Реприватизація земель "по-українськи" триває...

 

В судовій практиці Феміди новітньої України не визнаються доказами аудіо та відеозаписи. В той же час секретар в судовому засіданні для ведення протоколу використовує саме аудіозапис взамін класичної стенографії, що дозволяє суду маніпулювати доказами сторін, як правило, замовної, тим більше, якщо такою є владні структури, яким і слугує судова гілка влади, будучи кишеньковою структурою вже майже сформованої президентської поліцейсько-олігархічної диктатури в Україні.

Сучасні суди різних рівнів (від першої інстанції і до Конституційного суду включно) ігнорують будь-які законні вимоги учасників справ, навіть тоді, якщо вони зроблені у письмовій формі. Відповідно рішення та постанови приймаються на користь олігархату, тим більше, якщо справи стосуються великомасштабних корупційних афер підегідних високо посадовцям держави не без відома всенародно обраного англомовного гаранта конституційних прав громадян України.

Наглядним прикладом такої корупційної діяльності є спроба прикишенькувати побільше землі у вигляді приколійної смуги відведення залізниць за рахунок законних землевласників, землі яких межують із землями залізниць. Аби приватизувати чим більше землі перед остаточною приватизацією «Укрзалізниці» в найкоротші терміни, позивачі від Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця» (далі ДТГО «Львівська залізниця») поспішно звертаються до судів з метою реприватизації земель, що їм не належать і ніколи не належали.

Позивачі не приймають до уваги проектоно-технічну документацію на підставі якої збудована залізниця сполучення Львів-Чернівці-Сучава у ХІХ столітті, в тому числі, на теренах колишньої землі «Буковина», що входила до складу Австро-Угорської імперії і від 1895 року до цього часу перебуває в експлуатації.

Водночас сам позивач посилається на найновітнішу Постанову Ради Міністрів СРСР від 08 січня 1982 року за № 24 «Про землі транспорту», де зазначено, що «размеры земельных участков предоставляемых для указанных целей (будівництва залізниць) определяются в соответствии с утвержденными в установленном порядке нормами или проектно-технической документацией».

Незважаючи на те, що згадана залізниця перебуває в експлуатації вже більше 120 років в межах земель, відведених під її будівництво та експлуатацію згідно проектно-технічної документації, ДТГО «Львівська залізниця» вважало за потрібне скористатися нормативними документами неіснуючої держави на час будівництва і здачі в експлуатацію залізниці, яка появилася значно пізніше у вигляді Союзу ССР.

Для цього ДТГО «Львівська залізниця» в 2013році скористалось послугами приватного підприємства «Ріга», яке під маркою інвентаризації земель* на базі нормативних документів «Положение о землях предоставленных транспорту », затверджених Постановою СНК (Совета Народных Комисаров) СССР 07. 02.1933 року: «Об упорядочении отвода земель для железных дорог», затверджених Постановою Ради Міністрів СРСР №83 від 27.01 1962 року та Постанови ЦИК (Центрального Исполнительного Комитета) СРСР від 15.12. 1928 року «Общие начала землепользования и землеустройства» виготовило нову так звану «технічну документацію» .

Свій витвір ПП «Ріга» наложило на існуючу в натурі залізницю, нормативи, якого не мають нічого спільного з проектно-технічною документацією, згідно якої побудована і експлуатується залізниця. В результаті такого накладу в межах володінь залізниці опинилися не лише землі інших власників з присадибними ділянками, а навіть обійстя або частини їх.

Феміда новітньої України із зав’язаними очима цього помітити не може, а на клопотання відповідачів про невідповідність накладу ПП «Ріга» проектно-технічній документації існуючої залізниці не реагує.

Позивач в особі ДТГО «Львівська залізниця» стверджує в позовній заяві, що залізниця сполученням Чернівці-Держкордон побудована визволителями в 1944році, (що не відповідає дійсності), тому і має право на нормативи СССР, згадані вище.

Ні суд першої інстанції, ні Апеляційний суд Чернівецької області не зацікавилися якими постановами ЦИК і СНК, пізнішими їх спадкоємцями в СРСР у 1918році перейменовано найближчі залізничні станції: Bahnhof Kytschera (293км від Львова) на Gara Dumbrava Rosa, a Bahnhof Hliboka (300км від Львова) на Gara Adincata. Суди у встановчих частинах рішень та постанов, як і позивач у позовній заяві, вживають ці назви у російській транскрипції.

На користь землевласників, що межують з землями залізниці свідчать факти відсутності будь-яких спірних питань з залізницею за часів: Австро-Угорської імперії до 1918 року, Румунії до 1944 року, Радянського Союзу до його розпаду, суверенної незалежної України до кінця 2016 року.

І лише ненажерливі владці України кревно прагнуть негайно прихватизувати все те, що ще остаточно не приватизоване (в тому числі і «Укрзалізниця») на користь українського олігархату.

Прохання відповідачів до суду про передачу позовів щодо реприватизації земель належних їх законним власникам в антикорупційні інституції України (НАБУ) та прокуратури для подальшого їх розслідування та притягнення до відповідальності винних в порушенні статті 14 Конституції України, права громадян України на земельну власність отриману у відповідності до законодавств України, українська Феміда навіть на слух не сприймає.

Сучасні «реформатори» державних інституцій в Україні, які повинні забезпечувати життєдіяльність держави докладають максимум зусиль аби конче необхідне обґрунтоване реформування підмінити його імітацією.

Таким чином діюча влада «спускає на гальмах» будь-які добрі наміри та починання аж до повернення у світле минуле.

Не є виключенням і розпочата реформа судової системи. Територіальне укрупнення судів різних інстанцій ускладнить користування простих громадян їх «послугами». Захмарні судові збори не сприятимуть зверненню громадян до судів для захисту своїх законних інтересів, бо їх статки знаходяться за межею бідності. Практично всі вони є неплатоспроможними. Можливо, сучасні недолугі реформатори запропонують їм субсидії та передбачать зміни до процесуальних кодексів, на кшталт, - збільшення термінів вступу в силу судових рішень та постанов для забезпечення можливості їх оскарження з огляду на час, потрібний на оформлення субсидій.

Хочеться щиро поспівчувати трьом суддям з Чернівецького Апеляційного. Вони мені чомусь нагадують хоробрих мушкетерів одягнених в суддівські мантії на чолі з головуючим Дертаміцнем, які не наважилися розглядати по суті апеляційну скаргу престарілого жителя, який досяг 80 річного віку, з села Червона Діброва, Глибоцького району, можливо, з мотивів самозбереження в системі на займаних посадах. Частина з них уже літні люди – колишні прокурори з досвідом роботи у системі «одобрямс». А оскільки за освітою вони належать до гуманітаріїв, то в такому віці посади памперсологів десь на півдні Євросоюзу їм уже не світять. Мусять сараки (небоги) доробляти до пенсії держслужбовцями тут в Україні, бо на субсидіях дожити їм до віку вищезгаданого скаржника малоймовірно.

Пропозиція.

Для подолання тимчасових труднощів з реформування в Україні відправити недолугих найвищих посадових осіб законодавчої та виконавчої влад під керівництвом всенародно обраного англомовного гаранта з дотримування конституційних прав громадян для підвищення кваліфікації на одну з найближчих до Сонця планет (Венеру, наприклад) за волонтерські кошти.

Незалежно від результату космічних мандрів (повернення їх на Землю чи ні) реформи життєдіяльності держави відбуватимуться неймовірно високими темпами.

* Інвентаризація земель – сукупність заходів спрямованих на перевірку і документальне підтвердження наявності та стану, оцінки земельних ресурсів або землеволодінь чи землекористувань, або конкретної земельної ділянки.

Василь ЗІБЕРТ,
газета “Відродження”, Чернівці