ГОЛОВНА | БЛОГИ | ПРО НАС | АРХІВ | ФОТОСЕРВІС | КОНТАКТИ | ВХІД НА САЙТ
Блог Георгія Манчуленка

Народний депутат Україн II, III, IV скликань. Офіцер повітряно - десантних військ в запасі. Заступник начальника експедиції "Україна - Північний полюс - 2000".
11-02-2015 17:37

Мюнхен 1938 – Мюнхен 2015

   77 років розділяють події, які відбулися в цьому відомому німецькому місті. Що ж змінилося за цей період? Які уроки були винесені сучасниками з подій 77-літньої давнини? Які висновки були зроблені у Мюнхені 2015, щоб не повторився Мюнхен 1938?
   Сумний 1938 рік…
   Німеччина здійснила анексію (аншлюс) Австрії, включивши її до складу імперії під назвою «Східна марка» після введення німецьких військ, без жодного пострілу (австрійська влада не дала наказу армії чинити збройний опір), без спротиву з боку австрійців (немає схожості з анексією Росією українського Криму 2014 року?). Ні Велика Британія, ні Франція, ні інші західні країни не допомогли Австрії. Під повним контролем озброєних нацистів відбувся референдум, в результаті якого 99% австрійців підтримали анексію. Третій Німецький Райх обростав новими територіями…
   Мюнхенська змова, здійснена прем’єр-міністром Великої Британії Невіллом Чемберленом, прем’єр-міністром Франції Едуардом Даладьє, райхсканцлером Німеччини Адольфом Гітлером та прем’єр-міністром Італії Беніто Муссоліні, розчленувала Чехословаччину, віддавши її Судети Німеччині, і зобов’язала Прагу на вимогу Берліна задовільнити територіальні претензії Польщі та Угорщини, що пізніше й відбулося. У цій ситуації різні західні країни і особливо Велика Британія та Франція не те, що не допомагали Чехословаччині, а навпаки – спонукали її йти на поступки Німеччині. Чемберлен, повернувшись з Мюнхена до Лондона, одразу на аеродромі заявив британцям: «Я привіз вам мир». На це 03 жовтня 1938 року Вінстон Черчилль відповів: «Англії був запропонований вибір між війною і ганьбою. Вона вибрала ганьбу і отримає війну». Апетит Німеччини, як і тиск її на інші країни, зростав. Через півроку після змови переважна більшість земель колишньої Чехословаччини була окупована Німеччиною. Третій Німецький Райх продовжував обростати новими територіями і в 1939 році почалася Друга світова війна…
   Мюнхенська змова стала кульмінацією політики задобрювання, умиротворення Адольфа Гітлера – вождя (фюрера) Німеччини. Майже вся Європа підтримувала таку політику, а головними її провідниками були Велика Британія та Франція. Західний світ (європейський в першу чергу) замість того, щоб єднатися ще в середині тридцятих років двадцятого століття і створити антинімецьку коаліцію (переважна більшість німців підтримувала свого фюрера), догоджав Гітлеру, який нахабнів з кожним днем. Чим те догоджання закінчилося, всім добре відомо.
   Ну а що ж ми маємо через 77 років у Мюнхені 2015, де (06 – 08) лютого проходила міжнародна конференція з безпеки?
   Сумний 2015 рік…
   Порівняно з Мюнхеном 1938 маємо зміну окремих головних героїв, але, на жаль, не маємо зміни в поведінці цих героїв у Мюнхені 2015. Життя, на жаль, нічого не навчило майже всю нинішню Європу (до прикладу, ще у 2010 році «проффесор» Янукович вчинив, за аналогією з Мюнхенською, Харківську змову щодо Чорноморського флоту на догоду Росії, а зараз Україна вже має російську окупацію Криму та частини Донбасу).
   На зміну вождеві Третього Німецького Райху Гітлеру прийшов Вєрховний правітєль Россіі Путін. Наслідуючи фюрера і його дії з анексії Австрії та розчленування Чехословаччини, Путін у 2014 році анексував (окупував) український Крим, про що я детально розповів у своїй статті «Два чоботи – пара», і частину українського Донбасу, вбивши тисячі наших громадян та продовжуючи їх вбивати, але жорсткої реакції демократичної світової спільноти від Парижа і Берліна до Вашинґтона і Канберри на дії агресора немає. А у Мюнхені 2015 Путін устами свого вірнопідданого глашатая Лаврова звинувачує у бідах, спричинених на українській території Москвою, саму Україну та західні країни, в першу чергу США, які надають нам допомогу у протистоянні з Росією – агресором і окупантом української землі. Очевидною є повна ідентичність дій Путіна з Гітлером, а Лаврова з Геббельсом – головним пропагандистом, ідеологом та промоутером нацизму. Чи міг подумати Гітлер у Мюнхені 1938, що його найкращими учнями у Мюнхені 2015 будуть Путін з Лавровим – тверді апологети кривавого комуністичного диктатора і нацистського союзника в розірванні Польщі Сталіна?! Чи міг тоді передбачити Гітлер, що Велика Британія та Франція через 77 років матимуть своїх послідовників?!
   Місце Великої Британії у Мюнхені 2015 успішно посіла Німеччина. Ага, та сама Німеччина, яка колись захоплювалася Гітлером, зробивши його вождем Третього Райху, і разом з ним прийшла до катастрофи у результаті розв’язаної своїм же фюрером Другої світової війни. Зараз Німеччина всіляко задобрює, умиротворює Вєрховного правітєля Россіі Путіна, котрий у 21 столітті розв’язав у Європі війну проти України, як колись Велика Британія у Мюнхені 1938 догоджала вождеві Третього Німецького Райху Гітлеру. Невже багатомільйонні жертви Другової світової нічому не навчили Німеччину?!
   А Франція? Франція у Мюнхені 2015 є вірною Франції у Мюнхені 1938 та партнером нинішньої Німеччини. І Францію трагедія Другої світової теж нічого не навчила?!
   А що ж нині демонструють інші країни Європи? Одні з них підтримують Німеччину з Францією, деякі поглядають на Росію, яка перебрала на себе роль Третього Райху, а інші, такі як країни Балтії, Польща, всіляко підтримують Україну попри наявність німецько-французького гальма. Немає спільного європейського фронту, єдиної антипутінської, на зразок антигітлерівської, коаліції, котра б нарешті зупинила знахабнілого, цинічного агресора і викинула його з української землі. Не дозволяють створити таку коаліцію Німеччина та Франція, залишаючись путінськими союзниками-підстилками попри скоєння Росією масових злочинів проти людства і людяності на окупованих Москвою українських територіях (читайте мою статтю «Нас мають за бидло!»). Про ганебну роль європейських російських прихвоснів я написав у своїх статтях «Обережно – агенти Росії в Європі, або Зґвалтування – не найкращий спосіб отримання жертвою задоволення!» та «Доступ к тєлу продолжаєтся…».
   Цікаво, а чому Німеччина (фрау Меркель) і Франція (месьє Олланд), догоджаючи Росії (господіну Путіну), говорять від імені всього Європейського Союзу? Чому від імені ЄС з Путіним не розмовляють Голова (Президент) Європейської Ради (головний представник ЄС на світовій арені) та Верховний представник ЄС з питань закордонних справ і політики безпеки (назва цієї посади говорить сама за себе), адже обидві вказані посади спеціально запроваджені Лісабонським договором для узгодженого представництва ЄС у світі? Чи Німеччина та Франція вважають себе такими великими/провідними, що на інших партнерів з ЄС можуть не зважати? Але такий підхід суперечить базовим документам і принципам, за якими живе ЄС: всі члени ЄС мають одинакові права та повноваження. Чому інші члени ЄС дозволяють Німеччині і Франції себе принижувати навіть попри офіційне запевнення Верховного представника ЄС в протилежному (сам принижує свій статус): що ЄС підтримує Берлін та Париж як головних переговорників?
   Це ж стосується і неефективного Нормандського формату переговорів (Україна – Німеччина – Франція – Росія) щодо збройного нападу Росії на Україну. Якщо вже згадані переговорники так бояться ефективного Женевського формату переговорів (Україна – ЄС – США – Росія), то чому б не розширити Нормандський формат, в якому фактично майже три грають проти одного – України, залучивши до нього хоча б Польщу, аби майже три грали проти двох – України та Польщі?
   Лідери багатьох європейських країн зі своїм запопадливим загляданням в рота Путіну (Німеччина і Франція подають приклад) заслуговують на те, щоб він їх мав за ніщо. Але ця їхня запопадливість вилазить боком Україні та може вилізти боком всій Європі, бо країни Балтії вже фіксують окремі компоненти російської асиметричної атаки. Невже Європа реально почне діяти тільки тоді, коли Росія до згаданої атаки включить свій збройний компонент – російську армію?! Ще в 19 столітті Фьодор Достоєвскій сказав про росіян, що це «народ, который блуждает по Европе и ищет, что можно разрушить, уничтожить только ради развлечения». Задобрювання Путіна, закривання очей (про покарання, на жаль, мова не йде) на фактичну анексію ним Придністров’я, Абхазії,
Південної Осетії, тобто порушення територіальної цілісності Молдови і Грузії (про Чечню вже годі й говорити), з боку так званих провідних європейських країн тільки заохочує його до нових агресій.
   Україна зараз знаходиться на передовому рубежі протистояння агресивним зазіханням Путіна в усій Європі. Україна не прагне захопити чужі території. Україна хоче відновити свою територіальну цілісність: для цього їй потрібна допомога світової демократії зброєю, розширенням санкцій (запровадженням третього й четвертого рівня, зокрема в нафтовій галузі) і дипломатичним тиском. Тільки поєднання, одночасне застосування означених трьох механізмів принесе успіх у боротьбі зі злом, яке Росія розносить по світу, почавши з України. А всім прихильникам боротьби з російським злом на українській землі лише дипломатією та некритичними санкціями на чолі з фрау Меркель і месьє Олландом треба організувати екскурсію в зону АТО, щоб вони на власні очі побачили наслідки їхнього «ефективного» дипломатично-санкційного спротиву Москві, щоб вони на собі відчули біль та страждання жителів Донеччини, Луганщини і всієї України, щоб вони на власні побачили, в яке пекло перетворює Донбас російська збройна агресія, щоб вони пояснили світу, чому вони оберігають від остаточної поразки Росію-агресора і належно не оберігають від поразки та розорення Україну – жертву цього агресора. Невже для них гроші, гроші і ще раз гроші через великий російський ринок збуту їхніх товарів та виведені на захід російськими олігархами мільярди є важливішими за принцип непорушності кордонів і територіальної цілісності країн та за покарання порушника цього принципу?!
   Путін нахабно, на очах у всього світового співтовариства порушив територіальну цілісність України, постійно, щоденно перекидає на українську територію свої регулярні війська, російських найманців, вишколених на російській території сепаратистів і величезну кількість різноманітних озброєнь, військової техніки та боєприпасів, зокрема й
під прикриттям так званих «гуманітарних конвоїв», і продовжує це робити, незважаючи на санкції та застереження/вмовляння з боку західних країн. Без такого втручання Росії Україна дуже швидко б навела лад на Донбасі, а пізніше, при допомозі міжнародного демократичного співтовариства, взялася б за свій Крим.
   Чому Захід не почне разом рішуче допомагати Україні зброєю? Ще мало Росія вбила людей в Україні?! Зараз – тільки зброєю, а якщо зволікатиме з постачанням зброї, то може доведеться згодом допомагати і військами, бо нерішучість породжує додаткову агресію/експансію. Доказом цього є домовленість Росії та Кіпру про відкриття там російської військово-повітряної бази. А Німеччина з Францією нехай далі ублажають Путіна. Врешті-решт, Україна має право на свій збройний захист від російської збройної агресії чи має питати на це дозволу у Німеччини і Франції?! Чому Росія має право поставляти зброю своїм окупаційним силам на Донбасі, а Україна немає права отримувати зброю від своїх західних союзників для відбиття агресії? Єдина надія України в отриманні зброї – це США, якщо вони менше звертатимуть увагу на путінських агентів у Європі. Постійні скигління цих агентів про виключну роль дипломатії у припиненні російського нападу на Україну не дають жодного результату, навпаки – Росія тільки зміцнює свої позиції на українській території. Путін, як тільки сильніше починає пахнути смаженим, одразу супротивникам напускає туману в очі, погоджуючись на чергові додаткові переговори задля створення видимості прагнення до припинення війни на Донбасі, а після спаду напруги знову береться за старе. Свого часу Ніколай Тургєнєв сказав: «Русский есть наибольший и наинаглейший лгун во всем свете». Скільки Заходу разом з Україною можна терпіти таке брехливе, цинічне, хамське путінське знущання над собою?!
   До речі, а до чого домовилася в Києві 05 лютого 2015 року Порошенко, Меркель і Олланд та в Москві 06 лютого 2015 року – Путін, Меркель і Олланд? Всі офіційні післяпереговорні коментарі зводилися до того, що питання децентралізації (федералізації) України не обговорювалося. Саме це й насторожує. Виходить, що, крім Донбасу, обговорювалося питання про вступ України до НАТО. Може вже домовилися про фінляндизацію України, тобто про її відмову від вступу в НАТО назавжди, як поступку Росії, щоб вона припинила війну на Донеччині і Луганщині? Росія тільки цього й чекає, щоб згодом задушити Україну в своїх «братніх обіймах». Якщо Україна теж погодиться з фінляндизацією, то це може стати початком кінця української державності.
   Президент України 07 лютого у Мюнхені 2015 наголосив на тому, що Україні конче необхідна зброя для вигнання російського агресора з української землі і лише для оборони українських рубежів. Також він сказав про прагнення України стати повноправним членом ЄС, але чомусь не сказав про таке ж прагнення України набути членства в НАТО. Можливість вступу України до ЄС стає дуже примарною без вступу України до НАТО: детальний аналіз такої ситуації я зробив у своїй статті «Куди нас ведуть?».
   Слід зазначити, що Мюнхен 2015 має істотну відмінність від Мюнхена 1938. Ця відмінність полягає у жорсткій позиції США щодо порушника норм міжнародного права, яким є Росія на чолі з Путіним. Тільки США своїми діями та тиском на ЄС, внаслідок чого він змушений також діяти активніше (так буде і після початку поставок зброї українському війську із США, що спонукатиме до цього ж європейські країни), рятують Україну від зазіхань Росії. На жаль, Німеччина та Франція своїм безкінечним догоджанням Москві заважають більш рішучим діям США на боці України, бо Вашинґтон прагне діяти єдиним фронтом з ЄС, а тому часто не вдається до жорсткіших заходів російського стримування в односторонньому порядку. Хоча треба, щоб вдавався, адже тільки категоричність США зупинила російську армію неподалік столиці Грузії Тбілісі після того, як Президент США Джордж Буш 13 серпня 2008 року на весь світ заявив: «Я наказав Роберту Ґейтсу почати гуманітарну місію в Грузії. Вона буде інтенсивною та безстроковою». Роберт Ґейтс тоді був Міністром оборони США, а гуманітарну місію мали виконувати Повітряні Сили і Військово-морські Сили Збройних Сил США. Настав час нинішньому Президенту США Бараку Обамі взяти приклад зі свого колеги Джорджа Буша, бо європейські путінські догоджальники проявили свою неспроможність впливати на Росію ще 2008 року під час агресії Москви проти Грузії (ці догоджальники постійно надувають щоки, але без США не можуть провести жодної серйозної військової операції чи операції стримування).
   Якби ж Німеччина, Франція та їхні прихильники в Європі з самого початку агресії Росії проти України діяли заодно із США (скажу відверто, що й сам Вашинґтон міг би поступати набагато категоричніше), то Росію можна було б уже поставити на місце. Власне гіркі уроки Мюнхена 1938 мали б бути постійним нагадуванням тим, хто, незважаючи на трагедію і мільйонні жертви Другої світової війни, котра стала результатом угодовської політики багатьох європейських країн на чолі з Великою Британією та Францією щодо агресивних дій вождя Третього Німецького Райху Адольфа Гітлера, у Мюнхені 2015 уже під проводом Німеччини і Франції досі плекає надію на умиротворення вірного сталінця та гітлерівського послідовника Вєрховного правітєля Россіі Владіміра Путіна. Захід спільними зусиллями і всіма засобами має примусити Росію до миру!
Переглядів (2134) / Коментарі (8)
Додати свій коментар
  Ваше ім'я
  Місце проживання
  Введіть код
 оновити код
 
 
Увага, коментарі не відповідаючі нашим вимогам будуть видалені.
зачекайте ...