ГЕТЬ ВСІХ! / Дефіністрація – викидання з вікон. Цей термін зародився у часи Гуситських (1419-1437) та Тридцятилітньої воєн у Чехії. Перший раз в 1419 році повстанці гусити викинули з вікон магістрату у Празі ненависних їм чиновників-католиків. Жертви першого викидання не розбилися об бруківку, бо впали на руки натовпу, який і розірвав їх на частини. Друга дефіністрація стала початком Тридцятилітньої війни. Але й тоді під час викидання з вікон ніхто не загинув від падіння об землю. Бо міські чиновники, яких викинули з вікон, впали на купу гною. Це врятувало їм життя. Але не надовго. Дефіністрації у Празі були і після другої світової війни. Коли натовп викинув з вікон чиновників, що служили німцям. У Чернівцях до 2011 року не було жодної дефіністрації.

Протистояння між Чернівецьким міським головою Федоруком і активною багаточисельною депутатською більшістю, що організована партією регіонів, перейшло на погоджувальні ради.

Чи не щодня вони збираються у міськраді. Надають один одному пропозиції, які потім називають ультиматумами. Не йдуть ні на які компроміси та поступки. Кожен гне свою лінію аж до великої прірви. Щоправда у цю прірву мер з депутатами штовхне увесь чернівецький народ. Бо щодня і щогодини до конфлікту втягуються все нові і нові політичні, репресивні, активні і пасивні сили. Спочатку було 44 громадські організації, які під гаслами «Захистимо Чернівці!» стали на захист Федорука.

Потім були прокурори, які під гаслом «утвердження законності» подавали приписи. Потім були суди, у які Федорук подавав позови, і їх же відкликав.

А насамкінець взялися за журналістів, котрі під виглядом боротьби за свободу слова, чітко визначили винних. Одні журналісти підтримували одних руйнівників міста, інші – інших. На превелике щастя для чернівецького народу, більшість журналістів за свободу слова борються професійними методами і у конфлікті мер – депутати чітко і однозначно стали на бік чернівецького народу.

Отож погоджувальні ради не приносять результату. Я навіть не хочу писати про ті питання, які там обговорюються. Бо вони нікому не потрібні окрім зацікавлених осіб. На жаль, жодна з цих осіб не дослухалася до резонних слів Надзвичайного і Повноважного посла України в Індії у 90-х роках, а тепер депутата міськради і професора мед-університету Григорія Івановича Ходоровського. А він сказав:
- Шановні учасники цього погоджувального мітингу. У дипломатії є два методи переговорів: переконання і компроміс. Чоловими зіткненнями ми не досягнемо результату. Тільки осоромимося перед людьми. Я б хотів, щоб ми знайшли компроміс без емоцій і без втрат з будь-якого боку.

Гарно і вірно сказано. Але безрезультативно. Далі ніхто не йшов на жодний компроміс. І я вже далекий від думки, що одна сторона права, а інші – ні. Вони «обоє рябої». Хоча навіть у цих умовах, що склалися, місто повинно знаходити користь для громади. Першу користь на одній із погоджувальних рад озвучив депутат Валерій Чинуш:

- Депутати працюють на громадських засадах, - сказав пан Чинуш. – А у міськраді у підзвітних їй структурах є чиновники і керівники, яким громада платить. Але вперше за 17 років депутати вирішили контролювати роботу чиновників, які міськраду перетворили у своє царство чи у вотчину. На звернення вони дозволяють собі давати відписки і не виправляють стан справ. Чому депутатам не контролювати, наприклад, водоканал? Адже навіть мене на зустрічах з виборцями люди запитують, чому у нас високі тарифи на воду? Чому більше 50% води витікає з драних труб і т. д. Подібне у кожній сфері. Мер Федорук багато навіть і не знає. І коли депутати кажуть чиновникам, щоб вони виконували свої обов’язки сумлінно, починається супротив. У цьому царстві, яке вони створили собі за Миколи Федорука, їм комфортно, затишно і добре. Все. Далі так не буде.

Депутат, до речі, має рацію у своєму суджені про діяльність міських служб та організацій. І дії депутатської більшості несуть у «царство спокою» дискомфорт. Якби до нього не вплутувати політику, політиків, політичні партії та боротьбу за безмежну владу у Чернівцях, то можна погодитися на подібні наміри депутатів.

Але, з іншого боку, партія регіонів, підім’явши під себе васалів з БЮТ-Батьківщина та ЗАТ партія «Наша Україна», своїми діями повністю намагається обмежити повноваження голови і перебрати на себе невластиві їй функції. А разом з ними й грошові потоки. Бо депутати хочуть контролювати не тільки водоканал чи тепломережу, а й Калинівський ринок і аеропорт. І тут Федорук - проти. Навіть не підозрюючи, що разом з його позицією і боротьбою за повноваження голови і місцеве самоврядування, мер виступив проти всесильної партії регіонів. Одиниці таких нині в Україні. Мер Федорук вже виступає у ролі такого чернівецького Робін Гуда чи Довбуша.

Хоча і протилежна сторона хотіла б на себе потягнути довбушівський сардак. І тоді виходить, що вони з двох боків прикриваються інтересами людей. Слова котяться зі всіх усюд, але людям від цього не стає легше. Зійшов сніг. Стали дороги напрямками, потекли дахи, болото пирскає з тротуарів на вул. Кобилянської в обличчя чернівчан. Про ціни і тарифи говорити набридло.

Замість знаходження виходу з ситуації погоджувальні ради заводять її у глухий кут. А жити стає сумніше і гірше.

Петро КОБЕВКО,
шеф-редактор газети «Час» (Чернівці)

БукІнфо (с)