ГОЛОВНА | БЛОГИ | ПРО НАС | АРХІВ | ФОТОСЕРВІС | КОНТАКТИ | ВХІД НА САЙТ
Дивись:
 НОВИНИ
 СПОРТ
 ІНТЕРВ'Ю
 ПЕРСОНАЛІЇ
 АНАЛІТИКА
 ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЇ
 КРИМІНАЛ
 ШОУ-БІЗНЕС
 НАУКА
 ІСТОРІЯ
 ПОЛІТИКА
 СКАНДАЛИ
 ЦІКАВИНКИ
 ТЕХНОЛОГІЇ
 БІЗНЕС
 КУЛЬТУРА
 ЗДОРОВ'Я
 НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ
 ПРЕС-ОГЛЯД
 ЧЕРНІВЦІ
 ЕКОНОМІКА
 ОСВІТА
 ЕКОЛОГІЯ
 МАС-МЕДІА
 РЕЛІГІЯ
 МІЖНАРОДНІ НОВИНИ
 ПРАВО
 КОРДОН
 ПРЕЗИДЕНТСЬКІ ВИБОРИ
 ПРОТЕСТИ
 НАРОДНІ ТРАДИЦІЇ
 МИСТЕЦТВО
 БЛАГОДІЙНІСТЬ
 ЧЕРВОНА РУТА 2009
 ОБЛАСНА ВЛАДА
 ВІДПОЧИНОК
 АРМІЯ
 ЖИТІЄ МОЄ
 БЛОГИ
 ОЧЕВИДНЕ-НЕЙМОВІРНЕ
АРХIВ
 
новин
веб-конференцiй
опитувань
ПРО НАС
КОНТАКТИ
ПОШУК
 










Новини від Киноафиша.юа
Загрузка...
Загрузка...
 
 
 
Loading...

Новини Чернівці та Буковинського краю. Щоденні чернівецькі новини, буковинські новини, новини буковини, прессконференції, анонси, блоги, опитування.

  Перегляд новини  /  АРМІЯ   >>> 4 Червня 2019

Свободівець Олег Куцин: «Ми не можемо весь час оборонятись, ми повинні готуватись до наступу» (ФОТО)

ГЕРОЯМ СЛАВА! / 

У Чернівцях побував командир легендарного добровольчого батальйону «Карпатська Січ» та «Легіону «Свободи», член Всеукраїнського об’єднання «Свобода» Олег Куцин. Він приїхав до буковинських побратимів, які воювали на сході України, щоб привітати їх з Днем Героїв, побути з ними, обнятись, вручити нагороди, пошанувати біля пам»ятної стели на Центральній площі Чернівців тих, хто загинув за Україну. А потім ми сиділи у затишному кабінеті громадського «Простору «Свободи» і говорили про наболіле.

 

Про ситуацію в країні, майбутні парламентські вибори, реванш проросійських сил, про архіважливу присутність у найвищому законодавчому органі націоналістів-свободівців… Про хлопців, яких втратили на війні… про тих, які воюють, які повернулись звідти.

 

Згадували 2015, коли разом з патріотами-волонтерами, лідером буковинських свободівців Віталієм Мельничуком заїжджали з Пісків у лікарню Мечникова до нього, командира «Карпатської Січі» Олега Куцина, який лежав з важким пораненням, втративши багато крові. Весь у бинтах, ослаблений, однак оптимістичний заручник лікарняного ліжка пан Олег говорив, що хоче чимшвидше одужати, щоб повернутись до хлопців у Піски, де стоять добробати «Січі». Все допитував: «Як вони там?», розповідав історії. Не про себе. Про бойових побратимів.

 

 

Олег Куцин пройшов важкі випробування під час Революції Гідності, реальне пекло на війні, коли їх, добробатів, у Пісках накривали «Градами» московські окупанти. Він пережив чимало смертей бійців, які годяться йому в сини… Повернувшись у мирне життя, комбат «Карпатської Січі» та «Легіону «Свободи» Олег Куцин не припинив боротьбу за Україну на ідеологічному фронті.

 

 

Чоловік-кремінь, українець не лише за місцем народження і графою у паспорті, а насамперед за переконаннями, не голослівно, без пафосу сказав наприкінці нашої розмови: «Якщо треба буде заради України покласти життя, я готовий».

 

Пан Олег має тверду думку стосовно війни на сході, політичної ситуації у державі, ролі «Свободи» та інших націоналістичних формувань у долі України, отож своїм баченням радо поділився з журналістом.


- Пане Олеже, не встигли політики набратись вологи після виснажливих президентських виборів, як у черговому форс-мажорі вже треба готуватись до парламентських. «Свобода» встигне перезавантажитись?
 

- Ми є та організація, яка мусить все зробити для того, аби привести фракцію націоналістів до парламенту. Ми не працюємо стандартно і вся наша виборча кампанія – це суцільний форс-мажор, бо труднощів у «Свободі» вистачає: це і загальнополітичні, і фінансові питання, і питання дуже слабкої присутності «Свободи» в інформаційному просторі. Нас всюди блокують, діючи за принципом: «Будь-хто - тільки не «Свобода». «Свобода» незручна нікому: ні лівим, ні правим, ні центристам, ні лібералам. Якщо в чомусь іншому вони гризуться між собою, то в одному єдині – щоб «Свобода» не потрапила до влади.

 

Вже дійшло до того, що Порошенко та інші позиціонують себе як націоналісти і грають на нашому електоральному полі. Це ускладнює ситуацію, бо виборці думають, що якщо нас немає в «телевізорі», то «Свободи» немає, вона вмерла, «здулася» і починають шукати націоналістів між «ляшками», «порошенками» - там, де націоналізму й близько немає. Тому ми, свободівці, працюємо у штатному, революційному режимі, не зважаємо на труднощі, бо звикли їх переборювати і рухатись вперед. За приклад маємо націоналістів 40- х, 50-х років, коли діяло ОУН. Я порівнюю в яких умовах боролись націоналісти тоді і тепер і бачу, що сьогодні це набагато легше, бо є держава, є державні інституції і ми боремось у зовсім іншій ситуації.

 

 

Потрібно розуміти, що ми зараз, на мою думку, стоїмо на порозі великої війни. Україну чекають серйозні катаклізми – чи то зовнішня агресія, чи внутрішнє протистояння, але просто еволюційним шляхом українці до влади навряд чи прийдуть. Хотілось би, щоб це відбулось парламентським шляхом, тобто еволюційним, але при нинішній спробі реваншу, який вже розпочався, нам ще доведеться зійтися в бою і то дуже серйозному. Тому націоналісти не повинні бути «страусами», ми до цього маємо готуватися.

 

Дай Бог, щоб не було великого кровопролиття. Якщо не буде зовнішньої агресії, ми якось всередині країни розберемось в усьому. Але буде погано, якщо не будемо готові до того, що було, скажімо, у 2013-2014 роках, коли ніхто не був підготовлений до таких подій і до війни зокрема. Тоді багато хто з націоналістів - свободівців з тепер окупованих територій не знав що робити. Все було хаотично, без будь-якого плану дій. Що робити, куди їхати, як комунікувати, де збиратися, як тримати одне з одним зв»язок, куди родини везти – ніхто про це, на жаль, не знав і раніше не думав. Не хочеться, щоб ми зараз опинились у такій самій ситуації. Тому я твердо наполягаю на тому, що нам потрібно, крім підготовки до політичних баталій, готуватися до серйозних військових дій. Чи із зовнішнім ворогом, чи з внутрішнім, але ми повинні бути готовими. Ми повинні знати що робити, якщо так складеться.

 


- У 2012 році «Свобода» отримала 11% голосів виборців на парламентських виборах, однак у 2014 партії не вдалося подолати пятивідсотковий барєр і ви не мали своєї фракції. Чи Ваша політсила врахувала прорахунки?

- Мені важко аналізувати повною мірою - врахувала чи не врахувала «Свобода» попередні прорахунки, адже я не входжу до складу найвищого керівництва організацією. Бачу, що є розуміння помилок, які ми допустили. Де в чому, вважаю, не допрацювали, але це моя суб’єктивна думка, у нас є лідери Тягнибок або Кошулинський, які мають більше інформації, відповідно вони можуть робити більш точний аналіз ситуації.
  
Вважаю, що «Свобода» пройшла дуже великий шлях внутрішнього очищення, адже в той час, як ми були на хвилі, до нашої політсили приклеїлось чимало випадкових людей, кар’єристів. Вони зайшли у владу і отримавши можливість формувати її на місцях, шкодили репутації партії. Тому оця ситуація, коли ми опинились без влади, дала можливість «Свободі» внутрішньо очиститись. За рахунок зменшення кількості членів партії відбулось збільшення якості.

- «Свобода і Нацкорпус нещодавно пікетували парламент з вимогою ухвалити нове законодавство про відкриті списки, заборону платної реклами перед виборами, покарання за підкуп виборців тощо. Як добитись виконання цих вимог?

- Думаю, що з цим парламентом складно добитись будь-яких вимог. Навряд чи їх підтримає більшість, ці всі речі вигідні тому парламенту, який зараз є. Якщо і будуть прийняті якісь зміни, то винятково під тиском вулиці. Якщо нам вдасться зорганізувати протести і переконати людей, що для виконання цих вимог потрібно вийти на вулицю, бо нічого не буде змінено, тоді ще є шанс. Просто чекати, що вони самі стануть свідомі – марна річ, вони інакше не вміють працювати, не звикли. Відповідно всі претензії, які ми їм висуваємо, - проти їхнього внутрішнього єства. І вони не підуть на це. На телевізор будуть говорити: «Так, так, треба…», а коли прийде час голосувати, не підтримають ці зміни.

- Є загроза того, що в парламенті може сформуватись прокремлівська більшість. Як не допустити цього?

- Така загроза існує. На жаль, цей процес на сьогоднішній день проходить мимо нас. Тому наявність націоналістичної фракції у парламенті, нехай і не великої, важить дуже багато. Не можна в жодному випадку допустити об’єднання таких сил, як партія Зеленського з Опозиційним блоком та іншими проросійськими силами. Якщо будуть такі спроби, ми це однозначно будемо виносити зсередини парламенту у суспільство та піднімати народ. Думаю, нам вдасться не допустити об’єднання команди партії Зеленського з проросійськими силами, а першу чергу - з Опоблоком. Відсутність же націоналістів у парламенті може призвести до того, що все-таки ці сили об’єднаються в антиукраїнських діях. Єдина запорука – це присутність націоналістів у парламенті.
 
- Оприлюднено рейтинги 5 партій, які нібито проходять до Парламенту. «Свобода» навіть не згадується…

- Звісно, це свідоме применшення ролі нашої політсили та її присутності на політичній арені. Політичні опоненти застосовують нові технології, спрямовані проти нас. Наприклад, розкручування Ігоря Смешка, як «професійного…», «патріотичного…», «генерала…», «який не був у політиці, не заангажований, має доступ до інформації», і т д. На моє тверде переконання, це медведчуківський проект.
  
Їм з Гордоном зараз дозволено критикувати Медведчука, Росію, вдавати із себе патріотів. Тобто вони розуміють, що якщо Опозиційний блок, Медведчук, Рабинович і Смешко озвучуватимуть одну й ту ж риторику, то, відповідно, будуть «пастись» на одному й тому ж електоральному полі. Відповідно, Опоблок твердо бореться за проросійський електорат, а на «патріотичній» темі буде «грати» Смешко. І вже в парламенті в багатьох ситуаціях вони будуть об»єднуватись.
 
Тому, як для мене, Смешко є стовідсотково не наш, не український політичний фігурант, а проект, який керувався з Росії. Це людина, яка не має структур, чіткої ідеології, команди, якому рейтинг зробив телевізор і на підтримку якого включилась агентурна кегебешна мережа. А зараз під його рейтинг будуть підсувати незрозумілих людей, яких ніхто не знає, не знає їхньої позиції, ідеології і що вони будуть робити у парламенті.
 
Опозиційний блок - там хоч все зрозуміло, то є вороги: Медведчук, Рабинович, Бойко, Вілкул і вся та команда. А цей - ніби свій, він - за Україну, гарно балакає, значок синьо-жовтий, виступає за мову… Вороги нації дуже тонко працюють, подають, приміром, 90% загальної правди того, що є очевидним, і 10% того, що їм потрібно. От він буде (ворог) посилатися, приміром, на якихось хороших людей і між іншим скаже: «Ну що тут про «Свободу» говорити, ось Пол Манафорт в американському суді зізнався, що «Свобода» працювала на гроші Януковича. Хоча зараз вже з’ясувалось, що тих списків, які озвучив Манафорт, за фактом немає, що це фікція, підробка, про що повідомив юрист Трампа. Зрозумілим є й те, що ці гроші були виділені на дискредитацію «Свободи». Але «говорящі» голови озвучили, що «Свобода» фінансувалась Януковичем - і все, воно пішло. Ми можемо між собою, перед знайомими чи на вулиці хоч сто разів виправдовуватись, а телевізор показав і все. Тому, на мою думку, навіть виправдовуватись не треба. Треба просто робити свою справу.
 

- Останнім часом антиукраїнські сили значно активізувались, про це свідчать намагання Конституційного суду скасувати закон про декомунізацію. Націоналісти зайняли тверду позицію і суд під їхнім тиском призупинив розгляд цього питання. Чи є гарантія, що він знову не повернеться до цього закону і тихцем не скасує?

- Від цього складу Конституційного суду можна чекати будь - чого. Якщо таке станеться, то зарадити цьому політичним шляхом буде практично неможливо. Потрібно піднімати вулицю. Якщо ми приведемо під Конституційний суд десятки тисяч людей, то вони злякаються і можуть відкласти або прийняти відповідне рішення. Якщо приведемо сотню-дві людей, то вони подивляться у вікно і зроблять свою справу. Тому зараз знову велику роль відіграватиме вулиця.

- Як ви оцінюєте кадрові рішення Президента Зеленського?

- Перші кадрові призначення розчарували українців. Чому народ голосував за Зеленського? Тому що то було нове обличчя, яке казало, що «ніякого кумівства, родини, друзів на відповідальні посади не призначатиме», що «ми проведемо розслідування по Іловайську, Дебальцевому» і так далі. Тут же він призначає юриста олігарха Коломойського Андрія Богдана керівником апарату Президента. Що це означає? Що Коломойський буде керувати апаратом Президента? Далі Зеленський призначає на ключові посади керівництва державою людей з 95 кварталу...
 
Призначив начальником Генерального штабу Руслана Хомчака… А це взагалі абсурдне рішення, яке не можна було приймати. Принаймні доти, доки не проведено відповідне розслідування, Хомчак є одним із звинувачуваних, адже він керував Іловайською операцією, що призвело до загибелі великої кількості наших військових. Отож, робитиме зараз все, щоб обілити себе і звинуватити когось іншого. Я не кажу, що він винен чи не винен. Але коли ти говориш, йдучи в Президенти, що однією з найбільших проблем у війську, яка досі не розслідувана, - це Дебальцеве та Іловайськ, і ставиш зацікавлену особу начальником Генерального штабу, то це і є корупція. Ці перші призначення Зеленського свідчать про те, що він абсолютно не компетентний.
 

Я, наприклад, маю своє бачення щодо цієї людини. Хомчак родом з Дніпропетровська, він був у дуже хороших стосунках з командою Коломойського. Коли приймалось рішення по Іловайській операції Хомчак був одним з учасників наради, яку проводив заступник Коломойського Геннадій Корбан за участю командирів добровольчих батальйонів.. Тож на них теж лежить відповідальність за Іловайську трагедію. Не менша відповідальність лежить і на Порошенку та Муженку, які в цей час приймали військовий парад у Києві.

Разом з тим, коли кажуть, що Хомчак тікав, це можна трактувати по-різному, тому що кожен бачив ситуацію локально, виходячи з того, де він був. І якщо Хомчак рухався в іншому напрямку від того, хто це бачив, це ще не означає, що він тікав. Щоб з’ясувати що і як було насправді, потрібно було провести ретельне розслідування. А цього не було.

Я зараз пригадую інший випадок, коли після подій на Майдані в Інтернеті піднявся величезний шум з приводу того, що, мовляв, бачили, як Тягнибок тікав з Майдану. Це був величезний камінь, кинутий в бік «Свободи» і Тягнибока. А я був там в цей час і бачив все на власні очі. Якраз повертався з Інститутської, де брав участь в наступальних діях, виносив поранених і біля пам’ятника засновникам Києва зустрів свого товариша - історика, дослідника Романа Коваля. Він мене навіть не впізнав, бо у мене обличчя, руки були в крові… І тут повз мене проходять Тягнибок, Кошулинський, Мохник, інші наші політики, які рухались в бік Хрещатика. Я привітався, вони мене також не впізнали… А потім Тягнибок придивився, підійшов, обняв і каже: «Йдемо шукати місце, де б провести нараду». І я якось автоматично, будучи в шоці від тих подій, які пережив, поплентався за ними.
 
Вони знайшли якесь місце у кав’ярні на Хрещатику, туди прийшов ще Яценюк, здається, був Турчинов і всі почали на ходу обговорювати певні питання. Одне з них – захоплення майданівцями пошти, наслідком чого могла бути невиплата пенсій. Це спричинило б розчарування людей майданівцями. Уявляєте собі – мільйони українців не отримують пенсії. Тоді треба було терміново вирішити як переконати людей, що це не в наших інтересах і т д. Потім мені зателефонували хлопці і я пішов. Але я бачив цей момент, як Тягнибок йшов вирішувати питання Майдану, він просто пересувався по Майдану, але… Два місяці після того Інтернет не замовкав, що нібито Тягнибок тікав з Майдану. Отак може бути і з Хомчаком. Він міг рухатись з якогось місця кудись в інтересах служби, але комусь здалося, що він тікає з поля бою. Тому залишається версія: Хомчак втік. Можливо й втік. Для того, щоб це з’ясувати, повинна попрацювати незалежна комісія. Але те, що зацікавлену сторону призначають керівником Генштабу, це є нонсенс.


- Випробування Майданом, війною, відносним зниженням рейтингу на політичній арені та інші фактори, на Ваш погляд, - «Свободу» послабили чи зміцнили? У її рядах з’явились нові обличчя, які готові до боротьби за присутність у наступному парламенті?

- За ці роки ми пройшли серйозний етап очищення, а свободівські лідери – жорстке випробування владою. І в цьому наша перевага над іншими партіями націоналістичного спрямування. На відміну від них, ми вже биті, їх ще не били. Наші люди пройшли також випробування керівниками областей, держави, віце-прем’єрами, міністрами, генпрокурором. Хтось залишився далі в команді, хтось відійшов... Ми пересіяли всіх у своїх рядах, аби зрозуміти: можна на цю людину розраховувати чи не можна, любить вона гроші чи не любить, що ставить понад усе. Якщо, приміром, свободівець каже, що він націоналіст і Україна для нього – понад усе, а за фактом бачимо, що у нього зовсім інше «понад усе», то з таким нам не по дорозі. Тому сьогодні маємо набагато чистішу команду.
 
Іншим політичним організаціям, зокрема і тим, які створились під час Майдану та війни, і не були у великій політиці, ще треба пройти цей шлях. І кожне їхнє висування – це великий знак запитання. Це ще «сирі» політичні структури, хоч вони вже пройшли певний шлях, але їм ще треба прийти у владу і там себе показати. Ми це, як я вже казав, пройшли, знаємо на кого можна опиратися, а на кого - ні. Тому навколо цього ядра ми й будемо нарощувати сили. І ми нарощуємо, йдемо на об’єднання, навколо нас гуртуються і Конгрес українських націоналістів, і ОУН, і «Правий сектор», нема повного розриву з Національним корпусом, ведуться й з ними перемовини, і з іншими лідерами громадської думки. Десь вже є домовленості, які свідчать, що ці люди долучаються до нас у команду, десь це початковий процес, тобто не можна сказати, що у нас зараз величезний приплив свіжих сил, але ми зміцніли, утвердились, об’єднались і це радує.
 

- У 2014 Ви писали у Фейсбуці, що «ця війна – війна, яка мала початися рано чи пізно - закінчиться знищенням однієї з держав». Україна – переможе?

- Україна вже перемогла, хоч і втратила тимчасово частину територій. У цьому році виповнюється 30 років як я займаюсь політикою. За цей час перелопатив чимало книг, я люблю читати історичні книги і маю своє бачення ситуації в країні. Бо якщо говорити про політику з позицій того, що зараз відбувається, то це буде неправильно. Треба оцінювати ситуацію з часу розбудови нації на різних історичних зламах. І як тільки самі зрозуміємо звідки наше коріння, чиї ми нащадки, усвідомимо, що ми набагато потужніша, глибша, давніша спільнота, - це зрозуміє світ. І в Росії повинні, нарешті, збагнути, що українці – то окрема нація, що Київська Русь - не колиска трьох братніх народів, а вільний, незалежний народ.
 
Сам факт існування української держави за будь-якого режиму є загрозою російській державності, яка рано чи пізно розпадеться на багато різних держав. І російська еліта розуміє, що без України їх чекає саме такий сценарій розвитку подій. Тому вони будуть змагати до повного захоплення України. Ми на війні розмовляли з полоненими росіянами і не лише про розташування позицій, скажімо, а й вели дискусії на ідеологічні теми. Жоден не сказав, - чуєте, що їм потрібен Донбас, всі, як один, в тій чи іншій мірі, казали «Ми должны дойти до Чопа». Вони не писали на танках, приміром, «На Курахово», а «На Львов», «На Киев»… Тобто їм потрібна вся Україна, така у них внутрішня установка.

- Прогнозисти пов’язують настання миру з початком розвалу Російської федерації. За яких обставин, на думку свободівця Олега Куцина, можна припинити війну в Україні?

- Росіяни - це такий вибуховий народ, що все може відбутися будь-коли і в будь-який час. Поки є Путін, який створив деспотичну систему, режим здатний придушити будь-який бунт. Потрясіння в Росії я пов’язую зі смертю Путіна. І думаю про те, що ми слабо працюємо з поневоленими народами в Росії. Бо Росія активно працює з нацменшинами в Україні. З тими ж мадьярами, румунами... Вони ініціюють, фінансують, підтримують, підживлюють цих представників.
 
 
У Росії проживає чимало народів, які живуть в окупації: татари, башкири, якути, від Сахаліну до Кавказу – купа націй і народностей, яких поневолено. Чому ми з ними не працюємо? Розумію, потрібні якісь витрати з бюджету, але це було б результативніше, ніж, скажімо, вбухувати мільярди у війну. Ще один важливий момент. Ми шукаємо захисту у блокові НАТО, але є країни, які набагато глибше розуміють загрозу Росії. Ті самі країни Прибалтики, Грузія, Польща. І та ж Білорусія, хоч там ситуація трохи інша. Чому нам цю вісь не будувати? Росії буде важко воювати на декілька фронтів. Тож, можливо, у перспективі нам варто думати про створення іншого військового блоку з числа тих країн, які мають безпосередню загрозу з боку Росії? Йдеться про те, що ми повинні готуватися до війни.
 
Ми не можемо весь час оборонятись, ми повинні готуватись і до наступу. Військо, яке стоїть, не має перспективи. Росія відкрила скриньку Пандори. Вона на нас напала. Тепер ми маємо повне право думати не тільки про деокупацію наших земель, а й про долю тих етнічних земель, які є сьогодні в складі Росії. Завтра може скластись якась інша геополітична ситуація, приміром, конфлікт між Росією і Китаєм. І ми змушені будемо скористатися цим і мати плани на різні можливі ситуації.. А у нас навіть ніхто не думає цими категоріями. Ми закрились якимось щитом і захищаємось. Поки будемо захищатись, доти будемо програвати. Це я кажу і про «Свободу». Ми до 2012 року завжди були на крок попереду від усіх.. З 2013-2014 років і до сьогоднішнього дня ми переважно відбиваємось. Наші ідеї розхапали - то Ляшко, то Порошенко, який половину нашої програми переписав. Тому якраз зараз ця виборча кампанія буде тим періодом, коли ми розкриємось і знову підемо у наступ. Чомусь я так думаю.
 

- Що повинна робити «Свобода» вже і негайно, щоб змобілізувати сили і зайти у парламент?

- Важко зараз мотивувати людей, але їх потрібно націлювати на те, що слід переходити в наступ. Крім того, що ми повинні завести свою фракцію у парламент, кожен з нас має думати про те, що, якщо ти в політиці, то маєш мати здорові амбіції і працювати у владі. Маєш думати про місцеві вибори, про міську, обласну ради, ради при територіальних громадах, побачити і відчути себе на тому чи іншому місці. І працюючи на вибори у Верховну Раду, розуміти, що працюєш не на Тягнибока чи Кошулинського, а насамперед на себе, на Україну.
 
Кожен свободівець повинен побачити себе у владі. А що означає побачити себе у владі? Це означає взяти на себе відповідальність. Це не просто казати як треба будувати Україну, а взяти, умовно кажучи, в руки оцей шматок України і будувати його самому. Бо якщо просто відпрацьовувати номер, наприклад, піти у намет і роздати газети і не мати ніяких амбіцій, то це слабкий політик.
 
Маємо на цих виборах опиратись у «Свободі» на сильних і сильніших, - тих, які пройшли Майдан, велику війну і тверді у своїх переконаннях. Згадаймо історію: Бандера заважав потискати руки один одному Сталіну з Гітлером та Пілсудському, кожний з яких ділив Україну на свій розсуд. Ось і нам, теперішнім свободівцям, випала місія зубами вигризти завоювання нашої держави, за які заплачено кров’ю і не дати ворогам нації взяти реванш у нинішніх парламентських виборах та майбутньому нашої держави. Слава Україні!

Анна ДАНИЛЮК, журналіст 
Спеціально для БукІнфо (с)
Переглядів (946) Коментарів (6) Додати коментар Версія для друку
Інші новини по темі
1. "Ми втомились від лайна", - на Майдані відбулася акція проти реєстрації Клюєва і Шарія кандидатами в нардепи (ВІДЕО+ФОТО)
2. Знищення магазину "Українська книга" у Чернівцях: хто з депутатів міськради підтримав петицію активістів, а хто "вмив руки" (ВІДЕО)
3. Відомий історик та публіцист Ярослав Грицак запрошує чернівчан до дискусії, присвяченій презентації його книги «Нарис історії України»
4. Держава визнала Пласт. Тепер його підтримуватимуть з бюджету
5. Всесвітній День вишиванки у цьому році присвятять темі українських політв'язнів часів СРСР та нинішньої Росії
Коментарі
Додати свій коментар
  Ваше ім'я
  Місце проживання
  Введіть код
 оновити код
 
 
Увага, коментарі не відповідаючі нашим вимогам будуть видалені.
зачекайте ...