Цінуйте лікаря! Відомий буковинський журналіст і батько лікарки-інфекціоністки Петро Кобевко про мораль, коронавірус і не тільки...

ОДКРОВЕННЯ ВІД ПЕТРА / 


20.03.2020. Ранок у Чернівцях. Ще 5 коронавірусних хворих підтвердили тести. Маємо вже 15. Одна 33-річна жінка померла.

Після того, як почали обліковувати тих, хто повертався з-за кордону, кажуть, повернулося їх 1500. Хто приїхав раніше і скільки їх було, не знає ніхто і нікому до них тоді не було ніякого діла.

Ще у лютому журналісти вимагали, аби влада і надзвичайна комісія зупинили поїздки маршрутних бусів з Чернівців до Італії і назад. Але влада не реагувала. Більше того, вони навіть не знали кількість щоденних рейсів туди-звідти. Ще раз нагадуємо, що до офіційного оголошення про проблему коронавірусу щодня з Чернівців до Італії відправлялося 50 бусів. Вони перевозили товари і пасажирів. Щосереди їх їхало 150 до Мілану, щоп’ятниці з Мілану відправлялися на Чернівці ті самі 150 бусів. Окрім того, чимало заробітчан прилітало до Сучави та Кишинева.

До речі, хвора на коронавірус молдованка втекла з лікарні і якимось чином прилетіла у Кишинів. Разом з нею летіли десятки українців.

Тобто вжиті заходи щодо карантину правильні, але вже трохи запізнілі. Через тиждень-два на Буковині може постати проблема. Тому тепер можемо розраховувати тільки на свій організм, на свою обережність та культуру. Виконуймо всі настанови та вимоги лікарів. Знаймо, що лікарі для нас тепер стають останньою надією. Вони як ангели рятують людей від смерті. Тому з великою шаною і повагою ми повинні ставитись до людей у білих халатах.Тепер вони здебільшого у синіх захисни халатах. Особливо до сімейних лікарів, бо до них перших ми будемо звертатись у разі появи симптомів хвороби, лікарів „швидкої допомоги”, епідеміологів і особливо інфекціоністів.

На останніх падає велика місія – врятувати націю від підступної хвороби. Інфекціоністи – це справжні воїни у кожній державі. Коли все спокійно, їх навіть і не помічаємо. Думаємо, що їх не треба. Так як армія для держави: коли нема війни, то армія непомітна. Але коли нападає ворог, то саме воїни на себе беруть перший удар.

Сучасні керівники України повністю бездарні у всьому. Тому вони не змогли вчасно визначити роль кожної ланки медицини. Бо не про те думали. Піклувались про рейтинги свої та гаманці. Інфекційна служба у лікарнях розвалена до решти. А в Чернівцях нею цілковито знехтували. Лікарів, медсестер, санітарок тримали на найнижчих зарплатах. Інфекційне відділення фінансували за залишковим принципом. Палати та бокси не ремонтували. Майже 150-річне приміщення обдерте, облуплене і запущене.

У таких умовах зустріли пандемію 7 лікарів-інфекціоністів. Щастя, що це високопрофесійні, відповідальні і сміливі люди. Вони першими зараз беруть на себе весь удар коронавірусу. Ризикують своїм життям і життям своїх близьких. У них майже мінімальні зарплати. Ціна життя працівників інфекційного відділення у Чернівцях – на рівні 4700 гривень!

А тепер порахуйте зарплати великих чиновників області – від 30 000 до 100 000 гривень. І ніякої віддачі для краю, для людей. Чи майже ніякої.

Хіба людям стало краще жити за керівництва Івана Мунтяна? Ні! Але ми щомісяця йому платили по 50 000 гривень і більше зарплати. Хто зна (можливо, НАБУ вже знає- П.К.), скільки йому ще заплатив Кушнір та йому подібні. Або заступники Мунтяна, Маковецька та Мельничук. Та вони виявилися у цих умовах пустим місцем на тілі Буковини. Але щомісяця отримували по 30-40 тисяч гривень.

А керівники ОДА?!

А керівники Чернівецької міської ради?!

А керівники підрозділів цих структур?

Окрім високих зарплат і премій за низьку продуктивність ми ще маємо десятки кримінальних справ на цих людей. Вони хабарі брали. А заступник голови Чернівецького міськвиконкому Володимир Середюк навіть вимагав постійного хабаря від підприємців за оренду майна громади. Записи його вимог чули тисячі людей на сесії міської ради.

І такі та подібні їм негідники досі керують нами?! У той час, як лікарі ризикують життям, аби врятувати людей від смертельної хвороби…

Тож на період надзвичайної ситуації всіх чиновників перевести на зарплату, не вищу за 10 000 гривень. Ніц з ними не станеться. Більшість людей і на менших зарплатах і пенсіях виживають. А всі зекономлені кошти від їхніх зарплат направити на оплату праці сімейних лікарів, працівників швидкої допомоги, епідеміологів, пульмонологів, реаніматологів, дитячих інфекціоністів, інфекціоністів, медсестер і санітарів, котрі працюють з інфекціоністами та хворими, у яких є підозра чи вже виявлено коронавірус.

І це буде справедливо.

А ще однією невідкладною і гуманною потребою нині є страхування життя і здоров’я тих, хто нині перший приймає на себе удар коронавірусу. Добре було б, якби порядні страхові компанії допомогли оформити страхування життя і здоров’я медпрацівникам, які першими протистоять вірусу у „червоній” зоні та захищають людей.

Прошу керівників різних галузей і різних рангів уважно ставитися до своїх підлеглих. Вірус не вибирає людей за посадами і статками. А після епідемії суспільство буде зовсім іншим. Воно невпізнанно зміниться.

Жоден негідник уже не матиме місця серед порядних людей.
 
*****
 
Карантин. 22.03.2020

Випав сніг. Отакої серед весни стало скрізь біло-біло. Після тривожних сірих карантинних буднів якось світло стало за вікном, у оселях, у наших душах. Навіть прилетіли снігурі на калину під моїм вікном. Ми восени ягоди не зірвали. Думали, взимку пташки з’їдять. Не з’їли, бо не було зими. Тепер повернулась. І снігурі радіють снігові та червоним ягодам калини. Нехай клюють. Мені не шкода.

А чого б ми мали дивуватися снігові саме сьогодні. Це ж наш новий рік. Пам’ятаєте:

Сію, сію, посіваю,
З новим роком вас вітаю.
Це так нас віншують малі щедрувальники 1 і 14 січня. Засівають хату пшеницею. У той час надворі зима, віхола, морози і сніги. Хто сіє пшеницю взимку? Невже наші предки були нерозумними? Нічого подібного. Вони знали, що роблять. Бо жили у злагоді з природою. А новий рік наші пращури відзначали у день весняного рівнодення. Адже співали у «Щедрику»:

… Прилетіла ластівочка,

Стала собі щебетати,
Господаря викликати:
– Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару,
Там овечки покотились,
А ягнички народились…

Саме в цей час і посівна починалася, і ягнички народжувались.

Що ж, з новим роком, Україно! З чистим снігом, Буковино!

…Оля повернулася з чергування мовчазна. Вони цілу добу провели на ногах. Снігові не радіє. Каже, що краще, аби мороз вдарив, так градусів зо 20. Тоді б цей вірус вимерз до решти. Або нехай би спека швидше прийшла. Вона теж разом із сонцем вірус знищує.

А поки живемо на карантині. Правда, нам щодня нові правила встановлюють. Спочатку казали, що можемо не ходити в масках вулицею. Тепер навпаки. Кого впіймають на вулиці, на ринку чи в магазині без маски, будуть карати.

Поліція вже маски надягнула. Ожив Аваков. Напевно, відчуває свою потрібність Зеленському. Бо хто зна, куди нас цей вірус приведе. Люди починають потроху агресувати. Владці нам казали і тепер кажуть: «Зберігайте спокій, не панікуйте». Чим більше вони це кажуть, тим більше люди насторожуються.

То спочатку увесь світ дізнався, що депутат від «Слуги народу» Радуцький продав кілька мільйонів респіраторних масок у Китай, заробив купу грошей. Ця інформація вже 2 місяці гуляє світом. Її ніхто тне спростував. Виходить – правда. А якщо правда, то чому Радуцький досі на свободі?! За законами надзвичайного стану, за моральними принципами він повинен сидіти у тюрмі. І не тільки кару відбувати там, а й ховатися від народного гніву. Бо хто стримає людей тепер, коли їм втрачати буде нічого?!

Не встигла охолонути гаряча новина про Радуцького, як стало відомо, що велику партію захисних масок хтось продав до Естонії. Якщо Радуцький це робив тоді, коли ми ще не всі знали про коронавірус, а влада не хотіла вірити Ользі Кобевко, яка тоді просила вжити заходи для захисту людей від пандемії, то маски до Естонії продали, коли ми вже знали про небезпеку і безрезультатно бігали по аптеках, шукаючи антисептики і маски. Відправка масок з України відбувалася 3 і 7 березня. У нас вже тоді перші хворі виявлені.

Коли з’явилася інформація про вивезення масок до Естонії, вигулькнув головний митар України Нефьодов і так цинічно, впевнено і підло плюнув усій українській нації в обличчя, мовляв, маски вивезено згідно із законом та правилами митної служби. Приблизно так він сказав через ЗМІ і навіть не почервонів. Негідник!

Обмеження ввели 11 березня, – підсумував Нефьодов.

От мерзотник! Він ще сміє щось казати. Ніби нічого не розуміє. Ніби кидає виклик усім хворим українцям, які вже підхопили вірус чи підхоплять його згодом. Він сподівався втекти з України? Та ніяка інша країна жодного українського мародера не пустить до себе. Світ зміниться, і люди стануть іншими після пандемії.

Це ще не весь маразматичний колапс команди Зеленського у ці дні. З’ясувалось, що хтось уже домовився з президентом Словенії поставити туди 2 млн масок. Але висунули вимогу: оплатити 1 млн 200 тисяч готівкою. Поки президент Словенії збирав гроші, ці маски за вищу ціну (готівкою) продали Німеччині.

І на пік мародерства під час чуми виліз керівник офісу президента Зеленського Єрмак. Він 11 березня купив собі автомобіль за 3 млн гривень. Куди ти, голубе сизокрилий (чи жабо зелена), на ньому їхати зібрався?! До Путіна? Думаєш, там сховаєшся? І не думай. Вірус уже гуляє і по Москві. Все.
 
Подякуй лікарю. Аплодуємо о 20.00
 
Чернівці підтримали європейську добру справу: щовечора о 20-й годині люди виходять на балкони, відчиняють вікна і аплодують. Таким чином ті, хто сидить вдома на карантині, дякують тим, хто у ці тривожні та страшні дні у лікарнях рятує хворих, хто продає, доставляє і розносить продукти, хто охороняє місто, хто прибирає. І всім, всім, всім іншим причетним.

Ця акція гуртує нас. Вона допомагає тим, хто ризикує собою щодня у лікарнях, на швидких допомогах, на касах продуктових магазинів і т. д. Це не матеріальна підтримка, а моральна й духовна. Але така підтримка їм дуже потрібна.

Вона потрібна й нам усім. Аби трохи нарозумити націю, яка не завжди бережно ставилася до себе і свого здоров’я, до природи, до вчених, до лікарів і вчителів. Нація піддавалась на солодкі обіцянки підлих політиків, дозволяла себе дурити. А зараз ми за це розплачуємося всі. І нехай не думають Медведчук, Порошенко, Зеленський чи Ахметов, що їх диво врятує, що вони кудись втечуть. Від вірусу не втечеш. Бо він скрізь. Навіть в Антарктиду вас не пустять. Будете разом з нами у тих інфекційних лікарнях, які ви добили до решти, знищили. Вас будуть лікувати ті лікарі, яких вчили і псували у вишах хабарники-викладачі. І ви будете разом з нами розплачуватися за те, що цінували розум і працю вчених у сотні разів менше за дурість «Кварталу-95», за ганебні сценки Юзика, Зеленського і Сивохо.

Ми всі сьогодні в одному човні. Разом випливемо, або всі разом потонемо.

Отож разом і подякуймо о 20.00 всім, хто все можливе робить у ці дні, аби наш човен все ж таки виплив. Не піддаваймося паніці. Бо вона найнебезпечніша у цих умовах. Паніка може вбити більше за вірус.

Кажуть, колись у середньовічній Європі не раз по містах і селах гуляла чума. Тисячами вона косила людей. Це була кара Божа за гріхи. Але Бог милостивий. Він рятував тих, хто добрі справи робив.

Отож жив у одному місті вчений. Він допомагав людям, навчав дітей, рятував їх від хвороб різних. Настав час Чуми у великому місті, де мешкало 10 000 людей. Першою Чума зайшла до вченого.

Іди звідси, - каже професор, - тут тобі нема чого робити.
Ні, - відповідає Чума. - Люди у цьому місті погано поводяться: лихословлять, пиячать, крадуть чуже, перелюбствують. Треба їх за це карати. Але не всіх, кожного десятого. А ти йди собі з міста. Повернешся через півроку.

Пішов професор сумний і невеселий. Але він нічого не міг вдіяти у той час проти чуми. Бо люди не хотіли слухати ні його застережень, ні порад. А ліки від чуми на той час цей вчений ще не встиг винайти.

Через півроку повертається додому. Біля міської вхідної брами сидить Чума й гірко плаче.

Ти чого плачеш, - питає професор.
Бо всі вмерли.
То що ж ти наробила? Адже казала, що забереш тільки 1000 людей, - обурився професор.
Яй скосила насправді стільки, скільки обіцяла,- тисячу жителів.
А де ж решта?
Решта померли від страху й паніки!..


Звичайно, це притча. Але вона містить велику науку. Тим паче, що подібний випадок стався дуже давно, у середньовіччі.

Ми з вами живемо у 21-у столітті. Сподіваймося на наших вчених, - вони не сьогодні-завтра винайдуть ліки від коронавірусу. Вірмо нашим лікарям і слухаймося їхніх порад.

Допомагаймо один одному! Разом легше подолати біду.

О 20-й дякуймо тим, хто на передовій день і ніч веде непримиренний бій з підступною хворобою.

Петро КОБЕВКО, шеф-редактор газети "ЧАС" 

 Купити квартиру в Чернівцях
Більше новин по темі:
Не пропускайте важливих новин!
Увімкніть сповіщення, та отримуйте новини моментально після публікації