«Все сталося раптово. Вже тільки пам’ятаю, що багато крові, й лікарі роблять нам пов’язки», - солдат Петро Громик

До Чернівецького військового госпіталю перевели п’ятьох військовослужбовців, які постраждали внаслідок бойових дій на Донеччині поблизу Слов’янська. На полі бою їм надали першу допомогу, потім переправили до військово-медичного клінічного центру Північного регіону в Харкові. Вже звідти солдатів привезли в Чернівці.

Серед поранених є як військовослужбовці-контрактники, так і ті, хто призвані внаслідок загальної мобілізації. Розповідають про те, що сталося, важко, неохоче. Більшу частину подій не пригадують, оскільки терористи напали на них зненацька.

«Я точно не пам’ятаю, тому що все сталося раптово. Вже тільки пам’ятаю, що багато крові, й лікарі роблять нам пов’язки. У нас якраз мав бути виїзд, мали виїжджати на блокпост. І це сталося дуже раптово. Втратив багато крові. Тоді їхало багато техніки, БТРи, УРАЛи з гаубицями. І зненацька стався вибух. Далі не пам’ятаю», - розповідає Петро Громик.

Товариш по службі Петра Громика й земляк з Кельменеччини Олександр Боштан, 21-річний солдат-контрактник, також не пригадує деталей вибуху, хоча й залишався при свідомості.

«Не знаю, що саме сталося… Стався вибух. Потім зліз з «броні», упав. Мене перев’язали. Вертоліт. Госпіталь. Весь час залишався при свідомості», - пригадує Олександр Боштан.

Петро Громик, солдат контрактної форми, до травми пробув на Сході України два місяці. Каже, що спорядження в солдатів було – бронежилети, каски, все необхідне. Паніки серед військових немає.

«Що стосується бронежилетів, ми практично й фактично вже закінчуємо забезпечення бронежилетами. Йде заміна тих, які були низької якості, й не повністю забезпечували функції, які вони повинні виконувати. Зараз ми закінчуємо заміну цих бронежилетів. Що стосується нагальних, великих потреб, це кевларові каски. Там буквально півтора-два десятки кевларових касок тільки є. Засоби нічного бачення, тепловізори. Починаючи від цього і закінчуючи елементарними засобами особистої гігієни. Не зважаючи не те, що волонтери їх постійно везуть, вони постійно у використанні й закінчуються», - зазначає Чернівецький обласний комісар Віталій Чурай.

Після одужання хлопці ще не знають чи повернуться на Схід і чи продовжать свою участь в бойових діях. Але всі мають надію, що воювати більше не доведеться. Хтось із них планує залишитись у війську, оскільки це вже його професія, а хтось повернеться до сім’ї, як от мобілізований Микола Мітрік, якого вдома чекають дружина і двоє діточок.

Максим КОЗМЕНКО, БукІнфо (с)