ГОЛОВНА | БЛОГИ | ПРО НАС | АРХІВ | ФОТОСЕРВІС | КОНТАКТИ | ВХІД НА САЙТ
Дивись:
 НОВИНИ
 СПОРТ
 ІНТЕРВ'Ю
 ПЕРСОНАЛІЇ
 АНАЛІТИКА
 ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЇ
 КРИМІНАЛ
 ШОУ-БІЗНЕС
 НАУКА
 ІСТОРІЯ
 ПОЛІТИКА
 СКАНДАЛИ
 ЦІКАВИНКИ
 ТЕХНОЛОГІЇ
 БІЗНЕС
 КУЛЬТУРА
 ЗДОРОВ'Я
 НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ
 ПРЕС-ОГЛЯД
 ЧЕРНІВЦІ
 ЕКОНОМІКА
 ОСВІТА
 ЕКОЛОГІЯ
 МАС-МЕДІА
 РЕЛІГІЯ
 МІЖНАРОДНІ НОВИНИ
 ПРАВО
 КОРДОН
 ПРЕЗИДЕНТСЬКІ ВИБОРИ
 ПРОТЕСТИ
 НАРОДНІ ТРАДИЦІЇ
 МИСТЕЦТВО
 БЛАГОДІЙНІСТЬ
 ЧЕРВОНА РУТА 2009
 ОБЛАСНА ВЛАДА
 ВІДПОЧИНОК
 АРМІЯ
 ЖИТІЄ МОЄ
 БЛОГИ
 ОЧЕВИДНЕ-НЕЙМОВІРНЕ
АРХIВ
 
новин
веб-конференцiй
опитувань
ПРО НАС
КОНТАКТИ
ПОШУК
 

Веб-конференцiя
Міліція - з народом!
04 Червня 15.00-17.00 год.
 
SELECTORNEWS - покупка, обмен и продажа трафика
 
 
Loading...
 
 
ЧОФФ
ФСК
Kat.RU -- webmasters make $$$

Новини Чернівці та Буковинського краю. Щоденні чернівецькі новини, буковинські новини, новини буковини, прессконференції, анонси, блоги, опитування.

  Перегляд новини  /  ПРЕС-ОГЛЯД   >>> 10 Квiтня 2011

Василь Дутчак: я ніколи не житиму за принципом «Пацан сказал – у пацана не получилось!»

ПРЕС-ОГЛЯД / Про дитинство, життєвий шлях та останні події спілкуємося із заступником керівника фракції Партії регіонів, депутатом Чернівецької міської ради, заступником голови Чернівецької обласної організації Партії регіонів Дутчаком Василем Степановичем.

– Де Ви народилися? Хто Ваші батьки?

– Я народився в с. Кам’яна Сторожинецького району 29 січня 1960 року. Так що на сьогоднішній день мені вже є велика-велика «кіпа» років. Але я хочу сказати, що в душі, у вчинках я не відчуваю тієї цифри, на яку, часом відкриваючи паспорт, треба дивитися. Мої батьки вже покійні, земля їм пухом.

– Де Ви навчалися? Хто Ви за фахом?

– Закінчив Кам’янську 8-річну школу з відзнакою (тоді золотих медалей не було). Потім – Чернівецький індустріальний технікум. Я був інженер-технік-механік для цегельних підприємств, всіх підприємств, які займалися виробництвом будівельних матеріалів. Після його закінчення працював невеликий період часу на Кам’янець-Подільському цементному заводі, 2 роки відслужив в армії. Пізніше поступив в Одеський технологічний інститут харчової промисловості. Пройшов шлях від наладчика верстатів до головного інженера молочного об’єднання. Я практично провів реконструкцію районних маслозаводів. Велику увагу приділяв Чернівецькому маслозаводу. Був обраний колективом і затверджений директором молокозаводу у 1993 році. Був звільнений за згодою сторін у 2004 році.

– Хто вплинув на формування Вашої особистості?

– Все своє життя моя мати дуже пишалася, що я чогось досяг. Я не знаю, як це, але мати у 70-х роках отримувала зарплату 65 крб., мені аж важко про це говорити, і вона платила репетитору 35 крб., щоб я ходив на додаткове навчання. Вона дуже пишалася мною. Я завжди з вдячністю повторюю, що дійсно на формування мене як людини вплинула мати. І ще – класний керівник Фочук Олена Іванівна, яка висувала до мене більші вимоги, ніж до інших. Вона вже давним-давно на пенсії, але сьогодні з гордістю говорить, що це «мій вихованець». Найцікавіше те, чому саме такий шлях, адже батько все життя пропрацював водієм, 50 років крутив «баранку», мати – санітарочка. Зараз нарікають на те, що батьки на високих посадах допомагають дітям пройти сходинками. Це закономірно. І це правильно. Я не маю тут чим пишатися, але я гордий з того, що в мене дуже велика родина. Але, на превеликий жаль, ніхто із нашої родини ніколи в житті не займав ніякої посади, ніхто з родини ніколи не був депутатом ні сільської ради, ні районної, ні міської, я вже не кажу про обласну раду. І сьогодні, маючи можливість, я допомагаю людям. Людям, які цього заслуговують.

– Чи пам’ятаєте своє перше кохання, перший поцілунок?

– Так, я пам’ятаю своє перше кохання, пам’ятаю свій перший поцілунок. Це було у 8-му класі в Кам’янській школі. В 1973-1974 рр. танці в школі були тільки під баян, гармошку, акордеон. Це не так, як сьогодні, включив музику – і до 2-3-ї ночі. В нас такого не було. Максимально – з 6-ї до 9-ї вечора. Я зустрів дівчину, яка припала до душі, потім ми зустрічалися. Але життя є життя, і сьогодні ми бачимося, спілкуємося, залишилися друзями, адже в кожного своя доля. Це мені запам’яталося на все життя.

– Розкажіть про свою сім’ю.

– В мене двоє дітей. Донька заміжня, викладач Буковинського медуніверситету. В мене друга сім’я. З донькою в нас прекрасні стосунки. Дружина працює на телебаченні. Син – розумник, бачу, що має здібності. Дуже полюбляє шахи, не пропускає жодного заняття. В нас нормальна, здорова сім’я, розуміємо одне одного.

– А хто виховує сина?

– В першу чергу я. У вихідні ми обов’язково разом. Фізичне виховання сина – це моя заслуга, а питаннями навчання сина ми з дружиною займаємося «50 х 50», хоча синові чомусь більше подобається займатися зі мною. Він бере приклад з мене: вранці холодний душ, і це вже для нього система.

– Ваше життєве кредо?

– Ви знаєте, чого я найбільше в житті боюся? Був такий вислів – «Больше всего боюсь удара в спину…» – зради. І якщо людина тебе зрадила вперше, то зрадить і вдруге. В мене були в житті такі випадки. Чесність – це моє кредо.

– Ви політик, депутат, громадський діяч. Чи ревнує дружина до роботи?

– Я думаю, що не ревнує, тому що є терпіння і порозуміння. Я впевнений, що цього терпіння і порозуміння вистачить ще на багато років. Бувають важкі моменти, коли треба працювати з ранку до вечора, але мені дає Бог здоров’я, а заняття спортом дозволяють у такому темпі працювати. По-іншому не можу. Я перші свої гроші почав заробляти, як це не смішно, правильно це чи неправильно, в 7-му класі. До нас в Чернівці приїжджали румуни. Тоді це називалося спекуляцією: я брав жуйки – 10 штук за 1 крб., а продавав школярам по 2-3 крб.

– Ви відпрацювали на виробництві понад 25 років. Як сталося, що молокозавод розвалився?

– Я би сказав так: це дуже погано для нашого краю. Як так сталося? Молокопереробне підприємство не повинно зупинятися ні на хвилину. А Вам відома ситуація, яка склалася буквально 2 роки тому з отруєнням дітей у садочках? Ви знаєте, що винним тоді зробили Чернівецький молокозавод. Так, були певні відхилення, просто керівництво цього підприємства, на превеликий жаль, не зуміло довести, що було причиною отруєння дітей. І уявіть собі, що їх тоді зупинили вимушено. Тому що це була дуже гучна справа в ЗМІ.

– Деякі відомі особи звинувачують Вас у розвалі молокозаводу. Чому?

– Я ще раз повертаюся до того, що я не причетний до розвалу підприємства. Я звільнився за згодою сторін в 2005 році, а підприємство припинило свою діяльність у 2008 році. Хотів би зауважити наступне: я звільнився, але пишаюся тим, що я керував підприємством. А звинувачують мене, тому що хочуть зіпсувати мою репутацію, хочуть знищити. Це 100 %.

– Під час роботи молокозаводу в місті діяло чимало фірмових магазинів, в тому числі в центрі міста. Яка доля цієї нерухомості?

– Чернівецькому молокозаводу було передано 15 чи 16 молочних магазинів. Це ціла мережа. З одного боку, це було добре для підприємства, тому що воно давало продукцію в свій магазин, а кошти одразу поверталися на підприємство. З часом молочні магазини не змогли існувати самі по собі. Вони були переведені в підпорядкування міської ради. На молокозаводі практично залишилося «для підтримання штанів» 2 магазини, в які треба було вкладати кошти. Якщо когось це дуже цікавить, хай проводять журналістське розслідування. Так що ці звинувачення є безпідставними.

– Вздовж багатьох річок області мешканці продовжують «тягнути» пісок і гравій. Чи достатні Ваші повноваження для реагування?

– Сьогодні інспекція штрафує порушника за гравійно-піщану суміш на 102 грн. А КАМаз гравію вартує 800 грн. Пан Філіпчук не мав часу зайнятися тим, щоб законодавчо підняти суму штрафу. Він знаходив час, щоб позбутися таких, як я, які хотіли навести порядок. А він був прямо зацікавлений, щоб було по 800 грн., щоб йому йшли «відкати», але не в масштабах нашої області, а в масштабах держави.

Хочу просто сказати таку маленьку річ: у першому кварталі 2010 року в казну держави екоінспекція повернула близько 2000 грн. (колектив зі 120 чоловік, 70 з яких працюють на кордоні). А в 2011 році (під час мого керівництва) ми повернули в казну держави за рахунок штрафних санкцій більше 100 тисяч грн.

– На даний момент йде нерест риби. Зателефонувавши за оголошеннями, ми дізналися, що в будь-якій кількості нам привезуть гравій з Герцаївського та Сторожинецького районів? Як Ви це прокоментуєте?

– Так, на сьогоднішній день це відповідає дійсності. Вони навіть одразу Вам ціну назвуть. Якщо буде 800 грн. штрафних санкцій і 800 грн. машина гравію, то ніхто його не буде «тягнути». На сьогодні є програма, яка повинна займатися сухими кар’єрами. Та є сьогодні і такі, що вночі виїжджають і «бомблять» Прут з технікою. У нас в області за останні 5 років з’явилася величезна кількість маленьких навантажувачів-тракторів: це непоганий бізнес. Працюють люди, які машину з піском (5-6 осіб) вантажать за 25 хвилин. КАМаз під’їжджає, вони завантажують, машина заводиться й від’їжджає. Їх називають «лопаточниками». Заробляють копійку, роблять це не через хороше життя, напевно. Крім того, ми не маємо права на дорозі зупинити транспортний засіб, який везе гравій чи пісок. Ми маємо право тільки оштрафувати на ці 102 грн. біля річки, на місці злочину. Так, це є проблемою, цим треба займатися. Десь і ми недостатньо над цим питанням працюємо. Але вже є план, є спільні зусилля, а головне – бажання.

– Наразі триває місячник санітарно-екологічної очистки міста. В той же час жителі міста масово спалюють листя, а тому зазвичай увечері в місті утворюється смог. Як Ви реагуєте?

– Давайте будемо чесними. Я хочу Вам сказати, що те, що було у 2007-2008 рр., особливо по вул. Південно-Кільцевій, – там був «туманний альбіон». В цьому році були вже практично поодинокі випадки. Ми пішли шляхом «бити по кишені». Є територія ЖРЕПу, не завжди ЖРЕП має транспорт. Я керівникам ЖРЕПів, серед яких багато моїх друзів, пояснив: «Не дивлячись на те, що ми сьогодні з тобою можемо випити по склянці чаю, ти будеш платити». І хлопці платили. І хочу сказати, що на сьогодні це питання вже майже знято. Не цілком, але воно знято.

– У 2007 році начальником екоінспекції був пан Рибак. Наскільки успішною була його діяльність?

– Пан Рибак – депутат минулого скликання, ми спілкуємося. Я думаю, що в нього був дуже короткий період часу на даній посаді, тим більше він знав (я його запевнив), що повернуся. Взагалі він нормальна, адекватна людина. Він працював, хотів працювати, але знав, що я «трактор». Ну що я зроблю?

– Які у Вас стосунки з минулими конкурентами-«добро–зичливцями» на Вашу посаду?

– Про Рибака я вже сказав. Там був ще Ткачук, він зараз є депутатом обласної ради. Ми нормально спілкуємося. Я от тільки з паном Філіпчуком хотів зустрітися віч-на-віч. Але я це знову називаю тимчасовим непорозумінням. Бог не ходить в окулярах: він усе бачить.

– Скільки у Вашому підпорядкуванні інспекторів? Чи вистачає працівників і коштів?

– Не вистачає коштів, зарплати не великі, працівників недостатньо. Є сьогодні проблеми щодо захисту інспекторів. Немає системи страхування. А сім’я, я переконаний, повинна бути захищена. Людей тримає, напевно, ентузіазм, бажання і все ж таки віра в те, що все стане на свої місця. Більшість інспекторів змушені бути на кордоні згідно із законом. Зараз кількість інспекторів, які займаються безпосередньо питаннями тут, на місцях, близько 30-ти чоловік. І Ви, мабуть, знаєте, що відбувається скорочення держслужбовців на 30%. Я не прошу розширити штат, я прошу, щоб не чіпали те, що є. Проте колектив спокійно працює в заданому режимі. Люди працюють, я задоволений колективом. Не знаю, чи всі задоволені мною, думаю, що ні. Але давайте я Вам скажу словами Поплавського: «Я не бакс, щоб всім подобатись!». Система працює. Я взагалі людина системи.

– Ваша інспекція наклала завідомо нереальний штраф в сумі 5 млн. грн. на «Чернівціводоканал». Навіщо?

– По-перше, не 5 млн., а 4 з хвостиком. Підкреслю, що перевірка даного підприємства проводилася в той період часу, коли я не був на посаді. На посаді був мій колега-депутат. Пішли на перевірку, зробили аналіз, порахували скільки це є і виставили штрафні санкції. Тому-то я особисто відношення до цього не маю. Я не звинувачую своїх колег, але по-іншому ніхто ніяк не міг вчинити.

Мене теж можуть звинуватити: «Ти – «молочар», прийшов керувати екологією». Так почекайте, я ж не заперечую. Коли я повернувся, то за показниками ми були на 28-му місці за показниками, то за рік після мого повернення вже 14-ті: ми вдвічі наростили показники.

– З якого часу Ви в політиці? Що спонукало Вас до цього?

– Коли працював у Садгорі на молокозаводі, мені так було там спокійно, я не знав, що робиться в місті, я не знав в ті часи, які тут перипетії, що тут робиться. Тоді в 1996 чи 1997 році звернувся до депутатів міськради, щоб мені дали дотацію або пільги, тому що ціна дитячого молока була досить високою. Навіть пам’ятаю, хто був головою комісії, але не хочу називати прізвище. Приїхала комісія (такі всі розумні, в краватках, з запахом парфумів), а я в чоботах, у куфайчині, і вони мене питають, а я їм все розказую. В результаті вийшло так, що вони не допомогли: вважали, що це не потрібно. Я знаю і пам’ятаю цих людей. Голова комісії сьогодні вже не є депутатом. І хлопці кажуть: «Василю, а чого ти просиш? В тебе є всі шанси стати депутатом!». І в 1998 році я став депутатом Чернівецької міськради за мажоритарним округом. Але цех дитячого харчування вже був зупинений. І так я потихеньку ввійшов в цю справу, почав працювати з виборцями, почав їм допомагати. У 2002 році я знову став депутатом, у 2006 році я вже за мажоритарним принципом пройшов. Так поступово став політиком. Чи задоволений тим, що я в політиці? Мені це подобається, але ще більше подобається вислів «Сказав – зробив!». Я завжди був таким. Правда, сьогодні пішов вже десь інший вислів: «Пацан сказал – у пацана не получилось!». За цим принципом не жив, не живу і жити не буду. Але я ніколи не скажу, що не можу або в мене не виходить. Не можеш, не виходить – не берись!

– Членом яких політичних партій Ви були?

– Я був у Комуністичній партії. То не найгірші часи. Ті часи мене виховали, і я задоволений. Я був секретарем комсомольської організації. Пройшов школу – від піонера, комсомольця, кандидата в комуністи, потім – комуніста. В 1991 році все це розформувалося. В ніяку політичну силу я не вступав: займався бізнесом, заробляв капітал. Можу сказати, що все було доволі непогано. Потім у березні 2001 року я став членом Партії регіонів.

– Чому серед багатьох політичних сил Ви обрали Партію регіонів?

– По-перше, там є дисципліна, там є відповідальність. Я особисто знайомий з керівництвом партії. По-друге, є майбутнє. Я розумію, що сьогодні ми можемо повернутися до питання і цін, і тарифів, і газу, і продуктів. Питання є, але я люблю порядок, дисципліну і «сказав – зробив». Саме це я знайшов в Партії регіонів. І я був дуже активним учасником в 2004 році. Був керівником одного із серйозних проектів.

– Чи є у Вас в партії зрадники? Якщо є, то до яких партій від Вас тікають?

– Я хотів би сказати по-іншому: до нас приходять. Від нас не йдуть. Є мета, виконуємо, працюємо, не все виходить. Але це знову ж та пряма лінія, те спрямування, та дисципліна, і тому до нас приходять нові люди.

– Ви – партія, яка зараз біля керма влади. До Вас збігаються «хамелеони-бігунці» з інших політичних партій. З яких політичних партій перебігають найбільше?

– Не зрадники до нас приходять. Є партії, які припинили своє існування: Трудова партія України, СДПУ(о). А там нормальні хлопці, їм треба десь реалізуватися. Ми працюємо командою, у нас в депутатському корпусі є і члени партії, і не члени партії. Сьогодні в міськраді 18 депутатів від Партії регіонів. У нас дисципліна і порядок. Я розумію, що сьогодні сучасна партія одна – це «Фронт Змін». З цієї політичної сили до нас ніхто не приходить. І моя особиста думка така: вони навіть співпрацювати з нами не хочуть, у них все на емоціях.

– 31 березня 2011 року відбулася історична подія для Чернівців – «вічного мера» було відправлено у відставку. Як це вдалося?

– Немає людей, яких не можна замінити. Я б тут погодився з тим, що колишній мер Микола Федорук втратив відчуття домовленості, компромісу. Чому він його втратив? А тому, що за 17 років правління такої ситуації не було. Я депутат з 1998-го року, тобто вже 13 років. І коли я знаю, що кошти не зовсім правильно розподілялися, не зовсім правильно використовувалися, то чому я повинен сидіти і мовчати? І таких, як я, в Чернівецькій міськраді набралося 42 депутати. Ця ситуація назрівала давно. Що стало після голосування 42-х депутатів? На сесії міськради було розглянуто 39 питань. Скажіть, життя зупинилося? Не зупинилося. Просто коло розімкнулося. От і все.

– На екстреній прес-конференції 30 березня Микола Федорук говорив про чартерний літак з радниками на борту. Чи правда це і хто прилітав консультувати депутатів?

– Це сказав не Федорук, а пан Каспрук в сесійній залі, а на прес-конференції я не був присутній. До нас ніякі консультанти не приїжджали, ні про які чартерні рейси я не знаю.

– Хто був головним спонсором-ініціатором відставки?

– В мене виникає запитання: що Ви маєте на увазі під словом «спонсор»? Ви знаєте, що ініціатором цього був Федорук, а не ми. Я не розумію, для чого фінансувати, якщо назріло питання. А кому мало йти це фінансування? Дійсно, кому платити? Чесанову, тому що найбідніший? Чинушу? Дутчаку? Це абсурд.

– Чи був тиск на пана Кирилюка? Може, це його свідомий вибір?

– Я пана Кирилюка добре не знаю, але гадаю, що на нього тиску не чинилося ніякого. Він знав, що проголосує за припинення повноважень, а тут на нього найшов якийсь «туман».

– Ви закидаєте пану Бурбаку звинувачення в тому, що у нього у власності є комунальне підприємство. Про що йдеться?

– Там питання полягає трохи в іншому. Ми його обговорювали на засіданні фракції. Піднімалося це питання серед депутатів. Пан Бурбак – шанована людина, депутат обласної ради, він має відношення до комунальних підприємств нашого міста. І тому-то ми з обережністю на це дивилися, тому що мали вже такий гіркий досвід, що на сьогоднішній день член виконкому керував МТК «Калинівський ринок», і я не буду наперед забігати, знаю, що там не все так добре. Ми оберігаємо пана Бурбака від тих кроків, щоб він, будучи у виконкомі, не лобіював свої питання. Ми ж тільки добро йому робимо, ми ж не хочемо, щоб він мав якісь проблеми із законом.

– В кулуарах були чутки, що деяких депутатів купували. Скільки коштує голос депутата міськради?

– Напевно, що дорого: ціна цього питання дуже висока. Що скаже громада на це? Вона просто не буде вітатися, не буде звертати на нас уваги. Називають 1 мільйон грн. У нас 42 депутати, а це 42 млн. дол., помножити на курс гривні – це 320 млн. Врахуйте: якщо щось людина робить, то вона повинна мати з цього вигоду. То яка ж вигода має бути з того, щоб дати таку суму грошей? Абсурд!

– Невже не можна було дійти компромісу і працювати на користь чернівчан?

– Ми вважали, що секретаря слід обрати від Партії регіонів (нас більшість). А Микола Трохимович сказав: «Я буду пропонувати на посаду секретаря міськради Паскаря Олександра Євгеновича». Ми були шоковані. Почалося перше тління маленького вогника, який перетворився 31 березня на велике вогнище.

– Кого Ваша партія буде висувати на посаду мера? Можливо, Вас?

– Ми це питання ще не обговорювали, але обов’язково розглянемо на засіданні фракції та ухвалимо спільне рішення. Ми ж працюємо в команді.

– Чи готова Партія регіонів до дострокових виборів міськради?

– Перед вами сидить один з тих, хто готовий брати участь у дострокових виборах. Але за рахунок яких фінансів? Я думаю, що Микола Трохимович теж буде брати участь. Він є ініціатором референдуму і перевиборів. Він ініціатор – нехай і дає кошти. Ми готові до виборів.

– Як відсвяткували перемогу депутатів і де? За неофіційною інформацією, вечірка проходила у ресторані готелю «Буковина»?

– Так, я дійсно хочу сказати, що корпоративна вечірка відбулася, але не при свічках і не в ейфорії. Я впевнений, всі вчинили так само, як я. Дуже виснажливий був день, і я «трупиком» о 20-й годині заснув вдома. Давайте ми 3-4 місяці відпрацюємо, і тоді нас громада збере, не всіх, а тих, кого вважатиме за потрібне, і скаже: «Хлопці, давайте вип’ємо по 150 і закусимо. Ми Вам дякуємо, що нарешті є порядок». Оце буде свято. Погоджуєтеся?

– Ви очолюєте Чернівецький обласний благодійний фонд учасників бойових дій Ігоря Кібіча. Чим і кому конкретно він допомагає?

– Я хочу Вам сказати, що цей Фонд залишився вже в історії. Я був ініціатором і спонсором. Ми у фірмових магазинах «Колос» давали 20-30 % знижку. Це була допомога людям. Після того, як я пішов з молокозаводу, практично не маю відношення до фонду. Але я допомагаю людям, які до мене звертаються.

– Які у Вас стосунки з Ігорем Кібічем? Ходять чутки, що він спонсорує Вашу політичну діяльність?

– Ви знаєте, ми з Ігорем Степановичем разом починали бізнес. Нас об’єднують спільні нормальні людські стосунки. Я самодостатня людина. Якщо розібратися, то вже практично 40 років я тільки працюю. Мені достатньо того всього, що я маю. Я сам фінансував свою політичну діяльність.

– Як і де любите відпочивати?

– У 80-х рр. я збирав гриби, сушив і здавав їх в бари, ресторани. Це був мій бізнес. Сьогодні я дуже люблю збирати гриби. А в мене, знаєте, найцікавіший момент: грибник іде в ліс з кошиком і з ножиком, а я йду з фотоапаратом. Це для мене такий відпочинок, що я просто відпочиваю душею. Декілька разів я навіть забував в лісі фотоапарат.

– Ви привабливий чоловік і відомий політик. Чи маєте успіх у жінок?

– Я Вас прошу! Ну що я знаю? Напевно, я не знаю. Я увагу жінкам приділяю завжди. А чи подобаюся я? Не знаю, напевно, що так.

– У колі депутатів постійно знаходиться багато гарних жінок. Чи маєте коханку?

– Дійсно, і в фракції, і в депутатському корпусі є гарні жінки, які на сьогоднішній день - наші друзі, а щодо коханки, то я відповім Вам по-іншому: «Маючи все, навіщо щось?».

– Які алкогольні напої та страви полюбляєте?

– Принципово я вже десь протягом тривалого часу, вже більше 10 років, зранку, крім вівсянки, нічого не вживаю. Якщо Ви думаєте, що вона мені подобається, то не дуже. Але наскільки я себе добре почуваю, то рекомендую. На сьогодні я вже без вівсянки жити не можу. Щодо алкоголю, який я почав вживати після армії, то частіше – «самогоночку». Коли я став керівником переробного підприємства, мені доводилося дуже часто спілкуватися з людьми, від яких залежала робота підприємства, тому доводилося (це не таємниця) і чарку випити. Я ніколи не був прихильником того, щоб хлопці зібралися після роботи: «Йдемо по 100 грам». Краще давайте ми раз на тиждень вип’ємо по 250 грамів, ніж кожного дня по 100.

– Ваша найзаповітніша мрія?

– Люди, які служили в армії, завжди кажуть, є такий вислів: «Плох тот солдат, который не мечтает быть генералом». Прийшов у молочну систему працювати пацаном в 21 рік, зачухане таке «село» прийшло, в чобітках. Почав працювати, а після шести років роботи в мене з’явилася мрія: хочу бути керівником підприємства. Я починав з маленького пальчика, а потім до цього (великого) прийшов. І в мене є ще одна мрія…

– Чи плануєте балотуватися в депутати Верховної Ради України?

– Як скаже команда, так я і буду працювати. Я – людина команди.


Галина ЄРЕМІЦА,
тижневик «Буковинська правда»

БукІнфо (с)
Фото надані редакцією БП
із сімейного архіву В.Дутчака
Переглядів (5106) Коментарів (85) Додати коментар Версія для друку
Інші новини по темі
1. Листівки, фотографії та предмети побуту часів Першої світової війни представили в краєзнавчому музеї
2. Історик Андрій Зубов: "Степан Бандера боровся з тоталітарною радянською системою, яка нищила людей за будь-яке інакодумство"
3. Чернівецька облрада занадто боляче зревагувала на лист нардепа Бригинця щодо стану Хотинської фортеці (ЗАЯВА)
4. Нардеп Бригинець: Чернівецька облрада не бачить проблеми в руйнації Хотинської фортеці?
5. Сьогодні виповнюється 73-тя річниця депортації та нищення людей Чернівецької області
Коментарі
Додати свій коментар
  Ваше ім'я
  Місце проживання
  Введіть код
 оновити код
 
 
Увага, коментарі не відповідаючі нашим вимогам будуть видалені.
зачекайте ...
  новые вакансии медсестры в Харькове, гороскоп на 2013 для лошади, билеты в кино онлайн, Без осадков будет весь день, http://avtosale.ua/
 
Loading...