Чернівці позбавили артефактів їхньої буржуазності представники «п’ятої колони», - художник Федірко

 

Проте буденність Чернівців не така толерантна й не така казкова, як того би хотілося. Навіть не стільки європейська наша буденність, скільки пострадянська.

 

По завершенні Дня міста глупої ночі стався в Чернівцях несподіваний культурний казус. На колишній Панській вулиці (нині вулиці Ольги Кобилянської) хулігани позбавили скульптурну композицію чернівецьких пана і пані капелюха, монокля та парасольки. Сталося це біля аристократичного закладу «Віденської кав’ярні».

 

Автор скульптури Анатолій Федірко паралельно з викраденням «артефактів чернівецької буржуазності» виявив пропажу бюсту українського письменника Юрія Андруховича з фасаду книгарні «Букініст». Сумнівів у спланованій антибуржуазній операції в чернівецького художника не залишилося.

 

Кореспондентові БукІнфо Анатолій Федірко повідомив, що капелюх, монокль, парасольку й Андруховича викрали «східняки». Таким чином відбулася культурна ампутація від Чернівців їхніх артефактів буржуазності.

 

 

По-перше, це сторона злодійська. Наші з «Гравітона», тобто вихідці з села, то ті руйнують. А ці викрадають. Є ж різниця? По ментальності. Мене вразило найбільше, що це вже не перша акція. На початку березня обливали пам’ятники Буковинському куреню й австро-угорському цісарю Францу Йосипу. Також страждала пам’ятна дошка поетові Олегу Ольжичу. І це все протягом недовгого часу. Бачите, напали на артефакти, які символізують буржуазність. Чомусь Шевченка залишили поза увагою, або ж пам’ятник Боброву в парку. Така «п’ята колона» в Чернівцях завжди існувала. Вона існує в кожному західноукраїнському місті.

 

 

Для мене було дивним почути про викрадення ось цих речей. Людмила, власниця «Віденської кав’ярні», сказала, що на відеозаписі видно двох кремезних чоловіків, «тітушок», які виламують капелюх і парасольку. Інсталяцію не руйнували, бруківку з підніжжя не забрали. Були викрадені символи. І я не здивуюсь, якщо колись в ДНР буде аукціон і буде продаватися парасолька як допомога ДНР-івцям і тим бандитам. Андрухович для лівої частини України також є символом неймовірно дражливим. Тим більше він все життя заперечував необхідність нам Донбасу. Ось і його викрали. А пам’ятники Фірташу, Тимошенко, Яценюкові залишилися поза увагою.

 

 

Йшла артикуляція по певних артефактах, які вказують на окремішність культури Західної та Східної України.

 

 

У Львові таке не могло статися. Там більше свідомих мешканців у середмісті. Розумієте, чернівецьке населення змінювалося п’ять разів за століття повністю. І як я не намагаюся зробити Чернівці більш європейським містом, все ж воно розкрадається. Хоча й залишається найпрекраснішим містом в Україні в архітектурному сенсі. Все радянське стоїть за межами центру, на околицях. І невдовзі воно буде зруйноване, бо за радянськими будівельними нормами термін використання цих будинків 20-25 років.

 

 

Я впевнений в тому, що вони є виконавцями. Ви що думаєте, що в голові якогось шахтаря виникла ідея всіляких там ДНР, Новоросій?

 

 

У нас теж є «п’ята колона». Це очевидно. І проявлена вона більш критично, ніж в такому патріотичному місті як Коломия, де також панує «п’ята колона». А чому ця «колона» себе вільно почуває в Чернівцях, тому що Чернівці є містом мігрантів. Чернівчан, які мають три-чотири покоління в цьому місті, сьогодні немає.

 

 

 

Різниця є. Різницю між Чернівцями і, скажімо, Єнакієвом чи Донецьком легко побачити в православному храмі. Це на рівні концептуалізму. При вході до храму в Донецьку, який збудував Янукович, висить оголошення про те, що прихожанам слід бути обережними, оскільки «діють карманники». Уявіть собі в чернівецькому Святодухівському соборі таке оголошення. А ніби й храми одні, і патріарх один. Але різниця є.

 

- Пане Анатолію, чи можливо у нас справитися зі східняцькою ментальністю?

Вони там на Сході вірять сьогоднішній пропаганді про те, що Донбас годує Україну. Колись до мене в гості приїхав товариш з Донбасу, і його першою іронічною фразою була: «А де тут у вас шахти? Ну, на худий кінець, металургійний заводик?». Це була іронічна фраза, але там справді так думають. Ми живемо за їхній рахунок, тому ми злочинці. Така ось у них ментальність. Що з цим робити? Як не банально це прозвучить, але я мислю собі, що нічого не потрібно робити. Треба відстоювати український вибір, знищувати на Сході бандитів і нічого не відновлювати там. А також мусить бути кордон. І жодних переселенців. Колись в Чернівцях на початку й кінці вулиці Панської стояв жандарм, який перевіряв кожного, хто пробував зайти на вулицю. Якщо підошви й руки були грязними, він давав ганчірку для чищення. Або відправляв геть. Таке ж потрібно робити з переселенцями.

- А що робити з переселенцями, які вже є тут?

А їх потрібно мобілізовувати й повертати назад. Є звільнені території, хай працюють. Ментально ніколи вони тут не будуть. В них російська ментальність, а росіяни не хочуть знати жодної іншої мови, бо для них інших мов не існує. Ми повинні розуміти, що не можемо перетворитися ні на Дзержинськ, Ілловайськ чи інші. Насправді українець любить Україну в собі і себе в Україні. А росіянин любить Росію лиш там, де він стоїть. І це означає, що вони татаро-монголи, які не мають культурного коріння. Вони – перекотиполе. І зараз вони котяться на Захід. Тому потрібно припинити ці всі гуманітарні допомоги. І повертати переселенців до їхньої «зони».
 

 

Оскільки я патріот і знаю, що наша міліція вся в окопах на Сході України, тому я прийняв таке важливе рішення, щоб не звертатися до міліції і не відволікати їх від боротьби з такими ж злочинцями на Сході. Я вирішив, що не буду турбувати хлопців, аби вони поверталися додому й починали розшукувати зниклі артефакти. Хай воюють.

 

 

Я не маю жодних ілюзій на цей рахунок. Це сприймається викрадачами як акт вандалізму й помсти незрозумілому для них культурному артефакту. Ось і все. Для них що Андрухович, що каменюка, ролі не грає. І не має значення. Тому, звичайно, треба буде просто відновлювати ці пам’ятники. І думаю, що це нормальна ситуація. Бо важко розмовляти з глухим, або показувати щось сліпому. Це нонсенс. Важливо, аби вони побачили, щоб вони не робили, воно всеодно буде відновлене.

 

 

І розуміють. Але розраховують на «авось». Скажу лише таке, що відбудовувати Донбас немає сенсу, а відновлювати пам’ятник Андруховичу – необхідність є. До того ж виникла така думка, що це викрадення приурочене до дня народження Путіна. На днях він святкував своє 62-річчя. Тому поруч з пам’ятником Андруховичу через деякий час будуть і пам’ятники президентам Путіну і нашому «шоколадному».

 

 

Концептуально вони там вписуються.

 

 

А як їх можна вберегти? Це стріт-арт. Це діалог вулиці й художника. І така доля мистецтва.

 

 

Кожна людина бачить світ інакше. Кожна людина помічає в світі лиш те, що їй хочеться бачити. І тільки тоді буде порядок і справжність, коли люди почнуть дослухатися одне до одного. Адже всього одразу й не побачиш.

 

 

 

 

Розмовляв Максим КОЗМЕНКО, БукІнфо (с)
Фото – автора і з архіву сайту