ГОЛОВНА | БЛОГИ | ПРО НАС | АРХІВ | ФОТОСЕРВІС | КОНТАКТИ | ВХІД НА САЙТ
Дивись:
 НОВИНИ
 СПОРТ
 ІНТЕРВ'Ю
 ПЕРСОНАЛІЇ
 АНАЛІТИКА
 ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЇ
 КРИМІНАЛ
 ШОУ-БІЗНЕС
 НАУКА
 ІСТОРІЯ
 ПОЛІТИКА
 СКАНДАЛИ
 ЦІКАВИНКИ
 ТЕХНОЛОГІЇ
 БІЗНЕС
 КУЛЬТУРА
 ЗДОРОВ'Я
 НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ
 ПРЕС-ОГЛЯД
 ЧЕРНІВЦІ
 ЕКОНОМІКА
 ОСВІТА
 ЕКОЛОГІЯ
 МАС-МЕДІА
 РЕЛІГІЯ
 МІЖНАРОДНІ НОВИНИ
 ПРАВО
 КОРДОН
 ПРЕЗИДЕНТСЬКІ ВИБОРИ
 ПРОТЕСТИ
 НАРОДНІ ТРАДИЦІЇ
 МИСТЕЦТВО
 БЛАГОДІЙНІСТЬ
 ЧЕРВОНА РУТА 2009
 ОБЛАСНА ВЛАДА
 ВІДПОЧИНОК
 АРМІЯ
 ЖИТІЄ МОЄ
 БЛОГИ
 ОЧЕВИДНЕ-НЕЙМОВІРНЕ
АРХIВ
 
новин
веб-конференцiй
опитувань
ПРО НАС
КОНТАКТИ
ПОШУК
 




Новини від Киноафиша.юа
Загрузка...
Загрузка...
Loading...
 
SELECTORNEWS - покупка, обмен и продажа трафика
 
 
 
Loading...
 
ФСК

Новини Чернівці та Буковинського краю. Щоденні чернівецькі новини, буковинські новини, новини буковини, прессконференції, анонси, блоги, опитування.

  Перегляд новини  /  ІСТОРІЯ   >>> 31 Жовтня 2011

Ким був Попович - фашистом чи праведником? (Полеміка із статтею Володимира Старика)

ДИСКУСІЯ / 

 

Цей сановник на фото у мундирі, дещо схожий на паркетного адмірала, – чернівецький адвокат і примар (мер) Чернівців у 1941 р. Траян Попович. Здавалося б, фігура цікава переважно для гурманів історії. Однак, виявляється, у нас цілий край любителів історії. Така собі своєрідна родзинка України. До того ж діяльність Поповича пов'язана з такими драматичними обставинами, що це навіть не цікаво, а вражаюче.

Тож минулого тижня колишній примар Попович мало не увійшов до топ-новин чернівецьких медіа. Де б іще таке відбувалося? Нещодавнє рішення поповнити портретну галерею портретом румунського примаря Траяна Поповича мало б привернути увагу хіба що історичного факультету. Однак голова Українського народного дому Володимир Старик своєю обуреною статтею довів, що історія у нас – справа всенародна. Принаймні стаття назбирала чимало переглядів і палких коментарів на Інтернет-ресурсах. Аби читач уявляв, про що йдеться. У сесійній залі є галерея портретів колишніх міських голів і бургомістрів: австрійських, румунських, радянських сановників. Якщо чесно, на неї мало хто дивиться. Ці портрети мені чомусь нагадують антикварну версію « Вконтакті» або «Фейсбук». З огляду на те, що Попович був примарем у лихому воєнному 1941 році, його портрета в галереї не було. Але був й інший бік справи: румунський примар Попович визнаний ізраїльською інституцією «Яд-ва-Шем» (вона займається меморіалом Холокосту) Праведником світу, тобто людиною, яка рятувала життя.

Що ж зробив Попович? Коли було вирішено усіх євреїв вислати до таборів Трансністрії, примар Чернівців наполіг на тому, щоб 20 тисяч чернівецьких євреїв залишилися в місті. Ті, хто поїхав до таборів, переважно загинули, ті, хто залишився, так-сяк, але в більшості дотягнули до звільнення. в інших бесарабських та буковинських містах євреїв відправили в табори. У них не було свого Поповича.

Володимир Старик вирішив спростувати міф про чернівецького примаря. Євреї помиляються щодо румуна Поповича – запевняє голова Українського народного дому (в цьому вже є певній комізм). Я б не зауважив цього, але пан Старик так і підписався – голова Українського народного дому. Порятунок євреїв Поповичем – це міф, запевняє Володимир Петрович у своїй статті. Мала місце корупційна схема, і Попович просто вирішив не трохи підзаробити на такому порятунку. Версія для теперішніх часів, і в наших реаліях виглядає досить переконливою з психологічної точки зору. Справді, для чого це когось рятувати безкоштовно?

Колись я перекладав книгу Траяна Поповича «Сповідь». Там, власне, викладені події з точки зору Поповича. Зауважу, той писав книгу майже перед смертю (помер у 1946 році). А назва книги однозначно вказує, що він усвідомлював близькість кінця. І до слова «сповідь», як православний ортодокс, Попович ставився серйозно. Текст вражаючий, насправді. Гарячий. Втім, і Старик за емоційністю не поступається. Хоча обставини його менш драматичні. Тож, хто має рацію – Попович чи Старик? І які аргументи в сучасного дослідника для спростування «міфу Поповича»? А аргументи – не кавуни на ринку, зважувати їх треба ретельно.

Неприємна деталь. Серед таких аргументів – фото, використані у статті. Вже на початку Володимир Старик пише: «можемо згадати дуже широкий спектр діяльності керованої Поповичем Чернівецької примарії...» Слідує довгий перелік звинувачень, зокрема, вказано на: «варварське знищення пам’ятників Т. Шевченкові, М. Гоголю, М. Горькому та іншим нерумунським діячам. Санітарний порядок у місті керована Поповичем примарія наводила дуже просто і економно для бюджету – тисячі чернівецьких євреїв з пришитими на груди жовтими шестикутними зірками безоплатно замітали вулиці, вивозили фекалії, розбирали воєнні руїни». Для ілюстрацій наведеного у статті використані фотографії німецько-румунського фотожурналіста Віллі Прагхера, зроблені у Чернівцях: розбиті бюсти російських та українських письменників, євреї з мітлами тощо. Але що хотілося б спитати, так це чому ці фото, зроблені 24 липня 1941 року, використані у статті про Поповича, який вступив на посаду 1 серпня 1941 року? Навіщо їх використали? Чому не вказано, що знімки зроблені раніше? Який мотив автора у такому разі? Чи можуть ці фото підтверджувати, що Попович був ініціатором руйнування бюстів письменників та використання євреїв у якості робочої сили? Швидше, вони спростовують такий висновок. Все це було ще до Поповича. До речі, і « Яд-ва-Шем» зважає на цю обставину. Репресивні міри почалися раніше і зупинити їх було неможливо.

Справді, уявіть себе на місці Поповича... Чи міг він припините це? Чи треба йому було б видати наказ зберегти бюсти Шевченка та Горького, заборонити змушувати євреїв прибирати вулиці? Скільки б він протримався на посаді? Гадаю, хвилин двадцять. Призначили б когось більш «адекватного». Але ніхто б вже нікого не врятував.

Та це дрібні деталі, за великим рахунком. Незрозуміло, навіщо взагалі про це йшлося у статті. Для підсилення ефекту? А вийшло – послаблення. Головний аргумент дослідника такий: «Оцінюючи з історичної перспективи історію продажу за шалені гроші «Траянових» звільнень від депортації в Трансністрію для тисяч багатих чернівецьких євреїв, не можемо не захоплюватися корупційним талантом тих, хто вигадав і здійснив цю фантастичну операцію. Адже її вартість сягнула кількох мільярдів леїв, заплачених євреями румунському керівництву Чернівецької примарії в твердій валюті або в золотих монетах». Аргумент цей до Старика мало хто оприлюднював у ЗМІ. Хоча у розмовах я чув його. Наприклад, від директора музею єврейської історії Наталії Шевченко.

 

Як припущення, гіпотезу висловлював його відомий чернівчанин і єврейський діяч Йосип Зісельс, мовляв, тут треба розібратися. Можливо, й треба. По-перше, звідки взялася сума у кілька мільярдів леїв, вказана у статті? Хто рахував? Якщо ніхто не рахував, навіщо озвучувати? Який мотив, знов-таки, цього дивного заклинання цифрами? По-друге, як доказ «корупційної гіпотези» Володимир Старик наводить цитати із «Історії буковинських євреїв», виданої у 1962 році в Ізраїлі. Там розповідається про двох лікарів, які заплатили по 200 тисяч леїв за дозвіл залишитися у Чернівцях (давали, звісно, не Поповичу). Очевидно, Володимир Петрович просто перемножив – і виникли мільярди. Зауважу, що в тій же “Історії…” є багато слів вдячності на адресу Поповича. Але чомусь їх у статті не подали. Повернімося, однак, до хабарів за спасіння. Такі ж свідчення від чернівчан, ймовірно, чули і Шевченко, і Зісельс.

 

Чи можливі контраргументи? Румунія своєю корупцією була відома майже як сучасна Україна. І без корупційних оборудок не обходилося, як правило, жодне державне ворушіння. Можливість звільнитися від табору дорогого варта. Чи могло бути це мотивом для Поповича? Непогано отримати хороший куш від тих, хто прагнув спасіння і міг за нього заплатити. Якщо уважно подумати – мотивом це бути не могло. Чому? Тому що у жодному місті Румунії такої схеми не придумали, а там теж не дурні сиділи. А чому не придумали в інших містах? Тому що там просто забирали абсолютно все: усі гроші, усі лахи, усі дрібнички, наостанок ще насилували тих, хто молодші, й відсилали євреїв у табір на смерть. Навіщо Поповичу були потрібні карколомні складні схеми, якщо за розпорядженням влади можна було забрати абсолютно все! І так у Чернівцях і робили до Поповича, у липні 1941 року, і після Поповича, у 1942 році, коли розгорнулася чергова серія заслань у табори. Просто забирали все і виселяли у табір в Трансністрію. Дуже вигідно і жодних схем. Ну, і звісно, є не менш цікаві протилежні свідчення. Наприклад, жодної згадки про хабар не прочитав я у великій книзі очевидиці Марти Блюм. Відомий культурний діяч Семен Цидельковський розповів, що його чернівецькі родичі врятувалися від заслання у табір завдяки цим спискам Поповича, а чиновнику, який допоміг їм, подарували один... персик. Люди після кількох місяців війни були на межі зубожіння. Просто нічого не було. Ідея, що багаті євреї вижили за рахунок бідних, у статті Старика підкріплюється цитатою з так званої «Чорної книги», витвору видатного радянського пропагандиста Іллі Еренбурга. Це дивує.

 

Ставлення радянських пропагандистів до експлуататорів загальновідоме. Чи варто підкріплювати думку із заздалегідь ідеологічної праці? І при всій повазі до талантів чернівецьких євреїв мені видається сумнівною думка, що двадцять із п’ятдесяти тисяч всього єврейського населення Чернівців були багатіями. А саме двадцять тисяч залишилися у Чернівцях. Чотири тисячі з цих двадцяти вислали після зняття Поповича з посади примаря. В будь-якій книзі спогадів чернівецьких жертв Холокосту йдеться, що Попович повівся по-людськи і захищав їх. В тому числі сказано це і в тих джерелах, які наводить п. Старик. Щоправда, він не подав саме цих цитат. Тут довго можна гратися аргументами. Чи вистачить читачу терпіння? Тож останній контраргумент. У критеріях « Яд-ва-Шем» щодо надання звання Праведнику світу є такий пункт: “Дії рятівника не були мотивовані одержанням грошової винагороди, і якщо він брав гроші, то лише для того, щоб забезпечити успіх порятунку, а не з метою збагачення.”

 

Про те, що зібрані гроші могли піти безпосередньо Антонеску чи наближеним до нього, якось ніхто і не подумав. А в «Сповіді» Поповича є прозорий натяк на цю обставину. Але будемо вважати Поповича особою упередженою. Та навряд чи можна назвати упередженими тих же організаторів «Яд-ва-Шем», які вважають примаря Праведником. Гадаю, вони займалися цим не кілька годин, і питання фашистського мера їх цікавило і з критичної точки зору. Їм ж бо вже точно було потрібно дізнатися правду про Траяна Поповича. І вони вочевидь витратили на це багато часу. Їм було потрібно. Питання – навіщо це потрібно голові Українського народного дому Володимиру Старику? І скільки витратив часу він?

Наостанок. З цього зовсім не випливає, що Траян Попович був янголом. Для того, щоб стати мером міста у такі скрутні часи, треба бути і авантюристом, і мати хист до політичної інтриги і, можливо, бути корупціонером. Про це вам може розповісти і будь-який український посадовець. Але ж сесійну залу ратуші прикрашають не портретами янголів, а колишніх голів міста. І рятували життя не янголи, а люди. І це краще, аніж було б навпаки.


Сергій ВОРОНЦОВ, газета «Свобода слова»

 

БукІнфо (с)

Переглядів (2993) Коментарів (23) Додати коментар Версія для друку
Інші новини по темі
1. У Чернівцях відбулася фотовиставка "Жнива розпачу", присвячена роковинам Голодомору
2. В Україні понад 13% громадян не погоджуються, що Голодомор був геноцидом українського народу
3. Історична паралель щодо мовного та освітнього питання: відозва наших днів до Братів з Мараморошу та інших регіонів України
4. Сьогодні відзначають Дмитрівську батьківську суботу
5. Діяльність ОУН-УПА на Буковині: Імена підняті з небуття (ФОТО)
Коментарі
Додати свій коментар
  Ваше ім'я
  Місце проживання
  Введіть код
 оновити код
 
 
Увага, коментарі не відповідаючі нашим вимогам будуть видалені.
зачекайте ...


Loading...