Іван Рибак: Без забезпечення людей роботою у сфері послуг, яку створить туризм, ми сокири і бензопили з гуцульських рук не позабираємо

Великдень - це свято світла, перемоги добра над злом, торжества віри і єднання. У такі свята ми найрельєфніше почуваємося сім'єю, родиною, громадою, народом. Це дуже важливе свято, бо приклад Христового Воскресіння красномовно проектується на долю, на майбутнє України, яка теж зазнала наруги. Дуже важливим є об'єднання громади і влади для того, щоб наш власний шлях на Голгофу завершився воскресінням України. Щоб ми подолали економічну кризу, вигнали агресора з нашої землі, на повну запустили механізм розвитку всіх наших територій.

Як народний депутат, обраний від Вижницького, Сторожинецького, Путильського та Кіцманського районів Чернівецької області, я чудово розумію рівень своєї відповідальності і намагаюся впливати на законотворчі процеси в інтересах людей.

Щоб ми не говорили, але статистика - річ конкретна. І при всіх плюсах і мінусах, нинішня Верховна Рада є ефективнішою за попередні у законотворенні, є послідовнішою у захисті інтересів людей, у намаганні покращити життя простого українця.

Жодна дотепер Верховна Рада не працювала в умовах війни, жоден Уряд і Президент не мали таких викликів, як розщеплення коштів так потрібних народному господарству, на потреби армії, котра розбудовується з коліс, і на запити військово-промислового комплексу, що постав з руїни.

Але й жодна українська влада раніше не змогла добитися утвердження такого міжнародного авторитету України, такої підтримки світу, такої позитивної зміни ментальності наших західних сусідів щодо нас.

Критика - річ корисна, але важливо, щоб вона була конструктивною, щоб вибудовувалася на патріотизмі і національній доцільності, а не на особистій вигоді і на вузьких особистих інтересах. Тому треба бути обережними з критиками-популістами і критиками, проплаченими ворогом. Ми - одна з найосвіченіших націй у світі, тому маємо розуміти, що владі, як і кожному серйозному менеджменту потрібен карт-бланш, час, підтримка, а нам необхідне розуміння поточної ситуації і дуже потрібно ще трохи терпіння.

Зараз, незважаючи на всі виклики, на всі загрози і ризики, на війну, можна з впевненістю сказати, що Україна відбулася, і вона здатна себе захистити. Бо у найважчі моменти нашої сучасної історії ми, як єдиний народ, продемонстрували здатність об'єднатися. Ця здатність є не менш важливою і на рівні ареалів життя кожного - на рівні територіальних громад, реформування яких вважаю дуже важливим і своєчасним.

Сільські громади нині потребують вищої якості, кращого рівня життя. Людьми затребувана якісна, грунтовніша освіта, високий рівень охорони здоров'я, більш ефективне у економічному сенсі самоврядування, комфортні сервіси від якісного освітлення на вулицях, до комплексного плану розвитку громад.

Усе це ми, як законодавча гілка влади, намагалися виписати у Законопроекті № 6466 "Про добровільне об'єднання територіальних громад". Я дивлюся на цей процес, як людина конкретно причетна до села, до екології, як західний українець, де в силу історичних чинників у людей збереглася ментальна пам'ять про громадський устрій життя без ідеологічної надбудови, про реальне право власності на землю, глибоке розуміння терміну "дідизна". Тому переконаний, що у нас в процесі формування ОТГ все вийде. Головне, щоб було розуміння відповідальності кожного за цей, без сумніву, історичний процес. Тут суттєвим є навіть не зміна стереотипів і ставлення. Газдівство у наших людей закладене генетично. Тут важливим є обрати до цих нових самоврядних структур громадян порядних, активних, ділових з високим рівнем відповідальності перед громадою.

На ОТГ виділятимуться значні кошти, і дуже важливим є те, щоб вони використовувалися прозоро, ефективно, з прицілом на розвиток інфраструктури населених пунктів, їх соціальної сфери. Щоб ніхто не мав і гадки присвоїти ці гроші, або ж, як кажуть люди, через власну недолугість закопати їх у землю.

Тому обрання управлінської верхівки ОТГ має бути дуже прискіпливим і виваженим. Кожному треба пам'ятати: все, що ти робиш, ти робиш для себе. Бо як на мене - ставлення до об'єднаної територіальної громади мусить бути таким же, як до своєї хати, свого подвір'я, свого городу, просто паркани і бачення відтак розсуваються ширше.

І на території цього спільного газдування мають бути сучасні школи, лікарні, будинки культури, кінотеатри, магазини, добротні дороги і освітлені тротуари. Це так здорово мати задоволення від праці, яка дає очевидний результат і свята, котре об'єднує з сусідами. Багато хто вже був у Європі, створити подібну інфраструктуру та забезпечити подібний рівень життя і є головним завданням новостворених ОТГ.

Тим, хто ще зважується, роздумує, вичікує, хочу сказати таке: не бійтеся, робіть цей важливий крок, не зволікайте, не втрачайте кошти, котрі вже працюють у цьому процесі.

Наразі 47 міст обласного значення очікують можливості приєднання сільських громад. Це вулиця з двостороннім рухом. Сільські люди прагнуть міського комфорту життя, міста прагнуть розширення і легшого доступу до рекреаційних зон у передмісті, до свіжого повітря села.

Але дуже важливо, щоб влада потужних міських громад не намагалася брутально використати сільські, намагаючись отримати доступ до землі. Під забудову котеджів, чи нові сміттєзвалища. Тут селянам треба бути обачними.

Як вихідець з Карпатського регіону, я вболіваю за наші гори, за гірські населені пункти, за їхню соціальну сферу, за стан доріг, за розвиток туризму і створення рекреаційних зон, за збереження елітних карпатських лісів. Гори зачекалися чесного, ефективного інвестора. У найближчому майбутньому українські Карпати мають бути успішними в екологічному й економічному сенсі.

Ми маємо вмонтувати в наші гори успішні територіальні громади з розгалуженою туристичною інфраструктурою, з сучасною логістикою і якісними дорогами, котрі напряму з'єднають нас з ЄС. Альтернативи цьому нема. Тому зараз важливо зберегти базу цієї перспективи - наші ліси.

Одним із дуже важливих здобутків парламенту вважаю те, що днями Верховна Рада проголосувала у першому читанні Законопроект № 6749, у якому йдеться про заборону суцільних вирубок хвойно-букових лісів на схилах Карпат. Крім цього мораторію законопроект пропонує заборонити вирубки в господарській зоні національних природних парків та заповідників.

Подібна заборона вже діяла впродовж 10 років і це дало змогу врятувати частину лісів від суцільних вирубок. Але у 2011 році заборону зняли, після чого в лісах почалася справжня вакханалія суцільних вирубок. За відсутності потужної вітчизняної деревообробки, економічний ефект від цього був мінімальним, а корупційні ризики зашкалили. Як і екологічні. А це лавини, селі, зсуви, паводки, що завдає значних збитків населеним пунктам та дорожній інфраструктурі, на відбудову котрої, на компенсації людям, йдуть шалені гроші з Держбюджету.

Ліси на схилах Карпат мають бути захищені державою, їхні масові вирубки мають бути забороненими, лисі ділянки схилів необхідно заліснити. Потрібно забезпечити повний екологічний баланс цієї зони, чітко регламентувати мисливство і рибальство, облікувати і взяти на захист звірину. Це цивілізований підхід до власних багатств.

Але без подолання статусу депресивних територій, без забезпечення людей роботою у сфері послуг, яку створить туризм, ми сокири і бензопили з гуцульських рук не позабираємо. Тому працювати є ще над чим, і мені, як народному депутатові теж.