Парламентські вибори-2014: електоральні настрої населення України

І ВИБОРИ ГРЯДУТЬ /

Загальнонаціональне дослідження громадської думки населення України було проведене Фондом «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» спільно з Київським міжнародним інститутом соціології з 9 по 18 жовтня 2014 року. Опитування проводилося в 110 населених пунктах у всіх областях України, окрім Автономної Республіки Крим. В період дослідження не було можливості провести опитування у Луганську (відповідно, була збільшена квота інтерв’ю у місті Донецьку). Усього було опитано 2025 респондентів. Похибка вибірки не перевищує 2.2%.

Для порівняння наводяться дані загальнонаціонального опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» разом із Київським міжнародним інститутом соціології напередодні парламентських виборів з 18 вересня по 4 жовтня 2012 року. Опитування проводилося в 111 населених пунктах у всіх областях України та Автономній Республіці Крим за квотною вибіркою, що репрезентує доросле населення України. Усього було опитано 2043 респонденти. Похибка вибірки не перевищує 2.2%.

Опитування були проведені у рамках проекту Громадський соціологічний консорціум за фінансової підтримки програми МАТРА Посольства Нідерландів в Україні та Європейського Союзу .

• У парламентських виборах 26 жовтня 2014 планують брати участь безумовно 55% опитаних, ще 24% не виключають таку можливість (із них скоріше так – 19%, скоріше ні – 5%), 20% точно не прийдуть.

• Існують істотні регіональні відмінності у готовності виборців прийти на виборчі дільниці. Найбільший відсоток тих, хто висловив готовність взяти участь у голосуванні, – у Західному (90%) та Центральному (82%) регіонах, дещо менша готовність до участі у виборах – у Південному (74%) та Східному (73%) регіонах, а на Донбасі, на територіях, які контролює Україна, – 57%.

• Основною причиною відмови від участі у виборах є, як і зазвичай, те, що громадяни не бачать партії чи кандидата, за яких було б варто проголосувати, – про це сказало 35% тих, хто не збирається голосувати. Як і два роки тому, 20% пояснює свою неучасть у виборах тим, що їхнє життя від виборів ніяк не залежить. Разом із тим, порівняно з виборами 2012 року, більш ніж удвічі зменшився відсоток тих, хто пояснював свою відмову від участі у виборах недовірою до чесності проведення виборів (з 25% до 13%), зменшилася й кількість тих, хто вважає, що вибори нічого не змінять (з 19% до 13%). Натомість значно зросла (з 9% до 15%) кількість тих, у кого не буде можливості проголосувати, причому дві третини таких виборців становлять жителі окупованих територій Донбасу.

• Основним мотивом, що спонукає українців до участі у виборах, стабільно є відчуття свого громадянського обов’язку (57%). І, теж стабільно, на другому місці серед причин участі у виборах – побоювання, що хтось інший зможе скористатися голосом за відсутнього (28%). А от позитивний мотив – що «серед партій та кандидатів є ті, кого хочеться підтримати» – є головною спонукою участі у виборах лише для 17.5%.

• На період проведення опитування третина виборців (32%), які збиралися взяти участь у виборах, не визначилися, за кого голосуватимуть. Поки що серед тих, хто має намір іти на вибори, виборчий бар’єр перетинають: Політична партія «Блок Петра Порошенка» – 20,5%, Радикальна партія Олега Ляшка – 8,6%, Політична партія «Народний фронт» – 6,8%, Політична партія «Об’єднання «Самопоміч» – 5,8% і, майже впритул до бар’єру – 4,7% – Політична партія Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина». Водночас очевидно, що 32% тих, хто має намір іти на вибори – це значний резерв для зростання рейтингів партій, і виборчий бар’єр може перетнути 7–8 політичних сил.

• Якби проголосували лише ті, хто вже зараз визначився з вибором, до Верховної Ради потрапило б 7–8 політичних сил: Блок Петра Порошенка (30,4%), Радикальна партія Олега Ляшка (12,9%), партія «Народний фронт» (10,8%), Об’єднання «Самопоміч» (8,5%), партія «Батьківщина» (7,5%), Партія Сергія Тігіпка «Сильна Україна» (5,6%), партія «Опозиційний блок» (5,9%) та, можливо, партія «Громадянська позиція» (4.8%). Водночас голоси тих 32%, хто не визначився, можуть розподілитися й в інший спосіб.

• Існують істотні регіональні відмінності у підтримці різних політичних сил, деякі з яких долають прохідний бар’єр в одних регіонах і не мають підтримки в інших. Партію «Народний фронт» підтримують 12% у Західному регіоні, 7% – у Центральному, 5% – у Східному, а у Південному – 4% і 1% на Донбасі; так само і Партію «Самопоміч» на Заході підтримують 9%, у Центрі – 6%, а на Півдні та Сході – по 4% і 1% на Донбасі; партія «Громадянська позиція» має прохідний бал у Західному, Центральному та Східному регіонах (відповідно, 5%, 5% і 6%) і жодної підтримки на Донбасі. Партія «Сильна Україна», навпаки, має високий рейтинг у Південному регіоні (17%) і на Донбасі (8%), і не долає виборчий бар’єр на Сході (3%), Центрі (2%) і на Заході (менше 1%). Аналогічно і Партія «Опозиційний блок»: істотна підтримка на Сході та Донбасі (по 11%), незначна – на Півдні (3%) і майже відсутня – у Центральному та Західному регіонах (менше 1%). Підтримка партії «Батьківщина» більш рівномірна: по 5% у Західному та Центральному регіонах, 6% – у Східному регіоні, 4% – у Південному, але повна відсутність підтримки на Донбасі. Комуністична партія долає виборчий бар’єр лише в одному регіоні – на Донбасі (11%), в решті регіонів має від 0% (у Західному регіоні) до 4% на Півдні. Долають виборчий бар’єр в усіх регіонах поки що лише дві політичні сили. Блок Петра Порошенка набирає 25% у Західному регіоні, 21% – у Центральному, 22% – у Південному, 14% – у Східному і 18% на Донбасі. Радикальна партія Олега Ляшка має 12% у Західному регіоні, 9% – у Центральному, 7% – у Південному, 5% – у Східному регіоні і стільки ж – на Донбасі. Усі відсотки вирахувано у відношенні до тих, хто висловив готовність узяти участь у голосуванні.

• В усіх регіонах значна частина тих, хто готовий піти на вибори, ще не визначилася, за кого віддати свій голос: у Західному регіоні – 21%, Центральному – 37%, Південному – 25%, Східному – 39%, на Донбасі – 39%. Усі відсотки вирахувано у відношенні до тих, хто висловив готовність узяти участь у голосуванні.

• Істотні вікові особливості мають дві політичні сили. Комуністична партія України долає виборчий бар’єр лише серед виборців віком за 60 років (у віковій групі 60-69 років – 6% і серед виборців старших 70 років – 8%). Радикальна партія Олега Ляшка, навпаки, має найбільшу підтримку серед наймолодших виборців до 30 років (14%) і значно меншу – в інших вікових групах (5–8%), знову зростаючи серед виборців старших 70 років (11%). Усі відсотки вирахувано у відношенні до тих, хто висловив готовність узяти участь у голосуванні.

• Серед тих виборців, які вже визначилися зі своїм вибором, впевненість у його незмінності досить висока: 64% виборців відповіли, що свого вибору не змінять, втім, 31% ще можуть своє рішення змінити (і цей відсоток приблизно однаковий в електораті різних політичних сил).

• Головними чинниками вибору, як в будь-якій виборчій кампанії, є програма, ідеї, пропозиції (49%) та лідери партій (44%). Порівняно з попередніми парламентськими виборами різко зросла мотивуюча роль лідерів (у 2007 році на цей чинник вказували 28% виборців, у 2012-му – 26%).

• Існують певні відмінності у мотивації голосування за різні політичні сили. Так, пролідерська мотивація особливо виражена у підтримці Радикальної партії Олега Ляшка (на лідера орієнтується 54% електорату цієї партії), партії «Народний фронт» (53%), «Батьківщини» (49%), «Сильної України» Сергія Тігіпко (50%). Переконання, що саме ця політична сила виражає їхні інтереси, найбільше виявилася виражена у виборців Комуністичної партії (44%) та партії «Опозиційний блок» (40%), а також «Самопомочі» (35%). Підтримка політичної партії з тієї причини, що вона має добрі шанси на перемогу, найбільше проявилася серед виборців Блоку Петра Порошенка, а голосування за певну партію як за «найменше зло» найбільше представлено серед електорату партії «Опозиційний блок» (20%) та «Самопомочі» (16%).

• Головними очікуваннями виборців, які вони пов’язують з обраними партіями, виявилося: по-перше, що ця партія має найкращу стратегію розвитку країни (28,5%), по-друге, що обрана партія ухвалюватиме закони в інтересах простих людей (26%), по-третє, що партія має найкращу команду професіоналів, здатних забезпечити розвиток і порядок у державі. Цікаво, що перше і трете (стратегія і команда професіоналів) вважають найголовнішим для партій і опитані експерти.

• Виявилися деякі відмінності в очікуваннях виборців від партій, за які вони готові проголосувати. Виборці Радикальної партії Олега Ляшка більш, ніж прихильники інших партій, очікують, що саме ця партія зможе домогтися подолання корупції (31%) і що кандидати від цієї партії не будуть задіяні у корупції (18%). Підвищені очікування щодо протидії корупції очікують від своєї партії і виборці «Громадянської позиції» Анатолія Гриценка. Прихильники «Народного фронту» вважають, що саме ця партія має найкращу команду професіоналів (35%) і що саме ця партія зможе протистояти агресії Росії (21%). У професійності команди своєї партії впевнені і виборці «Сильної України» Сергія Тігіпка (31%). Прихильники партії «Батьківщина» вважають, що саме ця партія ухвалюватиме закони в інтересах простих людей (42%). Того самого – рішень в інтересах простих людей – очікує й 46% виборців Комуністичної партії, які, до того ж, ще покладають на комуністів сподівання (52%), що КПУ зможе зупинити війну й домогтися миру на Сході мирним шляхом. Аналогічні й очікування виборців партії «Опозиційний блок» – ухвалення законів в інтересах простих людей (45%) та припинення війни шляхом переговорів (20%). Виборці «Самопомочі» цінять те, що у списках цієї партії є «свіжа кров» – принципово інші політики (20%), і певні, що кандидати від цієї партії не будуть задіяні в корупції (20%). Нарешті, очікування виборців партії «Блок Петра Порошенка» відрізняють від решти сподівання, що саме ця партія зможе стати центром, навколо якого об’єднаються інші політичні сили (16%).

• З повним списком партії, за яку мають намір проголосувати, ознайомилися лише 24% виборців, ще 19% – з кандидатами в можливій «прохідній» частині, 11% – з першими 10 кандидатами, 28% – лише з першою п’ятіркою, а 17% взагалі зі списком обраної партії не ознайомлені. Найгірше ознайомлені зі списком обраної партії виборці КПУ, з яких 35% списки не вивчали зовсім і ще 24% знають лише першу п’ятірку, та виборці «Сильної України» Тігіпка, з яких не знають зовсім списку 33% і ще 25% знають лише першу п’ятірку. А найкраще ознайомлені зі списком обраної партії виборці партії «Батьківщина», серед яких 32% ознайомилися зі списком повністю, а зовсім не знайомі лише 5%.

• Попри недостатнє знайомство зі списками обраних партій, більшість виборців цими списками задоволені: або повністю (40.5%), або за винятком декількох осіб (28%). Найбільше задоволені списками обраних партій виборці «Батьківщини», де списками повністю задоволені 58%, та «Самопомочі» – 61%.

• Більшість виборців – 56% – вважають, що обрана ними партія повинна підтримувати Президента і після виборів увійти до пропрезидентської більшості. Найбільше схильні до такої позиції, звісно, виборці Блоку Петра Порошенка та більшість виборців «Народного фронту (68%) та «Самопомочі» (55%). Майже навпіл діляться думки виборців «Батьківщини», Радикальної партії Олега Ляшка та «Громадянської позиції»: половина з них вважає, що обрана партія повинна об’єднатися в пропрезидентській більшості, а половина вважає, що треба ситуативно підтримувати Президента, не входячи формально у більшість. А от більшість виборців Комуністичної партії та Опозиційного блоку бачать обрані партії в опозиції до Президента.

• Серед тих, хто збирається іти на вибори, знають усіх кандидатів на окрузі 5%, багатьох – 12%, кількох головних – 23%, лише одного, за якого голосуватимуть, – 6%, не знають нікого – 47% (напередодні виборів 2012 року таких було 34%).

• Остаточно визначилися з голосуванням за кандидата по своєму виборчому округу 16% виборців, ще 18% загалом визначилися, але їхнє рішення не остаточне, а 55% не вирішили зовсім. У 2012 році визначеність була більшою: за місяць до виборів 29% знали, за кого голосуватимуть, не знали зовсім – 45%.

• Більшість населення – 53% – вважають, що обраний від округу депутат повинен у Верховній Раді в першу чергу вирішувати питання свого округу, ще 18% певні, що головне завдання мажоритарного депутата – допомагати конкретним виборцям свого округу, і лише 18% вважають, що обраний на окрузі депутат повинен в основному займатися законотворчою діяльністю.

• Для тих, хто визначився із голосуванням за кандидата по мажоритарному округу, найбільше важить особистість кандидата (33%), його можливості у майбутньому вирішувати проблеми округу (33%) та належність до партії, за яку виборець збирається проголосувати (28%). Якщо порівняти з виборами 2012 року, то різко зріс особистісний чинник (з 15% до 33%) та здатність вирішувати проблеми округу (з 16% до 33%).

• Лише 14% виборців зазначили, що той кандидат, за якого вони ладні проголосувати, працював на окрузі вже кілька років, ще 5% зазначили, що обраний кандидат почав працювати на окрузі з ннішього року, але до початку виборчої кампанії, 7% – з початком виборчої кампанії, 7% зазначили, що обраний ними кандидат не працював і не працює на окрузі, а 67% виборців нічого про активність депутатів на окрузі сказати не змогли (у 2012 році таких було менше – 49%).

• Не готові продати свій голос на виборах 87% населення (на виборах 2012 року –83%). Готові продати свій голос на виборах 8% населення (1% – за будь-яку суму, 4% – якщо сума влаштовуватиме, і ще 3% – якщо заплатить той кандидат чи партія, за яку у будь-якому разі збиралися голосувати). Водночас однозначно засуджують продаж голосів 67,5% населення (у 2012 році – 53%), ще 21% загалом ставляться до цього негативно, але з розумінням – «усякі у людей бувають ситуації» (у 2012 році «розуміння» було більше – 32%), а 7% ставляться до продажу голосів позитивно, як до «способу людям дещо заробити» (у 2012 – 10%).

• Лише 3% населення зазначили, що на їхніх округах кандидати роздавали продуктові пайки та інші подарунки (на виборах 2012 року – 10%).

• Більшість населення – 54% – впевнені у чесності виборів (11% вважають, що вони взагалі пройдуть без підтасувань і ще 43% припускають, що будуть окремі порушення, які не вплинуть на загальний результат). На виборах 2012 року в чесність виборів вірили значно менше – 43% населення. Припускають, що результати можуть бути підтасовані 21% (31% у 2012 році), а 12 % певні, що все обов’язково буде підтасоване (у 2012 році – 16%). Найбільш песимістично розцінюють чесність виборів ті, хто взагалі не збирається брати в них участі (серед тих, хто не піде на вибори, 36% певні, що все буде підтасоване).

• Вже традиційно більшість населення вважає, що найбільш корисними на виборах є міжнародні західні спостерігачі (так вважали 40% населення на виборах 2007 року, 49% у 2012-му і 48% у 2014 році). Теж традиційно на другому місці за рівнем визнання йдуть спостерігачі від громадських організацій (їх корисність визнавали 35% у 2007 р., 38% у 2012 р. і 39% у 2014 р.), корисними спостерігачів від партій вважали, відповідно, 34%, 32% і 28.5% А от визнання корисності спостерігачів від країн СНД (Росії, Білорусі та ін.), яка і раніше була невисокою, впала вдвічі: у 2007 році корисність спостерігачів СНД визнавали 20%, у 2012 році – 22%, а напередодні виборів-2014 – лише 13%. Змінилося й ставлення до спостерігачів загалом: у 2007 році 21% населення вважали, що від усіх спостерігачів немає жодної користі, у 2012 році такі думки поділяли 19%, а у 2014 році – 16%.

• На думку більшості населення, партії для перемоги на виборах потрібно мати насамперед кваліфіковану команду (так вважають 42% населення), мати нові ідеї і нових людей (28%) та успішну попередню діяльність. Порівняно з попередніми парламентськими виборами в уявленнях людей про чинники успіху партії різко впала значимість гарної виборчої програми (у 2007 році її вважали істотним чинником 37% населення, у 2012 р. – 30%, у 2014 р. – лише 16%).

• У суспільстві дещо переважає думка, що голосування на виборах дає людям можливість впливати на рішення, які ухвалює влада (повністю та переважно згодні 52% населення опитаних, повністю та переважно не згодні – 36%), і що вибори змушують політиків відстоювати інтереси виборців (повністю та переважно згодні 49% опитаних, повністю та переважно не згодні – 40%).

• Більшість населення (42%) не сподівається, що політики поводитимуться етично під час виборчої кампанії, в етичності політиків під час виборів упевнені 36%.

• Більшість населення (58%) впевнена у таємності виборчого голосування (не впевнені – 27%).

• Більшості населення (57%) важко зрозуміти, які саме позиції обстоюють різні партії (не важко це для 28%). Причому не розуміють це виборці різних партій: Опозиційного блоку (65%), Блоку Петра Порошенка (61%), «Сильної України» Сергія Тігіпка (58%), Радикальної партії Олега Ляшка (57%), КПУ (55%), «Батьківщини» (53%), «Самопомочі» (50%).

• Напередодні виборів-2014 43% населення схильні вважати, що вибори зможуть поліпшити ситуацію в Україні, 32% вважають, що вибори нічого не змінять, а 7% певні, що вибори лише погіршать ситуацію. У цьому питанні громадська думка істотно відрізняється від більш песимістичних настроїв напередодні парламентських виборів 2012 року, коли лише 23% населення сподівалися на поліпшення ситуації внаслідок виборів, а 48% населення вважали, що вибори нічого не змінять.

• Вже стабільно перед парламентськими виборами більш як третина населення вважає, що їх особиста участь у виборах Верховної Ради чи відмова від участі у виборах ніяк не вплине на майбутнє України.

• Лише 6% населення відповіли, що залучені до активної громадської діяльності (у травні цього року таких було 8%).

• Лише 3% населення під час виборчої кампанії агітували на громадських засадах (безкоштовно) за якусь партію чи кандидата. Щоправда, ще 4% були б готові це робити, але їм ніхто цього не пропонував, а 90% цього не робили і не збираються.

• Лише 0,5% населення давали гроші на якусь політичну партії чи для когось із кандидатів, ще 1% хотіли це зробити, але до них ніхто не звертався, а 98% гроші партіям та кандидатам не давали і не збираються це робити.