Чернівці – християнське місто, хоча християни нагадують про це рідко…

АКТУАЛЬНА ТЕМА /  

«А был ли мальчик?» – То бишь, был ли квартальчик?

Чернівецькі ЗМІ середини лютого пістрявіють заголовками: «Єврейський квартал стане пам’яткою» (Надія Будна, МБ), «Колишній «єврейський квартал» Чернівців хочуть включити до культурної спадщини міста» (www.bukinfo.com.ua)… Інші ЗМІ не перераховую, бо варт якомусь чиновнику чхнути, як із чи не всіх редакцій відлунює: «Будьте здорові!».

Невже колегам не приходило в голову задуматися, чи був єврейський квартал узагалі? Читачі, наприклад, сильно сумніваються в цьому, про що свідчать їх однозначні коментарі, наприклад, на тому ж БукІнфо:

 

1. Всезнаючий, Чернівці: «Гадаю не завадило би «розсекретити» назвами вулиць цей квартал».
2. Вуйко з трудоднями: «Все для лявреїв і лявреїв... А коли нам буковінским роботягам якис памятник поставєт?»
3. Yes: «Що там увіковічнювати, єврейські халупи? Так не питання, нехай залишки Чернівецьких євреїв переселяться в той квартал і наводять свої порядки. Була можливість оцінити єврейський квартал в Америці, неоцінне видовище, грязюка і сморід».

4. Олег, Черновцы: «А в чем «культурна спадщина міста» еврейского квартала заключается – висящими трусами во дворе Абрама и Сары и вонищей с квартиры?»…

 

Даруйте за грубість, але «з пісні слова не викинеш». А далі… ще грубіше – тому й не люблю читати коментарі, хоч іноді доводиться, і не пишу.

Автора на сцену!

Мабуть, через розгул свободи слова в Чернівцях автори публікацій про так званий єврейський квартал здебільш не висловлюються, а транслюють чужі слова. Маємо розгул свободи чужого слова. Іноді навіть не надто артикулюють, чийого саме.
Наприклад, Н. Будна пише: «Ми хочемо зберегти автентичний вигляд Нижнього міста, яке згадується у давніх документах як єврейське, – запевнив член громадської ради, історик Микола Кушнір. – Необхідно включити до об’єктів культурної спадщини міста не окремі споруди, а весь квартал…».

Ніби, за що купила шановна колега, за те й продала.

А Сергій Воронцов, явний апологет так званого єврейського кварталу, пише від себе (buknews.com.ua): «Цікавий проект запропонував раді науковець М. Кушнір. Зміст його у тому, щоб зробити колишній єврейський район міста (вул. Барбюса, Сагайдочного тощо) чимось на кшталт туристичного об’єкта, надати йому відповідний статус, для чого необхідно підготувати наукове обґрунтування і необхідну документацію, гроші міська рада на це знайшла. Проект було підтримано. Однак хочеться, щоб Кушнір поспішав…».
 
Воронцова теж коментують: «Сагайдачний, Сєрьожка, а не Сагайдочний! А те, що ти живеш в старому районі міста, ще не означає, що цей район є єврейським. Площа, на якій такі як ти хочуть втулити єврейський пам’ятник, і за Австрії, і за Румунії носила назву площа святої діви Марії. Її переробив на площу Турецької криниці лише такий розумник, як Федорук в 2007 році».

БукІнфо повідомив, що на обговоренні був присутній старійшина єврейської громади Чернівців Йосиф Зісельс. Не знаю, чому вже «старійшина». Є й старші. Він у 1969 р. закінчив фізичний факультет разом з Миколою Ткачем, який не так давно вдруге одружився. Такі в Чернівцях «старійшини»!

А «історик», «науковець» М. Кушнір на пробу виявився директором Чернівецького музею історії та культури євреїв Буковини. І це вже зовсім інша пара кальош!

На сайті www.interrel.chnu.edu.ua Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича можна прочитати: «Кушнір Микола Петрович, асистент кафедри міжнародних відносин історичного факультету». Але чомусь на першому місці в тематиці наукових досліджень цього асистента – історія євреїв на Буковині. Ще він входить до складу робочої групи «Czernowitzer Presse» з питань дослідження та оцифрування Чернівецької преси австрійського та румунського періодів; ще головує в Чернівецькій молодіжній громадській організації «Крок»; також курує роботу студентського товариства країнознавчих студій німецькомовних країн.
Сайт uk.wikipedia.org про музей євреїв, відкритий у Центральному міському палаці культури в жовтні 2008 р., коли відзначали 600-ліття Чернівців, додає, що М. Кушнір у 1995 році закінчив історичний факультет ЧНУ і в 1999-2000 роках проходив наукове стажування в Інституті юдаїки Віденського університету.

Концептуальна ідея музею «намагатися бути «субетнічним» музеєм, тобто відображати та підкреслювати характерні риси саме буковинського єврейства – буковинського феномена XIX – початку XX сторіч на Буковині», належить саме Зісельсу. Він очолював дві з трьох організацій, які заснували музей. Це Асоціація єврейських організацій та громад (Ваад) України і Чернівецький єврейський громадсько-культурний фонд. Припускаю, що концептуальна ідея так званого єврейського кварталу також належить Зісельсу.

«Кому это надо и кто это выдержит?»

Так спитав єврей, коли ґаздиня сказала, що ґазда фарбує яйця. Вона мала на увазі приготування крашанок перед Пасхою. Але що євреєві до християнської Пасхи? Він подумав про інше.

Н. Будна пише, що не тільки квартал «треба рятувати від руйнувань та забудовників», а й «кладовищу на вулиці Зеленій надати статус національного», а щоб утілити ці пропозиції, «потрібні чималі кошти».

Ось де собака зарита! Йдеться про «чималі кошти»! Та цікаво, як може «рятувати від руйнувань та забудовників» громадська рада, коли міська рада депутатів «не може» (в лапках), а фактично не хоче цього робити? Навіть більше! Хто, як не чиновники міської ради, всіляко потурає і сприяє грошовитим забудовникам нищити культурну спадщину міста?! Ясно, що за словесними викрутасами ділків під маркою охорони спадщини криються зовсім інші наміри і цілі.

Кладовище по вул. Зеленій і вже 20 років історико-культурний заповідник «Кладовище по (на) вулиці Зеленій», адреса якого: вул. Кишинівська, 1, – це дві великі різниці, як кажуть у ніскілечки не менш єврейській, ніж Чернівці, Одесі, де єврейського кварталу ніби нема.

Нема таких кварталів навіть у містах, де євреї становили більшість населення: Житомирі, Вінниці, Умані, Хмельницькому, Новоград-Волинському, Коростені, Овручі, Бердичеві, а також у Бучачі, Чорткові, Заліщиках, Ковелі, Дрогобичі, Луцьку, Рівному, Івано-Франківську, Тернополі. Якщо Чернівці єврейське місто, то чому мешканців щойно перерахованих інших міст Кушнір не ощасливить наслідком свого далекосяжного історичного «відкриття»?! Їх міста тим паче єврейські! Лишень їздити туди йому потім не варт.

І хоч директор заповідника Анжела Ніколаєва і завідувачка відділу охорони культурної спадщини міськради Олена Пушкова говорили про «кладовища», а не про кладовище, журналісти подумали про інше. Н. Будна, «нічтоже сумняшеся», проілюструвала свій матеріал площею імені Миколи турецького чи єврейського; а vidido.ua аналогічний матеріал – світлиною з єврейського цвинтаря під заголовком «Кладовищу у Чернівцях по вул. Зеленій хочуть присвоїти статус національного».

Щоб ніхто не сумнівався. Бо «таки да»! Кладовище по вул. Зеленій – то єврейське кладовище, й журналісти не чули, аби хтось із християн упоминався про християнське.

Нема з ким край боронити? Та що ви! Не хвилюйтеся так. «Уже створено робочі групи, які займатимуться дослідженням пам’яток. («Попрошу огласить весь список» робочих груп і пам’ятників – І. М.). З міського бюджету виділено 50 тисяч гривень. Хоча цих коштів замало», – повідомляє Пушкова.

Коштів завжди замало. А скільки просив замовник у кошторисі? Хочу, щоб громадськість заглянула в той кошторис і дізналася, хто замовник?

Коли говорять про «колишній єврейський квартал», як про доконаний факт, навіщо виділяти 50 тисяч гривень для його «включення». Квартал – це ж не Україна, яку Янукович ніяк не міг «увімкнути». Повісьте табличку, ще сторожа з рушницею і собакою поставте. Вони за такі гроші спатимуть по черзі.

Населення Чернівецької області за підсумками Всеукраїнського перепису 2001 р. (uk.wikipedia.org) становило 919,0 тисяч осіб, у тім числі вважають себе євреями 1,4 тисячі, тобто 0,15%. У жодній іншій області України нема меншого відсотка євреїв. Що це значить? Що всі області єврейські, згідно логіки М. Кушніра?

При попередньому переписі, у 1989 р., євреї серед населення нашої області становили 1,8%. За тих 10 років, 1989-2000, цей показник зменшився, як кажуть науковці, на порядок, тобто в 10 разів. А за наступних 10 років – 2001-2011? Не з’явилися тисячі «двічі євреїв». Навпаки, ще виїхали. («Дважды евреями Советского Союза» називали тих, які, виїхавши з есересерії, потім повернулися назад). До речі, у 2001 р. вважали рідною мовою ідиш – 3,1% євреїв, українську – 13,4%, російську – 83,0%, іншу мову – 0,5% євреїв. Ось правдиве дзеркало єврейської неповаги до нашої державної мови.

Виглядає, що єврейські діячі піклуються не про євреїв у Чернівцях, а про інші цінності. На думку Миколи Кушніра (bukpravda.cv.ua), зараз повноцінної єврейської громади у місті немає, а тому все залишилось у тому стані, як і 70 років тому. Однак він вважає, що та частина міста (найдавніша частина міста, в якій проходило не тільки єврейське життя, а й життя інших чернівчан) повинна залишатися автентичною, тому що має цінність для євреїв всього світу, які прагнуть приїхати і побачити історичні місця, пов’язані з їхніми предками. «Туристи з-за кордону, які часто відвідують наш музей, хочуть побачити старі Чернівці, єврейські Чернівці та «австрійські» Чернівці. Всі хочуть відвідати нижню частину міста і побачити так зване «єврейське містечко», хай споруди напівзруйновані, але мають історичну цінність».

Тож чернівецькі функціонери єврейських організацій намагаються відремонтувати свої синагоги й цвинтарі за кошти області, в яких їх доля, очевидно, незначна порівняно з долею 98,5% населення, котре при цьому ремонтує і будує свої, християнські, храми за власний рахунок, а не за державний.

М. Кушнір свідомо піклується про іноземних туристів і поводиться в цілих Чернівцях, як у своєму музеї. Схоже, що він не асистент на одній із кафедр університету, а такий собі хасидський цадик, довкруг якого гої (у мові євреїв – неєвреї), його асистенти, попихачі. Призначення одних кричати, як папуги: «Попка дурак!», озвучуючи його недешеві пропозиції; інших – фінансувати; ще інших – виконувати роботи, бо «повноцінної єврейської громади у місті немає».

Та що там говорити! Навіть у гетто не всі були євреями. І єврейської архітектури також, по великому рахунку, в Чернівцях нема. Ось вам і «єврейський квартал». Ніхто інший до такого не додумався. Навіть австрійці, яким Кушнір милостиво теж уділив «австрійські» (в лапках!) Чернівці. Зверніть увагу, що єврейські Чернівці написано без лапóк.

«Они самые умные!».

«Геніальні єврейські манси на нашій історії», – сказала Зоя Загородня про аналогічне єврейське шоу 2008 р., в якому Володимир Ленін став одним із великих українців. Це шоу провели тоді, «щоб затравити, принизити й довести знову чиюсь неповноцінність чи ущербність аж до абсурду; як спосіб маніпуляції справжньою історією фсб-табачниками» (life.pravda.com.ua).

Внаслідок маніпуляцій історією не існувало ні українських Чернівців, ні молдавських, ні румунських, ні російських...

Упор робиться на «нижню частину міста». Так ось, до відома істориків-кушнірів, так звана вами нижня частина міста – була центром старовинних Чернівців, історія яких почалася не з євреїв.

На площі Святої Марії стояли два дерев'яні православні храми Успіння Пресвятої Богородиці. Перший храм збудував молдавський князь Миколай Маврокордат. «Єврейського кварталу» там бути не могло в принципі. А з другого боку, чи багато в Чернівцях споруд, неєврейських, які не мають історичної цінності? Та візьміть квартал за кварталом хоча б ті ж самі музеї, бібліотеки, школи, лікарні, кінотеатри, клуби, житлові будинки тощо – все пропадає пропадом. Люди мучаться, виїжджають за кордон, а згодом приїжджатимуть їхні нащадки подивитися не на «єврейський», а на свої квартали. Хіба ними не повинні опікуватися чиновники від Януковича, що танцюють «Хава нагілу» під дудку єврейських ділків? До пори, до часу вони нехтують Коституцією, за якою громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Цадик чекає хасидів

М. Кушнір написав статтю «Cадагурська» династія: між «світлом» та «мороком» (stepan53.livejournal.com) про «Єврейський Ватикан». Так він назвав будівлі династії Фрідманів.

Подивіться на світлину й простіть автору його метафори. «Єврейський Ватикан», «єврейський квартал» – єврейські понти. Кушнір досить відверто описав, як розкошував у Садгорі останні 8 років життя «досвідчений майстер релігійної містерії», «геніальний імпровізатор», ледь не кажучи аферист, Iзраель Фрідман; а також, як Садгора – «це невеличке містечко у передмісті Чернівців, якому так і не вдалося стати політичним й культурним центром Буковини, перетворилося на святе для євреїв-хасидів місце, своєрідну Мекку хасидизму, до якої в дні єврейських свят прибували тисячі паломників з усіх українських територій Російської імперії, Галичини й Волині, Бессарабії, а також Румунії й Північної Угорщини».

Побували хасиди й у сучасній Садгорі. Харчуватися їм дозволили в будинку культури. А потім не могли навіть хімічними засобами відмити підлогу, на яку хасиди кидали об’їдки зі столу – курячі кості тощо.

Уже не треба бути провидцем, аби догадатися, яких іноземних туристів готуються зустрічати М. Кушнір і чиновницька камарилья. Садгорі уготована роль хасидської Мекки. Як Умані. Та де там! Більшої. В Умані нема аеропорту, а в Чернівцях є.
В Умані хасиди мають багато проблем з проживанням, а в Чернівцях їх не буде. Тут багато готелів, готують «єврейський квартал», синагоги.

Чиновникам хасиди, як народу Ізраїлю – манна небесна. Готують собі потужне джерело тіньового збагачення на «хасидському питанні». Що буде з чернівчанами, їм байдуже. А буде ще гірше, ніж в Умані, бо скасовано візовий режим з Ізраїлем. Хасиди будуть налітати цілими полчищами, десятками тисяч. У 2010 р. Умань відвідали 23 тис. 637 хасидів з 23 країн світу.

Гори сміття – це найменша з катастроф, які нас чекають.

«В зв'язку із щорічним зростанням (кількості) паломників зростає кількість сутичок між хасидами та місцевими жителями… Також деякі з приїжджих виказують негативне ставлення до жінок, зареєстровані випадки побиття та сексуального домагання, вчинення опору правоохоронним органам» (uk.wikipedia.org).

Міліція впоратися з хасидами не може.

«ДАІ перекриває вулиці і тероризує місцевих водіїв, і взагалі в місті ніби «надзвичайний стан» (www.umoloda.kiev.ua).
«Кілька хасидів винаймали квартиру на вул. Пушкіна, 10. Удень 10 вересня до них навідалася власниця. Зауважила квартирантам, що шумлять, заважають сусідам. Хасиди зчинили сварку, на захист господині прибіг сусід. Чоловіка побили. Іншого, який теж втрутився в бійку, порізали.
Приїхали міліціонери. Однак хасиди, яких зібралося понад 200 осіб, зчинили бунт. Не давали затримати одновірців, побили двох міліціонерів. Довелося викликати «Беркут». Коли трьох хасидів-бешкетників затримали – у міліцейську машину полетіло каміння…
11 вересня хасиди збили з ніг і затоптали пенсіонерку. – Зранку йшла на роботу, – розповідає уманка, яка була свідком. – А в цю суботу в хасидів шабат – не можна бачити жінок. Старенька йшла по вулиці Софії Петровської. Там хасидська їдальня. Вони йшли снідати і збили її з ніг. Почали топтати і кричати. «Беркутівці» їх розігнали. Жінка була ледь жива» (Ірина Патлатюк, gazeta.ua).

«Вовочка спросил»

Как-то Вовочка спросил у бабушки, откуда дети берутся. А она и говорит:
– Детишек в капусте находят, внучек.
Вовочка про себя: «Эх, надо расказать бабке, а то так дурой и помрет».
 
На створеній ще 6 грудня 2010 р. сторінці «Громадська рада з питань охорони культурної спадщини» офіційного веб-порталу міської ради city.cv.ua висить річної давності (від 27 березня 2011 р.) «глас вопиющего в пустыне» чернівецького Вовочки: «Кто может сказать, будет ли восстановлен памятник «Пиета» на Центральной площади? Слышал, что хотели восcтаносить к 600-летию, но почему то не востановили».
 
«Ни ответа, ни привета» Вовочці нема. Власне, Рада ніби й існує, нею прикриваються, коли треба гроші виділити невідомо на що. Питаються іноді, як Вовочка бабусю, наперед знаючи відповідь. На сайті city.cv.ua навіть списку членів ради нема. Хіба що впізнавайте по світлинах засідань, на яких «спільними зусиллями» вішають лóкшину на вуха.
 
Я знаю одного чернівецького Вову, що всерйоз переймався Пієтою. Він казав, що про «Пієту» все вже було вирішено позитивно з не нашими, але прийшли наші, тобто помаранчеві, і все заглохло. Вова агітував за Ющенка, але гордиться, що голосував у другому турі проти всіх. В результаті прийшли знову не наші. Так що з Пієтою, мабуть, усе налагодиться. Тим паче, що вибори скоро.

Обращение

Шановні двічі євреї, просто євреї, напівєвреї, на чверть і менше, навіть трішки євреї, як колишній міський голова Чернівців Микола Федорук, безмежно щедрий для вас, – узагалі євреї в будь-яких пропорціях! Не губіть випестуваний місцевими можновладцями імідж толерантності Буковини, на тлі якого вони так люблять покрасуватися, про який так охоче кожен з них «растєкашеся мислію по дрєву». Станьте також і будьте толерантними й ви.
Насамперед не нехтуйте українською мовою.
Не треба було виступати проти пам’ятника Героям Буковинського Куреня.
Не треба було йти на місце християнського пам’ятника (Пієти) зі своєю менорою.
Не треба було на площі Чесного Хреста в Чернівцях розміщати пам’ятник торі чи Табачнику.
Не треба було робити шестигранний фонтан.
Неетично було на площі Святої Марії ставити свою плиту. До того ж у написі прослідковується егоїзм, як у Бабиному Яру.
Не треба розпалювати міжнаціональну ворожнечу.
Християни рідко нагадують комусь, що Чернівці – християнське місто. Це очевидно, як і те, що євреїв серед християн надзвичайно мало, але вони порядні.
 
 

Світлини:

1. Микола Кушнір – директор Чернівецького музею історії та культури євреїв Буковини (uk.wikipedia.org)

2. Засідає Громадська рада з питань охорони культурної спадщини (www.bukinfo.com.ua). Щоби вулицю перейменувати, опитують усіх мешканців, а тут про цілий квартал одна Рада вирішує. Треба опитати всіх мешканців, чи згідні вони жити в єврейському кварталі.
3. Єврейський цвинтар по вул. Зеленій (vidido.ua).
4. «Єврейський Ватикан» – саме так говорили свого часу, коли хотіли передати естетичну красу, духовну велич та суспільне значення родинної резиденції кількох поколінь найвищих релігійних авторитетів більшости буковинських, а також великої частини подільських, бессарабських, румунських та галицьких євреїв – династії Фрідманів у Садгорі. (Микола Кушнір: «Cадагурська» династія: між «світлом» та «мороком», stepan53.livejournal.com).
5. Плита на площі Святої Марії «В пам'ять про євреїв, в'язнів чернівецького гетто 1941 року». До того ж «по недомыслию» площу, де стояли дві православні святині, в 2008 р. названо площею Турецької криниці й увінчано півмісяцем.


Ілля МАР’ЯНЧУК, газета «Відродження»

БукІнфо (с)

Фото з архіву сайту

 Купити квартиру в Чернівцях
Більше новин по темі:
Не пропускайте важливих новин!
Увімкніть сповіщення, та отримуйте новини моментально після публікації