160 років тому народилася перша народна артистка України Марія Заньковецька
ВЕЛИЧ НАЦІЇ /
Марія Костянтинівна Адасовська народилася 4 серпня 1854 року в селі Заньки, Ніжинського повіту, Чернігівської губернії. З десяти років Марія почала навчання у приватному пансіоні Осовської в Чернігові. Батько Марії мав чудовий голос, соковитий баритон, а Марія -сильне меццо-сопрано. Удвох вони часто влаштовували для гостей свого дому у Заньках сімейні концерти.
У сімнадцять років вона стала дружиною артилерійського офіцера Хлистова й опинилася в Бессарабії, у фортеці Бендери. У цей час вперше зустрілася з Миколою Тобілевичем.
1876 - вийшла на сцену ніжинського театру. До кінця свого життя не поривала зв'язків з театральним колом Ніжина, де вона мешкала постійно протягом 1902–1924 та з перервами, повертаючись після гастролей, - до 1932. У Ніжині вона мала свій будинок, який зберігся до нашого часу.
27 жовтня 1882 р. - у міському театрі Єлизаветграда (нині Кіровоград) під орудою Марка Кропивницького розпочався творчий шлях видатної української актриси. Вперше на професійній сцені вона зіграла роль Наталки («Наталка Полтавка») Івана Котляревського.
Пізніше Марія Заньковецька (вона взяла цей псевдонім на згадку про щасливе дитинство в рідному селі Заньки) працювала в найпопулярніших і найпрофесійніших українських трупах Марка Кропивницького, Михайла Старицького, Миколи Садовського, Панаса Саксаганського, Івана Карпенка-Карого.
1922 - Україна урочисто відсвяткувала 40-річчя діяльності М. К. Заньковецької. Їй першій в Україні уряд присвоїв високе звання Народної артистки республіки.
Померла 4 жовтня 1934 року. Похована в Києві на Байковому кладовищі.
В її репертуарі більше 30 ролей на сцені. Це переважно драматично-героїчні персонажі. Вона «пережила» жіноче безталання Харитини («Наймичка» Івана Карпенка-Карого, 1887), Олени («Глитай, або ж Павук» Марка Кропивницького, 1883), Ази («Циганка Аза» Михайла Старицького, 1892), Катрі і Цвіркунки («Не судилось», 1889, «Чорноморці», 1882 Михайла Старицького), Галі («Назар Стодоля», 1882 Тараса Шевченка) та Квітчиної Уляни («Сватання на Гончарівці»). А ще: Аксюші з «Лісу» Олександра Островського (1891) та Йо із «Загибелі Надії» Гейєрманса.
Ім'ям Заньковецької названо український драматичний театр у Львові (1923), вулиці в Києві, Ковелі, Коломиї, Львові, Ніжині, Одесі, Ужгороді, Червонограді, Чернівцях, Чернігові. 1960 створено меморіальний музей-квартиру Заньковецької в Києві, 1964 - у селі Заньки.
БукІнфо (с)
-
«У неділю ми від хлопців виїжджали, яких напередодні посповідав. А вже в четвер чотирьох з них вже не було в живих». Інтерв’ю з військовим капеланом Петром Черепюком з Банилова-Підгірного
-
У Чернівцях померла колишня багаторічна директорка школи №24 Таїсія Зоріна
-
У Чернівцях прощаються з молодшим сержантом Володимиром Даничем, який віддав життя за Україну
-
Зеленський посмертно нагородив військового з Новодністровська Руслана Пруса орденом «Золота Зірка». Нагороду отримала дружина Тетяна
-
Буковина пам'ятає чернівчанина Віктора Мігована, який ще на початку війни воював у добровольчому батальйону «Айдар» і загинув під Луганськом
-
Поліг під Бахмутом: захисник із Герци Василь Глінський посмертно удостоївся ордена «За мужність» ІІІ ступеня