ГОЛОВНА | БЛОГИ | ПРО НАС | АРХІВ | ФОТОСЕРВІС | КОНТАКТИ | ВХІД НА САЙТ
Блог Георгія Манчуленка

Народний депутат Україн II, III, IV скликань. Офіцер повітряно - десантних військ в запасі. Заступник начальника експедиції "Україна - Північний полюс - 2000".
04-01-2019 15:49

Оце «життя», або Інтеграція від інтеграції різниться

   З величезною радістю я прочитав на сторінках Офіційного інтернет-представництва Президента України повідомлення «Повністю підтримую амбіційні плани авіакомпанії Ryanair в Україні. Це є механізм посилення нашої інтеграції в Євросоюз – зустріч Президента з керівництвом лоукостера» за 20 листопада 2018 року: «Президент України Петро Порошенко провів зустріч з Головним комерційним директором авіакомпанії Ryanair Девідом О'Брайеном та директором з розробки маршрутів авіакомпанії Ryanair Кейт Шеррі… «Думаю, що дуже символічно, коли ми вдруге за рік зустрічаємося із всесвітньо відомою компанією Ryanair. Хочу наголосити, що з часу нашої попередньої зустрічі у березні цього року ми пройшли великий шлях і сьогодні вже Ryanair літає з «Борисполя» у 12 напрямках. Сьогодні  Ryanair зі Львова літає у п’яти напрямках», – зазначив Петро Порошенко.
   За словами Президента, Міністр інфраструктури Володимир Омелян повідомив йому, що сьогодні квиток до Лондона в авіакомпанії Ryanair можна купити за 5 євро. «Я особисто зайшов на сайт, спробував купити – там є лише за 9,99, але це теж непогано. І я запрошую українців за 9,99 євро, за 300 гривень таким чином, літати до Лондона (виділено мною – Г. М.)», – зауважив він… 
   «Коли на сьогоднішній день (приходять – ред.) такі компанії, як Ryanair, всесвітньовідомий, найбільший в світі лоукостер, вони заставляють інші авіакомпанії знижувати ціни (виділено мною – Г. М.), і підвищувати рівень сервісу. Це конкуренція. Це саме те, чого я хотів добитися в Україні», – зазначив Президент…
   В свою чергу, Головний комерційний директор авіакомпанії Ryanair Девід О'Брайен подякував Президенту України за зустріч та пообіцяв, що вже сьогодні буде знижено ціну на квиток до Лондона до 5 євро (виділено мною – Г. М.)
   Головний комерційний директор авіакомпанії Ryanair також повідомив…, що перепони для зростання обсягів пасажиро-перевезення не в Україні, а в протекціоністській політиці певних європейських країн, зокрема Німеччини, Франції, Італії, Бельгії (виділено мною – Г. М.). «Після того, як будуть зняті ці перепони, ми зможемо збільшити кількість рейсів та пасажирів до України», – висловив сподівання  Девід  О'Брайен…
   Глава держави наголосив на важливості чіткого розуміння результатів співпраці України з компанією Ryanair. «Завжди, коли такий лоукостер як Ryanair приходить на ринок, (відбувається – ред.) збільшення кількості пасажирів – це нові пасажири, це ті, хто раніше не мав можливості скористатися авіатранспортом (виділено мною – Г. М.)»…
   За його словами, за 35 років лише авіакомпанія Ryanair зможе перевезти 10% населення України. «Амбіційні плани, які я повністю підтримую. Ще раз наголошую, що це етап, механізм посилення нашої інтеграції в Євросоюз (виділено мною – Г. М.)», – зазначив Президент. Він також зауважив, що більшість рейсів, які здійснює авіакомпанія Ryanair, відбуваються саме до міст країн ЄС.
   «Доступні квитки (виділено мною – Г. М.) є яскравою демонстрацією того, що краще один раз побачити Євросоюз, краще один раз переконатися в перевагах європейського напрямку, яким зараз розвивається Україна, ніж сто раз почути російську пропаганду про те, як там все погано», – сказав Глава держави…
   «Я впевнений в тому, що наші спільні зусилля призведуть до того, що Європа для українців стане набагато доступнішою (виділено мною – Г. М.). Це правильне рішення», – підкреслив він». Тому…
  Інтеграція до Європи, НАТО та ЄС –
це вірний шлях України
   І як тут не радіти?! Для мене – твердо переконаного друга, поборника, послідовника європейської та євроатлантичної інтеграції України – відповідно входження моєї Батьківщини до ЄС, про що йдеться у моєму дослідженні «ЄС – Україна: безвіз, безліс чи безшанс? Український шанс – твердий курс на США і НАТО, як надвагому складову частину української мрії!», котре, крім обґрунтування необхідності набуття членства Україною в Організації Північноатлантичного договору, що унеможливило би російську антиукраїнську збройну агресію, коли б Україна вступила до НАТО 2008 або 2009 року (внутрішні чвари й пов’язані з ними зовнішні інтриги завадили цьому), стало певною квінтесенцією моїх багаторазових попередніх письмових обґрунтувань необхідності вступу України до Європейського Союзу (цьому має передувати її входження до Північноатлантичного Альянсу), та вступу до НАТО, доказом чому є моя робота «Це теж нарешті дійшло!», зазначена вище інформація про зустріч Президента України Петра Порошенка із керівництвом лоукостера Ryanair дійсно стала бальзамом на душу (для довідки: лоукостер (від англійського словосполучення low-cost) – бюджетна, тобто недорога, авіакомпанія (засновник концепції – США), яка пропонує дуже низьку платню за переліт (чим раніше придбати квиток, тим меншою буде його ціна; так само це стосується будніх днів – дешевше чи вихідних – дорожче) без надання більшості традиційних пасажирських послуг – до прикладу, охолоджувальні напої, харчування і окремий багаж дозволяються тільки за додаткову платню (ручна поклажа певної невеликої ваги у пасажира в салоні є безкоштовною); Ryanair – найбільша у Європі ірландська бюджетна авіакомпанія).
   Та безсумнівним перевершенням відчуття стану отримання бальзаму на душу й ще більшою радістю для мене після позитивного Висновку Конституційного Суду України від 22 листопада 2018 року № 3-в/2018 (справа № 2-361/2018(5008/18), за котрим він визнав «таким, що відповідає вимогам статей 157 і 158 Конституції України, законопроект про внесення змін до Конституції України (щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору) (реєстр. № 9037)…») стало взяття до розгляду (за – 266 голосів) Верховною Радою України 22 листопада 2018 року поданого Президентом України проекту Закону № 9037 від 3 вересня 2018 року про внесення змін до Конституції України (щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору) і прийняття у цілому (підтримало 311 депутатів) проекту Постанови № 9037/П1 від 22 листопада 2018 року про попереднє схвалення законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору). Як же довго Україна йшла до цього рішення, котрого мені хотілося ще далекого 1996-го року, що було, на жаль, тієї пори нереальним через погане співвідношення парламентських політичних сил, під час особистого голосування тоді за прийняття Української Конституції (про окремі перипетії її схвалення, моє бачення системи державного управління і кого думаючим розумним людям не варто допускати до влади розказує моя дослідницька робота «Владна багатоголовість доведе нас до цуґундера!», котра ще й демонструє ті проблеми, які можуть шкодити зміцненню внутрішньоукраїнської єдності при неправильній організації управління державою). Тому цілком суголосними з моєю проєвроатлантичною позицією далеких початку, середини 1990-х років є слова Президента України Петра Порошенка, сказані ним 22 листопада 2018 року із парламентської трибуни перед прийняттям законопроекту № 9037/П1: «Друзі, я глибоко переконаний, що будь ми членом Альянсу, Росія не наважилася би анексувати Крим, ніколи б не наважилася вдертися на Донбас. І зауважу, нарешті, що агресію проти України Кремль розв’язав саме тоді, коли режим Януковича проголосив нашу позаблоковість.
   І ще в чотирнадцятому році ми повернули до закону про засади зовнішньої та внутрішньої політики норму про євроатлантичну інтеграцію (інтеграцію, але не вступ: у моїй грудневій 2014 року статті «Куди нас ведуть?» подані всі деталі даних змін). Цю гойдалку, коли фундаментальний закон правиться сюди-туди простою більшістю голосів, нам з вами, дорогі друзі, слід зламати. І ми з вами це зробимо поправками до Конституції – нашим сьогоднішнім голосуванням… І в лютому, на наступній сесії, ми приймемо зміни до Конституції остаточно.
   Що це таке? Це просто додаткова гарантія від реваншу проросійських, антинатовських і антиєвропейських сил. І загрозу такого реваншу я точно не хочу перебільшувати, але так само закликаю його не ігнорувати і не недооцінювати…
   Так, на Заході не всі у захваті від нашої наполегливості, і багато хто за давньою звичкою звик озиратися на Москву. Так само, як і деякі в цьому залі. Але хіба це може нас українців зупинити?
   І фіксуючи в Конституції обов’язковість курсу на вступ до НАТО, на вступ до Євросоюзу, ми посилаємо меседж і до Москви: ми розстаємося, остаточно і безповоротно (так розстаємося, що торгувати, вести бізнес не перестаємо: деталі наведені нижче – примітка моя). Росія як країна-агресор не має і не матиме вето на наш вступ ані до НАТО, ані до Європейського Союзу. І ні в кого не буде, бо це суверенне право України як країни, яка впевнено йде своїм шляхом.
   …єдина Європа – то є наша земля обітована (виділено мною – Г. М.). Земля, яка захищена безпековою парасолькою, бо НАТО є найефективнішою, найсильнішою та найбільш організованою колективною системою безпеки та оборони. За майже сім десятиліть функціонування НАТО жодна країна не наважилася атакувати жодного, навіть найменшого члена Альянсу…
   Лише інтеграція України до євроатлантичного простору гарантує нам з вами і мир, і безпеку, і незалежність, і подолання бідності.
   Від цієї стратегії ми точно не відступимо. Україна, йдучи своїм шляхом, обов’язково стане повноправним членом НАТО і повноправним членом Європейського Союзу.
   Ні я, ні ви, ні більшість українців з цього приводу немає жодних сумнівів» (Офіційне інтернет-представництво Президента України: «Виступ Президента у Верховній Раді під час розгляду змін до Конституції щодо курсу на набуття членства України у ЄС і НАТО», 22 листопада 2018 року).
   Так само суголосними із моєю уже 25-річною проєвроатлантичною позицією й ще ранішим моїм висновком, що Росія – це споконвічний ворог України, є слова Президента України Петра Порошенка, сказані ним 24 листопада 2018 року і процитовані далі з опублікованого Офіційним інтернет-представництвом Президента України матеріалу «Виступ Президента України під час вшанування пам’яті жертв з нагоди 85-х роковин Голодомору»: «Геноцид був дуже ретельно спланований. Ним хотіли вирішити назавжди українське питання, яке століттями не давало спокою Росії, та й відверто кажучи і досі не дає (виділено мною – Г. М.). На початку тридцятих років ще свіжою була пам’ять про Українську національну революцію…
   Українізацію, яку Сталін розглядав як тимчасову подачку, націонал-комуністи сприймали всерйоз і енергійно проводили, зміцнюючи нашу українську ідентичність. Потаємну думку мільйонів висловило коротке гасло Миколи Хвильового: «Геть від Москви!» – разом з іншим у нашій мовній стилістиці тих часів: «Дайош Європу» (моя робота «Старі гримаси нового обличчя російської демократії», оприлюднена в лютому 2012 року, демонструє незмінність поглядів московитських вождів, політиків щодо України від показаного тут сталінського періоду до сучасності)
   Посіяні Українською національною революцією зерна дали добрі сходи. Кремль страшився майбутнього «врожаю». Сталін так і написав Кагановичу: «Украину можем потерять». Зі страху й ненависті виріс задум злочину…Вбити лише за те, що вони українці… За те, що вже самим фактом усвідомлення себе окремими народом ставлять під загрозу існування імперії (у моїй статті «Чи здатні ми бути вдячними?» розповідається про окремі сторінки тієї жахливої трагедії – більшовицько-комуністичного геноциду Українського народу)
   Щойно цитував Хвильового: «Геть від Москви! Дайош Європу!». Від цієї стратегії ми не відступимо. Україна обов’язково стане повноправним членом НАТО і повноправним членом Європейського Союзу!
   І не буде більше ані Голодомору, ані Великого терору, ані русифікації. Як писав Тарас Шевченко: «І на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люде на землі!».
   Історична відповідальність за Голодомор лежить на Російській Федерації як правонаступниці СРСР, і той злочин не має терміну давності. Росія знову, як і сто років тому, розгорнула агресію проти України щоб повернути її назад, в імперію. У Кремлі знову ненавидять і бояться вільної європейської України (виділено мною – Г. М.). Але, я точно знаю, вони вже не зможуть повернути назад колесо історії».
   Можна тільки ще сказати, що голодна смерть найжахливішим та найцинічнішим способом позбавляє людей гідності. Для Людини – гідність перед усім! Голодомор українців – це страхітливий доказ неймовірної антиукраїнської ворожості Московщини!
   І він – не єдиний. Ще одним доказом цієї ворожості – бажання зруйнувати єдність України та українську євроінтеграцію вже після анексії Росією Криму й Севастополя і окупації окремих районів Донецької та Луганської областей і збиття нею, Московщиною, 17 липня 2014 року над цими районами пасажирського літака міжнародного авіарейсу МН17 із метою звинувачення у цьому жахливому злочині України (моя публікація «Доступ к тєлу продолжаєтся…» детальніше розповідає про дану російську терористичну провокацію) став здійснений усупереч нормам міжнародного права, включаючи двосторонні російсько-українські договори про користування Керченською протокою й Азовським морем, акт відкритої російської збройної агресії 25 листопада 2018 року в районі Керченської протоки у міжнародних (нейтральних) водах Чорного моря, якому сама собою напрошується однозначна влучна назва
«Керченська провокація», – 
офіційно визнаного Московським Кремлем збройного нападу військовослужбовців Погранічной служби (ПС) ФСБ Россіі і ЧФ ВМС й ВКС (Воздушно-космічєскіх Сіл) ВС Россіі під прапором Россійской Фєдєраціі на корабельно-катерну групу ВМС ЗСУ (без наказу Московського Кремля, тобто Вєрховного Главнокомандующєго ВС РФ Путіна, такого не могло статися) в складі трьох суден – двох малих броньованих артилерійських катерів (МБАК) «Бердянськ» та «Нікополь» і допоміжного судна – рейдового буксира «Яни Капу», котра, за словами НГШ ЗСУ – Головнокомандувача ЗСУ генерала армії України Віктора Муженка (Офіційне інтернет-представництво Президента України: «Президент: Жодної цивільної людини введення воєнного стану не торкнеться. Ми скористаємось його можливостями для посилення ЗСУ у відсічі російської агресії», 30 листопада 2018 року), здійснювала плановий, заздалегідь, за 4 години до входження у Керченську протоку, повідомлений РФ, перехід із Одеси до Маріуполя (аналогічним чином 23 вересня 2018 року українські кораблі пошуково-рятувальне судно «Донбас» та морський буксир «Корець» ВМС ЗСУ без перешкод, але з ускладненнями, зі сторони Росії пройшли цим же маршрутом), результатом чого стало вогнепальне поранення трьох українських воїнів, пошкоджені українські судна, оскільки московити-росіяни протиправно застосували зброю на ураження (наш буксир навіть таранили), захоплення української корабельно-катерної групи й взяття у полон усіх 24-ох військовослужбовців України (згідно Женевської конвенції про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 року, чинної для української сторони із 3 січня 1955 року, зокрема її статті 4, ці українські вояки повинні мати статус військовополонених і звідси – непідсудних жодному московитському суду, а не заарештованих російським «судом» з утримуванням в тюрмі наче звичайних кримінальних злочинців зі звинуваченням, яке їм взагалі антизаконно «шиє» Москва за ч. 3 ст. 322 Уголовного Кодєкса (УК) РФ («Нєзаконноє пєрєсєчєніє граніци РФ»), котрого не було та де-юре й бути не може, адже Крим та відповідні територіальні води – це Україна: не можуть же українські військовики нести кримінальну відповідальність перед Росією за «порушення» свого ж українського державного кордону, що ще раз підтверджує на підставі діючого міжнародного права відсутність порушення ними російського законодавства, бо інакше це буде маячня, фарс).
   Московщина спочатку незаконно перекрила притягнутим двома буксирами суховантажем Керченську протоку під незаконно збудованим нею мостом, щоб не пропустити українські кораблі до Азовського моря, а потім влаштувала цинічну провокацію, коли вони розвернулися для повернення до Одеси, із застосуванням зброї, напевно очікуючи аналогічної відповіді від української сторони, яка, в принципі, була би цілком правомочною з міжнародно-правової точки зору, але котра Москвою могла би бути сприйнята за напад на Росію (хоча світ і не визнає російського захоплення території Криму) й використана нею як casusbelli (із латинської – привід для війни) – формальна зачіпка для розв’язання війни проти України уже без жодного маскування типу «іх там нєт» або «зєльоних чєловєчков», котре мало місце при окупації Криму та Севастополя й має місце у триваючій російській збройній агресії на Донбасі (Кремль уперто продовжує заперечувати очевидну майже всьому світові свою пряму участь в окупації його частини). Стрільба на ураження, застосування великої кількості бойової техніки (11 катерів/кораблів – 383 російських мерзотники у військовій формі, вертольоти, літаки) проти маленької української корабельно-катерноїї групи спеціально робилося Московщиною для демонстрації своєї сили й своєї переваги на морі та для залякування України.
   «Керченська провокація», в разі відкриття вогню у відповідь українськими військовиками на вогонь російських військових бандитів-провокаторів, не по формі, а за своєю суттю  міг би стати схожим на «Ґлайвіцький інцидент» чи «Ґлайвіцьку провокацію» – інсценований 31 серпня 1939 року «напад» Польщі на Німеччину в місті Ґлайвіц (нинішнє польське м. Ґлівіце: польською Gliwice, німецькою Gleiwitz) з метою «захоплення» німецької радіостанції, здійснений переодягненою у форму польського війська групою співробітників підпорядкованої керівництву СС, тобто Охоронних загонів нацистів Schutzstaffel (SS), СД – Служби безпеки Третього Німецького Райху Sicherheinstsdienst (SD), що став casus belli для розв’язання Німеччиною війни проти Польщі 1 вересня 1939 року й загалом початку Другої світової війни. Як видно, Вєрховний правітєль вєлікодєржавно-шовіністічєской Россіі Путін чудово засвоїв уроки вождя (фюрера) Третього Німецько-нацистського Райху Гітлера: мій матеріал «Два чоботи – пара» це підтверджує.
   Недарма ж польські телевізійники TVP Info в ефірі 28 листопада 2018 року під час обговорення «Керченського інциденту» так яскраво продемонстрували російсько-нацистську схожість, показану нижче RadioZET.pl ще раз 29 листопада 2018 року.
 
Польський інформаційний телеканал TVP Info державної телекомпанії TVP прирівняв Росію до СС, а обличчя
Путіна – до черепа з банки із пестицидом «Циклон Б» для масового знищення людей в нацистських
концентраційних таборах смерті.
   Описані вище злочинні дії РоSSіі 25 листопада 2018 року свідчать лише про одне: міжнародне право, багатосторонні чи двосторонні, включаючи українсько-російські, договори, стороною яких є офіційна Москва, це – туалетний папір, котрим Московія покористувалася і викинула. Тому Договір між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки сама Росія, порушивши його, зробила нікчемним й через те Україні його треба денонсувати, а заодно – і порушений Московським Кремлем ще 20 лютого 2014 року окупацією Криму та дещо пізніше частини Донбасу Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон, який так само став нікчемним завдяки РоSSіі, та і ті ж триваючі українсько-російські дипломатичні стосунки, котрі теж стали нікчемними з вини Москви, необхідно розірвати (детальніше про проблематику оцих двох Договорів, нікчемність, а тому – й денонсація котрих мала би бути вже очевидною навіть для сліпих можновладців, та вказаних нерозірваних дипломатичних стосунків, що є владною шизофренією, розказує моє дослідження «Дружбани!»: посилання на нього зроблено далі).
   Злочинність дій РоSSіі під час вчиненої нею «Керченської провокації» чітко зафіксовано Постановою Верховної Ради України «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об’єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу у зв’язку з черговим актом агресії Російської Федерації проти України» № 2632-VIII від 26 листопада 2018 року (за прийняття цієї Постанови проголосували 272 народні депутати України, а всі ті, хто не підтримав її схвалення, крім відсутніх із поважних причин, є російською ворожою агентурою всередині українського парламенту, нейтралізацію, знешкодження котрої українська постмайданна влада, на жаль, не здійснила), де в зазначеному Зверненні сказано: «25 листопада 2018 року збройні сили Російської Федерації вчинили збройний напад на військові катери Військово-Морських Сил України, що здійснювали плановий морський перехід з порту Одеса до порту Маріуполь з дотриманням положень чинних багатосторонніх та двосторонніх міжнародних договорів та правил навігації.
   Такі дії Російської Федерації є актом збройної агресії проти України, як це визначено статтею 2 Статуту Організації Об’єднаних Націй та положеннями Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року, а також порушенням статей 2 та 21 Конвенції Організації Об’єднаних Націй з морського права 1982 року.
   Дії Російської Федерації є продовженням збройної агресії проти України, що розпочалася 20 лютого 2014 року, наслідком якої стала незаконна окупація частини території України – Автономної Республіки Крим, міста Севастополя та окремих районів Донецької і Луганської областей.
Верховна Рада України:
   висловлює рішучий протест проти агресивних дій Російської Федерації у зв’язку зі збройним нападом та захопленням українських військових катерів «Бердянськ», «Нікополь» та буксира «Яни Капу», пораненням та захопленням в полон членів їх екіпажів…».
   Про бандитські дії РоSSіі так само розказав і Командувач ВМС ЗСУ адмірал Ігор Воронченко у Києві 29 листопада 2018 року під час роботи 2-ї Міжнародної конференції з морської безпеки, організованої Командуванням ВМС ЗСУ спільно із Міжнародним центром стратегій безпеки та оборони: «Як це світ ще не може зрозуміти, що ми маємо справу з чумою XXI століття? У XX столітті цією чумою була нацистська Німеччина, а в XXI – це імперія Росія
   Ми зараз стоїмо на передньому краї. Ми зараз захищаємо всі цінності, які збудовані цивілізованим світом
   Ми очікуємо оцінку світової спільноти тих дій, які зробила Росія проти України. Відкрийте очі вже, досить вже з цим миритися! Він далі піде, він не зупиниться на Україні. Така людина, яка виросла у підвірках Санкт-Петербурга, вона мислить зовсім іншими поняттями» (УНІАН: «Маємо справу з чумою XXI століття»: командувач ВМС
закликав світ припинити закривати очі на агресію РФ», 29 листопада 2018 року).
   Тому на тлі всіх поданих вище аргументів заява начальніка слєдствєнного управлєнія ФСБ РФ Міхаіла Шішова на брифінгу у Москві 8 грудня 2019 року, що «украинские граждане обвиняются в совершении уголовного преступления и в соответствии с Конвенцией об обращении с военнопленными, подписанной в Женеве 12 августа 1949 года, не могут считаться военнопленными, поскольку Российская Федерация и Украина не находятся в состоянии военного конфликта или войны» (INTERFAX.RU: «Пострадавшие во время задержания украинские моряки не получили пулевых ранений»), є звичайною брехнею.
   Те, що Міхаіл Шішов збрехав, підтверджує й Роз’яснення Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України (МТОТ) «Заява офіційних осіб ФСБ Російської Федерації щодо відсутності статусу військовополонених у захоплених українських моряків є свідомою маніпуляцією» за 10 грудня 2018 року: «Збройний напад Федеральної Служби Безпеки Російської Федерації на українських військовослужбовців є порушенням Статуту ООН, оскільки він передбачає лише два випадки правомірного застосування сили – у разі, коли держава використовує її для самооборони або сила застосовується за рішенням Ради безпеки ООН.
   Використання сили однією державою (РФ) проти іншої (Україна) є міжнародним збройним конфліктом відповідно до статті 2 спільної для всіх чотирьох Женевських конвенцій 1949 року, в тому числі третьої – Конвенції про поводження з військовополоненими.
   В цій статті зазначається, що міжнародне гуманітарне право (МГП) застосовується в усіх випадках збройного конфлікту між державами, не залежно від того чи було формальне оголошення війни, а також якщо стан війни не визнаний однією з цих держав.
   Саме це було основною ідеєю використання такого поняття в Женевських Конвенціях, аби МГП застосовувалося в подальшому незалежно від поведінки держав, які намагаються уникнути дотримання правил ведення війни, заперечуючи її існування.
   Отже, згідно із положеннями Женевської конвенції про поводження звійськовополоненими українські моряки перебувають саме у статусівійськовополонених
   Необхідно пам’ятати, що відповідальність за порушення МГП не обмежена у часі та за територіальним принципом.
   МТОТ в чергове наголошує, що Російська Федерація порушила норми МГП по відношенню до українських моряків. Відповідно до Женевської конвенції про поводження з військовополоненими українські моряки не можуть бути засуджені та не можуть нести кримінальну відповідальність за російським законодавством».
Кари москалям, кари! Справжньої!
Санкцій, а не псевдосанкцій!
   Якщо і на цей раз, після «Керченської провокації», Захід вкотре обмежиться лише нечленороздільними звуками, невиразними політичними бурмотіннями й подальшими ритуальними заклинаннями на адресу Московщини (москалів) жити дружно (якраз оце і відбулося в перші дні від моменту здійснення вказаної провокації) та черговими малоефективними санкціями (Україна мала би тут постійно показувати приклад, але, на жаль, не завжди так виходить через незрозуміле зволікання влади, що демонструє моя публікація «Краще пізно, ніж ніколи…»: «Аж 16 вересня 2015 року, через півтора року після початку російської агресії та окупації Криму і частини Донбасу, коли проти Московії вже давно діяли санкції (хай навіть слабкуваті) США, ЄС та інших держав Заходу, Указом Президента України № 549/2015… запроваджені антиросійські… санкції») проти неї (запровадження нових західних санкцій викликає великі сумніви), а не дасть їй добряче по зубах (про застосування зброї не йдеться), бо москаль-московит розуміє лише дієву, не показово-статичну, силу і зупиниться тільки після зубодробильного удару, тобто після влучної гожої зуботичіни, то слід очікувати нових російських актів збройної агресії проти України та не тільки проти моєї Батьківщини…
   А для тих, хто й досі вважає антиросійські недосанкції ефективними, що заперечується моєю роботою «Отака справжня ціна західних антиросійських санкцій!», наведу ще один доказ моєї правоти – слова голови Східноєвропейської і Євразійської програми в Римському інституті міжнародних відносин Нони Міхелідзе та директора Римського інституту міжнародних відносин, спеціального радника Верховного представника ЄС із питань зовнішньої політики і політики безпеки Федеріки Могеріні Наталі Тоцці: «…найголовнішим є те, що зіткнення (біля Керченської протоки 25 листопада 2018 року – примітка моя) підкреслює невдачу режиму європейських санкцій проти Москви як ефективного інструменту стримування російського президента Владіміра Путіна. ЄС має терміново радикально переосмислити спосіб поводження з Росією…
   ЄС та НАТО оперативно… відреагували на цей інцидент, закликаючи Москву відкрити Керченську протоку, здійснити деескалацію, дотримуватися міжнародного права й забезпечити свободу плавання. Але цього недостатньо…
   …ЄС має переглянути свою санкційну політику щодо Росії…
   Ситуація в Азовському морі свідчить про те, що… поточна політика санкцій більше не може стримати конфлікт (виділено мною – Г. М.)
   Це останнє зіткнення засвідчує: підхід, який застосовує Європа щодо санкцій, більше не є достатнім для того аби стримувати Росію і запобігти ескалації в Україні…  
   Замість того, щоб прив'язувати рішення до Мінська чи інших форм переговорів, ЄС має визначити більш чіткий набір критеріїв, один із котрих ґрунтується на порушеннях міжнародного права та прав людини (виділено мною – Г. М.)
   Це надішле сигнал Москві, якої поведінки від неї очікують, – й чітко зазначить, що ЄС готовий посилити свою відповідь у разі потреби» (Politico: «Europes Russia sanctions are not working» – «Санкції Європи щодо Росії не працюють», 29 листопада 2018 року, англійсько-український переклад зробила PhD (доктор філософії) з політичних наук Оксана Манчуленко).
   Вслід за Ноною Міхелідзе та Наталі Тоцці правду про європейські антиросійські псевдосанкції розказує директор Центру «Нова Європа» (New Europe Center) Альона Гетьманчук у своїй статті «Санкції як кілька чашок кави», розміщеній 6 грудня 2018 року на її блоговій сторінці в інтернет-виданні «УП», де вона пише: «Наразі у ЄС скептично ставляться до запровадження так званого «азовського пакету» санкцій, оскільки, як пояснив посол Німеччини…, головне завдання на сьогодні – щоб ескалація не вийшла з-під контролю (вже доконтролювалися: російська окупація території Криму, частини Донбасу і тепер можуть додатися Азов та Керченська протока – примітка моя)
   Для тих, хто розповідає у Старому Світі про «страшні втрати» Євросоюзу від санкцій, ми разом з BST GMF підготували на основі відкритих джерел інфографічні матеріали, які мовою цифр доказують якраз зворотнє…
   За чотири роки експорт ЄС до РФ можна виміряти кількома філіжанками кави в рік для кожного європейця. Це тому, що з 2013 до 2017 року експорт ЄС до РФ у середньому впав лише на 2,3%, що в розрахунку на кожного громадянина ЄС означає приблизно 10 євро…
   Попри санкції, з 2017 року у 26 країн-членів ЄС зростає товарообіг з Росією…А санкції при цьому продовжуються (виділено мною – Г. М.)
   Головним же програшем, на мій погляд, є те, що майже після п’яти років безчинств з боку Путіна, в ЄС урядують політичні сили, представники яких не цураються на зустрічах з українськими посадовцями відкрито заявляти: «Ми – проросійська партія». Дружба з Путіним не стала проказою. Вона досі залишається для багатьох предметом гордості. На жаль (виділено мною – Г. М.)».  
   Читайте продовження статті - Ч. 2.
 
Переглядів (625) / Коментарі (0)
Додати свій коментар
  Ваше ім'я
  Місце проживання
  Введіть код
 оновити код
 
 
Увага, коментарі не відповідаючі нашим вимогам будуть видалені.
зачекайте ...