписалися під меморандумом про створення єдиної помісної церкви і засудження агресії Путіна, а потім, після тяжкої розмови в Київській метрополії, скасували підписи. Кажуть, невдалих бунтівників чекають «на калим» в Москві, і це означає: у ставці православного командування РПЦ не на жарт заметушилися. Даючи задній хід, Варфоломій в своєму поясненні словом не згадав ні Путіна, ні єдину помісну церкву і звів все до зусиль зі «встановлення міжконфесійного ладу».

Намагаючись розагітувати прибічників об'єднання українських церков, голова інформаційного відділу УПЦ єпископ Климент запевняє: Україні зовсім не потрібна помісна церква, бо вона вже є і це - УПЦ. Те, що вона залежить від Москви, не страшно бо «принциповою для цього терміну є не національність, а адміністративні територіальні кордони». Поділ ж за національною ознакою, на його думку, «чужий для християнства».

Це - в теорії.

Поки київські священики Московського патріархату ратують за «наднаціональну церкву», їхні керівники в Москві завели зовсім іншу пластинку. Буквально кілька днів тому XVIII Всесвітній російський народний собор прийняв, а керівництво РПЦ ухвалило цікавий документ - «Декларацію російської ідентичності», згідно з якою кожен росіянин просто зобов'язаний бути православним.

Що це означає? А те, що з цивілізаційної релігії московське православ'я перетворюється на вірування окремо взятого етносу. Як іудаїзм, наприклад.

Правовірні гундяївці миттєво вивели з цього постулату наслідок: «всіх, що сповідають московське православ'я, вважати росіянами». Аналітик прокремлівської газети «Експерт» Михайло Ремізов розцінив це як аргумент на користь «відновлення спільноруської ідентичності східних слов'ян». На практиці це означає: прощавай, ідея «Русского мира» як сукупності російськомислячої діаспори в різних державах, і – хай живе повернення в російський етнос, а отже, і в російську державу всіх «позбавлених в ХХ столітті російської самосвідомості багатомільйонних мас населення УРСР і БРСР» (як пише російський історик Олег Неменський).

Яким чином нас збираються «повертати»? А як завжди: хрестом і мечем.

Повернімося на 9 місяців тому. 2 березня головний ідеологічний мечоносець РПЦ протоієрей Владислав Чаплін заявив про необхідність возз'єднати «розділений російський народ, який живе на своїй історичній території, і має право на возз'єднання в єдиному державному тілі»,, і таке возз'єднання, на його думку, є загальновизнаною міжнародною нормою. Одночасно він висловив упевненість, «що місія російських воїнів не зустріне запеклого опору...»

Нагадаємо, це було ще 2 березня! Коли нібито жодних російських військ, як казав Путін, не було не те що на Донбасі, але й у Криму! Коли керівництво російської Державної Думи заявило про неможливість війни між Росією і Україною.

А РПЦ вже воювала?

Ось і думай, чи то це Московський патріархат ідеологічно обслуговує безумство Путіна, чи то Путін матеріально і кадрово забезпечує войовничі плани церкви.

На православних сайтах, в коментарях, боголюбні росіяни йдуть далі: що там Україна і Білорусія! Сербія - ось частина майбутньої Православної держави! Через пробитий уздовж Чорного моря південний коридор туди можна буде направити «братські» російські війська і повернути відторгнуту гейропейцями і піндосами Боснію і Хорватію...

Чи не це пообіцяв Кирило, заїхавши в гості до братів-сербів? Чи не через це вони так полюбили Росію, що готові пожертвувати Євросоюзом?

Але, якщо хрестовий похід, так вже хрестовий похід!

Кожна епоха багата на своїх абатів Бернарів, що уміють мотивувати гіркіних, бабаїв і інших розбійників індульгенціями - ліцензіями на відстріл «невірних» заради повернення в християнське лоно священного Єрусалиму. Он, дії «Великого війська донського» на Донбасі, наприклад, безпосередньо курируються архієреями РПЦ. І ніхто цього не приховує!

А церква, що пішла на світову війну, завжди стає схожою на військову жандармерію, обростає інквізиціями, аутодафе, єзуїтством.

Про «випереджаюче нарощування священної конфронтації» зі світом з боку РПЦ писав у ФБ вічний опонент мракобісся в православ'ї опальний протодиякон отець Кураєв. Про бажання РПЦ МП «здобути репутацію частини державної репресивної машини» попереджав політолог Станіслав Бєлковський.

А висновок публіциста і філософа Альфреда Коха у ФБ ще більш глобальний: «Сучасне православ'я у версії РПЦ МП, зберігши деякі зовнішні форми і ритуали християнства, еволюціонувало в націоналістичний культ російської держави зі спокутуванням гріхів через любов до нього, - пише він. - У цьому культі знову відродилися людські жертвоприношення для задобрювання божества-держави, з'явилося (язичницьке за суттю) визнання за жерцями культу надприродних якостей, в цьому культі немає місця християнському милосердю і смиренню і, навпаки, культивується нещадність до ворогів і лицемірство - як вища форма прояву людського духу.»

«Стало ясно як божий день: сучасне православ'я у версії РПЦ МП не є християнством», - доходить висновку Кох.

Це не антиросійська пропаганда, не уніатські і не розкольницькі штучки. Так пишуть самі росіяни.

І це не може не поставити питання руба: чи зможе УПЦ боротися з тоталітарним переродженням Московського патріархату? Чи покірно змириться з долею філії розстрільної команди?

І справа не в нас, віруючих. У нас завжди залишається можливість звернутися до Господа крізь голови кліра, що злякався. А ось як бути кліру?

Якщо солдат, що йде на смерть за свободу своєї Батьківщини, не зможе сповідатися і отримати благословення своєї церкви, то навіщо йому така церква? А якщо в церкві вважають, що українці не мають рацію, а правий Путін, то навіщо тоді називатися українською? А якщо не українською, то чиєю?

Інколи спадає страшна думка: а чи для українців взагалі призначено все це - пишність православних храмів, побудованих останніми роками в нашій країні з благословення Кирила? Чи це - «на майбутнє», для тих, ким готуються заселити «споконвічно російські території»? Вони прийдуть, а тут вже і цивілізаційна «інфраструктура» готова...

Лише в цьому випадку церковний «нейтралітет» можна пояснити. Мовляв, щоб зберегти об'єкти матеріальної культури...

Вважатимемо цю версію необгрунтованою...

А це означає: в української православної церкви Московського патріархату залишилося лише дві дороги. Або отримати насильницьку реформацію від народу - як це сталося за часів Мартіна Лютера (у які людські жертви це вилилося і чим закінчилося для католицької церкви, ми знаємо). Або - реформуватися самим - в істинно національну православну церкву. Головне - комусь зробити перший крок, а суспільство і держава допоможе і захистить.

І поки не йдеться про об'єднання з Київським патріархатом. Лише про проголошення своєї незалежності від Москви, а отже - про збереження гуманістичного вектора на противагу гундяєвскому тоталітарному фундаменталізму.

Це збереже віру не лише патріотів-прибічників УПЦ в Україні, але і тих православних росіян, для яких неприйнятним є те, що відбувається сьогодні в московському православ'ї.

З Реформацією Мартіна Лютера в Європі почався процес утворення національних держав, основою яких є і національна церква. Вона - це те, що формує націю, писав цивілізаційний історик Роджер Осборн.

Залишатися «наднаціональною» УПЦ вже не вдасться. Відступати нема куди. Нейтралітет закінчився.

Євген ЯКУНОВ, Київ.
Фото РИА Новости

 Купити квартиру в Чернівцях
Більше новин по темі:
Не пропускайте важливих новин!
Увімкніть сповіщення, та отримуйте новини моментально після публікації