Данило Сотник: Кадрова тризна перших 40 днів губернаторства Осачука

В новорічну ніч, поки буковинці віншували одне одного та налягали на салати, непомітними пройшли сороковини із того дня, коли Володимир Зеленський підписав указ про призначення колишнього Почесного консула Австрії керівником Буковини.

До 100 днів владарювання на Буковині Сергія Осачука ще далеко. Про подвиги почуємо згодом. А тим часом перші 40 днів дали достатньо інформації для роздумів, щоб спробувати зрозуміти якими манівцями пан Осачук збирається вести область, яку давно забутий очільник величав «краєм, де варто жити».

Кадри, як відомо, вирішують якщо не всі проблеми, то більшість із них. Або, навпаки, породжують проблеми на порожньому місці. Сергій Осачук, який представляє себе як ефективного менеджера, який не працював у владі, а тому нібито не обріс різними зв’язками, що тягнуть на дно, почав звісно з вирішення кадрового питання.

Бо рано чи пізно із нього спитають, як живе область, чому замість доріг в області лише напрямки, чому вона не досягає намічених урядом та президентом показників, чому й надалі процвітає контрабанда, корупція. І таких чому із кожним днем ставатиме все більше. Пан Сергій добре розуміє, що рано чи пізно посилання на «попередників, які наплодили проблем» перестане працювати. Треба буде звітувати, доводити свою ефективність, переконувати людей, що жити стало краще. Слова перестануть допомагати, візьмуться судити за справи.

А добрих справ без доброї команди наробити, ой, як складно. Тому голова області почав її формувати. Ото формує, формує, формує… Кінця-краю не видно, а команди як не було в листопаді, так нема і в січні. Всіма районами в області керують тимчасово виконуючі обов’язків, жодний голова райдержадміністрації не призначений, йдуть затяжні торги.

Аналіз біографій тих, хто заявив про своє бажання стати очільником РДА, свідчить, що в Сергія Осачука або дуже коротка лавка, звідки він може черпати кадри, або тої лавки взагалі нема. Принаймні серед наявних кандидатів відсутні ті, кому б інтереси Осачука-губернатора боліли більше, аніж власні кар’єрні.

Наприклад, на керівництво Сокирянщиною поки претендує лише Ірина Антонюк із Кіцманя. На інших край області її певне занесла партійна кар’єра. Адже пані Ірина є депутаткою в Кіцманській міськраді завдяки тому, що колись вчасно опинилася у виборчих списках Аграрної партії, яку в області очолює незмінний за усіх влад «сокирянський князь» Василь Козак.

Із паном Козаком пан Осачук сваритися не хоче і не буде. І він це публічно продемонстрував, коли під час свого візиту до Сокирян вручив величезний букет квітів місцевій панянці, руками якої Козак не перший рік бореться, аби рідні йому Ломачинці вийшли зі складу Новодністровської ОТГ. А коли пані Антонюк таки очолить район, то кого вона буде більше слухати – Осачука чи Козака? Питання не риторичне, бо відповідь на нього очевидна.

Крім Сокирян налічується ще щонайменше два райони, – Хотинський і Кіцманський, – де Сергій Осачук може отримати голів, життєві та кар’єрні доріжки перетиналися не із ним. А відтак подейкують, що доля Ярослава Цуркана та Олексія Добровольського насправді вирішується не в робочому кабінеті голови ОДА, а в робочому кабінеті депутата Чернівецької міськради Валерія Чинуша.

На Сторожинеччині поки найсильніші шанси очолити районних чиновників має Петро Брижак – заступник тамтешнього міського голови. Своїх кандидатів у голови ОДА на цю посаду немає. Так само як немає їх на Вижниччині, Путильщині, Глибоччині та в інших районах. А тому якщо так триматиме і далі, то пан Осачук замість вірної собі команди отримає добрий шанс відточувати свої дипломатичні здібності, коли змушений буде замість прямих вказівок очільникам районів домовлятися і з ними, і їхніми покровителями.

До кадрових «перемог» Осачука поки зараховують лише працевлаштування в ОДА депутата Чернівецької міськради Богдана Ковалюка, який як стане першим заступником, то буде міцною ланкою між головою ОДА та Василем Проданом, без зв’язків якого пан Сергій не керував би Буковиною. Інші посади заступників, окрім тієї, на якій перебуває донедавна громадська активістка Наталія Гусак, порожні. При цьому, їх чомусь не поспішають заповнювати, тягнуть час. Чиновники в будинку із левами кажуть, що то не випадковість. Стверджують, що Осачук із Ковалюком проводять затяжні маневри із оголошенням конкурсу на вакантні посади заступників, щоб не дати можливості претендувати на них представникам провладної партії.

Адже попри слова Осачука, що він хоче та готовий опертися на кадровий потенціал місцевих «Слуг народу», голова ОДА не забув і певне ніколи не забуде як інтригував проти його призначення головний слуга області Віталій Другановський. А тому кандидатам, за яких той ратує шлях в адміністрацію закритий. Принаймні поки що.

Натомість в інших партій, що звуть себе опозиційними, як-от «Батьківщина», ситуація краща. Нових посад їм, звісно, не пропонують, проте й зі старих, добре обжитих та нагрітих не зганяють. Такий висновок напрошується після того як Сергій Осачук дозволив керівнику міської парторганізації «Батьківщини» Олександру Пуршазі залишитися на посаді начальника управління капітального будівництва та довірив продовжувати невтомно трудитися над завершенням низки довгобудів, зокрема пеританального центру.

 

Усе свідчить про те, що Осачук та Василь Продан, з одного боку, та Пуршага зі своїм прямим партійним начальником Іваном Мунтяном, з іншого боку, таки знайшли не лише спільну мову, але й спільні фінансово-будівельні точки дотику. На останній сесії міськради, не без допомоги пана Продана, депутати виділили із міського бюджету кілька мільйонів на завершення робіт в перинатальному центрі, який, схоже, пан Осачук буде представляти як головне досягнення своїх 100 днів. При цьому, депутати демонстративно відмахнулися від справедливого зауваження міського голови Олексія Каспрука, що місто не повинно фінансувати «ефективне» господарювання Пуршаги та його попередників, які за останні роки перетворили перинаталальний центр на «фінансову чорну діру».

Зрештою, Олександр Пуршага залишається чи не єдиним високопосадовцем, якого команда нового губернатора зберегла після чистки «старих кадрів». Інші або вже пішли, або виконують місію персонажів, на яких зручно повісити всіх собак. Як у випадку із керівником Служби автомобільних доріг Ігорем Гахом.

«Гах непотрібний ані Осачуку, ані Проданам. Гах скоро піде сам, якщо йому вистачить мудрості, або його показово підуть, якщо впиратиметься», – такі висновки зробили чиновники облдержадміністрації після заяв пана Сергія, що йому довелося червоніти як нецілована молодиця за стан буковинських доріг. А ще й можна продемонструвати стаханівські зусилля «невідомих благодійників», які перед виборами спільно із Оксаною Продан за добу відремонтували вулицю. Отут то й Осачук міг би, червоніючи, гнівно нагримати на Гаха, який «ніяк не наведе лад на дорогах області». Якби не одне «але». Приступаючи до обов’язків, губернатор точно вивчив, що вже рік, як будівництво доріг – вотчина ОДА і згаданого вище Пуршаги. І дуже зручно, показуючи пальцем на службу автомобільних доріг, тишком освоювати ласі дорожні бюджети силами свого управління капітального будівництва.

Тому звичайно, якщо не стане Гаха – “портрібні” підрядники продемонструють активність, щоб десь восени, акурат під вибори Сергій Осачук перерізав стрічечки по цілому краю, де варто жити. Але тут залишається ризик, що як і у випадку з довгобудом-перинатальним, стрічечок буде не дуже багато. Тому губернатору треба вибирати: або ризикнути і довіритися Пуршазі, або залишити «для биття» Гаха – хай він червоніє за дороги.

Отакими, виглядають перші 40 днів Сергія Осачука. Такі перші кадрові враження від них. Щодо інших вражень далі буде…