Борис Баглей: «Виборча кампанія потребує коштів. Якщо буду мати мільйончик-другий, то балотуватимуся у Верховну Раду...»

ІНТЕРВ’Ю /

Про нову посаду, політичну волю та відповідальність та довгий і тернистий шлях до успіху спілкуємося з начальником управління навколишнього природного середовища в Чернівецькій області Борисом Баглеєм.

Розкажіть про своє нове призначення, ми Вас вітаємо, як Ви почуваєтесь на новому місці?

Дякую за привітання! Дуже добре себе почуваю, це для мене справа не нова, адже я за освітою біолог, закінчив своє навчання на кафедрі ботаніки в ЧНУ з відзнакою, тому те, чим я зараз займаюся - це мені рідне і маючи досвід управлінця, я думаю, що я з цією посадою справлюся і успішно працюватиму.

Про досвід державного службовця: Найдовше на одному місці я пропрацював заступником голови адміністрації. Моя робота на посаді тривала більше 5- ти років. На сьогодні для мене це найбільш швидкоплинна посада, тому що то була дуже інтенсивна робота і вона, знаєте, як у фільмі промайнула. Лише за результатами своїх архівних документів, те що я розглядав і підписував я можу згадати який це був рік і коли це відбувалося. На цій посаді у мене не було ні початку робочого дня, ані кінця, можна було і вночі працювати. Двері завжди були відкритими, як і зараз, ви бачите, тут, у мене своєрідний принцип роботи.

За якою своєю посадою ви шкодуєте найбільше, де Вам найкомфортніше працювалося?

Найбільше завжди шкодуєш не за посадою, а за молодими роками. Тобто у мене найбільш приємні спогади, це коли я був начальником управління сім’ї та молоді, тоді я лише починав і у мене був молодий колектив, який мене розумів і я сам тоді формував його, тому що це було новостворене управління і я думаю, що ми досить успішно там працювали, зараз це зовсім інші завдання. В управлінні я пропрацював більше 4-х років, потім пішов навчатися в аспірантуру. Три роки пробув в аспірантурі і після закінчення аспірантури була політична робота, півтора чи майже два роки, а вже потім мене призначили заступником голови адміністрації.

Розкажіть про Вашу політичну діяльність. Ви були головою обласної організації «Наша Україна», а зараз очолюєте регіональне об’єднання «Пори»?

Щодо партії «Наша Україна», то я був не лише її головою, а й одним із тих, хто створював її на Буковині. Але я хотів би тут детально один раз і назавжди дати роз’яснення. Після того, як мене грубо кажучи в Києві «здали», керівництво партії надіслало нам неочікувану новину. Коли головою адміністрації був призначений Володимир Куліш, було винесене кулуарне рішення, що він має очолити і політичну силу. Його таємно вночі приймали, разом із його незмінним другом Павлюком у партію. Тоді був ще такий «клоун» Боднар – він у той час був заступником голови адміністрації, приїхав і ми мали з ним розмову і він сказав: «Я знаю, що ти сьогодні у Куліша виграєш, але ми все одно проведемо ще одну конференцію і його переоберуть, ти тоді не будеш працювати ні заступником голови адміністрації, ні керівником партії, як те, що зробили минулого тижня у Хмельницьку.» Я передзвонив, спробував зв’язатися на той час з тодішнім головою адміністрації президента, він не брав трубку. Потім з керівництвом партії «Наша Україна» у Києві, вони теж не підходили до слухавки і я зрозумів, що мене «здали». Тоді я прийняв єдине правильне на той час рішення, заради збереження партії поступитися місцем голові адміністрації Кулішу.

 

Мене образила ця історія, бо люди коли зрозуміли, що я втратив у Києві підтримку, вони починали перебігати до Куліша, напередодні першої конференції приходили до мене в кабінет і казали, що з Кулішем треба боротися, потім ті ж самі особи бігли доповідати в його кабінет і радилися як Баглея переобрати. Це тодішня бізнесова еліта, частина її вже в тюрмі сидить в слідчих ізоляторах, дехто вже в «небитії», але тоді таким способом це робилося. Крім того були люди, які не все отримали, після того, як ми керували областю, не все те, що вони хотіли і вони також були ображені у тому числі і деякі журналісти, які не отримали чергові звання, ордени і таке інше, вони почали писати замовну «чернуху». А коли відбулася прес-конференція, за Куліша все ж таки проголосували, незаконно звичайно, тому що частина Бесарабської делегації Хотинського району, Сокирянського і Кельменецького були просто підставні люди, наприклад написано було, що прийшов Іванов, а насправді Іванова не було, була інша людина, яка казала, що він Іванов. Я потім лише посміявся з того і сказав, якщо ви хочете таких «делегатів» і обирати Куліша, то обирайте, але я в цій партії не більше буду працювати.

 

Я хотів не лише себе реалізувати і від партії, особисто я не відмовлявся, а хотів і боровся за неї до кінця, пропонував навіть молоду альтернативну людину – Максим’юка Василя, але на жаль він програв. Після того як все це відбулося, значна частина моїх однодумців вийшли з «Нашої України» і сьогодні партії, у тому розумінні, яка вона була – немає. Я вважаю, що вчинив правильно, бо мені мій, як ви сказали друг запропонував очолити партію в Чернівецькій області. Це був Владислав Каськів. Він належить до тієї категорії політиків, які є радикальними, яким коли дається шанс, вони працюють, щоб довести, що не лише можуть говорити, а можуть конкретні справи робити. Я бачу, що він зараз робить. Адже Каськів, який представляє політичну силу радикально правого напрямку, пішов, коли Президент запропонував йому співпрацю. Він погодився на пропозицію і доводить реальними справами, що він щось може. Тому я й очолив партію «Пора» одразу ж як пішов із «Нашої України».

Тобто ви паралельно зараз займаєтеся розбудовою партії «Пора», створюєте і зміцнюєте її осередок?

Так ми працюємо над цим. Тому що зараз, після виборів, період політичного «затишшя», тому у мене є можливість і є час створити свою політичну силу, яка буде дійсно працювати, не просто говорити, а вести професійну діяльність і бути патріотом.

Чому Ви обрали саме «Пору» чи лише, тому що знаєте її лідера?

Тому як «Пора» є правою, революційною силою і виступає сама за себе. Але найважливіше, що я знаю цього керівника і ми з ним вчилися разом. Я знаю його ділові якості. Я знаю, що ця людина не кидає слів на вітер, а вміє робити конкретні справи. Ви подивіться, що він робить зараз, вам все буде зрозуміло. Він займається інвестиційними проектами залученням іноземних інвестицій і внутрішніх теж. «Пора» працює і готується до нової політичної боротьби. У нас є окремі люди на місцях. Чиновники, депутати, підприємці, вчителі.

Скільки зараз налічує партія «Пора» прихильників в області? Чи достатньо у Вас людей, щоб брати участь у політичних подіях та створювати більшість?

Я не можу відповісти на це запитання, ми зараз не дуже активні. Коли буде наш всеукраїнський з’їзд перед наступними виборами і ми визначимо нашу мету, то я Вам розкажу скільки нас і до чого ми голові. В найближчий час будуть вибори до Верховної ради, ми безумовно будемо брати в них участь. Для початку нам потрібно мати по двоє людей на дільниці. В місті нам треба мати мінімум дві з половиною тисячі членства, в нас поки що такого членства немає. Але повірте, якщо я два-три роки попрацюю ви будете чути про цю політичну силу. Коли я прийшов я був одним із основних хто займався організацією і я теж її серйозно не сприймав.

Членом «Пори» був Михайло Бойчук, яку можете дати йому характеристику?

Я його не приймав у «Пору», але я його заміняв. Наша політична сила його переобрала і замість нього прийшов я. Він довго не віддавав печатку, поки не втрутився сам Каськів. Знаю його лише з негативного боку і я сказав Бойчуку все в очі, а вам я більше нічого з приводу цього не коментуватиму.

А кого партія «Пора» висуватиме чи підтримає на посаду мера на дострокових виборах міського голови?

Якщо будуть вибори, то ви побачите, мені немає поки що чого про це говорити. Наразі, як я казав, ще не завершено процедуру формування нашої політичної сили. А дострокових виборів я впевнений, що не буде. Принаймні я хочу, щоб їх не було. Треба дати проявити себе цьому молодому чоловікові, який зараз виконує обов’язки мера. Щодо нашої кандидатури, то ви побачите, зараз важко сказати…Але, наприклад чому не Борис Деркач, колишній начальник управління освіти. Ми не будемо стояти осторонь. Але сьогодні схиляємося, щоб підтримати кандидатуру секретаря міської ради, тому що я бачу з яким він бажанням береться до роботи. Я не бачив, щоб Федорук приїхав на якусь аварію, а Михайлішин першим прибув на місце події минулого тижня коли горів рибний цех.

А як ви прокоментуєте ситуацію з відставкою колишнього міського голови Миколи Федорука? Ходили чутки, що депутатів, які проти нього виступили підкупили?

Щоб проголосувати проти Федорука грошей непотрібно. Те, що робить зараз «Наша Україна» у міській раді, я їм аплодую і вони молодці, тому що Федорук – це Черновецький, але в більших, довших масштабах . Федорук не займався нічим, крім роздачі землі. Його не цікавили ні водоканали, ні каналізація, ні дороги. Його цікавило лише як роздати по 6 соток землі, а то і більше, оце він контролював, більше нічого. Крім того, я би Федоруку порадив: коли він пише доноси на Харабару самому подумати яким способом він виграв вибори у Павлюка у 1994-му році, от про це він нехай подумає. Я був керівником виборчої компанії у Павлюка у 94-му році і всі у нашому штабі до третьої години ночі святкували перемогу, Павлюк вигравав на три тисячі голосів, але ще не було результатів з двох дільниць - з трьохсотого полку і ще з однієї дільниці з Садгірського району, А потім нам привезли за чотири години плюс чотири з половиною тисячі голосів, і ось ми програли півтора тисячі голосів. Трьохсотий полк, який мав триста чоловік, раптом віддав понад 3000 голосів за Федорука. Вони тисячу чоловік привезли «командировочних», а на ранок, вони їх знову відвезли у ту частину, звідкіля їх доставили. Отаким чином вигравав Федорук вибори! А я йому колись казав: «Як ти виграв, так і програєш!»

Зрозуміло, що ніхто з політиків або чиновників не святий, але чому люди за нього голосують?

Так, його дійсно підтримують люди. Нікому ще так довго не вдалося пропрацювати мером, адже він зміг надати доплати вчителям, лікарям – з державного бюджету. Хіба раніше хтось робив доплати пенсіонерам, громадським організаціям, ветеранам? Він це робив і таким способом завоював довіру. Тому ніхто не каже, що він зробив лише погане, але він все це робив для збереження своєї влади. А прийшов на посаду мера, як я казав нечесним шляхом. Я би на місці Миколи Трохимовича добивався б проведення розслідування деяких загадкових смертей за час його керівництва у місті. А було дуже багато загадкових смертей, декого забили бітами на Калинівському ринку, двох активістів Республіканської партії. Якимось чином сидів в тюрмі Богдан Кравчук.

Політика, як кажуть брудна річ, а чи можливо, на Вашу думку, людині –можновладцю вийти «сухим з води», беручи участь у політичних баталіях?

Я в політиці звик ходити парадним входом. Я ніколи не робив кар’єру через спальню перших осіб, а мої друзі, колишні однопартійці вже, вирішували свої кадрові призначення через дружин президентів, через їхніх родичів. Як в шоу-бізнесі, але мене це не цікавить, я звик займатися політикою чесно. Крім того у мене є один суттєвий «недолік» – я не прийшов у владу «працювати» з бюджетом, я прийшов у владу працювати чесно і всі, хто мене знає, знає, що я це так і робив. Я нічого не говорю, про мене має сказати моє оточення.

Розкажіть, як Вам вдається так довго втримуватися на керівних посадах? Адже в Україні це важко, бо цінують не професіоналізм, а те з ким дружиш та з якою партією співпрацюєш?

Я бачу, що мої колишні колеги пішли на біржу. От скажіть мені, з точки зору моралі і людини, яка є патріотом краще працювати на державу чи сидіти на біржі і отримувати з платників податку гроші? У мене, наприклад не було таких заощаджень, щоб я міг довго сидіти без роботи, тому я пішов на ту посаду, яку мені запропонували. Очевидно у цих людей великі заощадження, бо на півтори тисячі гривень колишні заступники не проживуть, я Вам даю гарантію, у них такі запити, що заступник на ці гроші не проживе. А у нас середня зарплата – 1700 гривень по Чернівецькій області, тобто чиновник високого рангу може отримувати найбільше дотацій з центру зайнятості на рівні середньої заробітної плати по області. Я не розумію їх, бо якщо ти професіонал і якщо державний службовець, ти повинен працювати на державу, або йти займатися бізнесом, тих, хто іде на біржу чиновників високого рангу, я не просто зневажаю, я їх не розумію.

А може Ви просто вдало «перефарбовуєтесь» і тому залишаєтесь при владі?

А як же я міг знати хто прийде в область керівником, я що Господь Бог? Якщо б я хотів «перефарбовуватись», то я би пішов у Партію регіонів, а бо до перспективних політиків з Фронту Змін, але туди не йду. І не піду. Я вірю в те, чим займаюся, але я не звик займатися дурницями. Просто працюючи на посадах вищого рівня, завжди потрібно залишатися людиною. Я нікого з тих, хто програв вибори тоді не принижував, не виганяв з роботи, хоча міг це зробити і тих, шептунів, які зараз про мене різні коментарі пишуть на різних сайтах, то вони якраз з цими пропозиціями до мене приходили – того треба звільнити, того треба посадити, я оцінював людей за їх професійними здібностями. Коли прийшло нове керівництво, очевидно, воно мене також оцінило за професійними здібностями. Крім того, я не одному пропонував, якщо хтось сумнівається в моїх професійних здібностях, я можу організувати роботу зі мною, якщо витримаєте такий ритм, тоді коментуйте, спробуйте попрацювати як я, а тоді коментуйте. А про свою роботу, свій життєвий 20-річний стаж на державній службі, я Вам зараз розкажу.

Що ви відчули зараз, з приходом нової команди до влади?

Коли прийшла ця команда, то я відчув, що себе достатньо комфортно почуваю. Тому що вони оцінюють людей за професійними здібностями. Мені імпонують ті люди, яких я знаю з 90-х років і Михайло Папієв і інші. А з Георгієм Галицем ми були депутатами міської ради, наймолодшими в області. І саме ми вдвох освячували прапор, той, який висить зараз і є прапором Чернівецької міської ради і були одними з тих хто перший вивісив прапор незалежності, у 1989-му році, коли нас арештовували. Тому ми завжди нормально один одного підтримуємо, перебуваючи у різних політичних силах. Так само у мене дуже багато хороших друзів в «Нашій Україні», з якою я попрощався.

Розкажіть, де ви народилися? Хто Ваші батьки?

Я народився на Тернопільщині. Мої батьки зараз пенсіонери, вони прості селяни. Тато водій, мати теж була простою робочою жінкою. Тобто я з простої сім’ї і я цим пишаюся. Але наш рід був заможний за Польщі, дід жив у Англії до 1993 року. Він тікав від визволителів, служив у девізії «Галичина», тому ще й переховувався від переслідувань Радянської влади. А повернувся сюди у 93-му році і тут помер і похований. А мій дід по батьковій лінії служив у Радянській армії, мав нагороди.

Як родинна вплинула на Ваше майбутнє?

Батьки дали мені можливість здобути освіту, підтримали моє бажання навчатися. Спочатку, закінчив технікум, після восьми класів і пропрацював рік агрономом. А потім, коли я вступив в Чернівецький університет на біологічний факультет і відчув цю атмосферу, я відчув відповідальність за майбутнє своєї держави, то подумав «Хто як не я?» Тому я був таким активним студентом.

Розкажіть про Вашу сім’ю? Як дружина ставиться до Ваших успіхів?

Моя дружина щойно була тут, ви бачили. То треба було запитати (сміється). Вона сама теж цікава особистість працює в університеті, кандидат наук. Викладач кафедри екології, так що в багатьох питаннях я маю з ким порадитись.

Це важливо для подружжя мати схожі інтереси та вид діяльності, щоб щось важливе, крім кохання об’єднувало?

Це дуже важливо, тому що по перше – ти не можеш все знати, а вона читає декілька предметів зараз, які є важливі для мого управління, безумовно я з нею буду радитися, ще не радився, але буду. Вона, я вважаю, теж задоволена, що я не займаюся зараз більше політикою, а займаюся професійною роботою. В мене в її особі є підтримка.

Ваші діти теж, можливо, будуть екологами чи біологами?

У мене є лише єдина дочка. Тут у нас є проблема, адже наша єдина дочка не хоче бути біологом та вступати на наш факультет, де ми з дружиною вчилися. Категорично відмовляється від хімії та біології. Їй подобається писати твори, вона творча особа, дівчинка гуманітарного складу. Одного разу стала призером з всеукраїнської олімпіади з українознавства, а цього року зайняла третє місце на обласній олімпіаді з історії України. Вона навчається у дев’ятому класі. Дружина іноді дратується, що вона вечорами ходить в театр, а не вчить інші предмети.

Ви маєте успіх у жінок? Адже політиків завжди оточують гарні особи жіночої статті, дружина не ревнує? У деяких чиновників кажуть є коханки…

Ніколи собі не шукаю пригод. Сподобався вираз одного з чиновників у Вашій газеті про запитання щодо коханки – Навіщо мати щось, коли є все. Ви розумієте, що якщо людина здорова, у неї все добре,безумовно вона дивиться на гарних дівчат, але є важливіші речі. Але є і інший принцип, про який не слід забувати - ніколи не кажи ніколи.

Яке Ваше життєвий девіз?

Думаю, що в житті нічого не дається задарма, тому моє кредо: якщо хочеш щось мати, то треба для цього працювати. Перше кредо – праця, друге – порядність. Вважаю, що людина має тримати слово! Якщо чиновник приходить до влади непорядний, то як показує експеримент – можна 10 років красти, а потім коли приходить влада, яка має і волю і бажання навести порядок, обов’язково вона тебе зловить, тому краще не ризикувати. Я в житті завжди чесно робив кар’єру. Я завжди заробляв своїми руками. Коли мені треба було купити квартиру я їхав заробляв за кордон, я працював в Австрії простим працівником, коли закінчив аспірантуру, щоб купити житло. Багато людей з Кіцманського району були зі мною на заробітках, бачили мене там, тому і знають, який я. Мені хабарі навіть не пропонують і це приємно.

Чи є у Вашої родини бізнес?

Якби в мене був хоч один маленький бізнес, мої опоненти би мене «з’їли». А батьки мої і дружини - пенсіонери. Дружина викладає, тому немає часу на бізнес. Спитайте про мій бізнес в опонентів, вони точно знають.

А хто Ваші опоненти?

Почитайте один з чернівецьких сайтів, там є інформація про моє призначення і багато іншого. Є люди які це читають і мені розказують. Але я не буду реагувати, а роботою доведу хто я. А той, хто заробив на державному бюджеті гроші і платить тим коментаторам мене ображає.

Це, на Вашу думку, особиста антипатія чи політика?

Як коли. Я знаю одного колишнього директора школи, якому я допоміг. У школі сталася трагедія за його керівництва. Я його врятував, взяв у виконком, він пішов на пенсію з державної служби. А зараз він пише різні коментарі. Таких ображених за роки діяльності «Нашої України» є багато. Є «друзі» які погрожують щось погане написати, якщо їм не дають ордени чи звання.

Яке Ваше хобі?

Це футбол. У мене є команда однодумців. Це стабільне коло представників різних політичних прошарків, люди різного напрямку і статусу, але ми всі одна команда на полі.

А як ще відпочиваєте, подорожуєте світом?

Я об’їздив всю Європу, крім Мальти і Кіпру. Але за кордоном я не часто відпочиваю. Хочу побувати в Росії. Дружина любить відпочивати з дочкою на морі. Мій найкращий відпочинок – у горах, зимою. Якщо є вільний час переглядаю футбол по телебаченню. Раніше часто ходив з рюкзаком в Карпати. А ще я люблю – поспати у неділю.

Які напої та страви полюбляєте?

П’ю каву, аж забагато! Алкоголь майже не вживаю, а зранку їм вівсяну кашу. Також уникаю фуршетів, бо потім з’являються статті в газетах. (сміється)

У Вас є мрія?

Я не мрійник, а реаліст! Я не мрію, а ставлю завдання і намагаюся досягати виконання цих завдань. Якщо ставиш мету, то хоч чогось таки досягнеш. А якщо не ставиш, то точно нічого не отримаєш.

Будете балотуватися у Верховну раду, якщо буде нагода?

Якщо буде нагода, то буду, якщо буду мати мільйончик-другий, бо виборча кампанія потребує коштів.


Ірина ГРИГОРАЩУК,
тижневик «Буковинська правда»

БукІнфо (с)
Фото з архіву сайту