ГОЛОВНА | БЛОГИ | ПРО НАС | АРХІВ | ФОТОСЕРВІС | КОНТАКТИ | ВХІД НА САЙТ
Блог Георгія Манчуленка

Народний депутат Україн II, III, IV скликань. Офіцер повітряно - десантних військ в запасі. Заступник начальника експедиції "Україна - Північний полюс - 2000".
31-05-2017 18:58

Про «ватників», дурнів, чистоплюїв і запізнілу реакцію…

   Україна.
   Росія – Московія…
   Російська агресія…
   Московитська війна проти України…
   Російська окупація частини української території – Криму, Севастополя і окремих районів Донецької та Луганської областей…
   Вбивство Московією 10 тисяч українських людей…
   Бажання Росії продовжувати вбивати жителів України…
   Бойові дії українських військовиків на українській землі проти російських окупантів – регулярних військ і різношерстної наймансько - терористичної наволочі та їхніх донбаських поплічників - покидьків – московитських колабораціоністів (сепаратистів, терористів)…
   Українська АТО супроти російської асиметричної (гібридної, в тому числі інформаційної) війни…
   Біда, горе, кров, руїни, сльози, смерть…
   Загрози національній безпеці України з боку Московії…
   Повністю підконтрольні Московському Кремлю російські ЗМІ (в моєму матеріалі «Обережно – агенти Росії!» вони змальовані), включаючи соціальні мережі, як складова частина цих загроз.
   Щоб краще розібратися з московитськими загрозами, треба добре вивчити відповідне українське законодавство, котре наводиться нижче. Для цього, шановні читачі, налаштуйтеся на вдумливу, тривалу роботу, уважно читаючи все написане, і звертайте погляд на те, що виділено мною в текстах актів законодавства, та на мої примітки до них й до розділу «Фільтрація».
   Починаємо!
                              Основи національної безпеки України
   Закон України «Про основи національної безпеки України»№ 964-IV від 19 червня 2003 року вказує (моя публікація «Куди нас ведуть?» допоможе глибше зрозуміти окремі його нюанси): «Стаття 1. Визначення термінів.
   Наведені в цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
   національна безпека – захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах… інформаційної безпеки (виділено мною – Г. М.), …захисту інформації (виділено мною – Г. М.)… при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам;
   національні інтереси – життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток;
   загрози національній безпеці – наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України…
   Стаття 2. Правова основа національної безпеки.
   Правову основу у сфері національної безпеки України становлять Конституція, цей та інші закони України (виділено мною – Г. М.), а також видані на виконання законів інші нормативно-правові акти.
   Відповідно до цього Закону розробляються і затверджуються Президентом України Стратегія національної безпеки України і Воєнна доктрина України, доктрини, концепції, стратегії і програми (виділено мною – Г. М.), якими визначаються цільові настанови та керівні принципи воєнного будівництва, а також напрями діяльності органів державної влади в конкретній обстановці з метою своєчасного виявлення, відвернення і нейтралізації реальних і потенційних загроз національним інтересам України. Стратегія національної безпеки України і Воєнна доктрина України є документами, обов'язковими для виконання, і основою для розробки конкретних програм за складовими державної політики національної безпеки (виділено мною – Г. М.)...
   Стаття 5. Принципи забезпечення національної безпеки
   Вибір конкретних засобів і шляхів забезпечення національної безпеки України обумовлюється необхідністю своєчасного вжиття заходів, адекватних характеру і масштабам загроз національним інтересам (виділено мною – Г. М.)
   Стаття 7. Загрози національним інтересам і національній безпеці України.
   На сучасному етапі основними реальними та потенційними загрозами є:
   у зовнішньополітичній сфері:
   посягання на державний суверенітет України та її територіальну цілісність, територіальні претензії з боку інших держав;
   спроби втручання у внутрішні справи України з боку інших держав (виділено мною – Г. М.); …
   в інформаційній сфері:
   поширення засобами масової інформації культу насильства, жорстокості, порнографії;
   комп'ютерна злочинність та комп'ютерний тероризм;
   намагання маніпулювати суспільною свідомістю, зокрема, шляхом поширення недостовірної, неповної або упередженої інформації (все це є якраз яскравими характеристиками російських соцмереж, в яких знаходяться сотні антиукраїнських груп – примітка моя).
   Стаття 8. Основні напрями державної політики з питань національної безпеки.
   Основними напрямами державної політики з питань національної безпеки України є: …   
   в інформаційній сфері: …
   забезпечення інформаційного суверенітету України;
   вжиття комплексних заходів щодо захисту національного інформаційного простору (блокування російських соцмереж саме на це й спрямоване – примітка моя) та протидії монополізації інформаційної сфери України».
               Засади внутрішньої і зовнішньої політики України
   Закон України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» № 2411-VI від 1 липня 2010 року зазначає: «Стаття 2. Основні принципи внутрішньої і зовнішньої політики.
   1. Засади внутрішньої і зовнішньої політики базуються на безумовному додержанні Конституції України…, забезпеченні… захисту її національних інтересів (блокування соцмереж ворожої Росії посилює такий захист – примітка моя)
   2. Внутрішня політика ґрунтується на таких принципах:
   пріоритетність захисту національних інтересів (виділено мною – Г. М.)
   Стаття 6. Засади внутрішньої політики у сфері національної безпеки і оборони.
   1. Основними засадами внутрішньої політики у сфері національної безпеки і оборони є:
   забезпечення життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у зовнішньополітичній, оборонній…, енергетичній, продовольчій, екологічній та інформаційній сферах (виділено мною – Г. М.)… ».
                                                      Фільтрація
   А от що я писав ще в липні 2014 року у своїй статті «Фільтрація, або Таких «правоохоронців» – на мило!»: «СБУ має провірити всю мережу кінотеатрів, книговидання і розповсюдження друкованої продукції, всі засоби масової інформації (ЗМІ), електронні також, що діють на нашій території: як вони себе поводили в роки правління бандитського, внутрішньоокупаційного режиму Януковича, під час Революції
Гідності на Майдані, після повалення цього режиму, в період окупації Криму Росією та здійснення нею збройної агресії на сході України, які передачі і фільми демонстрували. Якщо будуть встановлені факти колабораціонізму з ворогами української державності, то такі структури та ЗМІ треба закрити, а їхніх співробітників притягнути до відповідальності залежно від ступеню вини. Під негайну перевірку мають потрапити всі соціальні мережі в Україні, між ними і блогові: часто в них можна натрапити на ворожі, антиукраїнські публікації самих жителів України із закликами на підтримку російського вторгнення на нашу землю. Авторів таких «творів» треба виловлювати і притягати до кримінальної відповідальності.
   Українським громадянам, які бачать свою Батьківщину незалежною, європейською країною, необхідно порвати з усіма російськими соцмережами. Про небезпеку подальшого користування ними навіть СБУ вже заявила. Мало того, що всі ці мережі знаходяться під ковпаком ФСБ Росії, так зараз Росія запровадила справжнє чекістське законодавство, після чого всі персональні дані користувачів стануть відомі московським спецслужбам. Вам потрібне подібне «щастя»?! Подаю список цих російських мереж: (далі йшов перелік із 42 інтернет – ресурсів, котрий включав і заблоковані Указом Президента України № 133/2017 від 15 травня 2017 року аж через 34 місяці після моєї пропозиції про відмову від них – примітка моя).
   Не треба нам цього московського мотлоху. Хай росіяни самі в ньому бовтаються».
   Далі переходимо до розгляду вказаних нижче Указів Президента України, виданих навиконання Конституції України, Закону України «Про основи національної безпеки України» № 964-IV від 19 червня 2003 року й Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» № 2411-VI від 1 липня 2010 року  для забезпечення національної безпеки України, невід’ємною складовою якої є інформаційна безпека, та котрі є обов’язковими до виконання всією владою, включаючи КМУ.
                            Стратегія національної безпеки України
  Указ Президента України № 287/2015 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 травня 2015 року «Про Стратегію національної безпеки України» від 26 травня 2015 року, яким ця Стратегія уведена в дію, гласить: «1. Загальні положення.
   Революція гідності (листопад 2013 року – лютий 2014 року) проти корумпованої влади (зверніться до наступних моїх гострих матеріалів «Команда ТАЯ, що на людей чхає…»,
«Межигірський «аскет»), яка, свідомо ігноруючи права, свободи (моє передбачливе есе «Живи по - людськи!» це підтверджує) і законні інтереси громадян (в моїй публікації «Український Євромайдан діє!» йдеться про нашу Революцію як вияв супротиву громади), під тиском ззовні намагалася перешкодити європейському вибору Українського народу (моя замітка «Боротьба і єдність протилежностей…» розкриває характеристики тієї бандитської влади), відкрила перед Україною можливості для побудови нової системи відносин між громадянином, суспільством і державою на основі цінностей свободи і демократії.
   Прагнучи перешкодити волі Українського народу до європейського майбутнього, Росія (в трьох моїх статтях про ординську Московію «Справа Троцького живе…»,
 «Пам’ятайте, що Росія завжди була вашим ворогом» знайдете цікаві її характеристики) окупувала частину території України – Автономну Республіку Крим і місто Севастополь (назва мого матеріалу «Обережно – Росія! 10 завдань українцям» промовляє сама за себе), розв'язала воєнну агресію на Сході України та намагається зруйнувати єдність демократичного світу (моє дослідження «Час показав…» про підігрівання Московії колишніми українськими верховодами буде вам цікавим), ревізувати світовий порядок, що сформувався після закінчення Другої світової війни (в моїй публікації «Мюнхен 1938 – Мюнхен 2015» прочитаєте про причини зародження тієї бійні і деякі її наслідки), підірвати основи міжнародної безпеки та міжнародного права (моя стаття «Подякуймо Путіну…» показує, як правітєль Россіі старається це робити), уможливити безкарне застосування сили на міжнародній арені…
   3. Актуальні загрози національній безпеці України.
   3.1. Агресивні дії Росії, що здійснюються для виснаження української економіки і підриву суспільно-політичної стабільності з метою знищення держави Україна і захоплення її території, а саме: …
   інформаційно-психологічна війна, приниження української мови і культури, фальшування української історії, формування російськими засобами масової комунікації (московитські соцмережі є їхньою складовою – примітка моя) альтернативної до дійсності викривленої інформаційної картини світу…
   3.6. Загрози інформаційній безпеці:
   ведення інформаційної війни проти України (з допомогою тих же російських соцмереж – примітка моя);
   відсутність цілісної комунікативної політики держави, недостатній рівень медіа-культури суспільства (підтвердженням цьому є величезна, багатомільйонна кількість українських користувачів підкремлівських соцмереж, навіть незважаючи на розпочату Росією у 2014 році війну проти України, окупацію Московією частини української території і вбивство росіянами та їхніми донбаськими колабораціоністами тисяч українських людей – примітка моя)
   4. Основні напрями державної політики національної безпеки України
   4.11. Забезпечення інформаційної безпеки.
   Пріоритетами забезпечення інформаційної безпеки є:
   забезпечення наступальності заходів політики інформаційної безпеки на основі асиметричних дій проти всіх форм і проявів інформаційної агресії (після трьох років окупації Росією окремих районів Донбасу та Криму вони продовжують залишатися під фактично повним впливом російського інформаційного поля, незважаючи на видані відповідні Укази Президента України й наявність цілої купи владних структур, які б мали їх виконувати – примітка моя); …
   протидія інформаційним операціям проти України, маніпуляціям суспільною свідомістю і поширенню спотвореної інформації (це все те, що має місце в діяльності російських соцмереж – примітка моя), захист національних цінностей та зміцнення єдності українського суспільства; …
   виявлення суб'єктів українського інформаційного простору, що створені та/або використовуються Росією для ведення інформаційної війни проти України, та унеможливлення їхньої підривної діяльності (виділено мною – Г. М.); …
   4.12. Забезпечення кібербезпеки і безпеки інформаційних ресурсів.
   Пріоритетами забезпечення кібербезпеки і безпеки інформаційних ресурсів є:
   забезпечення захищеності об'єктів критичної інфраструктури, державних інформаційних ресурсів від кібератак, відмова від програмного забезпечення, зокрема антивірусного, розробленого у Російській Федерації (чому влада цілих два роки не помічала відсутності відмови від російського програмного забезпечення, а зарухалася лише після того, як Президент України видав Указ № 133/2017 від 15 травня 2017 року: невже владній системі потрібен постійний наглядач з нагайкою, щоб вона виконувала свої конституційні обов’язки?!; Глава держави повинен жорстоко карати тих посадовців, котрі не виконують його рішення і вимоги законодавства загалом – примітка моя)
   5. Прикінцеві положення.
   Стратегія національної безпеки України є документом, обов'язковим для виконання, та основою для розроблення інших документів стратегічного планування у сфері забезпечення національної безпеки: Концепції розвитку сектору безпеки і оборони, Воєнної доктрини (Стратегії воєнної безпеки), Стратегії кібербезпеки, інших галузевих стратегій, а також державних програм розвитку органів сектору безпеки і оборони».
                                            Воєнна доктрина України
   Указ Президента України № 555/2015 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року «Про нову редакцію Воєнної доктрини України» від 24 вересня 2015 року, яким ця доктрина схвалена, зазначає: «Тимчасова окупація Російською Федерацією частини території України − Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, розпалювання Росією збройного конфлікту в східних регіонах України (не лише розпалювання конфлікту, а й тимчасова окупація з реальною, відомою всьому світові, присутністю російських військ, без яких конфлікт уже був би нейтралізований, на українській території в межах окремих районів Донецької та Луганської областей, тимчасово непідконтрольних Україні, бо інакше виходить, що цей кофлікт є внутрішньоукраїнським – примітка моя) та руйнування системи світової та регіональної безпеки і принципів міжнародного права зумовлюють перегляд та уточнення
доктринальних положень щодо формування та реалізації воєнної політики України.
   I. Загальні положення
   2. Правовою основою Воєнної доктрини є Конституція України, закони України, Стратегія національної безпеки України (виділено мною – Г. М.), затверджена Указом Президента України від 26 травня 2015 року № 287, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
   3… Основні положення Воєнної доктрини… спрямовані на протидію агресії з боку Російської Федерації, досягнення Україною критеріїв, необхідних для набуття членства в Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного договору (кінцевою метою досягнення цих критеріїв повинен бути вступ України до ЄС і НАТО, чого, на жаль, немає в українському законодавстві щодо НАТО (у моєму матеріалі «Говориться одне, а робиться інше?» показано фактаж співпраці з Альянсом) – примітка моя)
   II. Безпекове середовище (глобальні, регіональні та національні аспекти) у контексті воєнної безпеки
   7. Головними тенденціями, що впливають на воєнно-політичну обстановку в регіоні довкола України (моя публікація «Liberté, Égalité, Fraternité» висвітлює деякі з них), є: …
   інформаційна війна Російської Федерації проти України (ця війна ведеться також і з допомогою російських соцмереж, які українська влада нарешті заблокувала з трьохрічним запізненням – примітка моя)
   10. Воєнно-політичними викликами, які можуть перерости в загрозу застосування воєнної сили проти України, є:
   цілеспрямований інформаційний (інформаційно-психологічний) вплив з використанням сучасних інформаційних технологій (до них належать і російські соцмережі – примітка моя), спрямований на формування негативного міжнародного іміджу України, а також на дестабілізацію внутрішньої соціально-політичної обстановки, загострення міжетнічних та міжконфесійних відносин в Україні або її окремих регіонах і місцях компактного проживання національних меншин… ».
                                     Стратегія кібербезпеки України
   Указ Президента України № 96/2016 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 27 січня 2016 року «Про Стратегію кібербезпеки України» від 15 березня 2016 року, яким ця Стратегія затверджена, вказує: «1. Загальні положення. Агресія Російської Федерації, що триває, інші докорінні зміни у зовнішньому та внутрішньому безпековому середовищі України вимагають невідкладного створення національної системи кібербезпеки (вона мала бути створена щонайпізніше до весни 2015 року – примітка моя) як складової системи забезпечення національної безпеки України.
   Метою Стратегії кібербезпеки України (далі – Стратегія) є створення умов для безпечного функціонування кіберпростору, його використання в інтересах особи, суспільства і держави…
   Ця Стратегія базується на положеннях Конвенції про кіберзлочинність, ратифікованої Законом України від 7 вересня 2005 року № 2824-ІV, законодавства України щодо основ національної безпеки, засад внутрішньої та зовнішньої політики (виділено мною – Г. М.), електронних комунікацій, захисту державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом та спрямована на реалізацію до 2020 року Стратегії національної безпеки України...
   2. Загрози кібербезпеці. Економічна, науково-технічна, інформаційна сфера, сфера державного управління, оборонно-промисловий і транспортний комплекси, інфраструктура електронних комунікацій, сектор безпеки і оборони України стають все більш уразливими для розвідувально-підривної діяльності іноземних спецслужб у кіберпросторі. Цьому сприяє широка, подекуди домінуюча, присутність в інформаційній інфраструктурі України організацій, груп, осіб, які прямо чи опосередковано пов'язані з Російською Федерацією (всі російські соцмережі знаходяться під ковпаком російських спецслужб включно з розвідкою, а їх в Україні почали блокувати тільки через три роки після початку російської антиукраїнської збройної агресії – примітка моя)
   4. Пріоритети та напрями забезпечення кібербезпеки України...
   4.5. Боротьба з кіберзлочинністю передбачатиме здійснення в установленому порядку, серед іншого, таких заходів:
   запровадження блокування операторами та провайдерами телекомунікацій визначеного (ідентифікованого) інформаційного ресурсу (інформаційного сервісу) за рішенням суду (виділено мною – Г. М.)».
              Загрози кібербезпеці України та невідкладні заходи
                                               з їх нейтралізації
   Указ Президента України № 32/2017 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2016 року «Про загрози кібербезпеці держави та невідкладні заходи
з їх нейтралізації» від 13 лютого 2017 року доручає КМУ, крім інших, уже прострочених у виконанні (підпункти 1 і 2 пункту 2 рішення РНБО), завдань щодо критичної інформаційно - телекомунікаційної інфраструктури, зробити таке: «…3) у тримісячний строк (виділено мною – Г. М.): …
   в) внести в установленому порядку на розгляд Верховної Ради України законопроекти щодо імплементації положень Конвенції про кіберзлочинність, ратифікованої Законом України від 7 вересни 2005 року № 2824-IV (15 травня 2017 року Президент України вже видав Указ № 133/2017 про блокування російських соцмереж в Україні, а КМУ за три місяці так і не виконав цей пункт Указу, принаймні я не зустрічав відповідної інформації про його виконання – примітка моя), передбачивши, зокрема:
   …запровадження блокування (обмеження) за рішенням суду (виділено мною – Г. М.) операторами та провайдерами телекомунікацій визначеного (ідентифікованого) інформаційного ресурсу (інформаційного сервісу); …
   4) у шестимісячний строк:
   а) забезпечити створення єдиних основного та резервного захищених дата-центрів збереження інформації і відомостей державних електронних інформаційних ресурсів («оперативне» рішення: після трьох років війни, яку Росія розв’язала проти України – примітка моя);
   б) опрацювати питання щодо стимулювання розроблення та впровадження вітчизняного програмного забезпечення (операційної системи, антивірусних програм, програм бухгалтерського обліку, документообігу тощо) для потреб органів державної влади та інших державних органів, підприємств, установ та організацій державної форми власності (треба не опрацьовувати пів року питання про стимулювання, а якомога швидше розробляти і впроваджувати українське – примітка моя);
   в) опрацювати механізм… стимулювання мотивації до праці фахівців з кібербезпеки, задіяних у секторі безпеки і оборони України, насамперед шляхом удосконалення системи оплати їх праці (невже для цього треба 6 місяців? – примітка моя)».
                           Доктрина інформаційної безпеки України
     Указ Президента України № 47/2017 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2016 року «Про Доктрину інформаційної безпеки України» від 25
лютого 2017 року, яким ця Доктрина ухвалена, зазначає: «Застосування Російською Федерацією технологій гібридної війни проти України перетворило інформаційну сферу на ключову арену протиборства. Саме проти України Російська Федерація використовує найновіші інформаційні технології впливу (включно й через московитські соцмережі – примітка моя) на свідомість громадян, спрямовані на розпалювання національної і релігійної ворожнечі, пропаганду… війни, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом або порушення суверенітету і територіальної цілісності України…
   Метою Доктрини є уточнення засад формування та реалізації державної інформаційної політики, насамперед щодо протидії руйнівному інформаційному впливу Російської Федерації (виділено мною – Г. М.) в умовах розв'язаної нею гібридної війни…
   Національними інтересами України в інформаційній сфері є:
   1) життєво важливі інтереси особи: …
   захищеність від… інформаційно-психологічних впливів (виділено мною – Г. М.);
   2) життєво важливі інтереси суспільства і держави:
   захист українського суспільства від агресивного впливу деструктивної пропаганди, передусім з боку Російської Федерації;
   захист українського суспільства від агресивного інформаційного впливу Російської Федерації (виділено мною – Г. М.), спрямованого на пропаганду війни, розпалювання національної і релігійної ворожнечі, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом або порушення суверенітету і територіальної цілісності України; …
   Актуальними загрозами національним інтересам та національній безпеці України в інформаційній сфері є:
   здійснення спеціальних інформаційних операцій (виділено мною – Г. М.), спрямованих на підрив обороноздатності, деморалізацію особового складу Збройних Сил України та інших військових формувань, провокування екстремістських проявів, підживлення панічних настроїв, загострення і дестабілізацію суспільно-політичної та соціально-економічної ситуації, розпалювання міжетнічних і міжконфесійних конфліктів в Україні; …
   інформаційна експансія держави-агресора та контрольованих нею структур, зокрема шляхом розширення власної інформаційної інфраструктури на території України (виділено мною – Г. М.)  та в інших державах
   Пріоритетами державної політики в інформаційній сфері мають бути:
   1) щодо забезпечення інформаційної безпеки: …
   законодавче врегулювання механізму виявлення, фіксації, блокування та видалення з інформаційного простору держави, зокрема з українського сегмента мережі Інтернет, інформації, яка загрожує життю, здоров'ю громадян України, пропагує війну, національну та релігійну ворожнечу, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом або порушення територіальної цілісності України, загрожує державному суверенітету, пропагує комуністичний та/або націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарні режими та їхню символіку (виділено мною – Г. М.);…
   боротьба з дезінформацією та деструктивною пропагандою з боку Російської Федерації;
   виявлення та притягнення до відповідальності згідно із законодавством суб'єктів українського інформаційного простору, що створені та/або використовуються державою-агресором для ведення інформаційної війни проти України, та унеможливлення їхньої підривної діяльності;
   унеможливлення вільного обігу інформаційної продукції (друкованої та електронної), насамперед походженням з території держави-агресора, що містить пропаганду війни, національної і релігійної ворожнечі, зміни конституційного ладу насильницьким шляхом або порушення суверенітету і територіальної цілісності України, провокує масові заворушення (виділено мною – Г. М.); …
   2) щодо забезпечення захисту і розвитку інформаційного простору України (назва моєї замітки «Куди простягається Україна?» дає інформацію для роздумів), а також конституційного права громадян на інформацію:
   підвищення медіа-грамотності суспільства, сприяння підготовці професійних кадрів для медіа-сфери з високим рівнем компетентності (виділено мною – Г. М.);
   удосконалення законодавчого регулювання інформаційної сфери відповідно до актуальних загроз національній безпеці(виконання положень Доктрини забезпечуватимуть РНБО, КМУ, Міністерство інформполітики (МІП), МО, Мінкультури, Державне агентство України з питань кіно, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, Державний комітет телебачення і радіомовлення України, СБУ, розвідувальні органи, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національний інститут стратегічних досліджень: головне, щоб цей ансамбль органів влади грав вчасно, злагоджено й результативно – примітка моя)».
           Застосування персональних спеціальних економічних
                       та інших обмежувальних заходів (санкцій)
   Президент України 15 травня 2017 року підписав Указ № 133/2017 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (його умовно можна назвати блокувальним), яким увів, зокрема, санкції щодо юридичних осіб – заборонив в Україні, згідно пропозиції СБУ (правильної, але запізнілої на три роки), доступ до російських соціальних мереж на три роки, зокрема таких: АО «Лабораторія Каспєрского» (www.kaspersky.ru), ТзОВ «Лабораторія Касперського Україна» (www.kaspersky.ua), ООО «Доктор Вєб» (www.drweb.ru), ТзОВ «Центр технічної підтримки «Доктор Веб», ООО «Яндєкс» (yandex.ru і його сервіси), ТзОВ «Яндекс.Україна» (yandex.ua і його сервіси), ООО «Мейл.РУ ГРУП» (www.mail.ru), ТзОВ «Мейл.РУ Україна», ООО «Вконтактє» (www.vk.com), ТзОВ «В Контакті», «Однокласснікі» (www.ok.ru).
                                        Думка громадянина України
   Журналістка Мирослава Барчук 16 травня 2017 року у своєму facebook написала: «Тут дехто з колег, яких я поважаю і люблю, б’є рекорди широти світогляду, називаючи блокування російських ресурсів авторитаризмом… Мовляв, суспільство саме може відокремити мухи від котлет, народ мудрий
   По-перше, треба визнати, народ не мудрий, на жаль… Давайте не лукавити вже з цим міфом про мудрий український народ. Переважна більшість суспільства далі живе в мороці – моральному, економічному, ціннісному (виділено мною – Г. М.). Хто не вірить, заведіть в приміській київський електричці розмову про політику… Або навіть в київському метро просто поговоріть про жизнь. Подивіться на вирази облич, послухайте лексику сусідів за стінкою, музику, яку вони слухають, запитайте їх про улюблені книжки і кіно...
   Олександр Пасхавер (український вчений-економіст – примітка моя) каже, що чверть суспільства є пробудженою, чверть антиукраїнською (антидержавною), а решта – це інертне байдуже море. Мізки цих людей і є мішенню усіх цих Вкантактє, Одноклассников, Інтера, ТРК Ера та більшості проросійських медіа в Україні (виділено мною – Г. М.). Ці ж люди, до прикладу, проголосують за умовного Лесика Довгого за 200 грн або заведуть в парламент Рабіновича, який піднявся винятково за рахунок контрольованого телеканалу і кремлівських тез «мір любой ценой»...
   По-друге, щодо відокремлення мух від котлет. Ми з вами довгими десятиліттями «балансували» політичні позиції в ефірах, робили на мордобоях рейтинги своїм каналам, подавали антиукраїнську, антидержавну точку зору як «альтернативну» у наших ефірах, створювали інформаційне поле конфліктів, ворожнечі і ненависті. Мені довелося роками в ефірах вислуховувати брехню російської агентури -- Владіміра Корнілова, Іщєнка, Чалєнка, Царьова, Калашнікова, Олійника, комуністів Грача і Кілінкарова і Гмирю (історика, який розповідав мені в ефірі, що Голодомор – то вигадка американців), депутатів від ПР... І щоразу мені здавалось, що глядач бачить очевидне і розбереться. Тільки от ні, глядач не бачить!!! Переважно він ковтає цей токсичний продукт абсолютно неперетравленим… Ця катастрофа, яку зараз переживає країна, втрата територій, війна -- це власне свідчення цього нерозуміння (виділено мною – Г. М.)
   Я часто запитую, от які шанси в країни, яка знаходиться у стані війни, зберегти державність, якщо більшість телеканалів належать московським політичним емігрантам або проросійським олігархам, які просто ситуативно на боці України, і розганяють кремлівську риторику на мільйонну аудиторію щодня... (14-16-мільйонна аудиторія Інтера на дєньпобєди). Надіятися на «мудрість народу»?..
   А щодо широкого світогляду і незаангажованості дуже добре ще на початку війни казав Юра Макаров (український журналіст – примітка моя), що фактично ми маємо справу не просто з потужною пропагандою авторитарної держави РФ, а й з рештками тоталітарної ідеології й цінностей в головах більшості співгромадян – тут ніякої позиції журналістів «над битвою» бути не може за визначенням. Неможна міряти ситуацію «недодемократії» сантиметром довершеної демократії. Бо ми просто втратимо державу (виділено мною – Г. М.)».
                                                       Деякі висновки
   Треба дивитися правді у вічі, а ця правда – гірка. Навіть дуже гірка. Судіть самі. Виявляється, що до введення блокування українська аудиторія користувачів усіх російських сервісів «Яндєкс», «Яндекс.Україна» складала за місяць в середньому 11 мільйонів осіб (!), а «Вконтактє», «В Контакті» – 16 мільйонів (!). Вдумайтеся в ці страшні цифри! Росія воює проти України, вбиває українців, а тут – мільйони українських користувачів московитських соцмереж, що належать агресору, вбивці та окупанту! Наче немає війни… Невже в Україні є стільки «ватників» (тих, що свідомо обрали російські соцмережі, бо Московія і «русскій мір» для ніх всьо), дурнів (тих, які не розуміють, що користуватися інтернет-сервісами ворога негоже чи вдають, що не розуміють, але тоді це – «ватники», щоправда приховані) та чистоплюїв (про них – нижче)?! Здоровий глузд відмовляється сприймати подібне. Але реальні факти – саме такі. Як тут не погодитися з Мирославою Барчук?!
   Мало того, після появи Указу Президента України № 133/2017 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» від 15 травня 2017 року (він, між іншим, стосується не лише соцмереж, а й інших російських ЗМІ, втілюючих в життя антиукраїнські настанови Московського Кремля) в українській громаді піднявся страшенний невдоволений крик: таке враження, що зазначеним Указом зґвалтовано добрячу її частину, бо інакше пояснити таку кількість лементу неможливо. Вразило також те, що до цього крику додався й голос представників демократичного табору українського політикуму. Російська агресія, вбивство Московією тисяч українських жителів, розхитування Кремлем ситуації в Україні з допомогою тих же російських ЗМІ, до яких відносяться і соцмережі, для вас нічого не значить, ви по який бік барикад у випадку з інформаційними пропагандистськими ресурсами Росії?! Ну не можна все заганяти під одну гребінку тільки з ненависті до влади, хоча претензій до неї дійсно вистачає! В умовах війни не можна бути й такими собі чистоплюями: нехай горить все синім полум’ям, включаючи власну державу, але свободи мають діяти в абсолютному обсязі, навіть якщо це на руку агресорові, бо тоді держава, атакована ворогом ззовні та з середини, немає шансів на існування! В даній конкретній ситуації позиція Президента України, хай і запізніла, заслуговує на підтримку!
   Претензії можуть бути до інших органів влади, зокрема СБУ, МІП, КМУ, які так довго не реагували на очевидні загрози національній безпеці України, дозволяючи російським ЗМІ хозяйнічать в Україні, а КМУ до того ще й не виконав Указ Президента України № 32/2017 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2016 року «Про загрози кібербезпеці держави та невідкладні заходи з їх нейтралізації» від 13 лютого 2017 року (дивіться вище розділ «Загрози кібербезпеці України та невідкладні заходи з їх нейтралізації»), підтвердженням чому, зокрема в розрізі відсутності механізму блокування російських соцмереж до появи Указу № 133/2017, є Заява СБУ щодо використання російськими спецслужбами окремих інтернет-ресурсів у спеціальних інформаційних операціях від 16 травня 2016 року, яка відмічає: «Служба безпеки України постійно фіксує активне поширення через такі ресурси антиукраїнських закликів до радикальних протестних акцій з використанням зброї.
   …керівництво інтернет-ресурсів, що потрапило до санкційного списку, жодного разу не відреагувало на численні звернення СБ України (виділено мною – Г. М.).
   Відповідно до рішення Національного координаційного центру кібербезпеки при РНБО України Служба безпеки разом з іншими правоохоронними органами розробляє зміни до законодавства України щодо механізму блокування відповідних інтернет-ресурсів (це мало бути зроблено до набрання чинності Указом № 133/2017: примітка й виділення мої – Г. М.).
   Значна частина інтернет-провайдерів вже має технічну можливість блокувати ці інтернет-ресурси.
   СБ України звертає увагу суб’єктів господарчої діяльності на безумовне виконання Указу Президента України П. Порошенка за № 133/2017 (виділено мною – Г. М.)».
   Відсутність блокувального механізму ще раз підтвердив Голова СБУ на прес-конференції 25 травня 2017 року: «На сьогоднішній день механізм блокування російського контенту розробляється у відповідності з отриманими дорученнями… 800 груп антиукраїнської спрямованості було в цих мережах (виділено мною – Г. М.)Механізм… ще не розроблено, але його буде введено однозначно».
  Рішення Президента України у вигляді Указу № 133/2017 правильне, але запізніле на три роки (в моїй публікації «Краще пізно, ніж ніколи…» йдеться про затримки при прийнятті владою стратегічних рішень). Чому СБУ раніше не внесла йому відповідну пропозицію, хоча сама й визнає загрозу від російських соцмереж, використовуваних московитськими спецслужбами проти України, чому не блокуються інтернет-ресурси московитсько-донбаської колабораціоністської наволочі – такого ж ворога України, як і Росія, чому проросійські українські ЗМІ хозяйнічают в Україні (зверніться ще раз до моєї статті «Фільтрація, або Таких «правоохоронців» – на мило!»)?! А МІП? Що це за така державна українська інформаційна політика, яка дозволяє агресору через його інформаційні ресурси чинити все, що заманеться, на непідконтрольній йому території жертви агресії?! Можна собі уявити, щоб під час Другої світової війни між СССР, заснованим 
 
 
кривавим більшовицьким вождем Лєніним, продовженим у існуванні ще більш кривавим більшовицьким вождем Сталіним, уявно-хворобливо-відроджуваним сталінським послідовником вождем Россіі Путіним (мої порівняльні матеріали «Дарвін помилявся?» та «Два чоботи – пара» розказують про гітлерівсько-сталінсько-путінську трійцю), і Третім Райхом, заснованим 
 
                                                     Зображення – інтернетівські.
німецько-нацистським вождем (фюрером) Гітлером, на неокупованій совєтской тєрріторіі вільно діяли німецькі ЗМІ?!
  17 травня 2017 року в НАТО офіційно заявили: «Український уряд дав чітко зрозуміти, що цей указ є питанням безпеки, а не свободи слова(виділено мною – Г. М.)… Ми віримо у відданість України своїм міжнародним зобов'язанням, і тому, що в країні діє система стримувань та противаг».
   Те ж саме сказав Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг 24 травня 2017 року.
   В заяві Генерального секретаря Ради Європи Турбйорна Ягланда  від 17 травня 2017 року зазначено: «Блокування соціальних мереж, пошукових систем, поштових служб і новинних веб-сайтів суперечить нашому спільному розумінню свободи вираження думок і свободи засобів масової інформації. Крім того, такі широкі заборони не відповідають принципу пропорційності». Та це говорить посадовець, який старається не помічати анексію Росією Криму, надзвичайно мляво реагує на порушення прав кримських татар, не бачить постійного порушення російською стороною Мінських домовленостей на Донбасі через обстріли населених пунктів, не переймається порушенням свободи слова в Росії, де всі ЗМІ перебувають під тотальним контролем влади, але про долю в Україні підконтрольних Московському Кремлю російських соцмереж хвилюється. Отака дволичність!
   У Києві 17 травня 2017 року керівник служби з питань інформаційної безпеки Апарату РНБО Валентин Петров під час «круглого столу» на тему: «Нові санкції щодо країни-агресора: що далі?» зробив приголомшливе повідомлення: «Вже четвертий рік йде неоголошена війна. І ми не можемо собі забезпечити фінансування, особливо за гроші державного бюджету, а держбюджет витрачає щорічно до 1 млрд грн на закупівлю російського програмного забезпечення, на фінансування країни-агресора (виділено мною – Г. М.)Гроші з нашого бюджету йдуть, а потім повертаються у вигляді бомб і снарядів на наших солдатів».
   До речі, в Україні дуже широко використовується російський бухгалтерський програмний продукт 1С. Хіба можна з цим миритися?! Незрозуміло тільки чому влада чекала три роки, перш ніж заблокувати подібне неподобство? Чому в 2014 році Україна не почала розробляти власне програмне забезпечення, маючи висококваліфікованих спеціалістів (вимушених шукати кращого життя по світах), залучаючи, особливо, на початках, й західних виробників програмного продукту?
   ЄС через своє представництво в Україні 19 травня 2017 року сказав: «Ми знаємо про рішення Ради національної безпеки і оборони України заблокувати ряд російських онлайн-сервісів… Ми визнаємо, що захист національної безпеки є прерогативою українського уряду (виділено мною – Г. М.)Тим не менш, ми очікуємо, що влада має гарантувати, що обмежувальні заходи, ухвалені з міркувань нацбезпеки, не мають негативного впливу на фундаментальне право на свободу вираження думки».
   Президент Франції Еммануель Макрон 29 травня 2017 року під час спільної прес-конференції з Путіним після завершення їхньої зустрічі заявив, що такі російські ЗМІ як «RussiaToday (RT) та Sputnik… поширювали брехливу інформацію, наклеп, і я вважаю, що вони не мали [права] на місце в моєму штабі передвиборної компанії… Вони вели себе як органи впливу, органи пропаганди та брехливої пропаганди. Ні більше ні менше» (зверніться до моєї публікації «Незалежна Україна? Маячня!» для кращого розуміння відповідальності офіційного Парижа за агресивно-загарбницькі дії Росії). Французи вже побачили справжнє нутро кремлівської пропагандистської «журналістики», а московитські соцмережі мало чим відрізняються від названих Еммануелем Макроном інформаційних ресурсів Московії. Заходу, Європі треба нарешті усвідомити всі загрози російської війни проти України, що включає й інформаційну, як це зробив Еммануель Макрон і його позиція є переконливим аргументом для тих, хто вдає, що не розуміє того, з чим зіткнулася Україна після агресії Росії, не бачить небезпеки російської експансіоністської політики для світової демократії. Показово, що захисники ЗМІ, соцмереж Росії на українській території, такі як Турбйорн Ягланд, не волали про наступ на свободу слова у Франції після рішення Еммануеля Макрона відносно RT та Sputnikа, але звинувачують у цьому Україну, хоча майже вся московитська журналістика немає нічого спільного зі свободою слова.
   Президент Франції відстоює французькі національні інтереси, ставлячи на місце ЗМІ Росії.
   Президент України відстоює українські національні інтереси, ставлячи на місце ЗМІ (вказані вище інтернет-ресурси) Росії.
   Будь-кому в Україні не можна торгувати (Янукович вже доторгувався) національною безпекою (у моїй статті «Хто винен?» це показано), а закриття (до речі, тимчасове) російських соцмереж (вони разом з багатьма іншими московитськими ЗМІ утворюють російський інформаційний фронт наступу на Захід) на українській землі немає нічого спільного з обмеженням свободи слова, підтвердженням чому є наведена вище позиція НАТО та ЄС (в контексті цих двох надважливих міжнародних організацій мої дослідження «ЄС – Україна: безвіз, безліс чи безшанс? Український шанс – твердий курс на США і НАТО, як надвагому складову частину української мрії!» й
«США визначилися з окремими зовнішньополітичними пріоритетами?» вас зацікавлять). Ті українські користувачі російських соцмереж, які з патріотичних міркувань у них знаходилися (знаходяться), сподіваючись проукраїнськи впливати на російську аудиторію, вже давно мали б зрозуміти марність зусиль і покинути їх (користуйтеся іншими, тільки не російськими та проросійськими), бо нічого доброго з того не вийшло й не вийде: минуло три роки від початку московитської агресії у 2014 році, а Крим, Севастополь і Донбас залишаються окупованими Росією, краю окупації не видно, масовими антивладними виступами в Московії й не пахне, Московський Кремль ні на йоту не зупиняє гібридну війну проти України (моя публікація «Євробачення 2009 – Євробачення 2017» зайвий раз підтверджує сказане) та інформаційну – супроти демократичної західної спільноти, а Україна продовжує бути й буде завжди для домінуючого числа російської нації противником. Росія є вічним ворогом України, оскільки антиукраїнською, українофобською є ментальність переважної більшості росіян, незалежно від того, який режим ними править – імперсько-царський, комуністичний чи посткомуністично-псевдодемократичний: всі справжні українські громадяни мають зарубати собі це на носі раз і назавжди.
   Але повертаючись ще раз до ситуації з російськими соцмережами в Україні, треба сказати про ще один цікавий нюанс. Вже згадуваний вище Указ Президента України № 32/2017 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2016 року «Про загрози кібербезпеці держави та невідкладні заходи з їх нейтралізації» від 13 лютого 2017 року говорить не просто про створення блокувального механізму для ворожих інтернет-мереж, як зазначає СБУ, котрого ще нема (хоча сам блокувальний Указ вже діє), а про «запровадження блокування (обмеження) за рішенням суду (виділено мною – Г. М.) операторами та провайдерами телекомунікацій визначеного (ідентифікованого) інформаційного ресурсу (інформаційного сервісу)» на основіКонвенції про кіберзлочинність, ратифікованої Законом України від 7 вересня 2005 року № 2824-IV. Ті, хто таким чином поставили воза поперед коня, підставивши Президента України (його рішення – Укази, розпорядження, як і рішення влади загалом, повинні бути бездоганними з юридичної точки хору: зверніться до мого матеріалу «6Д + 3П, або Що необхідно Україні для успіху»), мали б отримати по заслузі.
   Підсумовуючи наведене вище, треба визнати, що в Україні є дуже багато «ватників», дурнів і чистоплюїв. Всі вони разом з російською гібридною війною створюють загрози національній безпеці України. Українська влада, згідно Конституції України (статті 85, 92, 102, 106, 107, 116), зобов’язана вчасно нейтралізовувати будь-які безпекові загрози, а не вичікувати роки з надією, що якось воно минеться. Не минеться! Враг нє дрємлєт! Через запізнілу реакцію української влади на загрози національній безпеці України українці можуть втратити свою державу!
   P. S. Верховна Рада України 8 червня 2017 року прийняла Закон, яким закріпила вступ України до НАТО.
Переглядів (2205) / Коментарі (1)
Додати свій коментар
  Ваше ім'я
  Місце проживання
  Введіть код
 оновити код
 
 
Увага, коментарі не відповідаючі нашим вимогам будуть видалені.
зачекайте ...