РЕЗЕРВАЦІЯ /

Нинішня влада терпить велике фіаско. Суспільство не сприйняло ні методів теперішнього керівництва, ні реформ. Тим паче, що люди на своїй шкурі щодня відчувають, як верхні місцеві керівники ведуть нас до великої… прірви. У нації гречкосіїв нема гречки. Ми закуповуємо її у Китаю. А Китай нам продає гречку ту, якою у себе годує свиней. Україна цю гречку купує по 1700 доларів за тонну в той час, коли вона коштує всього 500-600 доларів.

Та за кого ви нас маєте?!

Аби спрямувати народний гнів у потрібне русло, нам, ніби худобі, кинули червоні прапори. І почалася істерика. Зі Сходу на Захід. Росія підігрівала розкол України, а наша влада тішилася цим. Бо ще з часів великого стародавнього Риму відома формула «Розділяй і владарюй!» не дає збоїв у підлій політиці будь-якої держави. Україна – класична арена, де розігруються державні драми, трагедії і комедії. Тільки-но Схід України усвідомив, що він несе відповідальність за обрану владу та почав робити перші кроки до об’єднання із Заходом для спільної боротьби, вони кинули поміж українців червоний прапор. І тоді знову повстав Донецьк проти Львова, Одеса проти Чернівців.

Московським провокатором і їхнім холуям у Києві все ж не вдалося відволікти увагу людей від тих проблем, які мільйонам українців скоро вкоротять життя. Люди не будуть мати змоги прогодуватися у той час, коли не більше 200 сімей стануть надбагатими. Вони обберуть Україну до нитки. Однаково грабуватимуть донеччанина і львів’янина, одесита і буковинця.

Коли ділили Україну 9 травня, у Києві давали кашу ветеранам. З китайської гречки, напевне. Роздача каші на Пагорбі Слави підтвердила ще одну давньоримську мудрість політиків: «Плебсу треба хліба і видовищ». У столиці України видовищ уже не потребують. Ніхто не звертав уваги, що червоний прапор на параді поїхав перед державним, що Янукович обіцяв підписати Указ про цей прапор.

Люди хотіли хліба. Тобто, каші. У боротьбі за кашу на Пагорбі Слави була велика колотнеча. Ветеранів збивали з ніг, їх кидали на землю, топтали ногами. Народ рвався до каші. Про які прапори тоді було думати людям, коли можна було самому з’їсти миску, та ще й у пакет додому взяти, щоб нагодувати своїх голодних онуків.

То такої перемоги заслуговують ці герої, які власною кров’ю врятували Европу?! Вони упосліджені в Україні. Їм доводиться штурмувати солдатську кухню, як колись Рейхстаг, аби отримати пайку каші. А з Москви їм говорять про червоні прапори. Ці дешеві ідеологеми на Пагорбі Слави у Києві розбилися об пластикові тарілки, наповнені китайською гречкою (для свиней). Вони запаковані у целофанові мішечки з кашею для голодних онуків.

Коли у державі нема хліба, видовищ плебсу не потрібно.

Будьмо уважні. Дні гніву настають.


Петро КОБЕВКО,
шеф-редактор газети «Час» (Чернівці)

Для БукІнфо (с)
Фото: Офіційний сайт Президента України, ТСН