ГОЛОВНА | БЛОГИ | ПРО НАС | АРХІВ | ФОТОСЕРВІС | КОНТАКТИ | ВХІД НА САЙТ
Блог Олександра Кота

вільний аналітик
21-06-2020 21:05

Здулася булька, і ніхто не заплакав ... З приводу кінця історії з печерою Попелюшка

Печера Попелюшка,вона ж Золушка,  вона ж Еміля Раковіци, вона ж дійна корова для буковинських очільників туризму, яку доїли багато років, раптом пропала для туризму! Не повірили в ОДА у прожект, який попередні чиновники викохували багато років, поливаючи брехнею та державними грошима свої недолугі фантазії. 
 
Не включили до переліку «Шести туристичних магнітів»! Не включили. Бо печери в Україні фактично немає. Не можна ж називати «туристичним магнітом» природнє чудо, яке, щоб побачити потрібно їхати до Молдови. Бо це навіть не смішно. Отже – згинула ! 
Зникла з історії, ніби й не було ніколи! Ніби не було кримінальних справ, відкритих по невідомо ким виритій дірці поблизу україно-молдовського кордону і невідомо ким «відкритому» другому уже «українському вході» в цю «перлину Буковини», як з надривом проголошували численні буковинські очільники на туристичних форумах, зустрічах та інших зборищах поважних та інших гостей. 
 
Зазначу зразу, як кажуть, для ясності.
 
Ця печера НІКОЛИ не мала входу зі сторони України. І всі експедиції завжди починали роботу з молдовської сторони. Бо там був природній вхід в печеру. Така ось заковичка. Яка не давала повного права називати печеру українським чудом. Хоча, по суті, більшість її багатокілометрових тунелів знаходиться саме під нашою територією. 
Ніхто й НІКОЛИ так і не вирив входу до Печери з українського боку насамперед тому, що це маразм – рити дірку невідомо куди (бо ні проекту, ні плану не було взагалі).
 
Хоча, якщо прикласти руку до серця, був один чоловік, який це розпочинав і про це мріяв. І який, якби не чиновничий тиск хамів на справжнього спеціаліста-спелеолога, то він МАВ ШАНС щось зробити в цій царині. Та сталося, як сталося. Вічна пам’ять Валерію Малімону (відкривачу Малімон-каньйону в цій печері), якого фактично звели з світу заслужені «очільнички», постійно принижуючи та нівелюючи його думки з цього приводу. Вони й добили його, як у нас постійно добивають ентузіастів та людей, які живуть не ради грошей та слави. 
 
Отже. Не дослухавшись до логіки Спелеолога з великої літери (спелеологи усіх країн знали знаменитого Малімона та його скромну, чарівну посмішку, якою він їх зустрічав та супроводив екскурсії знаменитою печерою, наші «супердіячі» почали рити дірку (український вхід) практично на молдовсько-українському кордоні. За принципом – риємо хлопці, риємо, може, кудись дориємо. Без проектної документації, без дозволу, без погодження усіх служб. Не дорили. Та й не могли. Бо коли немає мізків, жодні гроші безсилі. Але вирішили наперед бреханути. І понеслася казка про те, що вхід в печеру нібито «відкритий» (це інша історія).
 
Біда була, повторю, в постійній та нахабній брехні державних діячів місцевого розливу. Яку з радістю підхопили буковинські «спеціалісти широкого профілю» з розумними обличчями та повною відсутність моральних норм та етичних пріоритетів в побудові власних успішних кар’єр. Долучились і деякі патріотичні кола, які під патріотичними гаслами почали щось схоже на кампанію побудови суецького каналу. Щоправда, прикордонна служба України швиденько цю кампанію припинила, пояснивши, що рити діри в сторону молдовської території нелогічно та небезпечно як мінімум для економічної безпеки нашої держави в плані підакцизних товарів. 
 
Очільники навіть перед міністрами заливалися трелями про перспективи цього «нью -васюківського проекту» на кордоні! Заразившись ідеєю величі дірки в землі від великого та молодого блискучого та геніально обдарованого реформатора туризму Думитру Павела Першого, підхоплювали цю традицію всі Буковинські губернатори та наближені до них особи. Велично розповідаючи (жодного разу там не побувавши) про новий вхід проритий до печери і урочисте (ось-ось) відкриття неймовірного Буковинського чуда.
  
І приймалися програми, писалися звіти, виспівували солов’ї та били себе в груди гуси районних розливів. Тепер все. Капут. Гата. Йок. Фініта ла комедія. У Чернівецькій ОДА не помітили величі проекту і не внісли до переліку вартих уваги туристичних об"єктів цей проект. Здогадуєтеся, чому? Бо НІКОЛИ до неї не було входу з української сторони. І НЕ Є. Як би не стверджували численні очільники-покращувачі-Павели перші, другі та треті. І навіть усі губернатори, які ненароком долучилися до цієї афери початку 2000-х. Булька здулася, залишивши після себе сморід від багаторічної брехні. 
 
Принаймні зараз уже зрозуміли, що ціла плеяда діячів успішно брехала і дурила спільноту що «ось-ось відкриється новий успішний туристичний маршрут Ріо-де Жанейро – печера Попелюшка», і на Буковину проллється чарівний золотий дощик з доларів та центів , які наповнять місцевий бюджет і дозволять славному чиновництву отримувати свої дивіденди у вигляді премій та слави у віках. Зрозуміли і не включили в ОДА цей номер в новий всеукраїнський цирк. Дяка за це. Збережуть декілька сотень тисяч на інші проекти. Може, там хоч щось вийде. Отже, брехня стухла, печера (для України) вмерла. А всесвітню ганьбу брехунів варто запам’ятати. Бо у них ще багато є в запасі «прожектів та перемог». Можливо, колись і про це розповім.
  
Ось тут цікаво ще почитати:
 
 
Обласна прокуратура знайшла підприємливих ділків, які познущалися з «Попелюшки»
 
Вікіпедія. Золушка (пещера)
Переглядів (562) / Коментарі (0)
Додати свій коментар
  Ваше ім'я
  Місце проживання
  Введіть код
 оновити код
 
 
Увага, коментарі не відповідаючі нашим вимогам будуть видалені.
зачекайте ...