Світлій пам’яті найвидатнішого з українських геральдистів-генеалогів 20-го століття Романа Климкевича

МАЛОВІДОМІ СТОРІНКИ ІСТОРІЇ /


Днями виповнюється 25 років з дня відходу у вічність найвидатнішого з українських учених-геральдистів-генеалогів 20-го століття Романа Климкевича (*9.05.1920, Україна — † 21.08.1993, США). Загальновідомо, що найкраще вшанування пам’яті вченого — вивчення, поширення і розвиток його наукового спадку. Тому нижче представлю шановному товариству коротку біографічну довідку щодо Романа Климкевича та його скрупульозний аналіз гербу столиці Буковини міста Чернівці. Його розвідка «Герби міст Буковини», опублікована у відомому журналі «Український історик», органі Українського історичного товариства (число 1-3/21-23 за 1969 рік, стор. 127-138).


Крім іншого, в цій роботі детально, але, на жаль, без ілюстрацій розглянуто десять гербів буковинських місцевостей (Чернівці (найрозлогіше), Альтгютте, Великий Кучурів, Калинівці Купаренка, Красноїльське, Межиріччя (Чудин), Садгора, Серет, Сторожинець, Хотин). Це видання на даний час наявне у всесвітній мережі цілком (на ресурсі http://diasporiana.org.ua), і його безумовно рекомендую більш зацікавленому щодо обговорюваної теми читачу.

Брак зображень гербу Чернівців в роботі Романа Климкевича постараюся компенсувати чудовими кольоровими ілюстраціями відомого австрійського геральдиста й митця Гуґо Штреля опублікованими в праці віденського гербознавця Карла Лінда «Герби міст Австро-Угорщини» (1895 року) (до речі, примірник цього рідкісного альбому зберігся в фондах Львівської наукової бібліотеки імені Василя Стефаника) і в книгах самого Гуґо Штреля «Австро-угорський гербовник» (виходив у віденському видавництві «Anton Schroll» двома виданнями — в 1890 і 1900 роках) і «Герби міст Австро-Угорщини» (1904 року). Слід додатково відзначити, що наведені першоджерела широко використовував у своїх дослідженнях Роман Климкевич. Крім того залучені необхідні малюнки гербів з інших доступних відкритих джерел.

А завершу свої міркування просто — процитую останні думки автора з висновків розвідки «Герби міст Буковини» Романа Климкевича (в них вся суть): «Сьогодні можемо вже твердити, що існує притаманна для Буковини міська геральдика, подібно, як існує типічна лівобережна чи галицька, і що вона має вже свою культурну й навіть історичну вартість. Частинно відноситься це теж до земської геральдики Буковини, непрослідженої, на жаль, належно. Гербівництво міст Буковини є для українського геральдиста безсумнівною заохотою до дальших відносних дослідів, а поки що й передусім до відшукання й збереження гербових і печатних пам’яток, яких велика кількість загрожена в сучасності остаточною затратою».

Коротка біографічна довідка щодо Романа Климкевича


Климкевич Роман Михайлович (псевдонім Оріон) — генеалог-геральдист, публіцист, перекладач та письменник, відіграв значну роль у становленні та популяризації української геральдики як спеціальної історичної дисципліни. Один із фундаторів «Українського генеалогічного і геральдичного товариства», незмінний редактор його друкованого органу — «Українського генеалогічного і геральдичного товариства», член редколегії «Українського історика», активний працівник цілого ряду українських та зарубіжних наукових товариств й установ.

Народився 9.05.1920 у таборі для полонених вояків Української Галицької армії у Фридрихівці (нині м. Волочиськ). Батьком його був сотник УГА Михайло Климкевич, а матір на ім'я Ірина, родом з Галичини. До Другої світової війни мешкав у Львові, де закінчив українську державну гімназію і Вищий музичний інститут ім. М. Лисенка, почав студіювати право у Львівському університеті. Під час війни довелося воювати у лавах німецької армії в якості офіцера бойового підрозділу. Потім полон, табори, еміграція. Після війни продовжив навчання у Віденському університеті, де здобув дипломи економіста та доктора наук з політології.

Його багатогранна пошукова діяльність та цілеспрямована наукова творчість дозволяють сучасним фахівцям іменувати його «найвидатнішим з українських геральдистів-генеалогів 20-го століття». Вчений є автором низки наукових праць з державної, територіальної та родової геральдики, сфрагістики, вексилології та поетичної збірки «Вітри з далечіні» (Прага-Відень, 1941 р.). Серед найбільш знаних публікацій — серія статей з міської геральдики, видрукуваних на шпальтах наукових часописів «Український історик», «Новий літопис» та «Записки Наукового товариства імені Шевченка» у 1963-1972 роках.

Загалом впродовж життя доля неодноразово випробовувала на міцність цю непересічну людину, вірного патріота своєї Батьківщини. Та попри все він залишився щирим Українцем.

Відійшов у вічність Роман Климкевич 21.08.1993 далеко від Батьківщини — в Майямі (штат Флорида, США). Нехай чужа земля буде йому легкою. Честь його світлій пам’яті!

Розлогий аналіз гербу міста Чернівці пера Романа Климкевича
(журнал «Український історик», число 1-3/21-23 за 1969 рік, стор. 129-133)


Чернівці. Митна місцевість цієї ж назви була згадана вперше між 1407-им і 1408-им роками. На протязі чотирьох дальших століть були Чернівці незначним поселенням аж до приходу під владу династії Габсбурґ-Льотрінґен, коли всіли сталися повітовим містом, а від 1848-го року столицею коронного краю — Герцогства Буковини (в тогочасній українській урядовій термінології — Воєвідства Буковини). 1847-го року була побудована черновецька ратуша, а від 1864-го року управління міста було основане на окремому адміністративно-автономному статуті муніципального самоврядування.

Герб Черновець був створений приблизно 1786-го року, коли місцевості були надані міські права (точної дати нам покищо не вдалося встановити). Він визначується дуже складним виображенням (одним із найскладніших в українському міському гербівництві): в червоному полі срібна відкрита міська брама, завершена п’ятьома кам’яними зубами, супроводжена вгорі десятьома срібними й свобідно розміщеними в двох поземих рядах (5:5) кам’яними брилами; під півокруглим луком брами т. зв. малий герб Австрійського Цісарства. Гербопис цієї ж цісарської емблеми: чорний двоголовий орел, укоронований двома королівськими коронами, зі скіптером і мечем у правиці та з державним яблуком у лівиці, увінчаний цісарською короною; нагрудний щитик орла двічі розколений: у першому (правому) золотому полі червоний, блакитно укоронований і озброєний (язик і пазурі) лев (родовий герб Габсбурґів); у другому (середущому) червоному полі срібний поперечний пояс (давній герб Австрії); в третьому (лівому) золотому полі червоний скісний (з-права вліво) пояс, обложений трьома срібними безногими орлами (герб роду Льотрінґен і Льотаринґії).

Нагрудний щитик є отже династичним гербом дому Габсбурґів-Льотрінґен. Виображений тут малий герб цісарства в дійсності -спрощений, бо до його повности належить ще орден Золотого Руна побіч деяких інших гідностевих відзнак. Як бачимо, цей колишній герб Черновець не тільки трудний до виображення, але теж до розглядання. Опісля цей герб ще більше ускладнено: зменшено втіравді скількість кам’яних брил на сім (3:4), одначе оточено браму двома лавровими галузками, перев’язаними двобарвною стяжкою (цієї ж двобарвности не вдалося нам встановити з огляду на недоступність барвного виображення новішого черновецького герба, одначе можемо приспускати, що тут були примінені або гербові (срібно-червона), або прапорні (блакитно-жовта) барви міста.

За австрійських часів міський гербовий щит був увінчаний герцогською митрою (на деяких виображеннях тільки звичайною листковою короною) та оточений двома перехрещеними лавровими галузками. Довкільний надпис на магістратській печаті (німецькою мовою) звучав: MAGISTRAT DER LANDESHAUPTSTADT CZERNOWITZ (спольщений правопис німецькомовної назви міста, як теж багатьох інших буковинських місцевостей, був спричинений приналежністю Буковини до Галичини в 1786-1848 роках, коли в цю волость напливала польська бюрократія). Виображення черновецького герба розповсюднені в численних західно-европейських гербовниках і енциклопедіях,1 одначе головні питання з історії й символіки цього герба (напр. точна дата встановлення, пояснення герботворчого вибору відкритої брами, значення десятьох чи сімох каменів тощо) не діждалися ще остаточного гербознавчого вияснення.

У деяких гербовниках окреслено ці камені цеглами, що не точно, бо в геральдиці виображається кам’яні споруди й їхні складові частини сріблом, а цегляні червінню. Міський герб був теж виображений за австрійських часів на листових заліпках черновецького магістрату. Короткотривала приналежність Черновець до ЗУНР не вспіла позначитися на їхньому гербі, зате позначилася на ньому приналежність до Румунії від 1918-го року, бо австрійського орла усунено й заступлено його виображенням молдавсько-буковинської турової голови (ця третя відміна герба незвичайно рідка в публікаціях).

Існують поважні підстави до підозріння, що герботворці XVIII-ro століття покористувалися якоюсь давнішою (тотожною чи подібною) емблемою Черновець, що представляла відкриту міську браму, супроводжену вгорі двома рядами каменів. .Чернівці користувалися за молдавського панування самоуправою на привілеях німецького права, отже мусіли теж користуватися для канцелярійного вжитку печаттю з гербовим виображенням. Можливо, що якісь документи з печатними відтисками, чи сама печать, чи тільки спомини про її вигляд існували ще в сімдесятих роках ХУІП-го століття підчас приходу австрійської влади. Виображення міської брами незвичайно часте в міських гербах (головно в Німеччині чи в німецьких поселеннях у Східній Европі) та не виключено, що якраз така відкрита брама з аркою існувала дійсно в Чернівцях за молдавських часів. Значення подвійного ряду каменів не знаємо.

Німецький дослідник Буковини Еріх Бек уважає, що ці срібні брили не мають у цьому випадку жодного особливого значення, і що вони є тільки припадковістю із сторони герботворця. З цим поглядом не погоджуємося з двох причин: важко припускати, що примінення таких небуденних і особливо рідких побічних гербових фіґур було б вислідом припадкового рішення чи уподобання, а крім того числа сім і десять таки мають деякий зв’язок з історією Буковини, а саме з її підавстрійською адміністрацією: число її повітів змінялося, але в XX столітті було їх якраз сім (гербові виображення з сімома брилами якраз з початку нашого століття!), на тогочасній Буковині було десять (!) судових повітів (отже в такому випадку герб символізував би столицю десяти- чи сьомиповітового краю), а можливо теж, що десять каменів відповідає десятьом буквам урядової німецької назви міста (такі випадки в геральдиці бували). Покищо, на жаль, не вдалося нам встановити точної дати цього т. зв. звуження герба (з десяти на сім брил), як теж його причин і пояснення. Герб Черновець був уже давніше, одначе значно коротше, розглянений автором цієї статті.

Згідно з даними Еріха Бека, колишнього буковинця німецької народности, міський прапор Черновець був блакитно-жовтий, отже не був оснований на гербових барвах міста. Не знаємо, чи прапоротворці, вибираючи цю сполуку барв, старалися уподібнити міський прапор до крайового блакитно-червоного, чи може існував якийсь вплив на них із сторони української частини населення столиці. Тут впадає в очі зацікавлююче порівняння: .Чернівці називано за австрійських часів «Малим Віднем»; гербові барви Відня червоно-срібна (Чернівців срібно-червона), а прапор Долішньої Австрії жовто-блакитний. Не виключений тут отже теж вплив патріотичних почувань віденської бюрократії.

Очевидно, що для вжитку сучасної української геральдики підходить тільки найдавніше й найдовше тривале виображення черновецького герба, себто з австрійських часів, а не його третя відміна з туровою головою. Сама турова толова не разить вправді українських почувань (вона ж видніє в краєвому гербі Буковини, як теж у гербі колишньої Молдавії — близької Україні під численними оглядами), одначе в цьому ж випадку вона є пам’яткою збройної окупації Буковини й Черновець та свідомим зрумунщенням міського герба.

Під оглядом історичним найвартісніша для нас перша відміна підавстрійського герба (найдавніша — з десятьома супровідними каменями), одначе й для неї конечні деякі незначні зміни й виправлення, згідні з правилами української та взагалі європейської геральдики, як теж з вимогами сучасности. Це виображення складеться в дійсності з трьох гербів: властивого міського (брами), державного орла й династичного трьохчастинного герба, отже воно своєю непроглядністю й складністю противиться одній з головних вимог геральдики, якою є простота й виразистість. Добрий геральдичний смак не допускає більше, ніж трьох барв в одному гербі, а в цьому випадку маємо пестру сполуку срібної, червоної, чорної, золотої, блакитної та інших барв (в цісарській короні тощо). Чорний орел міститься в червоному полі, що нарушує одне з основних правил геральдики (в дійсності австрійський орел містився в золотому щитовому полі).

Наявність гідностевих відзнак (цісарська корона, державний меч тощо) могла мати своє оправдання за часів приналежности міста до Австрії, одначе в сучасності вона беззмістовна й зайва (це твердження не дотичить одначе самого двоголового орла чи династичного щитика, бо в цьому випадку вони дійсними гербовими титлами, а навіть історично оправданими). Немає жодної сприймальної підстави до усунення з черновецького герба австрійських емблем, бо це не тільки противилося б консервативному духові геральдики, але теж було б виразом неслушної оцінки історії Буковини й її столиці. Ці емблеми не разять українських почувань, бо Австрія не зайняла Буковини, як противник України, лише в дійсності визволила цю волость з турецької займанщини та не допустила до її прилучення до Росії, що для Буковини було б новим лихоліттям.

Під австрійською владою розвинулася Буковина всесторонно й стала навіть одним із головних осередків українського національного відродження. .Чернівці прийшли під владу династії Габсбург-Льотрінґен як незначна місцевість, що начисляла тільки 1400 осіб, 200 хат, одну дерев’яну церкву й дві такі ж каплиці, а вийшли з-під неї як столичне місто європейського значення. Якраз у гербі Черновець не можна відмовити емблемам колишньої Австрії їхнього оправданого й вповні заслуженого місця, одначе їх з вище наведених причин конечно упростити, залишаючи тільки двоголового орла без цісарських клейнодів, або тільки сам династичний гербовий щит. З нашими поглядами на конечність незначного виправлення герба Черновець погодилися теж беззастережно два передові українські гербознавці — М. Битинський і В. Сенютович-Бережний.

Перша можливість — залишення цісарського орла без нагрудного щитика — має більше від’ємних, ніж додатніх ціх. Цього ж чорного орла треба було б виобразити в золотому полі вміщеного під аркою щиту, отже в гербі була б знову небажана чотиробарвність. Двоголовий чорний орел у золотому полі, без австрійських клейнодів, майже тотожний своїм виглядом з російським імператорським орлом, отже це могло б спричинити деякі непорозуміння в поясненні герба, тимбільше, що Чернівці були окуповані Росією в 1769-1774 рр. Двоголовий чорний орел у золотому полі був до 1806-го року гербом Священної Римської Імперії Німецької Нації, до якої Буковина (подібно, як і Галичина-Володимирія) не належала, лише знаходилася, як дідичне володіння дому Габсбурґ-Льотрінґен, поза її точно означеними границями (проголошене 1806-го року Австрійське Цісарство перейняло цей державний герб), отже в гербі Черновець цей орел представляв би тільки частину історії міста під владою віденських монархів, бо в відношенні до 1774-1906 рр. був би історично неоправданим.

Друга можливість — залишення династичного гербового щиту без орла-щитоносця — виявляє переважно додатні ціхи. В міському гербі мали б ми гарну трибарвність: срібло, червінь і золото (блакитне озброєння габсбурзького лева її не нарушило б своїм незначним розміром і розміщенням), а крім того насичений золотом династичний щит виглядав би дуже величньо в червоному полі під срібною аркою. Наявність цього триєдинного габсбурзько-австрійсько-льотаринґського герба в гербі Черновець була б під історичним оглядом вповні оправданою, бо він, як герб панівної династії, був на Буковині обов’язковим від 1774 до 1918 рр. безпереривно, а крім того не був (і може також не був би!) усунений владою ЗУНР. Таке виображення черновецького герба під оглядом геральдичних правил бездоганне, а для української геральдики вповні сприймальне.

Колишнє т. зв. щитове оточення герба Черновець — герцоґську митру і перехрещені лаврові галузки — доцільно залишити, як пам’ятки історичної вартости.

Ярослав ОДОВІЧУК, спеціально для БукІнфо (с)

Перелік ілюстрацій до статті:
 

Печатка Степана Великого
 

Герб Молдовського князівства
 

Герб Молдовський 1857
 

Гербовник К. Лінда 1885-го року, таб. 9 (з гербами Галичини, Володимирії, Буковини)
 

Гербовник Г. Штреля 1900-го року, таб. 7 (з гербами Галичини і Буковини)
 

Герби Буковини в гербовнику Г. Штреля 1904 року (8 міст)
 

Герб Чернівців австрійський 1784
 

Герб Чернівців 1930
 

Герб Чернівців сучасний
 

Герб міста Серет 1922 

 Купити квартиру в Чернівцях
Більше новин по темі:
Не пропускайте важливих новин!
Увімкніть сповіщення, та отримуйте новини моментально після публікації